Судове рішення #45900859


Демидівський районний суд Рівненської області

смт. Демидівка, вул. Миру, 9а, 35200, (03637) 6-22-10


Справа №2-а-55/2010 року.

УХВАЛА Іменем України

30 листопада 2010 року. смт. Демидівка.

Демидівський районний суд, Рівненської області.

одноособово суддя Зозуля П.Г.,

при секретарі Л.С. Ковальській,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Демидівському районі Рівненської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод і інтересів та зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Демидівському районі нарахувати та виплатити на її користь недоплачену їй, як дитині війни, державну соціальну допомогу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Демидівському районі Рівненської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод і інтересів та зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Демидівському районі нарахувати та виплатити на її користь недоплачену їй, як дитині війни, державну соціальну допомогу за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 жовтня 2010 року.

22 листопада 2010 року у справі відкрито провадження. Відповідачем надано заперечення на позовну заяву, де зазначено, що позивачка повторно звернулася до Демидівського районного суду із тими ж позовними вимогами, які були частково задоволені Рішенням суду від 8 квітня 2009 року. Цим рішенням зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за період з 2006-2008років та за січень 2009року, відповідно до ст.6 Закону України від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом та відповідний період згідно з вимогами ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» як особі, що має статус дитини війни. В позовній заяві, поданій позивачкою 18 листопада 2010 року вона просить зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Демидівському районі Рівненської області нарахувати та виплатити на її користь недоплачену їй, як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу з 9 липня по 31 грудня 2007року та з 22 травня 2008 року 31 жовтня 2010року.

Відповідно до п.4 ч.І ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами.

Однак, як видно з матеріалів справи, постановою Демидівського районного суду від 8 квітня 2009 року задоволено позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Демидівському районі Рівненської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод і інтересів та зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Демидівському районі нарахувати та виплатити на її користь недоплачену їй, як дитині війни, державну соціальну допомогу, задоволено до 1 лютого 2009 року, але і після постановлення даного рішення суду відповідач не нарахував та не виплачує позивачці доплату до пенсії у відповідності до вимог ст. 6 Закону України №2195-ІУ від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни».

ОСОБА_1К, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до ст.1 Закону України №2195-1У від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» має статус «дитини війни», що стверджується Тимчасовою довідкою №32 від 22 лютого 2007 року, виданою Управлінням Пенсійного фонду України в Демидівському районі Рівненської області (а. с. 6).

' Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з наступними змінами та доповненнями, розмір соціальної допомоги особам, що мають статус дітей війни, становить 30% мінімальної пенсії за віком. ОСОБА_2 набирає чинності з 1 січня 2006 року, зазначено у ст. 1 Розділу IV «Прикінцевих положень». Мінімальний розмір пенсії за віком, згідно з ст.28 Закону України №1058-ІУ від 9 липня 2003 року «Про загальнообов 'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, визначеного законом для осіб, які втратили працездатність. Згідно з положенням ч.2 ст.З Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Тому суд вважає, що ОСОБА_2 України №2195-ІУ від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» повинен був виконуватися у повному обсязі з дня його введення в дію, тобто з 1 січня 2006 року, оскільки в самому Законі будь-яких застережень стосовно поетапного введення його чи його частин в дію, не зазначено.

Відповідно до частин 2,4,6 статті 9 КАС України, суд вирішує справи на підставі Конституції (254

ХІ96-ВР) та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана ОСОБА_3 України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України (254 к/96-ВР), закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною ОСОБА_3 України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною ОСОБА_3 України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" зазначено, що суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону або іншого нормативно-правового акта з позиції відповідності Конституції України і у всіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії.

Як видно з матеріалів справи, позивачка повторно звертається до Демидівського районного суду з тим же позовом. Рішенням Демидівського районного суду від 8 квітня 2009 року попередні позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю і зобов'язано Управління пенсійного фонду Демидівського району нарахувати та виплатити позивачці недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за період з 2006 по 2008 рік та за січень 2009 року відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом на відповідний період згідно з вимогами ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» як особі, що має статус дитини війни.

Пенсія за 2006-2008роки позивачці виплачувалася з порушенням вимог ст.6 Закону України №2195-ІУ від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни», що порушило її право на передбачене законом державне пенсійне забезпечення, а, значить, обмежило передбачені Конституцією України права та свободи позивачки.

Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропуску строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом (ст. 100 КАС України).

Позивачка стверджує, що про існування Рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 9 липня 2007 року дізналася лише з дискусій у засобах масової інформації. Відповідач у запереченні зазначив, що ОСОБА_1 вже зверталася з аналогічним позовом до суду у 2009 році, а, значить, їй уже тоді було відомо про те, що права її порушуються. На цій підставі просить у задоволенні позову відмовити.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, зазначено у ст.55 Конституції України.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Стаття 22 Конституції України вимагає при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускати звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Виходячи з наведеного суд вважає, що права та інтереси позивачки підлягають захисту у межах позовної давності, а саме за останні шість місяців. Тому суд вважає, що провадження у справі в частині вимог позивачки про нарахування та виплату їй недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за період з 9 липня 2007 року по І лютого 2009 року слід закрити, а в іншій частині прийняти до провадження.

Враховуючи наведене, керуючись п.4 ч.І ст.157 та статтями 99, 100 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Демидівському районі Рівненської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод і інтересів та зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Демидівському районі нарахувати та виплатити на її користь недоплачену їй, як дитині війни, державну соціальну допомогу прийняти до письмового провадження в частині позовних вимог з 1 лютого 2009 року по 31 жовтня 2010 року. В іншій частині позовних вимог провадження закрити.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського адміністративного апеляційного суду через Демидівський районний суд Рівненської області протягом п 'яти днів з дня її винесення.


Суддя П.Г. Зозуля


Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація