СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
31 березня 2009 року | Справа № 2-19/7170-2008 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів Заплава Л.М.,
,
за участю представників сторін:
представник позивача, Миронов Валерій Сергійович, довіреність № 8 від 17.09.08, громадська організація товариство "У Лукомор'я";
представник відповідача, Полторак Микола Миколайович, довіреність № 1046/2-15 від 10.12.08, Піщанівська сільська рада;
представник третьої особи, не з'явився, Кримське республіканське підприємство "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації";
розглянувши апеляційну скаргу Піщанівської сільської ради на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Мокрушин В.І.) від 24.11.2008 у справі № 2-19/7170-2008
за позовом Громадської організації товариства "У Лукомор'я" (вул. Будівельна, 23,Бахчисарай,98400)
до Піщанівської сільської ради (вул. Набережна, 3"а", с.Піщане, Бахчисарайський р-н,98431)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Кримське республіканське підприємство "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації" (вул. Некрасова, 11,Сімферополь,95000)
про визнання права власності
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.11.2008 у справі № 2-19/7170-2008 (суддя Мокрушин В.І.) позов громадської організації товариства "У Лукомор'я" задоволений.
За громадською організацією товариства "У Лукомор'я" визнано право на користування земельною ділянкою загальною площею 1,8312 га, межі якої встановлені Державним актом на право постійного користування землею II КМ №002700 від 04.03.2002, а також право на розробку документації по складанню документів, які встановлюють право на оренду земельної ділянки загальною площею 1,8312 га. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду, Піщанівська сільська рада звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати, у задоволенні позову відмовити з тих підстав, що громадська організація товариства "У Лукомор'я" не є власником бази відпочинку "У Лукомор'я", оскільки остання належить 11 фізичним особам та 5 юридичним особам. Крім того, правовстановлюючий документ позивача на користування землею визнаний недійсним на 25-тій сесії 5-го скликання рішенням №1326 від 05.09.2008 року на підставі постанови Вищого господарського суду України у справі № 2-2/1263.1-2007 від 27.02.2008.
Заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач зазначив, що згідно статті 1 Господарського процесуального кодексу України він має право на звернення до суду для захисту своїх інтересів та прав (а.с. 17-19).
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12 лютого 2009 року апеляційна скарга прийнята до провадження суду та призначена до розгляду на 02 березня 2009 року у складі колегії: головуючий суддя Борисова Ю.В., судді Плут В.М., Гонтар В.І.
Розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 02 березня 2009 року суддю Плута В.М. було замінено на суддю Волкова К.В.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.03.2009 року розгляд апеляційної скарги був відкладений на 16 березня 2009 року.
Розпорядженням виконуючого обов’язки голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 04 березня 2009 року замінено головуючого суддю Борисову Ю.В. на суддю Прокопанич Г.К.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 16 березня 2009 року суддів Волкова К.В. та Гонтаря В.І. замінено на суддів Заплава Л.М., Антонова І.В.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.03.2009 року розгляд апеляційної скарги було відкладено на 31 березня 2009 року.
У судове засідання 16 березня 2009 року представник третьої особи - Кримського республіканського підприємства "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації" не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Оскільки явка учасників процесу обов’язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника третьої особи.
Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
У червні 2008 року громадська організація товариство "У Лукомор'я" звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Піщанівської сільської ради, просила визнати право власності на земельну ділянку загальною площею 1,8312 га в межах, встановлених Державним актом на право постійного користування землею II КМ №002700.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.08.2008 року Кримське республіканське підприємство "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації" залучено до участі у справі в якості третьої особи (а.с. 72).
У вересні 2008 року позивач подав уточнення до позову, просив визнати за громадською організацією товариством “У Лукомор'я” право користування земельною ділянкою загальною площею 1,8312 га в межах встановлених Державним актом II КМ № 002700 від 04.03.2002 року та визнати право на розробку документації по складанню документів, які встановлюють право на оренду зазначеної земельної ділянки (а.с. 77-78, том 1).
Письмові заперечення проти позову в матеріалах справи відсутні.
