КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
13.09.06 р. № 10/1758
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий Швець В.О
Судді
Міщенко П. К.
Федоров М. О.
за участю представників сторін:
від позивача: Бойко Д. Д. (дов. № 167/102 від 18.08.06 р.) представник
від відповідача: не з’явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Звенигородського підприємства теплових мереж на рішення господарського суду Черкаської області від 16.05.2006 року
у справі № 10/1758 (суддя Шумко В.В.)
за позовом Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ
до Звенигородського підприємства теплових мереж, м. Звенигородка
про стягнення 172390,75 грн.
в с т а н о в и в:
Рішенням господарського суду Черкаської області від 16.05.2006 р. у справі № 10/1758 позовні вимоги було задоволено повністю, стягнуто зі Звенигородського підприємства теплових мереж на користь ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України»120696,46 грн. боргу, 16597,46 грн. інфляційних, 4228,71 грн. –3% річних, 8448,75 грн. штрафу, 22419,37 грн. пені, 1723,90 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням Звенигородське підприємство теплових мереж подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 16.05.2006 р., в частині задоволення інфляційних збитків та 3% річних, як таке, що не відповідає вимогам чинного законодавства України і фактичним обставинам справи та постановлене з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права.
За апеляційною скаргою Звенигородського підприємства теплових мереж на рішення господарського суду Черкаської області від 16.05.2006 р. згідно ст. 98 ГПК України Київським міжобласним апеляційним господарським судом ухвалою від 26.06.2006 р. порушено апеляційне провадження у справі № 10/1758.
Згідно розпорядження В. о. Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.09.2006 р. справа розглядається колегією суддів, в такому складі: головуючий суддя –Швець В. О., судді –Міщенко П. К., Федоров М. О..
Представник позивача проти апеляційної скарги заперечує з підстав викладених у відзиві, вважає рішення місцевого господарського суду таким, що прийнято у відповідності з нормами матеріального права. Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення залишається без змін з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договору № 06/03-3378-ТЕ-36 від 31.12.2003 р., позивач протягом січня-квітня та жовтня-грудня 2004 року поставив відповідачу природний газ загальним обсягом 3833,326 тис.куб.м. на загальну суму 804998,46 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (а.с.21-27).
Відповідач звої зобов’язання за договором належним чином та своєчасно не виконав –за отриманий природний газ розрахувався частково на суму 684302,00 грн., що підтверджується актами приймання-передачі газу, розрахунком заборгованості, та не було заперечено відповідачем при розгляді справи в місцевому господарському суді. За викладених обставин, заборгованість відповідача складає 120696,46 грн.
Дослідивши умови укладеного між сторонами договору, колегія апеляційного господарського суду встановила, що згідно п.6.1. договору оплата за газ здійснюється Покупцем (відповідач) грошовими коштами шляхом поточного перерахування на рахунок Постачальника (позивач) протягом місяця поставки 100% вартості фактично спожитих та протранспортованих обсягів газу, при цьому, перша частина оплати в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів поставки газу перераховується на рахунок Постачальника не пізніше 10 числа місяця, в якому здійснюється поставка та транспортування газу, друга і третя частини –у розмірі по 33% - відповідно, до 20 та 30 (31) числа місяця, в якому здійснюється поставка та транспортування газу. Остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за звітним місяця.
Згідно з п.2 ст. 623 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У зв’язку з несвоєчасним виконанням грошового зобов’язання відповідачу були нараховані збитки завдані внаслідок інфляції в сумі 16597,46 грн. та 3% річних у сумі 4228,90 грн.
Відповідно до статей 526-527 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.
Заперечення відповідача щодо неправомірності нарахування збитків від інфляції та 3% річних колегією апеляційного господарського суду відхиляються, оскільки відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлене договором або законом України, (ст. 525 ЦК України).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Господарський кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання ст. 1 ГК України).
Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи).
Учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права (ст. ст. 1,2 ЦК України).
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:
потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;
сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі;
у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.
Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.
Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування (ст. 216, 217 ГК України).
Отже, проаналізувавши норми чинного законодавства, судова колегія вважає за необхідне звернути увагу заявника апеляційної скарги, що господарським кодексом встановлено відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування санкцій, а цивільним законодавством –встановлена відповідальність за порушення грошового зобов’язання.
Враховуючи викладене, судова колегія Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд з’ясував всі обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення по справі, судовою колегією не встановлено.
Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу Звенигородського підприємства теплових мереж на рішення господарського суду Черкаської області від 16.05.2006 р. у справі № 10/1758 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Черкаської області від 16.05.2006 р. у справі № 10/1758 –без змін.
2. Справу № 10/1758 повернути господарському суду Черкаської області.
Головуючий Швець В.О
Судді
Міщенко П. К.
Федоров М. О.