ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"08" лютого 2007 р. | Справа № 8/267/06 |
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Бєляновського В.В.,
Суддів: Мирошниченко М.А., Шевченко В. В.,
при секретарі - Волощук О.О.,
за участю представників:
Від позивача: Дзицюк А.М.
Від відповідача: Єлісєєв А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Миколаївської міської ради
на постанову господарського суду Миколаївської області
від 13.11.2006 року
у справі № 8/267/06
за позовом ТОВ „Вимпел”, м. Миколаїв
до Миколаївської міської ради
про визнання частково нечинним рішення та спонукання вчинити певні дії
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2006 року ТОВ „Вимпел” звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до Миколаївської міської ради про визнання нечинним п. 3 розділу ІV рішення Миколаївської міської ради № 3/18 від 14.07.2006 року в частині скасування пунктів 21 та 21.1 розділу 2 рішення міської ради № 28/23 від 30.06.2006 року про затвердження технічної документації і надання в оренду позивачеві земельної ділянки та спонукання відповідача поновити договір оренди земельної ділянки № 1440 від 29.03.2001 р. на тих самих умовах і на той самий строк. Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що оскаржуване рішення не відповідає чинному законодавству та порушує переважне право позивача на оренду спірної земельної ділянки.
В процесі розгляду даної справи позивач користуючись своїми процесуальними правами передбаченими ст. 51 КАС України заявою від 06.11.2006 року уточнив свої позовні вимоги і просив господарський суд визнати переважне право позивача на оренду спірної земельної ділянки та визнати незаконним і скасувати п. 3 розділу ІV рішення Миколаївської міської ради № 3/18 від 14.07.2006 року з підстав його невідповідності вимогам чинного законодавства.
Миколаївська міська рада заперечувала проти позову посилаючись на те, що необхідною умовою укладення та поновлення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, є наявність відповідного рішення органу місцевого самоврядування, а зобов’язання цього органу укласти або поновити договір оренди земельної ділянки, за відсутності такого рішення є порушенням його виключного права на здійснення права власності від імені українського народу та управління землями.
Постановою господарського суду Миколаївської області від 13.11.2006 року у справі (суддя –Гриньова Т.В.) позов задоволено повністю, визнано незаконним та скасовано п. 3 розділу ІV рішення Миколаївської міської ради № 3/18 від 14.07.2006 року та зазначено Миколаївській міській раді поновити договір оренди землі № 1440 від 29.03.2001 року з ТОВ „Вимпел” на тих самих умовах і на той самий строк.
Миколаївська міська рада у поданій до Одеського апеляційного господарського суду апеляційній скарзі просить зазначену постанову місцевого господарського суду скасувати як незаконну та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на ті ж самі доводи, що були ним викладені у запереченнях проти позову.
ТОВ „Вимпел” заперечує проти задоволення апеляційної скарги вказуючи на те, що Законом України „Про місцеве самоврядування” не передбачено право міської ради скасовувати власні рішення, позивач, як добросовісний користувач спірної земельної ділянки має переважне право на поновлення договору оренди зазначеної земельної ділянки, а відповідач не надав документів підтверджуючих, що зупинка громадського транспорту ліквідується.
За правилами встановленими ст. 150 КАС України в судовому засіданні оголошувалася перерва до 08.02.2007 року.
Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 29.01.2001 року на підставі рішення Миколаївської міської ради від 28.02.2001 року № 28/6 між сторонами у справі було укладено договір оренди земельної ділянки площею 51 кв. м. для обслуговування торговельного кіоску та критого майданчика для очікування громадського транспорту в м. Миколаєві по вул. Космонавтів на зупинці громадського транспорту „пр. Жовтневий” в напрямку руху до пр. Миру, строком на 5 років. Умовами п. п. „ж” п. 9.2 даного договору сторони встановили, що після закінчення строку договору оренди відповідач зобов’язаний звернутися до міської ради з клопотанням про продовження строку оренди, або у місячний термін демонтувати забудови і споруди та привести земельну ділянку у стан, придатний для використання за призначенням.
В цей же день зазначений договір було посвідчено в нотаріальному порядку, а 03.04.2001 року зареєстровано в книзі договорів оренди землі за № 523 Миколаївської міської ради.
Статтею 33 Закону України „Про оренду землі” встановлено, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом –повідомленням.
Належне виконання позивачем своїх обов’язків відповідно до умов даного договору оренди відповідачем не спростовується.
05.05.2005 року відповідно до умов п. п. „ж” п. 9.2 договору позивач надіслав відповідачеві листа № 5 з проханням продовжити договір оренди спірної земельної ділянки для обслуговування зупиночного комплексу з торговельним кіоском. Доказом надходження до відповідача зазначеного листа є відмітка канцелярії ради з вхідним № 4985/05-03-18.
Протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди, тобто з 28.03.2006 року по 28.04.2006 року, відповідач не надсилав позивачеві листа –повідомлення із запереченнями проти поновлення договору оренди спірної земельної ділянки, а навпаки своїми листами від 02.12.2005 р. № 17-1915/2, від 03.01.2006 року № 4885/05-03-18, від 31.03.2006 року № 666 погодив надання дозволу на складення технічної документації із землеустрою для укладення договору оренди зазначеної земельної ділянки та погодив загальну площу земельної ділянки для розміщення та обслуговування зупиночного комплексу з вбудованим торговельним кіоском.
