СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
15 квітня 2009 року | Справа № 2-29/11077-2008 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Плута В.М.,
суддів Гонтаря В.І.,
Волкова К.В.,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився;
відповідача: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Євпаторійська швейна фабрика" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Башилашвілі О.І.) від 23.02.2009 у справі № 2-29/11077-2008
за позовом Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Євпаторія" (вул. Дм. Ульянова, 26/28, м. Євпаторія, 97400)
до відкритого акціонерного товариства "Євпаторійська швейна фабрика" (вул. 9 Травня, 49, м. Євпаторія, 97401); (95011, м. Сімферополь, вул. Луначарського, 3, оф. 1)
про стягнення 48143,06 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.02.2009 у справі № 2-29/11077-2008 позов задоволено.
Стягнуто з відкритого акціонерного товариства "Євпаторійська швейна фабрика" на користь Кримської республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно - каналізаційного і господарства м. Євпаторії" заборгованість в сумі 48143,06 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 481,43 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу сумі 118,00 грн.
Суд першої інстанції виходив з того, що відповідач має договірну заборгованість за понадлімітне споживання води, у зв’язку з чим застосував загальні норми зобов’язального права, а саме статті 525, 526 Цивільного кодексу України.
Не погодившись з цим судовим актом, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове, яким у позові відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Так, відповідач зазначає, що договір № 831 на відпуск води з комунального водопроводу і прийом стоків (водовідведення) в комунальну каналізацію укладався сторонами у відповідності з Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, якими передбачалося перевищення договірних лімітів та які втратили чинність.
Заявник апеляційної скарги вважає, що до спірних правовідносин сторін підлягають застосуванню нові правила –Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України. Ці правила не передбачають ліміти водопостачання і цивільну відповідальність за перевищення таких лімітів. Відкрите акціонерне товариство "Євпаторійська швейна фабрика" зазначає, що Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Євпаторія" видало йому за його заявою нові технічні умови на збільшення об’єму водоспоживання до 17,5 куб. м. на добу. Таким чином, відповідач вважає, що вимоги позивача не обґрунтовані чинними нормами законодавства.
Сторони у судове засідання не з'явились, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористались, про причини неявки суд не повідомили. Однак, до початку розгляду справи від позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому з доводами апеляційної скарги не погодився, вважає рішення господарського суду Автономної Республіки Крим законним та обґрунтованим, підстав для його скасування не вбачає. Позивач зазначив, що при розрахунку позову він користувався нормами статті 66 Водного кодексу України та Інструкцією по лімітуванню і регулюванню відпуску питної води промисловим підприємствам.
Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності нез’явившихся представників сторін за наявними документами в матеріалах справи.
Розпорядженням в. о. заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.04.2009 суддю Борисову Ю. В. замінено на суддю Волкова К. В.
Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга відкритого акціонерного товариства "Євпаторійська швейна фабрика" підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 03.12.2002 між КРП "ВПВКГ м. Євпаторії" та відкритим акціонерним товариством "Євпаторійська швейна фабрика" укладений договір № 831 на відпуск води з комунального водопроводу і прийом стоків (водовідведення) в комунальну каналізацію.
Строк дії договору встановлений до 03.12.2003. Договір вважається щорічно подовженим, якщо за місяць до закінчення його дії від сторони не надійде заява сторони про його розірвання (пункт 20 договору).
Згідно п. 1 договору об'єм водоспоживання встановлений у розмірі 59 м. куб./міс.
Цей договір укладався сторонами у відповідності з Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, що підтверджується пунктом 2 цього договору.
Згідно договору від 03.12.2002 № 831 об'єм споживання відповідачем води встановлений в розмірі 59 куб. м./міс. (пункт 1 договору).
Пунктом 7 договору передбачено, що абонент не має права збільшувати витрату води понад встановлені норми і затверджені ліміти. За витрачену понад встановленого ліміту воду, оплата проводиться в п'ятикратному розмірі.
Однак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково залишив поза увагою наступні норми законодавства та обставини справи.
Як вірно зазначає відповідач в апеляційній скарзі, вищенаведені правила, які діяли на момент укладення договору і у відповідності з якими він укладався, втратили чинність згідно з наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року № 190.
Спірні відносини сторін у даній справі на даний момент та на час їх виникнення регулюються Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання і водовідведення в населених пунктах України, затверджені Наказом Мінжитлокомунгоспу від 27.06.2008 № 190, Зареєстровані в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2008 року за № 936/15627.
Відповідно до пункту 3.8. вказаних правил, у разі запланованих змін у діяльності споживачів, якщо вони ведуть до зміни обсягів спожитої питної води та скиду стічних вод, споживачі в місячний строк до моменту виникнення змін надають виробнику заяву та відповідні документи для одержання додаткових технічних умов та внесення змін у договір.
Згідно пункту 3.1. цих правил, розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку.
Обставини справи свідчать про те, що 25.06.2006 позивач видав відповідачу за його заявою технічні умови № 52/06 на збільшення об’єму водопостачання до 12,94 куб. м. на добу. 02.03.2009 позивач видав відповідачу за його заявою нові технічні умови № 30/06 на збільшення об’єму водопостачання до 17,5 куб. м. на добу. Таки обставини підтверджується доказами, які додані відповідачем до апеляційної скарги. Враховуючі те, що суд першої інстанції помилково залишив поза увагою норми Правил користування системами централізованого комунального водопостачання і водовідведення в населених пунктах України, колегія суддів вважає, що саме з вини місцевого суду не були досліджені вказані докази, у зв’язку з чим приймає їх до розгляду.
Засіб обліку води встановлений відповідачем та оплата здійснювалась ним належним чином, що підтверджується виписками з банківського рахунку та рахунками позивача.
Згідно пункту 2 статті 5 Цивільного кодексу України, акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Відповідно до пункту 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (пункт 1 статті 203 Цивільного кодексу України).
Слід зазначити, що у випадку невідповідності умов договору нормам закону підлягають застосуванню акти цивільного законодавства. Отже, за таких обставин, умови договору від 03.12.2002 № 831, які передбачають відповідальність споживача у п’ятикратному розмірі за витрачену понад встановленого ліміту воду, застосуванню не підлягають.
Як вірно зазначив позивач у відзиві на апеляційну скаргу з посиланням на пункт 3.8. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання і водовідведення в населених пунктах України, факт суперечності договору, який є чинним, нормам законодавства, є підставою для переукладення договору в новій редакції (внесення певних змін). Вказане питання не відноситься до предмету спору у даній справі, однак, як вже було зазначено, така неурегульованість не може з’явитися підставою для відповідальності споживача за умови дотримання норми закону.
Посилання Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Євпаторія" на статтю 66 Водного кодексу України в якості обґрунтування нарахування плати в п’ятикратному розмірі є неспроможним, оскільки самостійно ця норма не передбачає такої оплати. Інші доводи позивача не знайшли свого підтвердження у чинному законодавстві.
Таким чином, враховуючі відсутність правових підстав для стягнення п'ятикратної плати за перевищення ліміту водоспоживання, у позові належить відмовити.
Виходячи з вищенаведеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим прийнято з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Керуючись статтею 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 3 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Євпаторійська швейна фабрика" задовольнити.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.02.2009 у справі № 2-29/11077-2008 скасувати.
3. Прийняти нове рішення.
4. У позові відмовити.
Головуючий суддя В.М. Плут
Судді В.І. Гонтар
К.В. Волков