ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

 

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

 

       

ПОСТАНОВА

Іменем України

 

14.04.09

Справа №2а-6989/08/1

 

   Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді  Трещової О.Р.,  при секретарі Єлжовій Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом   

ОСОБА_1 до Управління ПФУ в  м. Армянськ АРК, Головного управління Пенсійного фонду України в АР Крим  

          про зобов'язання до нарахування щомісячної соціальної державної допомоги,

                                                          ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулася з позовом ОСОБА_1 до  Головного управління Пенсійного фонду України в АР Крим про відновлення пропущеного строку для звернення до суду  за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006 року до 31.12.2007 року; зобов'язання ГУ ПФУ в АРК нарахувати недоплачену як дитині війни  щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2007 рік в сумі 2733,30 гривень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.11.08 року позовну заяву було залишено без руху, оскільки позивачем не вказана адреса відповідача та позивачем не додано доказів сплати державного мита.

15.12.08 року позивачем була подана уточнена позовна заява, в якій були виправлені недоліки, вказані в ухвалі від 04.11.08 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.12.2008 року відкрито провадження по справі,

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.12.2008 року справу призначено до судового розгляду та до участі по справі було залучено УПФУ в  м. Армянськ АР Крим у якості співвідповідача.

У судове засідання позивач, представник відповідача не з'явилися, повідомлені належним чином про час, дату та місце розгляду справи, всі особи, які приймають участь у справі надіслали клопотання про розгляд справи за їх відсутністю.

На підставі клопотань позивача та представника відповідача про розгляд справи за їх відсутністю, суд відповідно  до частини 3 статті 122 КАС України  ухвалив здійснювати  судовий розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1  статті 3 КАС України  дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює  владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

          Відповідно до пункту 1.1. Розділу 1  Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України  від 27.06.2002, № 11-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.03.2008 року за № 208/14899, головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі утворюють систему органів Пенсійного фонду України, який є центральним органом виконавчої влади.

Відповідно до пункту 1.1. розділу 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року, № 8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.

Таким чином, Управління Пенсійного фонду в   м. Армянськ АРК у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являються органами виконавчої влади та суб'єктами владних повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача, суд зобов'язаний встановити чи діяв  відповідач на підставі закону, чи являються його дії обґрунтованими,  безсторонніми та добросовісними. 

Правовий статус дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності  шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки встановлені Законом України "Про соціальний захист дітей війни".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004, № 2195-IV дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Судом встановлено, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 (а.с.6), тобто станом на час закінчення Другої світової війни їй було менше 18 років, тому є особою, яка віднесена до категорій осіб, визнаних дітьми війни.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для дітей війни, що підтверджується довідкою УПСЗН в м. Армянськ АР Крим від 14.11.06 року № 2837, у тому числі на передбачену статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» щомісячну державну соціальну допомогу, підвищену на 30% мінімальної пенсії за віком. 

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003, № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Згідно з частиною 1 статті 65 Закону України від  20.12.2005, № 3235-IV "Про Державний бюджет України на 2006 рік"  прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2006 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня - 350 гривень, з 1 квітня - 359 гривень, з 1 жовтня - 366 гривень.

Згідно з частиною 1 статті 62 Закону України від 19.12.2006 № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік"  прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2007 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень.

Відповідно до частини 3 статті 62 Закону України від 19.12.2006 № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058 з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток.

У запереченнях на позов відповідач не погодилися з розрахунком, зробленим позивачем, оскільки, вони вважають, що законодавчими актами України не врегульоване питання розміру мінімальної пенсії за віком для Закону України “Про соціальний захист дітей війни ”, а суд не може приймати за основу розрахунку мінімальний розмір пенсії, визначений статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки він застосується виключно для визначення розмірів пенсій, встановлених Законом.

Суд вважає, що вказані доводи відповідача не можуть бути враховані при вирішені справи з наступних підстав.

Судом встановлено, що щомісячна державна соціальна допомога відповідно до  статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” розраховується на підставі мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначений частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Судом встановлено, що дійсно, згідно з частиною 3 статті  28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003, № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Зазначена норма Закону введена в дію згідно із Законом України від 25.03.2005 р. № 2505-IV.

Але суд враховує, що згідно з  частиною 4 статті 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Крім того, судом встановлено, що  мінімальний розмір пенсії за віком встановлений також частиною 3 статті 62 Закону України від 19.12.2006 № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік", відповідно до якої  для визначення мінімального розміру пенсії за віком з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, збільшений на 1 відсоток. Зазначена норма введена в дію Законом України від 15.03.2007 р. № 749-V, який набрав чинності після Закону України від 25.03.2005 р. № 2505-IV, яким встановлені обмеження в частині  3 статті  28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003, № 1058-IV. Тому відповідно  до принципу дії закону в часі застосуванню підлягає закон, який набрав чинності пізніше.

