КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
06.09.06 р. № 1150/9-12-20/314
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий Швець В.О
Судді
Міщенко П. К.
Фаловська І.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Волошин М. С. (дов. № 09-1712 від 14.07.06 р.)
від відповідача: Козачук О. А. (дов. № 14/03-28 від 27.12.05 р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства транснаціональної фінансово-промислової нафтової компанії «Укртатнафта»на рішення господарського суду Полтавської області від 27.04.2006 року
у справі № 1150/9-12-20/314 (суддя Шкурдова Л.М.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Сніжнянський завод хімічного машинобудування», м. Сніжне Донецької області
до Закритого акціонерного товариства транснаціональної фінансово-промислової нафтової компанії «Укртатнафта», м. Кременчук
про стягнення 6526,88 грн.
в с т а н о в и в:
Рішенням господарського суду Полтавської області від 27.04.2006 р. у справі № 1150/9-12-20/314 позовні вимоги було задоволено частково, стягнуто закритого акціонерного товариства транснаціональної фінансово-промислової нафтової компанії «Укртатнафта»на користь відкритого акціонерного товариства «Сніжнянський завод хімічного машинобудування»1358,69 грн. інфляційних нарахувань, 496,26 грн. –3% річних, 102 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ЗАТ транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 27.04.2006 р. по справі № 1150/9-12-20/314, як таке, що не відповідає вимогам чинного законодавства України і фактичним обставинам справи та постановлене з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права.
За апеляційною скаргою ЗАТ транснаціональної фінансово-промислової нафтової компанії «Укртатнафта»на рішення господарського суду Полтавської області від 27.04.2006 р. згідно ст. 98 ГПК України Київським міжобласним апеляційним господарським судом ухвалою від 14.06.2006 р. порушено апеляційне провадження у справі № 1150/9-12-20/314.
Згідно розпорядження Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 06.09.2006 року справа розглядається колегією суддів, в такому складі: головуючий суддя –Швець В. О., судді –Міщенко П.К., Фаловська І.М.
Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, вимоги ухвали суду не виконав, відзиву на апеляційну скаргу не подав. Представник відповідача вимоги викладені в апеляційній скарзі підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення –скасуванню з наступних підстав.
Як встановив місцевий господарський суд, внаслідок несвоєчасного проведення розрахунків відповідач заборгував позивачу суму 5519 грн., що підтверджено рішенням господарського суду Полтавської області від 25.03.2005 р. по справі №1224/9-19-20/455. Цим же рішенням з відповідача стягнуті інфляційні нарахування за період з липня 2003р. по 07.04.2004р., пеня за прострочення проведення розрахунків за період з 20.06.2003 р. по 01.04.2004 р., 3% річних за період з 20.06.2003 р. по 01.04.2004 р.
Відповідно до ст. 202 ГК України господарське зобов’язання діє до повного його виконання. На сьогоднішній час рішення суду про стягнення суми боргу за договором не виконане, а отже позивачем правомірно заявлені вимоги про стягнення інфляційних нарахувань за період з 01.04.2004 р. по лютий включно 2006р. в сумі 1358,69 грн., 3% річних за період з 01.04.2004 р. по 28.02.2006 р. в сумі 496,26 грн.
Вимоги щодо стягнення пені за прострочку проведення оплати в сумі 1769,75 грн. задоволені судом першої інстанції не були, оскільки відповідно до ст. 232 ГК України нарахування штрафної санкції припиняється через 6 місяців з дня, коли зобов’язання мало бути виконано, відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України строк позовної давності для стягнення штрафних санкцій визначений в 1 рік, відповідач протягом 2005 р. знаходився в процедурі банкрутства і під час дії мораторію не нараховується неустойка по його зобов’язаннях перед кредиторами (ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»).
Позовні вимоги щодо стягнення витрат на відрядження представника позивача, пов’язані з розглядом даної справи в сумі 2491,12 грн., місцевий господарський суд залишив без розгляду, в зв’язку з ненаданням документів на підтвердження понесених затрат.
