Дата документу Справа № 236/103/15-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №11-кп/778/682/15 Головуючий в 1-й інстанції:

Шавиріна Л.П.

Доповідач в 2-й інстанції:

Прямілова Н.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2015 року м.Запоріжжя

Суддя Апеляційного суду Запорізької області Прямілова Н.С., розглянувши матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на вирок Краснолиманського міського суду Донецької області від 15 січня 2015 року,

встановила:

02.03.2015р. на підставі Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції та розпорядження голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №27/0/38-14 від 02.09.2014р. до Апеляційного суду Запорізької області надійшла та була передана судді-доповідачу 03.03.2015р. апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженні на вирок Краснолиманського міського суду Донецької області від 15 січня 2015 року, яким ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, засуджено за ч.2 ст.185, ч.2 ст.289, ст.70 КК України до 5 років позбавлення волі без конфіскації майна. На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на 3 роки з покладення на нього обов'язку, передбаченого п.4 ч.1 ст.76 КК України; ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, засуджено за ч.2 ст.185, ч.2 ст.289, ст.70 КК України до 5 років позбавлення волі без конфіскації майна. На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на 3 роки з покладення на нього обов'язку, передбаченого п.4 ч.1 ст.76 КК України.

Згідно з п.6 ч.1 ст.393 КПК України прокурор має право подати апеляційну скаргу, в якій відповідно до ст.396 КПК України зазначаються: 1) найменування суду апеляційної інстанції; 2) прізвище, ім'я та по батькові (найменування), місце проживання (перебування) особи, яка подає апеляційну скаргу, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є; 3) судове рішення, яке оскаржується, і назва суду, який його ухвалив; 4) вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, та їх обґрунтування із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення; 5) клопотання особи, яка подає апеляційну скаргу, про дослідження доказів; 6) перелік матеріалів, які додаються.

Однак з тексту апеляційної скарги вбачається, що вона не відповідає вимогам ст.396 КПК України.

Ставлячи в апеляційній скарзі питання про скасування вироку, прокурор при цьому не зазначає, в якій частині він оскаржує вирок та в якій частині у зв'язку з цим вирок підлягає скасуванню (повністю чи частково).

Крім того, не оскаржуючи в апеляційній скарзі фактичні обставини справи, доведеність вини обвинувачених та кваліфікацію їх дій, прокурор просить ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 винними у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.289 КК України, при цьому правова позиція прокурора, викладена в апеляційній скарзі в цій частині, нічим не відрізняється від рішення суду у цій же частині.

Ставлячи питання про скасування вироку та ухвалення нового вироку прокурор в апеляційній скарзі просить призначити обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за ч.2 ст.185 КК України та основне покарання за ч.2 ст.289 КК України і за сукупністю злочинів відповідно до ст.70 КК України те ж саме покарання, що і призначено судом першої інстанції.

Зазначені обставини свідчать про те, що правова позиція прокурора, викладена в апеляційній скарзі в цій частині, теж нічим не відрізняється від рішення суду у цій же частині, при цьому прокурор в скарзі не навів будь-яких підстав та мотивів, з яких вирок в цій частині підлягає скасуванню.

Ставлячи питання про призначення обвинуваченим за ч.2 ст.289 КК України додаткової міри покарання у виді конфіскації майна, прокурором залишені поза увагою положення ст.59 КК України.

Так, відповідно до вимог ст.59 КК України покарання у виді конфіскації майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, і полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого.

Незважаючи на зазначені вимоги кримінального закону в апеляційній скарзі прокурором на обґрунтування зазначеної вимоги не наведені обставини та докази, які не були враховані судом при ухваленні вироку, та які б свідчили про наявність корисливого мотиву у діях обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Крім того, в порушення вимог ст.59 КК України прокурором в апеляційній скарзі не зазначено все або частина майна (і яка саме частина) підлягає конфіскації.

Вказуючи в скарзі на те, що виправлення обвинувачених можливе лише шляхом призначення їм покарання, пов'язаного з ізоляцією від суспільства, прокурор, в той же час в апеляційній скарзі не ставить питання про скасування вироку суду в частині звільнення обвинувачених від відбування покарання на підставі ст.75 КК України.

Вищевикладені обставини свідчать про те, що апеляційна скарга прокурора не відповідає вимогам, передбаченим ст.396 КПК України, тому підлягає залишенню без руху з наданням апелянту строку для усунення зазначених недоліків.

Керуючись ст.399 КПК України

ухвалила:

апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні на вирок Краснолиманського міського суду Донецької області від 15 січня 2015 року залишити без руху.

Надати прокурора строк для усунення недоліків апеляційної скарги 5 днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: Н.С. Прямілова