Суд не погоджується з доводами відповідача в частині, що для визначення розміру мінімальної пенсії за віком необхідно керуватися розміром пенсії, встановленим Постановою Кабінету Міністрів України № 374 від 28.03.2002 року   "Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також пенсій, призначених відповідно до інших законів України, які раніше не підвищувались", а також Постановою Кабінету Міністрів Україні від 03.01.2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» з наступних підстав.

Зазначеними Постановами не встановлені мінімальні пенсії за віком, які б могли бути підставою для розрахунку щомісячної державної соціальної допомоги, тому зазначені нормативні акти не може регулювати спірні правовідносини, що   виникли між позивачем та відповідачами.

Згідно статті 9 КАС України Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Судом встановлено, що розміри виплат, встановлені зазначеними Постановами Кабінету Міністрів України не відповідають розміру, визначеному статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

На підставі викладеного, суд не може визнати обґрунтованими доводи відповідача, що позов не може бути задоволеним у зв'язку з невизначеністю мінімального розміру пенсії за віком, яка має бути підставою для розрахунку щорічної грошової допомоги.

          Таким чином, розрахунок щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни необхідно здійснювати за наступною формулою:

Щомісячна державна соціальна допомога за 2006 рік дорівнює 1290,60 гривень

Січень - березень (350 гривень х 30%) х 3 місяця = 315 гривні;

Квітень-вересень (359 гривень х 30%) х 6 місяців = 646,20 гривень;

Жовтень-грудень (366 гривень х 30%) х 3 місяця = 329,40 гривень

Щомісячна державна соціальна допомога за 2007 рік дорівнює 1453,71 гривні:

Січень - березень (380 гривень х 30%) х 3 місяця = 342 гривні;

Квітень-вересень (406 гривень + (406 гривень х 1% )) х 30% х 6 місяців = 738,11 гривень;

Жовтень-грудень (411 гривень + (411 гривень х 1%)) х 30% х 3 місяця = 373,60 гривень

Судом встановлено, що розрахунок, здійснений позивачем по справі, відповідно до якого щомісячна державна соціальна допомога за 2006 рік дорівнює 1290,60 гривень, за 2007 рік - 1442,70 гривень, не суперечить розрахунку, проведеному відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни ", частині 1 статті 65 Закону України від 20.12.2005, № 3235-ІУ "Про Державний бюджет України на 2006 рік", частинам 1, 3 статті 62 Закону України від 19.12.2006 № 489-У "Про Державний бюджет України на 2007 рік", частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003, № 1058-ІV.

Але судом встановлено, що позивач при визначенні допомоги за 2007 рік не врахував збільшення прожиткового мінімуму на 1%, тому він зазначив в позові суму 1442,70 гривні, а не 1453,71 гривні, яка розрахована судом.

Суду не надані відповідачем докази, що позивач в період 2006-2007 років отримував державну допомогу, тому суд приходить до висновку, що позивачем за 2006 та  2007 роки не отримувалася щомісячна державна соціальна допомога дітям війни.

Суд вважає, що в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження доводи відповідача про те, що вони діяли відповідно до закону та порушень у виплаті щомісячної державної соціальної допомоги стосовно позивача  не вчиняли, оскільки вони не виплачували допомогу на підставі Закону України  “Про Державний бюджет на 2006 рік”, Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»,  а здійснювати перерахунок вони не зобов'язані.

Згідно зі статтею 110 Закону України  від 20.12.2005, № 3235-IV "Про Державний бюджет України на 2006 рік" установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються у 2006 році поетапно, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Відповідно до п. 17 ст. 77 цього Закону з метою приведення окремих норм законів у відповідність з цим Законом зупинена на 2006 рік дія  ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Але судом встановлено, що Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 року № 3367-ІV п. 17 ст. 77 Закону України  "Про Державний бюджет України на 2006 рік" виключений, тобто дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2006 рік поновлена. Зазначений закон набрав чинності 02.04.2006 року.

Отже, з квітня 2006 року ніяких перешкод для нарахування щомісячної державної соціальної допомоги в розмірах, передбачених, статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не існувало.