Оскаржене рішення мотивоване тим, що позивач як власник нерухомого майна має право користування земельною ділянкою, яка знаходиться під об’єктом нерухомості.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно пункту 1 статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до пункту 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Судовою колегію встановлено, що відповідно до пункту 1.1 статуту громадської організації товариства "У Лукомор'я" вона є місцевою суспільною організацією, яка об’єднує громадян –власників цілісного майнового комплексу сімейної бази відпочинку „У Лукомор’я” (а.с. 22-27, том 1).
Згідно свідоцтву про право власності, виданому на підставі розпорядження Бахчисарайської районної державної адміністрації №124-р від 04.03.2002 року, база відпочинку „У Лукомор’я” належить громадській організації товариству „У Лукомор’я” на праві колективної власності (а.с. 18, том 1).
Однак, згідно з витягом № 20200705 з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 11.09.2008 року база відпочинку, яка знаходиться за адресою: Автономна Республіка Крим, Бахчисарайський район, с. Піщане, вул. Набережна, 18 знаходиться у спільній частковій власності юридичних та фізичних осіб (а.с. 112-115, том 1).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, громадська організація товариство "У Лукомор'я" зазначила, що як колективний власник бази відпочинку може застосувати статтю 377 Цивільного кодексу України та статтю 120 Земельного кодексу України, відповідно до яких до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. З таким обґрунтуванням погодився і суд першої інстанції.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в пункті 1 постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Рішення суду першої інстанції цим вимогам не відповідає.
Стаття 1 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
З матеріалів справи вбачається, що громадська організація товариство "У Лукомор'я" звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про визнання права власності на земельну ділянку у червні 2008 року.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно пункту 34 статті 26, пункту 2 статті 77 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду та поновлення договору оренди земельної ділянки) вирішується на пленарному засіданні ради –сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.
Таким чином, законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, щодо регулювання земельних відносин є прийняття рішення сесії.
Порушені права землекористувачів підлягають захисту способами передбаченими статтею 152 Земельного кодексу України з обов’язковим дотриманням норм чинного законодавства. Згідно вказаної статті захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку, що передбачено пунктом 2 статті 77 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”.
Згідно частини 9 статті 123, частини 16 статті 151 Земельного кодексу України право позивача на звернення до суду обумовлене наявністю відмови органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або погодженні місця розташування об’єкту, також, до компетенції судів може бути віднесено розгляд вимог про спонукання ради розглянути відповідне питання на сесії ради.
Згідно абзацу 17 пункту 1 оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-8/918 від 30.11.2007 року „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з орендою земельних ділянок” змістом статті 124 Земельного кодексу України ( 2768-14 ), якою регулюється порядок передачі земельних ділянок в оренду, передбачено, що особа, яка бажає одержати земельну ділянку в оренду із земель державної чи комунальної власності, подає у відповідний орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування заяву (клопотання) у порядку, визначеному статтями 118, 123 цього Кодексу. Тобто волевиявлення майбутнього орендаря щодо укладення договору оренди реалізується шляхом подання відповідної заяви.
При цьому частиною першою вказаної норми встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Таким чином, волевиявлення відповідного органу як орендодавця, в даному випадку, здійснюється у формі рішення такого органу і лише реалізується шляхом укладення договору оренди.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.03.2009 року було зобов'язано громадську організацію товариство "У Лукомор'я" та Піщанівську сільську раду надати судовій колегії докази звернення за 2008 рік позивача до відповідача з заявами про передачу в користування (оренду, отримання дозволу на розробку проекту) земельної ділянки загальною площею 1,8312 га у селі Піщане Бахчисарайського району.
У відповідності зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Сторони надали суду докази щодо наявності відповідних звернень позивача 22 жовтня та 18 грудня 2008 року.
За таких обставин судова колегія вважає, що на час звернення позивача до суду з позовом про визнання права власності відповідачем не були порушені права громадської організації товариства "У Лукомор'я".
Відповідно до пункту 1 статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Згідно пункту 1 статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Статтею 377 Цивільного кодексу України передбачено, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Згідно пунктів 1, 5 статті 120 Земельного кодексу України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. При переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда.
Однак, перехід права власності на будівлю і споруду до набувача нерухомого майна не тягне за собою автоматичного переходу права на земельну ділянку, на якій розташована будівля (споруда).
Перехід права власності чи права користування землею вимагає цьому випадку окремого довірно –правового регулювання шляхом укладення відповідних цивільно –правових угод між власником і набувачем споруди.
