СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
09 квітня 2009 року | Справа № 2-22/7956-2008 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився
відповідача: не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Калініченко А.А.) від 27.01.2009 року у справі №2-22/7956-2008
за позовом дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (вул. Шолуденка, 1,Київ 116,04116)
до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" (вул. Училищна, 42а,Сімферополь,95001)
треті особі: Фонд державного майна України (вул. Кутузова, 18/9,Київ 133,01133)
Міністерство палива та енергетики України (вул. Хрещатик 30,Київ 1,01001)
про стягнення 5109240,00 грн.; за зустрічним позовом про визнання нікчемним договором
ВСТАНОВИВ:
Позивач - дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" подала позов до господарського суду Автономної Республіки Крим про стягнення з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" штрафних санкцій у сумі 5109240 грн. за не виконання відповідачем вимог пункту 5.2. договору № 04/01-827 від 28.12.2001 року у частині здійснення відрахувань на відновлення та розвиток отриманого за договором майна у розмірі 50 % від чистого прибутку отриманого від користування майном, але не менше 4% від залишкової вартості майна, станом на 30 вересня, що передує звітному.
Відповідно розрахунку позивача, відповідач за 2007 рік повинен був здійснити відрахування у сумі 5370020,00 грн., проте фактично, згідно звіту виконання умов договору, за 2007 рік відповідач здійснив відрахування лише у розмірі 2815400,00 грн.
На підставі пункту 6.4. договору та статті 611 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути із відповідача штраф у розмірі двократної суми недовиконання плану відрахування платежів .
Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" подало зустрічний позов до дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про визнання договору № 04/01-827 від 28.12.2001 року та додатків до нього нікчемними.
Зустрічні позовні вимоги заявлені на підставі пункту 1 статті 220, статей 234,236,640,759,760,793,794 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що спірний договір укладено на вкрай невигідних умовах для відповідача, окрім того, договір нотаріально не засвідчений та не здійснена державна реєстрація договору.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.01.2009 року у справі № 2-22/9602-2008 (суддя Калініченко А.А.) у позові та зустрічному позові, сторонам відмовлено .
Відмовляючи позивачу у стягненні штрафу, суд першої інстанції виходів із того, що відповідно до пункту 6.4. договору, підставою для застосування штрафу є невиконання плану відновлення та розвитку майна, однак, позивачем не надані докази складення та затвердження сторонами договору № 04/01-827 від 28.12.2001 року зазначеного плану, окрім того, місцевий господарський суд, пославшись на лист позивача від 30.11.2006 року вихідний № 31/27-12653 визнав договір припиненим із 01.01.2007 року.
Відмовляючи відповідачу у зустрічному позові про визнання договору нікчемним, господарський суд Автономної Республіки Крим виходів із того, що законодавством України, діючим як на час укладення договору № 04/01-827 від 28.12.2001 року, так і на час розгляду справи, не передбачено такий спосіб захисту порушеного права як визнання правочину нікчемним, оскільки нікчемність правочину встановлюється безпосередньо нормою закону.
Не погодившись з рішенням господарського суду від 27.01.2009, дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.
Так, на думку позивача, судом першої інстанції неправильно застосовані вимоги статей 525, 654 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим суд прийшов до неправильного висновку про припинення із 01.01.2007 року між сторонами договору № 04/01-827 від 28.12.2001 року, оскільки, як вважає позивач, відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від договору не допускається. Тому, лист позивача від 30.11.2006 року про припинення договору, на думку позивача не припиняє дію договору із 01.01.2007 року.
Висновки суду першої інстанції про те, що позивач не надав затверджений план відновлення та розвитку майна, як то передбачено договором від 28.12.2001 року, позивач вважає безпідставними. При цьому позивач посилається на підпункт 4.4.4. угоди № 2 до договору, відповідно до якого обов'язок стосовно розробки плану відновлення та розвитку майна, покладено на відповідача. Позивач також стверджує, що такий план було надано відповідачем та він був погоджений позивачем.