          Згідно ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Відповідно до п. 12 ст. 71 цього Закону з метою приведення окремих норм законів у відповідність з цим Законом зупинена на 2007 рік дія  ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 “У справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29,36 частини 2 статті 56, частини 2 статті 62, частини 1 статті 66, пунктів 7,9,12,13,14,23,29,30,39,41,43,44,45,46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”(справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) стаття 111 та пункт 12 статті 71  Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”.

Суд враховує, що відповідно до пунктів 5, 6 Рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/20075  (справа про соціальні гарантії громадян) рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Таким чином, при визначенні розміру щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни в 2006, 2007 роках необхідно керуватися статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, а не положеннями Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, які визнані неконституційними, та положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», які фактично позбавили осіб отримувати зазначену соціальну допомогу.

На підставі викладеного суд зазначає, що позивач має право отримувати допомогу в розмірі, встановленому статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни» за період з квітня до грудня 2006 року, тобто з дня поновлення дії Закону у 2006 році, а також з липня по грудень 2007 року, тобто з дня набрання чинності рішень Конституційного Суду України,

Суд не може визнати обґрунтованими доводи відповідача, що вони не являються належними відповідачами по справі, так як вони не є розпорядниками коштів, призначених для виплати щорічної грошової допомоги.

Статтею 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"  на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.

Згідно з підпунктом 6 пункту 2.2. розділу 2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою  Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року № 8-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 13.03.2008 року № 209/14900 саме на територіальні  управління Пенсійного фонду України в районах, містах, в районах в містах покладені обов'язки щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії.

Крім того,  головним розпорядником коштів для виплати до пенсії або щомісячного  довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є Пенсійний фонд України (у 2006 році - бюджетна програма КПКВ 6481030 «Відшкодування на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами, державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам і державної соціальної допомоги на догляд», у 2007 році - бюджетна програма КПКВ 3508100 «Дотація Пенсійному фонду України на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами», у 2008 році - бюджетна програма КПКВ  3513020 «Дотація Пенсійному фонду України  на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами»). Цей факт також знайшов своє відображення в запереченні на позов Міністерства фінансів України від 24.07.2008 року № 31-28020-02-2-26/29008.

У той же час, судом встановлено, що відповідно до п. 2.1. розділу 2 Положення "Про утворення головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України  від 27.06.2002, № 11-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.03.2008 року за № 208/14899   основними завданнями Головного управління Пенсійного фонду України в АРК є забезпечення у відповідному регіоні збирання та акумулювання внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інших коштів, призначених для пенсійного забезпечення, ведення їх обліку. На Головне управління ПФУ в АРК не покладені обов'язки щодо нарахування щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни. 

          Таким чином, суд приходить до висновку, що належним відповідачем по справі, який зобов'язаний відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" здійснювати нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги являється Управління Пенсійного фонду України в   м. Армянськ АРК.

Відповідно до частини 2 статті 11 суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач пред'явив позов до Головного управління Пенсійного фонду України в АРК, та заявив позовні вимоги про зобов'язання до Головного управління Пенсійного фонду України в АРК здійснити нарахування допомоги, а не Управління Пенсійного фонду в   м. Армянськ АР Крим, яке зобов'язано здійснювати зазначені дії, суд вважає можливим в цій частині вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі та зобов'язати належного відповідача Управління Пенсійного фонду в   м. Армянськ АР Крим здійснити нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги позивачу.

Судом враховано, що вихід за межі позовних вимог в такий спосіб також не суперечить правилу, зазначеному частиною 3 статті 52 КАС України, та не порушує принципи змагальності та диспозитивності в адміністративному процесі, а застосовується виключно з метою реалізації завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України.

Суд не погоджується з доводами представників відповідача, що законодавчими актами не передбачено за рахунок яких коштів необхідно здійснювати виплати, тому що кошти Пенсійного фонду являються цільовими, бюджет формується виключно зі страхових внесків, які використовуються виключно на виплату пенсій.

Суд приймає до уваги, що статтею 72 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003, № 1058-IV передбачено, джерелами формування коштів Пенсійного фонду є  також кошти державного бюджету та цільових фондів, що перераховуються до Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом. Статтею 113 Закону встановлено що у разі виникнення дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі (перевищення видатків над доходами, у тому числі з урахуванням резерву коштів Пенсійного фонду) у зв'язку із забезпеченням виплати пенсій в розмірі, передбаченому статтею 28 цього Закону такий дефіцит покривається за рахунок коштів Державного бюджету України.

Доводи представників відповідачів, що позов не підлягає задоволенню у зв'язку з відсутністю бюджетних коштів, призначених на ці виплати, не можуть прийняті до уваги.