Зазначена правова позиція висловлена у постановах Вищого господарського суду України у справі №2-7/12506-2007 від 13.11.2008 року, у справі № 2-1/10418-2005 від 27.11.2008 року та інших.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 17-19 липня 2007 року у справі №2-2/1263.1-2007 визнано недійсним рішення 20-ої сесії 23 скликання Піщанівської сільської ради від 30.08.2001 року №4-636 „Про скасування рішення №7-568 від 17.05.2001 року 19-ої сесії 23 скликання Піщанівської сільської ради”, рішення 20-ої сесії 23 скликання Піщанівської сільської ради від 30.08.2001 року № 4-640 „Про надання земельної ділянки громадській організації товариству "У Лукомор'я". Визнано недійсним Державний акт 11-КМ №002700 від 19.12.2001 року на право постійного користування земельною ділянкою, площею 1,8312 га, виданий Піщанівською сільською радою товариству "У Лукомор'я" (а.с. 62-66, том 1).
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.12.2007 року у справі №2-2/1263.1-2007 рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 17-19.07.2007 року у справі № 2-2/1263.1-2007 скасоване (а.с. 59-61, том 1).
Однак, постановою Вищого господарського суду України від 27.02.2008 року у справі №2-2/1263.1-2007 постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.12.2007 року у справі № 2-2/1263.1-2007 скасована, в частині визнання недійсним Державного акту 11-КМ №002700 від 19.12.2001 року на право постійного користування земельною ділянкою площею 1,8312 га, виданого Піщанівською сільською радою товариству "У Лукомор'я", провадження у справі припинено. Залишено без змін рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 17-19.07.2007 року в частині визнання недійсним рішення 20-ої сесії 23 скликання Піщанівської сільської ради від 30.08.2001 року №4-636 „Про скасування рішення №7-568 від 17.05.2001 року 19-ої сесії 23 скликання Піщанівської сільської ради”, рішення 20-ої сесії 23 скликання Піщанівської сільської ради від 30.08.2001 року № 4-640 „Про надання земельної ділянки громадській організації товариству "У Лукомор'я" та визнання частково недійсним пункту 3.1 рішення 19 сесії 23-го скликання від 17 травня 2001 року № 7-568 „Про надання земельної ділянки хімічному казенному об’єднанню ім. Г.І. Петровського під базу відпочинку "У Лукомор'я" в частині встановлення місячного терміну для отримання державного акту (а.с. 55-58).
Отже, Державний акт 11-КМ №002700 від 19.12.2001 року, в межах якого суд першої інстанції визнав за позивачем право користування земельною ділянкою загальною площею 1,8312 га втратив чинність, оскільки, як зазначив Вищий господарський суд України у постанові від 27.02.2008 року у справі № 2-2/1263.1-2007, виходячи зі змісту пункту 3.10 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.99 №43, цей державний акт підлягає поверненню до архіву відповідного державного органу земельних ресурсів.
Крім того, відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право користування виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Отже, задовольняючи позов, суд не врахував право ради самостійно вирішувати питання щодо надання в оренду земельної ділянки і залишив поза увагою, що до вирішення радою цього питання право позивача на оренду не може вважатись порушеним, відтак, є передчасним висновок суду про задоволення всіх інших позовних вимог, які є похідними від цієї основної вимоги про визнання права.
Зазначена правова позиція висловлена у постановах Вищого господарського суду України від 26.09.2007 року у справі №2-8/504-07 та від 22.01.2009 року у справі №2-16/2213-2008.
За таких обставин судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права, що, згідно пункту 4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.
Пункт 2 статті 103 Господарського процесуального кодексу України надає право апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги (подання) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.
З врахуванням вищенаведеного судова колегія не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 101, 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статті 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Піщанівської сільської ради задовольнити.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.11.2008 у справі № 2-19/7170-2008 скасувати.
У позові громадської організації товариства "У Лукомор'я" до Піщанівської сільської ради; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Кримське республіканське підприємство "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації" про визнання права користування за громадською організацією товариством “У Лукомор'я” права користування земельною ділянкою загальною площею 1,8312 га в межах, встановлених Державним актом II КМ № 002700 від 04.03.2002 року та визнання права на розробку документації по складанню документів, які встановлюють право на оренду зазначеної земельної ділянки відмовити.
Головуючий суддя
Судді