15.02.07
Україна
Господарський суд Чернігівської області
м.Чернігів,пр.Миру,20 Тел.7-99-18
Іменем України
РІШЕННЯ
13.02.07 Справа № 15/310/7
Позивач- закрите акціонерне товариство виробничо –торгова фірма „Сіверянка”, м. Чернігів, вул. Малиновського, 36.
До відповідачів: 1. Державної виконавчої служби у Деснянському районі м. Чернігова, м. Чернігів, вул. Шевченка, 118.
2. Головного управління Державного казначейства України у Чернігівській області, м. Чернігів, вул. Комсомольська, 27.
Про стягнення 6729,16 грн. Суддя Федоренко Ю.В.
Представники сторін:
Від позивача- Уваров І.В., дов. від 27.12.06, Ткаченко О.М., дов. від 10.07.06.
Від відповідачів: 1. Карпусь С.В., дов. від 09.01.07, Коваль В.О., дов. від 09.01.07. 2. Редозубова І.В., дов. від 18.12.06, 13.02.07 не з”явилась.
СУТЬ СПОРУ:
Рішення прийняте після перерви, оголошеної судом на підставі ст.77 ГПК України.
Заявлено позов до відповідача 1 про повернення безпідставно та неправомірно стягнутого виконавчого збору на суму 6729,16 грн.
Заявою від 08.02.07 позивач уточнив свої позовні вимоги і просить стягнути з відповідача 1 шкоду у сумі 6729,16 грн.
Заявою від 13.02.07 позивач зменшив позовні вимоги і просить стягнути з відповідача 1 шкоду у сумі 6711,16 грн.
Заяви подані у відповідності до ст.22 ГПК України, ними не порушуються права та охоронювані законом інтереси сторін при розгляді справи у суді, а тому вони прийняті судом до розгляду.
Ухвалою суду від 16.01.07 до участі у справі залучено в якості відповідача Головне управління Державного казначейства України у Чернігівській області.
Відповідач 1 позов не визнав посилаючись на те, що у нього на виконанні знаходився наказ господарського суду Чернігівської області по справі № 8/115 про стягнення з позивача на користь ПФ „Бронт” 67111,65 грн. У встановлений строк боржником рішення не було виконано добровільно, а тому було винесено постанову про стягнення виконавчого збору. Списані з рахунку боржника кошти виконавчого збору –6711,16 грн. були перераховані до державного бюджету.
Відповідач 2 позов не визнав з мотивів не порушення ним прав та законних інтересів позивача і вважає, що вимоги позивача можуть бути задоволені лише за рахунок коштів виконавчого провадження, що обліковуються на спеціальному депозитному рахунку, відкритому на ім.”я відповідного органу Державної виконавчої служби.
Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін суд встановив наступне.
У відповідності з постановою про відкриття виконавчого провадження від 01.06.06 було відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню наказу № 8/115 про стягнення з ЗАТ „Виробничо –торгова фірма „Сіверянка” на користь ПФ „Бронт” боргу у сумі 65111,65 грн. та надано строк для добровільного виконання рішення до 08.06.06. Постанову отримано боржником ( позивачем по справі ) 07.08.06.
08.06.06 винесено постанову про стягнення виконавчого збору у сумі 6711,16 грн., яку отримано боржником 16.06.06.
Платіжним дорученням № 817 від 16.06.06 боржником було самостійно перераховано на рахунок ПФ „Бронт” 67111,65 грн. з призначенням платежу –на виконання рішення господарського суду по примусовому виконанню наказу № 8/115 від 12.07.05.
12.07.06 постановою державного виконавця накладено арешт на кошти боржника в межах суми 73861,81 грн., а постановою від 19.07.06 знято арешт з рахунків боржника в зв”язку зі сплатою боргу.
31.07.06 винесено постанову про арешт коштів боржника в межах суми 6729,16 грн.
Відповідно до платіжної вимоги № 255/13 від 14.08.06 списано з рахунку боржника 6729,16 грн. з призначенням платежу –стягнення заборгованості згідно наказу господарського суду Чернігівської області № 8/115 та інших виконавчих документів від 12.07.06 на користь ПФ „Бронт”. Загальна сума боргу по виконавчому провадженню 6729,16 грн., ст. ст. 5, 50, 63, 64 Закону України „Про виконавче провадження”.