Суд звертає увагу учасників процесу, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних  та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання суб'єктами владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, судом не приймається до уваги. Так, у справі “Кечко проти України” Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Таким чином, невиконання або неналежне виконання законів, якими передбачено певні соціальні гарантії, через відсутність коштів для їх виплати не є підставою для виправдання дискримінуючої невиплати щомісячної державної соціально допомоги дітям війни.

Судом встановлено, що доводи представника відповідача стосовно пропуску позивачем строків звернення з позовом до суду знайшли своє часткове підтвердження у судовому засіданні. Перевіряючи зазначені факти, судом встановлено наступне. 

Статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені частинами 1 та 2 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

У запереченнях проти позову відповідач наполягав на застосуванні наслідків пропуску строків звернення до адміністративного суду як стосовно позовних вимог позивача щодо нарахування щомісячної державної соціальної допомоги за 2006 рік, так і стосовно вимог позивача про нарахування допомоги за 2007 рік.

В позовній заяві позивач просив відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів. Причиною пропуску строку позивач зазначив той факт, що він дізнався, що його права порушені відповідачами лише після оприлюднення ухвалення Рішення Конституційного Суду України (справа про соціальні гарантії громадян) від 09.07.2007 року.

Судом встановлено, що Рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 “У справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29,36 частини 2 статті 56, частини 2 статті 62, частини 1 статті 66, пунктів 7,9,12,13,14,23,29,30,39,41,43,44,45,46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”(справа про соціальні гарантії громадян) офіційно оприлюднене в Офіційному віснику України, 2007, № 52, 27.07.2007 року.

Таким чином, позивач повинен був дізнатися, що його право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги за 2007 рік порушено саме з моменту оприлюднення зазначеного рішення Конституційного Суду України, тобто з 27.07.2007 року.

Приймаючи до уваги, що позивач звернувся з позовом до суду  в листопаді 2008 року, суд вважає, що позивачем пропущений строк звернення до адміністративного суду  в частині позовних вимог щодо нарахування щомісячної державної соціальної допомоги за 2006 рік та липень-жовтень 2007 року.

Частиною 2 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Приймаючи до уваги, що поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав стосовно позовних вимог про нарахування щомісячної державної допомоги за 2006 рік та липень-жовтень 2007 року, позивач суду не надав, суд вважає, що  підстави для поновлення зазначеного строку відсутні.

Враховуючи, що вимоги позивача  про нарахування щомісячної державної допомоги за 2006 рік та з липня  до жовтня 2007 року  є обґрунтованими, але позивачем без поважних причин пропущений  встановлений статтею 99 КАС України строк звернення до адміністративного суду за  захистом зазначеного порушеного права, в свою чергу, відповідачі наполягають на застосуванні наслідків пропущення строків, встановлених частиною 1 статті 100 КАС України, суд вважає, що в цій частині позов не підлягає задоволенню.      

Судом встановлено, що позивач просив зобов'язати відповідача нарахувати недоплачену як дитині війни  щомісячну державну соціальну допомогу за 2007 рік в розмірі 1442,70 гривень без урахування збільшення прожиткового мінімуму на 1%, але суд вважає, що відповідно ч. 2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі,  якщо це необхідно для повного захисту  прав, свобод  та  інтересів сторін чи третіх осіб,  про захист яких вони просять.

На підставі викладеного суд вважає можливим вийти за межі позовних вимог та стягнути за грудень 2007 року  допомогу у розмірі, встановленому законом, з урахуванням збільшення прожиткового мінімуму на 1 відсоток.

На підставі викладеного суд вважає можливим зобов'язати відповідача нарахувати за листопад - грудень 2007 року  допомогу у розмірі 249,06 гривень (за листопад - грудень (411 гривень + (411 гривень х 1%)) х 30% х 2 місяці = 249,06 гривень).

Суд враховує, що рішення, дії суб'єкта владних повноважень  не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.

Суд також враховує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь  сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Відповідно до частини 3 статті 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволений частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Суд вважає необхідним стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 3,40 гривні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 162-165 КАС України, суд

                                                  ПОСТАНОВИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Зобов'язати відповідача Управління Пенсійного фонду України в   м. Армянськ АР Крим АР Крим нарахуватиОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження щомісячну державну соціальну допомогу за листопад - грудень 2007 року у розмірі 249,06 гривень.

3.          Стягнути на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,40 гривні.

4.          В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня оголошення у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

          Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня оголошення через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

 

Суддя                                                                          Трещова О.Р.