СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
08 квітня 2009 року | Справа № 5020-5/004 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Плута В.М.,
суддів Лисенко В.А.,
Борисової Ю.В.,
за участю представників сторін:
позивача: Щегленка Івана Єгоровича, довіреність № 8 від 03.03.09;
відповідача: не з'явився;
третьої особи: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства "Морбуд" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Євдокімов І.В.) від 25.02.2009 у справі № 5020-5/004
за позовом відкритого акціонерного товариства "Кримгазбуд" (вул. Крилова, 141, м. Сімферополь, 95001)
до закритого акціонерного товариства "Морбуд" (вул. Новоросійська, 25/вул. Демідова, 7, м. Севастополь, 99011)
3-тя особа структурний підрозділ - Ялтинська філія закритого акціонерного товариства "Морбуд" (вул. Українська, 5-г, м. Ялта, 98604)
про стягнення заборгованості в розмірі 74999,90 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 25.02.2009 у справі № 5020-5/004 позов задоволено.
Стягнуто з закритого акціонерного товариства „Морбуд" на користь відкритого акціонерного товариства "Кримгазбуд" заборгованість в сумі 74999,90 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 750,00 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.
В основу рішення головним чином були покладені загальні норми господарського та цивільного права, а саме норми статті 193 Господарського кодексу України та положення статей 525, 526 Цивільного кодексу України, які регулюють договірні зобов’язальні правовідносини сторін. Суд дійшов висновку про те, що між сторонами була укладена угода в усній формі, на підставі якої у відповідача виникла заборгованість.
Не погодившись з цим судовим актом, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права.
Так, відповідач зазначає, що відкрите акціонерне товариство "Кримгазбуд" не укладало договору на поставку бетону ані з закритим акціонерним товариством "Морбуд", ані із структурним підрозділом –Ялтинською філією закритого акціонерного товариства "Морбуд". На думку відповідача, ті грошові кошти, які надійшли до нього від позивача, поверненню не підлягають, оскільки на них були придбані складові бетону, який, в свою чергу планувався бути поставлений позивачу.
Відповідач та третя особа у судове засідання не з'явились, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористались, однак, до початку розгляду справи заявили клопотання про відкладення слухання справи у зв’язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника у судове засідання.
Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача та третьої особи за наявними документами в матеріалах справи.
Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга закритого акціонерного товариства "Морбуд" підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем перераховані Ялтинської філії закритого акціонерного товариства „Морбуд" грошові кошти на загальну суму 308761,25 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (том 1, а. с. 10-13).
Судом також встановлено, що Ялтинська філія закритого акціонерного товариства „Морбуд" поставила позивачу бетон на суму 222437,95 грн.
У вищенаведених платіжних дорученнях в графі “призначення платежу”зазначено, що грошові кошти перераховані по рахункам за бетон. З цього слідує висновок про те, що сума в розмірі 308761,25 грн. була перерахована для отримання бетону.
Позивач посилається на те, що від бетону на суму в розмірі 86323,30 грн. він відмовився, на підставі того, що у нього зникла необхідність у його отриманні.
08.08.2008 позивач звернувся до Ялтинської філії закритого акціонерного товариства „Морбуд" з претензією у якій просив повернути грошові кошті у розмірі 86323,30 грн., які безпідставно утримує у собі відповідач.
11.11.2008 від Ялтинської філії закритого акціонерного товариства „Морбуд" на адресу позивача надійшли грошові кошти в розмірі 11323,40 грн. в рахунок часткового погашення заборгованості.
Остання сума відповідачем повернута не була, бетон на вказану суму також поставлений не був.
Вказані обставини по суті сторонами не заперечуються.