Отже, реквізити платіжної вимоги про призначення платежу не підтверджують списання коштів з рахунку боржника за постановою про стягнення виконавчого збору.
У відповідності з Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою Правління Нацбанку України № 22 від 21.01.04, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29.03.04 за № 377/8976, відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ і подала до обслуговуючого банку; у реквізиті "Призначення платежу" платіжної вимоги стягувач зазначає назву, дату видачі та номер (якщо він присвоєний) виконавчого документа ( абзац 2 пп. 5.5 глави 5 ).
Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 13.10.06 по справі № 8/115-05 за скаргами ЗАТ „Виробничо –торгова фірма „Сіверянка” на дії органу Державної виконавчої служби встановлено, що при виконанні наказу господарського суду по справі № 8/115 заборгованість була самостійно перерахована боржником на рахунок стягувача і у Державної виконавчої служби були відсутні підстави для стягнення виконавчого збору.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України цей факт не потребує повторного доведення.
В зв”язку з цим суд не приймає до уваги підстави заперечення позову відповідачем 1.
Платіжним дорученням № 681 від 13.09.06 Державна виконавча служба перерахувала 6711,16 грн. до державного бюджету.
Законом Про державний бюджет України на 2006 рік”, ст. 2 п.27, ст. 11 п. 7, до доходів загального та спеціального фонду Державного бюджету України на 2006 р. віднесено суми виконавчого збору, стягнутого державною виконавчою службою.
Відповідно до частини другої статті 86 Закону України „Про виконавче провадження” збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.
У частині третій статті 11 Закону України “Про державну виконавчу службу” визначено, що шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.
Згідно з частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
В зв”язку з цим судом відхиляються заперечення позову відповідачем 2 з підстав відсутності його вини в нанесеній шкоді.
Відповідно до абзацу п’ятого пункту 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 № 14 “Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження” при розгляді позовів ... юридичних осіб про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної діями (бездіяльністю) державного виконавця, суди повинні виходити з положень ст. 11 Закону № 202/98-ВР, статті 86 Закону № 606-ХІV і враховувати, що в таких справах відповідачами можуть бути відділи державної виконавчої служби, в яких працюють державні виконавці, та відповідні територіальні органи Державного казначейства України.
Відповідно до частини 1 статті 25 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.
Згідно з пунктом 1.5 Порядку примусового списання (стягнення) коштів з рахунків установ і організацій, відкритих в органах Державного казначейства, затвердженого наказом Державного казначейства України від 05.10.2001 № 175 (далі –Порядок), якщо в платіжній вимозі та/або супровідних документах до неї не визначено код економічної класифікації видатків, то органи Державного казначейства самостійно визначають коди економічної класифікації видатків, за якими буде здійснюватись примусове списання (стягнення) коштів та/або на які буде накладено арешт (виходячи з економічної сутності платежу).
У пункті 3.6 Порядку визначено:
“Примусове списання (стягнення) коштів здійснюється за тим самим кодом економічної класифікації видатків бюджету, за яким би здійснювався платіж, якщо б оплата була проведена не примусово. Витрати, пов'язані із врегулюванням господарського спору, санкцій за іншими видатками стягуються за кодом 1139 "Оплата інших послуг та інші видатки", у разі відсутності у затвердженому кошторисі доходів та видатків установи зазначеного коду - за тим самим кодом, що й саме списання”.
На підставі шкода підлягає стягненню з відповідача 2, у позові до відповідача 1слід відмовити.
Керуючись ст. 22, 44,49,82 - 85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд,-
ВИРІШИВ:
Прийняти заяву позивача про зменшення позовних вимог на суму 18 грн.
Позов задовольнити і стягнути з Головного управління Державного казначейства України у Чернігівській області, м. Чернігів, вул. Комсомольська, 27, код 22824670, на користь закритого акціонерного товариства виробничо –торгова фірма „Сіверянка”, м. Чернігів, вул. Малиновського, 36, код 00310143, 6 711,16 грн. шкоди, 102 грн державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.
У позові до Державної виконавчої служби у Деснянському районі м. Чернігова –відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення підписане 15.02.07
Суддя Ю.В.Федоренко