При цьому позивач запевняє, що відповідачем надано план на підставі якого передбачено відрахування на суму 5 370020,00 грн., а на виконання даного плану відповідачем було здійснено відрахування у сумі 2815400,00 грн.
Доводи позивача мотивовані також іншими підставами викладеними у апеляційній скарзі, що не мають значення для розгляду справи.
Відповідач апеляційну скаргу відхилив, вважає договір № 04/01-827 від 28.12.2001 року припиненим із 01.01.2007 року, мотивуючи свої доводи пунктом 10.1 договору, відповідно до якого передбачено, що у разі, якщо жодна із сторін письмово не заявить про бажання щодо його припинення за місяць до закінчення календарного року, договір вважається продовженим на наступний рік на тих же умовах. Проте, як стверджує відповідач листом від 30.11.2006 року позивач повідомив відповідач про припинення договору з 01.01.2007 року.
Доводи відповідача мотивовані також іншими підставами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу, що не мають суттєвого значення для суті спору.
Рішення суду першої інстанції відповідачем не оскаржено.
Судова колегія розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, апеляційну скаргу визнає такою, що не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції таким, що підлягає залишенню в силі, виходячи із наступного.
Як вбачається із матеріалів справи, позовні вимоги про стягнення штрафу позивачем заявлено на підставі пункту 6.4. договору № 04/01-827 від 28.12.2001 року, та статті 611 Цивільного кодексу України, за порушення вимог пункту 5.2. договору.
Дійсно, 28.12.2001 року сторони уклали договір № 04/01-827 про користування державним майном, яке не підлягає приватизації .
Відповідно до пункту 10.1 договору строк його дії установлено із 01.01.2002 року до 31.12.2003 року.
У разі, якщо жодна із сторін письмово не заявить про бажання щодо його припинення за місяць до закінчення календарного року, договір вважається продовженим на наступний рік, на тих же умовах.
Листом вихідний № 31/27-12653 від 30.11.2006 року (аркуш справи 4 том 2) позивач повідомив відповідача про припинення з 01.01.2007 року дії договору № 04/01-827 від 28.12.2001 року.
Таким чином, договір № 04/01-827 від 28.12.2001 року припинив свою дію із 01.01.2007 року, про що також зазначено у рішенні місцевого господарського суду.
З огляду на викладене, доводи позивача про те, що договір № 04/01-827 від 28.12.2001 року продовжено на 2007 рік, є безпідставними , та такими , що суперечать дійсним обставинам справи.
У зв'язку з припиненням на 2007 рік дії договору № 04/01-827, у відповідача у 2007 році було відсутнє зобов'язання по здійсненню відрахувань на відновлення та розвитку майна, передбачених пунктом 5.2. даного договору.
Доводи позивача про те, що додаткова угода № 2 від 27.12.2006 року до договору № 04/01-827 від 28.12.2001 року є самостійним правочином , але невід'ємною частиною договору, визнаються судовою колегією безпідставними, оскільки відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія осіб, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Проте які небудь дії, а саме по передачі майна, за додатковою угодою № 2 від 27.12.2006 року, не здійснювались.
При цьому, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про припинення дії додаткової угоди № 2 від 27.12.2006 року із припиненням дії договору № 04/01-827 від 28.12.2001 року.
Судова колегія також не знаходить правових підстав для задоволення зустрічного позову про визнання договору № 04/01-827 від 28.12.2001 року нікчемним, оскільки на час звернення відповідача із даним зустрічним позовом строк дії спірного договору припинився, таким чином які небудь права відповідача, на момент його звернення до суду даним договором не зачіпані, окрім того, позивачем за даною справою, заявлені вимоги про стягнення коштів також поза межами дії договору № 04/01-827 від 28.12.2001 року.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.01.2009 року у справі № 2-22/7956-2008 залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді
З оригіналом згідно
Помічник судді М.Є. Пекарнікова