Згідно з пунктом 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Усний договір, на існування якого вказують сторони, за своєю правовою природою має ознаки договору поставки.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно з пунктами 1, 2, 3 статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов’язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов’язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Пунктом 8 статті 181 Господарського кодексу України передбачено, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
Судова колегія вважає, що сторонами не доведено суду належними доказами та із матеріалів справи взагалі неможливо документально встановити узгодження таких істотних умов - як ціна, строк дії договору та інші, оскільки угода між сторонами відбулася в усній формі і документальних доказів не існує. При цьому, представлені позивачем платіжні доручення про перерахування грошових коштів відповідачу не можуть самостійно виступати в якості письмового договору та вказувати на те, що обидві сторони погодились із ціною, строком дії договору, кількістю та якістю товару.
За таких обставин, слідує висновок про те, що сторони не досягли згоди щодо всіх істотних умов договору і в силу закону такий договір є неукладеним (пункт 8 статті 181 Господарського кодексу України).
Факт поставки відповідачем позивачу певної кількості товару (бетону), вказує на те, що ця сторона здійснила дії щодо виконання усного договору, і, таким чином, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (пункт 8 статті 181 Господарського кодексу України).
Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Так, пункт 4 цієї статті передбачає, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до п. п. 1 пункту 1 статті 208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.
Враховуючі те, що сторони у даній справі є юридичними особами і договір між ними був укладений в усній формі, такий правочин має також ознаки нечинного правочину.
У листі Вищого господарського суду від 21.01.2009 № 01-8/33 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права" суд касаційної інстанції зазначив, що поняття "нечинний" та "недійсний" є синонімами і означають, що оспорюваний акт не має юридичної сили. Колегія суддів за аналогією вважає, що усний договір у даній справі має ознаки недійсного договору. Проте, оскільки неукладений договір не може бути визнаний недійсним та, більш того, визнання його недійсним не є предметом спору у даній справі, усний договір на підставі якого базуються вимоги відкритого акціонерного товариства "Кримгазбуд" повинен вважатися лише неукладеним.
За таких обставин, закрите акціонерне товариство "Морбуд" будь-якого договірного обов’язку за цим нечинним правочином не набуло. Не набути також і договірні права відкритим акціонерним товариством "Кримгазбуд".
Підставою позовних вимог відкритого акціонерного товариства "Кримгазбуд" є стаття 174 Господарського кодексу та стаття 625 Цивільного кодексу України. Ці норми є нормами зобов’язального права і спірні відносини сторін у даній справі не регулюють.
Так саме є хибним застосування судом першої інстанції статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України та статей 173, 175, 193 Господарського кодексу України. Більш того, господарський суд першої інстанції застосував ті норми матеріального права, на яких не були засновані вимоги позивача.
Відсутність договірних відносин між сторонами у справі вказує на те, що перераховані кошти на користь відповідача у сумі 74999,90 грн. є безпідставно набутими, що регулюється Главою 83 Цивільного кодексу України.
Посилання в пункті 8 статті 181 Господарського кодексу України на те, що правові наслідки дій сторін визначаються нормами Цивільного кодексу України, узгоджується з вищенаведеним висновком.
Суд першої інстанції правовий характер спірної суми визначив невірно, що призвело до прийняття незаконного рішення. Оскільки позивач також обґрунтував позов неналежними нормами матеріального права, тобто обрав невірний спосіб захисту своїх прав та інтересів, у суду апеляційної інстанції у даній справі відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Наявність відповіді відповідача в якій він просив дозволу розстрочити повернення грошових коштів (том 1, а. с. 20), а також двостороннього акту звірки взаєморозрахунків (том 1, а. с. 30) не впливають на правомірне вирішення спору по суті, тому що, як вже було зазначено, позивач помилково визначив спірну суму як договірну заборгованість.
Формальна помилка позивача при визначенні правового характеру спірної суми грошових коштів не позбавляє права цю особу на повторне звернення до господарського суду із новим позовом, обґрунтованим належними нормами матеріального права.
Виходячи з вищенаведеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду міста Севастополя прийнято з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Керуючись статтею 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 3 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства "Морбуд" задовольнити.
2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 25.02.2009 у справі № 5020-5/004 скасувати.
3. Прийняти нове рішення.
4. У позові відмовити.
Головуючий суддя В.М. Плут
Судді В.А. Лисенко
Ю.В. Борисова