СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
03 квітня 2009 року | Справа № 2-8/10485-2008 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
за участю представників сторін:
02 квітня 2009 року:
позивача: Трофіменков Микола Миколайович, доручення б/н від 03 січня 2009 року, Республіканський вищий навчальний заклад "Кримський гуманітарний університет";
відповідача: Куклін Микола Миколайович (повноваження перевірені), паспорт ЕЕ741907 від 16 серпня 2002 року, керівник, Первинна профспілкова організація Республіканського вищого навчального закладу Кримського гуманітарного університету Євпаторійського педагогічного факультету вільної профспілки освіти і науки України;
03 квітня 2009 року представники позивача і відповідача не з'явились, їх явка обов'язковою не визнавалась
розглянувши апеляційну скаргу Республіканського вищого навчального закладу "Кримський гуманітарний університет" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чумаченко С.А.) від 30 січня 2009 року у справі № 2-8/10485-2008
за позовом Республіканського вищого навчального закладу "Кримський гуманітарний університет" (вул. Севастопольська, 2, місто Ялта, Автономна Республіка Крим, 98635)
до Первинної профспілкової організації Республіканського вищого навчального закладу Кримського гуманітарного університету Євпаторійського педагогічного факультету вільної профспілки освіти і науки України (вул. Чекіста Галушкіна, 23, місто Євпаторія, Автономна Республіка Крим, 97400)
про припинення діяльності профспілкової організації
ВСТАНОВИВ:
18 листопада 2008 року з урахуванням уточнень від 26 січня 2009 року Республіканський вищий навчальний заклад "Кримський гуманітарний університет" на підставі Закону України "Про об'єднання громадян" № 2460-XII від 16 червня 1992 року, Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" № 1045-XIV від 15 вересня 1999 року, статтями 16, 90 Цивільного кодексу України звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до Первинної профспілкової організації Республіканського вищого навчального закладу Кримського гуманітарного університету Євпаторійського педагогічного факультету вільної профспілки освіти і науки України про припинення діяльності профспілкової організації про припинення діяльності профспілкової організації (а.с. 2-4, 70-72).
Представником відповідача заявлено клопотання про відшкодування судових витрат з оплати проїзду у розмірі 132,64 грн. (а.с. 76-77)
Рішенням господарського суду АР Крим від 30 січня 2009 року у задоволенні позовних вимог відмовлено і на підставі статті 44 Господарського процесуального кодексу України стягнуто з Республіканського вищого навчального закладу "Кримський гуманітарний університет" на користь Первинної профспілкової організації Республіканського вищого навчального закладу Кримського гуманітарного університету Євпаторійського педагогічного факультету вільної профспілки освіти і науки України 99,48 грн. витрат, пов'язаних з поїздками у судові засідання (а.с. 83-86).
Судове рішення мотивовано тим, що обраний позивачем спосіб захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів не передбачений нормами Господарського та Цивільного кодексів України.
Не погодившись з рішенням суду, Республіканський вищий навчальний заклад "Кримський гуманітарний університет" звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення, прийняти нове, яким позов задовольнити (а.с. 119-122).
Позивач обгрунтовує свої вимоги тим, що зареєстрована Первинна профспілкова організація Республіканського вищого навчального закладу Кримського гуманітарного університету Євпаторійського педагогічного факультету вільної профспілки освіти і науки України порушила діюче законодавство про використання найменування другої юридичної особи.
У відзиві від 02 квітня 2009 року відповідач просить рішення господарського суду АР Крим від 30 січня 2009 року у справі № 2-8/10485-2008 залишити без змін (а.с.127-128).
Також на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України відповідач заявив клопотання про відшкодування судових витрат у розмірі 117 грн. 52 коп., зв'язаних з поїздками у судові засідання в суд першої інстанції 26 та 30 січня 2009 року та другої інстанції 02 лютого 2009 року (а.с. 129-131).
У судовому засіданні 02 квітня 2009 року представник позивача підтримував доводи апеляційної скарги, представник відповідача заперечував. У слуханні справи оголошено перерву до 03 квітня 2009 року.
У судове засідання 03 квітня 2009 року представники сторін не з'явились, про час і місце слухання справи були сповіщені, що підтверджується розпискою від 02 квітня 2009 року, їх явка в судове засідання 03 квітня 2009 року не визнавалась обов'язковою (а.с. 141).
Судова колегія вважає можливим закінчити розгляд скарги за відсутністю представників сторін.
Розглянувши справу повторно в порядку та на підставах статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що 23 липня 2008 року протоколом установчих зборів відповідача створено Первинну профспілкову організацію Республіканського вищого навчального закладу Кримського гуманітарного університету Євпаторійського педагогічного факультету, прийнято статут ВПОНУ призначено керівника, а 25 липня 2008 року видано свідоцтво № 45 про реєстрацію профспілкової організації (а.с. 28, 67-68).
