ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.02.2007 Справа № 7-Н30/1
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді | Білецька Л.М. (доповідач) |
суддів | Науменко І.М., Голяшкін О.В. |
при секретарі судового засідання: | Лазаренко П.М. |
за участю представників сторін: |
від позивача | Кабишева Тетяна Миколаївна представник, довіреність №47 від 20.11.06; |
від відповідача-1: від відповідача-2: | Зайцев Максим Вікторович представник, довіреність №155 від 09.03.04; Кононенко Олена Миколаївна заступник директора департаменту, довіреність №3804-П_П від 01.09.05; Милошенко Сергій Вікторович представник , довіреність №25/256-135 від 22.09.06; Прокурор у судове засідання не з"явився , про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином . |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги | товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельно-промислова компанія Приват-Інвестор”,м. Дніпропетровськ та закритого акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк”, м. Дніпропетровськ |
на рішення | від 20.10.06р. |
господарського суду | Дніпропетровської області |
у справі | № 7-Н30/1 |
за позовом | товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельно-промислова компанія Приват-Інвестор”,м. Дніпропетровськ |
до | відповідача-1: закритого акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк”, м. Дніпропетровськ до відповідача-2: виробничого об’єднання “Павлоградський хімічний завод”, м. Павлоград за участю прокурора Дніпропетровської області |
про | визнання недійсним договору. |
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.06 р у справі № 7-Н30/1 (суддя Коваль Л.А.) відмовлено в задоволенні позовних вимог позивача про визнання недійсним договору уступки права.
Рішення мотивовано тим, що протягом тривалого часу відповідач-1, в тому числі і в особі голови правління Дубілета А.В., визнав укладення оспорюваного договору уступки права вимоги з додатковими угодами до нього, підтверджував наявність цього договору листуванням, участю в складенні графіку погашення заборгованості, чим з свого боку схвалював укладення договору.
Позивач не погодився з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, у якій посилається на те, що лист №922 від 26.06.1995р. є доказом схвалення Приватбанком оспорюваної угоди не відповідає дійсним обставинам справи. Також вважає, що за приписами вказаних Роз’яснень арбітражного суду України належним чином доказом може бути тільки письмове звернення до іншої сторони, тобто у нашому випадку Приватбанк мав звернутися до Позивача чітко підтвердивши свою згоду на дійсність оспорюваного договору. Оспорюваний договір з боку Приватбанку підписаний не уповноваженою особою, що підтверджено Статутом банку та висновком криміналістичної судово-почеркознавчої експертизи від 07.07.2006р. №123. Оспорювана угода укладена у порушення вимог ст.ст.63, 197, 198, 199 ЦК України (в ред. 1963р.), що згідно до вимог ст.. 48 ЦК України (в ред. 1963р.) є підставою для визнання її недійсною. Просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення скасувати повністю та прийняти нове, яким задовольнити позов.
Відповідача-1 не погодився з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, у якій посилається на те, що при винесенні рішення судом було порушено вимоги матеріального права –ст. 48, 63 ЦК УРСР та процесуального права –ст.36, 43 ГПК України, що є підставою для скасування рішення. Просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов.
Відповідач-2 надав відзив на апеляційні скарги, проти викладених в апеляційних скаргах доводів заперечує та вважає рішення суду законним і обґрунтованим. Просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.12.2006р. апеляційні скарги прийнятті до провадження суду, їх розгляд призначений на 23.01.2007р., оголошено перерву до 08.02.2007р.
У судовому засіданні представник позивача та представник відповідача-1, підтримали доводи по апеляційній скарзі, представник відповідача-2, проти задоволення апеляційної скарги заперечував. Прокурор у судове засідання не з’явився, про час та місце cудового засідання був повідомлений належним чином.
Вислухавши представників сторін, дослідивши докази у справі, суд вважає , що апеляційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.
Предметом спору між сторонами є законність укладеного 26.06.1995 р. договори уступки права вимоги та додаткових угод до нього. За договором КБ ”Приватбанк” уступив ТОВ ”Приват інвестор” право вимоги за кредитними договорами та договорами на овердрафтове обслуговування та договором на факторингове обслуговування до ВО ”Павлоградський хімічний завод”. Підставою для визнання недійсним цього договору позивач називав не підписання його головою правління Тигіпко С.Л. (т.1 а.с.3).