30.06.2006 року Миколаївською міською радою було прийнято рішення № 2/27 про затвердження замовленої позивачем технічної документації із землеустрою щодо складення договору оренди, що посвідчує право на земельну ділянку площею 24 кв. м., та про передачу ТОВ „Вимпел” в оренду на 5 років зазначеної земельної ділянки площею 24 кв. м. для розміщення та обслуговування зупиночного комплексу для очікування громадського транспорту з вбудованим торговельним кіоском по вул. Космонавтів ріг пр. Жовтневого (розділ ІІ п. п. 21, 21.1).
Відповідач ці обставини не спростовував.
Проте, 14.07.2006 року Миколаївською міською радою прийнято рішення № 3/18 про скасування пунктів 21, 21.1 розділу ІІ попереднього рішення № 2/27 від 30.06.2006 року щодо затвердження технічної документації із землеустрою та передачі позивачеві спірної земельної ділянки в оренду з посиланням на генплан реконструкції ринку „Облкоопринкторг” затверджений головним архітектором міста.
Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земельні відносини відповідно до ч. 1 ст. 3 цього Кодексу регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” земля в межах м. Миколаєва є комунальною власністю та належить територіальній громаді м. Миколаєва, представником якої є Миколаївська міська рада.
Так, відповідно до п. б ст. 80 Земельного кодексу України суб’єктом права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 83 цього Кодексу землі, які належать на праві власності територіальним громадам міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об’єкти комунальної власності.
Окрім того, відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” вирішення питань у сфері регулювання земельних відносин є винятковою компетенцією Миколаївської міської ради, а саме: розпорядження землями територіальної громади м. Миколаєва, надання в користування земель, що відносяться до комунальної власності, здійснення контролю за використанням і охороною земель комунальної власності.
Проте, даний Закон не наділяє міську раду повноваженнями скасовувати свої власні рішення у тому випадку, коли це зачіпає права та охоронювані законом інтереси інших осіб.
Пунктом 10 ст. 59 цього Закону встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Належних доказів, які б свідчили про те, що згідно з генпланом реконструкції ринку „Облкоопринкторг” затвердженим головним архітектором міста зупинка громадського транспорту „пр. Жовтневий” ліквідується відповідач суду не надав і таких доказів в справі не міститься.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції підтвердив, що такого ринку „Облкоопринкторг”, як на розі вулиці Космонавтів і пр. Жовтневий, так і в м. Миколаєві взагалі, не існує.
Таким чином, колегія суддів вважає, що оспорюване рішення Миколаївської міської ради не відповідає вимогам ст. 33 Закону України „Про оренду землі”, ст. 2 КАС України, прийнято з перевищенням повноважень наданих Законом України „Про місцеве самоврядування в Україні” та порушує права та охоронювані законом інтереси позивача у справі, який має переважне право на поновлення договору оренди спірної земельної ділянки. А тому порушене право позивача підлягає захисту, а його уточнені позовні вимоги задоволенню, оскільки є обґрунтованими та доведеними.
Разом з тим, ч. 2 ст. 11 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Проте, місцевий господарський суд без будь –якого правового обґрунтування вийшов за межі уточнених позовних вимог і зазначив відповідачеві поновити договір оренди землі № 14420 від 29.03.2001 року з позивачем на тих самих умовах і на той самий строк, хоча згідно заяви останнього від 06.11.2006 року така позовна вимога не була предметом спору. В той же час уточнена позовна вимога про визнання за позивачем переважного права на оренду спірної земельної ділянки залишилася судом не вирішеною. А тому оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції з процесуальних мотивів підлягає зміні.
Доводи відповідача, що викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновків місцевого господарського суду та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення цього спору.
Такі доводи є наслідком помилкового довільного тлумачення відповідачем змісту певних статей Земельного кодексу України та Закону України „Про оренду землі”, якими врегульовано порядок набуття права власності та права користування земельними ділянками із земель комунальної власності, але аж ніяк не можливість скасування своїх власних рішень з порушенням права особи, яка має переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки.
Керуючись ст.ст. 184, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 254 КАС України,
колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Миколаївської міської ради Миколаївської області задовольнити частково.
Постанову господарського суду Миколаївської області від 13.11.2006 року у справі № 8/267/06 змінити і абзац третій її резолютивної частини викласти в наступній редакції:
Визнати за ТОВ „Вимпел” переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки площею 24 кв. м. для розміщення та обслуговування зупиночного комплексу, для очікування громадського транспорту з вбудованим торговим кіоском по вул. Космонавтів ріг пр. Жовтневого в м. Миколаєві.
В решті частини постанову господарського суду Миколаївської області від 13.11.2006 року у справі № 8/267/06 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена
у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: Бєляновський В.В.
Судді: Мирошниченко М.А.
Шевченко В. В.