28 серпня 2008 року Виконавчим комітетом Євпаторійської міської ради видане свідоцтво № 149441, серія А 01 про державну реєстрацію юридичної особи Первинної профспілкової організації Республіканського вищого навчального закладу Кримського гуманітарного університету Євпаторійського педагогічного факультету вільної профспілки освіти і науки України та легалізовано Євпаторійським міським управлінням юстиції АР Крим як об'єднання громодян за № 321 і на підставі статуту профспілки та статтею 16 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" № 1045-XIV від 15 вересня 1999 року організація профспілки набула статус юридичної особи (а.с. 27, 29).
Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі:
1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;
2) справи про банкрутство.
3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.
4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 20 Господарського кодексу України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
На підставі вище викладеного суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що обраний Республіканським вищим навчальним закладом "Кримський гуманітарний університет" спосіб захисту своїх прав і законих інтересів не передбачений нормами Господарського процесуального кодексу України, Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України, тобто предмет позову не відповідає встановленим діючим законодавством способам захисту прав.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції органи державної (в тому числі судової) влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України визначає зміну підстави або предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог виключно як право, а не обов'язок позивача.
Пунктом 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду щодо виходу за межі позовних вимог (за наявності передбачених цією нормою умов, і про це є клопотання заінтересованої сторони), але не зміни таких вимог на власний розсуд чи спонукання до їх уточнення.
В пункті 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/2229 від 25 листопада 2005 року зазначено, що дійшовши висновку, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, суд повинен відмовити у позові, а не припиняти провадження у справі за її непідвідомчістю суду.
Наведена вище правова позиція також підтверджується судовою практикою, викладеною у постановах Верховного Суду України від 13 липня 2004 року у справі № 10/732 та від 14 грудня 2004 року № 6/11, а також в інформаційних листах Вищого господарського суду України № 01-8/344 від 11 квітня 2005 року (пункт 14) та № 01-8/482 від 13 серпня 2008 року (пункт 3).
Керуючись вище викладеним, апеляційна інстанція погоджується з судом першої інстанції щодо відмови Республіканському вищому навчальному закладу "Кримський гуманітарний університет" у задоволенні позовних вимог.
В частині стягнених судом 132 грн. 64 коп. рішення підлягає скасуванню, виходячи з наступного.
До інших витрат у розумінні статті 44 Господарського процесуального кодексу України відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 ГПК).
У пункті 1 роз'яснення Вищого господарського суду України № 02-5/78 від 04 березня 1998 року зазначається, що відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є пов'язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи (аудиту), призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, сплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частина 1 статті 30 Господарського процесуального кодексу України передбачає участь у судовому процесі осіб, які повинні сприяти суду в установленні обставин справи. Посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів можуть бути викликані в судове засідання для дачі пояснень із питань, що виникають під час розгляду справи.
Йдеться про посадових осіб і працівників згаданих суб'єктів, які не беруть участь у справі як сторони або треті особи. Посадові ж особи та працівники сторін і третіх осіб дають суду пояснення як представники, виходячи з процесуального статусу сторін та третіх осіб та їх зацікавленості у результаті розгляду справи.
Зазначена вище правова позиція також підтверджується інформаційним листом Вищого господарського суду України № 01-8/164 від 18 березня 2008 року (пункт 29) в редакції від 21 січня 2009 року.
Так як Первинна профспілкова організація Республіканського вищого навчального закладу Кримського гуманітарного університету Євпаторійського педагогічного факультету вільної профспілки освіти і науки України являється стороною у справі - відповідачем, то її керівник Куклін Микола Миколайович давав пояснення судам першої та апеляційної інстанціям, виходячи з процесуального статусу представника відповідача та зацікавленості у результаті розгляду даної справи.
На підставі вище викладеного судова колегія також відмовляє відповідачу у задоволенні клопотання про відшкодування судових витрат по сплаті проїзду у судові засідання 26, 30 січня та 02 лютого 2009 року у розмірі 117 грн. 52 коп.
Враховуючи межі перегляду справи в апеляційній інстанції, зазначені в счастині 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, оскаржувальне рішення підлягає скасуванню в частині стягнення 99,48 грн. транспортних витрат (вартості поїздок до суду).
Керуючись статтями 101, 103 пункт 2, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу Республіканського вищого навчального закладу "Кримський гуманітарний університет" залишити без задоволення.
2.Рішення господарського суду АР Крим від 30 січня 2009 року у справі № 2-8/10485-2008 скасувати в частині стягнення з Республіканського вищого навчального закладу "Кримський гуманітарний університет" на користь Первинної профспілкової організації Республіканського вищого навчального закладу Кримського гуманітарного університету Євпаторійського педагогічного факультету вільної профспілки освіти і науки України 99,48 грн. витрат, пов'язаних з розглядом справи у суді (транспортні витрати).
3.В решті рішення господарського суду АР Крим від 30 січня 2009 року у справі № 2-8/10485-2008 залишити без змін.
4.Відповідачу у задоволенні клопотання про стягнення транспортних витрат у сумі 117 грн. 52 коп. відмовити.
Головуючий суддя
Судді