На час укладення цього договору був чинним ЦК УРСР в редакції 1963 р. Відповідно до ст. 197 Кодексу Української РСР уступка права вимоги іншій особі допускається, якщо вона не суперечить закону або договору або якщо вимога не пов’язана з особою кредитора. Ст. 198 ЦК УРСР передбачено, що кредитор, який уступив право вимоги іншій особі, зобов’язаний передати йому документи, що підтверджують право вимоги.
Відповідно до ст. 62 ЦК УРСР угода, вчинена однією особою (представником) від імені іншої особи (представляємого) в силу повноваження, заснованого дорученні, законі або адміністравному акті, безпосередньо створює, змінює або припиняє цивільні права і обов’язки представляємого.
Ст. 63 ЦК УРСР передбачено, що угода, вчинена від імені іншої особи особою, не уповноваженою на вчинення угоди, або з перевищенням повноважень, створює, припиняє або змінює права і обовязки для представляє мого тільки у разі наступного схвалення угоди цією особою. Наступне схвалення представляємим угоди робить угоду дійсною з моменту її укладення.
З матеріалів справи вбачається, що від імені ЗАТ КБ “Приватбанк” угода вчинена нібито головою правління Тігіпко С.Л. Про це зазначено в оспорюваній угоді і додаткових угодах до неї .Насправді ж угода підписана не ним, а іншою особою, що підтверджується висновком судово-почеркознавчої експертизи (т.2 а.с.122). Тобто у даному випадку йдеться не про відсутність повноважень або перевищення повноважень представником при підписанні угоди, а про фальсифікацію підпису іншою особою в угоді, вчиненій нібито Тигіпко С.Л. як головою правління. Експертним висновком встановлено, що підпис від імені Тигіпко С.Л. виконаний з великим ступенем схожості- але встановлені розбіжності транскрипції в зразках”Т”- безбуквенні штрихи + розчерк, загального вигляду підпису, розміру і розгону ( в зразках –від великого до малого) і таких окремих ознак. Разом з цим були встановлені збіжності ступеню виробленості, темпу, нахилу і напрямку лінії основи підписів, а також наступних окремих ознак:
форми і напрямку рухів при виконанні нижньої частини рядкових безбуквенних штрихів (дугова, лівоокружний-9). Зазначені розбіжності загальних і окремих ознак суттєві, виходять за межі варіантів ознак підпису Тігіпко Сергія Леонідовича і достатні для категоричного висновку про те, що досліджувані підписи від імені Тігіпко Сергія Леонідовича виконані не ним, а іншою особою.
Особа, яка вчинила підпис на договорі , схожий на підпис Тигіпко С.Л., не є представником в розумінні ст. 62, 63 ЦК УРСР, тому що вона діяла не від свого імені як представника ЗАТ КБ “Приватбанк” - юридичної особи, а використала повноваження голови правління товариства Тигіпко С.Л. для того, щоб надати договору юридичної достовірності, і підробила його підпис в договорі. Відтак до даних правовідносин не можна застосовувати положення про схвалення угоди , вчиненої представником без належних повноважень або з їх перевищенням.
Суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи і прийшов до неправильного висновку про те, що в даному випадку мало місце перевищення повноважень представника, і угода була схвалена товариством.
За таких обставин є обґрунтованими доводи позовної заяви та апеляційних скарг про фіктивність договору уступки права вимоги та про невідповідність його вимогам закону.
Судом першої інстанції не прийнято до уваги і не дана оцінка тому, що про фіктивність угоди свідчить і той факт, що на порушення ст. 198 ЦК УРСР – кредитор, який уступив право вимоги іншій особі, зобов’язаний передати їй документи, що посвідчують право вимоги- ніякі документи не передавалися ( це є також порушенням п. 2 договору про уступку права вимоги).
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.103-105 Господарського процесуальнго кодексу України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційні скарги –товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельно-промислова компанія Приват-Інвестор”,м. Дніпропетровськ та закритого акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк”, м. Дніпропетровськ - задовольнити.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.06р. у справі № 7-Н30/1 –скасувати.
Визнати недійсним договір №9 та додаткові угоди до нього від 26.06.1995р., укладені з закритим акціонерним товариством комерційний банк „Приватбанк”, м. Дніпропетровськ та виробничим об’єднанням „Павлоградський хімічний завод”, м. Павлоград, як такі, що суперечать вимогам Закону.
Постанова може бути оскаржена у місячний строк до Вищого господарського Суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.
Головуючий суддя Л.М.Білецька
Суддя І.М.Науменко
Суддя О.В.Голяшкін
З оригіналом згідно
Помічник судді О.В.Водопоєнко