Як встановлено колегією апеляційного господарського суду, під час розгляду справи місцевий господарський суд визнав встановленими недоведені обставини, що мають значення для справи, висновки суду, викладені в рішенні не відповідають обставинам справи та має місце неправильне застосування норм матеріального права за наведених нижче підстав.
В тексті рішення від 27 квітня 2006 року по справі № 1150/9-12-20/314 господарський суд Полтавської області приходить до висновку, що так як «на сьогоднішній час рішення суду про стягнення суми боргу за договором не виконане, а отже позивачем правомірно заявлені вимоги про стягнення інфляційних нарахувань за період з 01.04.2004 року по лютий 2006 року включно в сумі 1 358,69 грн., З % річних за період з 01.04.2004 року по 28.02.2006 року в сумі 496,26 грн.».
Однак, як було встановлено в ході судового розгляду справи в суді першої інстанції в вказаний період (з 01.04.2004 року по 28.02.2006 року (копії ухвал господарського суду Полтавської області, ухвали господарського суду м. Києва знаходяться в матеріалах справи) відносно ЗАТ ТФПНК «Укртатнафта» було порушено провадження у справі про банкрутство та відповідно до ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»введений мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Застосування індексу інфляції та нарахування 3 % річних є одним із заходів відповідальності за порушення зобов’язань та відносяться до санкцій за неналежне виконання грошових зобов’язань.
Статтею 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»встановлено: протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов’язкових платежів).
Отже, місцевий господарський суд не мав правових підстав для стягнення з Відповідача інфляційних нарахувань та 3 % річних за період з 01.04.2004 року по 28.02.2006 року.
Таким чином, господарським судом Полтавської області при винесенні рішення від 27 квітня 2006 року по справі № 1150/9-12-20/314 порушені норми матеріального права, а саме ст. 12 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування цього рішення.
Мораторій поширюється на усі види забезпечення зобов’язань неплатоспроможного боржника, щодо якого порушено справу про банкрутство та вимоги щодо сплати неустойки (пені, штрафу), суми завданих збитків, які боржник зобов’язаний сплатити кредитором за грошовими зобов’язаннями, а також на вимоги щодо сплати пені та штрафних санкцій (штрафів) за порушення податкового законодавства (п. 2.4. Інформаційного листа від 19.03.2002 року № 01-8/307 «Про деякі питання, пов’язані з введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів згідно з Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»Вищого господарського суду України).
В постанові від 09 червня 2004 року по справі № 2566/2-23 Вищий господарський суд України зазначає, що застосування індексу інфляції та нарахування 3 % річних є одним із заходів відповідальності за порушення зобов’язань та відносяться до санкцій за неналежне виконання грошових зобов’язань та після порушення справи про банкрутство не виникає нових додаткових до основного зобов’язань, у зв’язку з порушенням основного зобов’язання, до яких відносяться не тільки неустойка (штраф, пеня), збитки, а й 3 % річних та індекс інфляції.
Таким чином, господарським судом Полтавської області при винесенні рішення від 27 квітня 2006 року по справі № 1150/9-12-20/314 порушені норми процесуального права, а саме ст. ст. 4, 42, 47, 43 Господарського процесуального кодексу України, що відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування цього рішення.
Враховуючи викладене, судова колегія прийшла до висновку, що місцевий господарський суд не повно з’ясував обставини, які мають істотне значення для справи, в зв’язку з чим рішення підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105, 106 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства транснаціональної фінансово-промислової нафтової компанії «Укртатнафта» на рішення господарського суду Полтавської області від 27.04.2006 р. у справі № 1150/9-12-20/314 –задовольнити.
2. Рішення господарського суду Полтавської області від 27.04.2006 р. у справі № 1150/9-12-20/314 –скасувати.
3. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Сніжнянський завод хімічного машинобудування»(Донецька область, м. Сніжне, вул. Радянська, 101, код ЄДРПОУ 00217662) на користь Закритого акціонерного товариства транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта»(м. Кременчук, вул.. Свіштовська,3, код ЄДРПОУ 00152307) 51 (п’ятдесят одну) грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.
5. Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.
6. Справу № 1150/9-12-20/314 повернути господарському суду Полтавської області.
Головуючий Швець В.О
Судді
Міщенко П. К.
Фаловська І.М.