ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

24.04.09р.Справа № 39/52-09

За позовом  Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль", м. Дніпропетровськ 

до  Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - ОСОБА_2, м. Павлоград, Дніпропетровська область  

про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 68 837,96 грн.

Суддя  Ліпинський О.В.

СУТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль", м. Дніпропетровськ (надалі - Позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - ОСОБА_2 (надалі - Відповідач) заборгованість у сумі 68 837,96 грн., що виникла внаслідок неналежного виконання Відповідачем кредитного договору від 22.11.2007р. №010/01-002/213/11.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2009р. порушено провадження у справі, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 23.04.2009р.

10.04.2009 року від Відповідача надійшла апеляційна скарга на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2009р. про порушення провадження по справі.                          Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2009р. відмовлено  у прийнятті Апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2009року про порушення провадження по справі, з підстав передбачених ч.1 ст. 106 ГПК України.  

23.04.2009р. від Відповідача надійшла апеляційна скарга на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2009р. про відмову у прийнятті апеляційної скарги (на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2009року про порушення провадження по справі).

Статтею 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, в тому числі щодо забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у ст. 12 Закону України "Про судоустрій України", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадку і порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, Господарський процесуальний кодекс повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках учасник судового процесу має право оскаржити ухвалу суду в апеляційному чи касаційному порядку.   

Положення ГПК України, не містить вказівки про можливість оскарження ухвали про порушення провадження у справі, в зв'язку з чим господарським судом було відмовлено в прийнятті апеляційної скарги.

За приписом частини 1 ст. 106 ГПК України ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених ГПК України та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Не підлягають оскарженню і ухвали господарського суду про відмову в прийнятті апеляційної скарги на ухвалу, яку не може бути оскаржено, в зв'язку з відсутністю в Господарському процесуальному кодексі України приписів щодо можливості оскарження таких ухвал.

Інформаційним листом Верховного суду України від 10.09.2008р. №3.2.-2008 передбачено, що у разі подання апеляційної скарги на ухвалу, яку не може бути оскаржено, місцевий господарський суд має відмовляти у прийнятті такої скарги з посиланням на частини першу та четверту статті 106 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ч. 1, 6 ст. 106Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у прийнятті Апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2009року про відмову у прийнятті апеляційної скарги.

Суддя          О.В. Ліпинський