ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 квітня 2010 р. Вільногірський міський суд Дніпропетровської області
у складі:
головуючого судді БолоніноТ М.Б.
при секретарі Шараповій О.О.
за участю позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вільногірськ справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Вільногірську Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними та спонукання зробити нарахування підвищення до пенсії,
В С Т А Н О В И В:
До суду звернувся ОСОБА_1Я з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м.Вільногірську Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними та спонукання зробити нарахування підвищення до пенсії, де просить:
-визнати неправомірними дії відповідача стосовно ненарахування йому підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в період з 01.01.2006 р. по 19.01.2010 р.:
-зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.01.2006 р. по 19.01.2010 р.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, має статус «дитина війни» та перебуває на обліку у відповідача. Протягом 2006 та 2007 років позивачу, як особі зі статусом «дитина війни», відповідач не призначав, не нараховував та не виплачував підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яке повинно розраховуватись виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, у 2008 та 2009 роках вказаний вид підвищення до пенсії призначався та виплачувався відповідачем лише частково у розмірі 10%. Позивач у своєму позові посилається на ст.ст.8,22 Конституції України, а також на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. №6-рп/2007 та від 22.05.2008 р. №10-рп/2008, згідно яких були визнані неконституційними положення окремих нормативно-правових актів, якими керувалось управління Пенсійного фонду при виплаті підвищення до пенсії.
Позивач в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі, на відшкодуванні понесених ним судових витрат не наполягав, суду пояснив, що про порушення своїх прав дізнався лише у січні 2010 р., коли його знайомі отримали підвищення до пенсії.
Представник відповідача до суду не з'явилась, своєю заявою (ар.с.13) просила справу розглядати та закінчувати без її участі, позов не визнала, надавши письмові заперечення відповідача проти позову (ар.с.14-16), в яких зазначено, що управління Пенсійного фонду з доводами позивача не погоджується. Свої заперечення відповідач обґрунтовує тим, що ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено підвищення пенсії «дітям війни» на 30% мінімальної пенсії за віком, термін «мінімальний розмір пенсії за віком» визначено лише в ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», але цей термін застосовується лише для визначення розмірів пенсій, які призначені тільки за цим Законом. Крім того, відповідно до прикінцевих положень цього Закону надбавки та підвищення, встановлені до пенсій, виплачуються за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідно до п.8 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2009 р. №530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» «дітям війни» підвищення до пенсії виплачується у таких розмірах: з 22 травня - 48,1 грн., з 1 липня - 48,2 грн. та з 1 жовтня - 49,8 грн., тож позивач за період з 01.01.2008 р. по 01.12.2008 р. отримав підвищення до пенсії, як «дитина війни», у сумі 579,30 грн. Крім того, відповідач у запереченнях вказав на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду та'не зазначено будь-яких об'єктивних чи суб'єктивних обставин несвоєчасної подачі позову, і в задоволенні позовних вимог просив відмовити.
Вислухавши пояснення позивача, дослідивши та оцінивши в сукупності надані по справі докази, суд доходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився 20 вересня 1937 року та є особою, на яку поширюється дія абзацу 1 ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.1 1.2004 р. №2195-ІУ, та має статус «дитини війни», що підтверджується відповідним посвідченням (а.с.6).
Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком. Редакція цієї статті набрала чинності з 0'1.0І.2006 р.
Згідно з частиною 1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. №1058-ІУ мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Доводи відповідача про те, що поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом і не стосуються «дітей війни» відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд вважає безпідставними. Положення ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою ст.28 цього Закону, мінімального розміру пенсії за віком.
Тому суд вважає за необхідне прийняти у своїх висновках поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ст.28 вищезазначеного Закону, оскільки саме це правове визначення застосовується виключно в діях відповідача під час визначення пенсій громадянам та їх призначення.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 р. №489-V було зупинено дію положень окремих законів в частині надання пільг, гарантій, компенсацій окремим категоріям громадян, в тому числі передбачених Законом України «Про соціальний зах и ст д іте й вій н и ».
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. №6~рп/2007 визнано неконституційними норми відповідних статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Згідно з ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, з 09.07.2007 р. норми Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», які визнані неконституційними, втратили чинність. Саме з цього періоду такій категорії осіб як «діти війни» поновлено право на отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, з підвищенням на 30% мінімальної пенсії за віком.
Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. №107-VI внесено зміни, в тому числі до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якими ст.6 Закону викладено в новій редакції, згідно з якою дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Дана редакція ст.6 Закону діяла до 22.05.2008 р. та втратила чинність у зв'язку з визнанням її неконституційною відповідним рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. №10- рп/2008. Таким чином, підстави для підвищення пенсії за період з 01 січня по 22 травня 2008 року були відсутні, оскільки позивачу пенсія виплачувалася з урахуванням підвищення до пенсії у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, тому позовні вимоги за цей період задоволенню не підлягають.
Стосовно позовних вимог позивача щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії за період з 22.05.2008 р. по 19.01.2010 р. суд приймає до уваги наступне.
Як вже зазначалось, Рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року визнано неконституційним положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» щодо викладення положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тобто, було відновлено дію цієї статті.
Відповідно до вимог ст.54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008 р. №835-VI встановлено, що у 2009 році прожитковий мінімум встановлений на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року, а Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20.10.2009 р. №1646-У 1 встановлено розмір прожиткового мінімуму з листопада по грудень 2009 року та на 2010 рік.
Таким чином, суд доходить висновку про протиправність дій управління Пенсійного фонду України в м.Вільногірську Дніпропетровської області стосовно ненарахування і невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії згідно з вимогами ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 22.05.2008 р. по 19.01.2010 р., оскільки вищенаведені положення законів мають законну силу та не були призупинені.
Однак, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача здійснити перерахунок і виплатити позивачу надбавку до пенсії згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та відповідно до частини 1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період позивачу у меншому розмірі ніж передбачено зазначеними нормами закону або не виплачена, лише за період з 19 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та за період з 01 січня 2010 року по 19 січня 2010 року з наступних підстав.
Згідно з вимогами ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
З позовом до суду про нарахування та виплату як «дитині війни» підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період 01.01.2006 р. по 19.01.2010 р. позивач звернувся лише 19.01.2010 р., тобто з пропущенням встановленого строку, підстави поважності пропуску строку не довів, питання про поновлення пропущеного строку ним не ставилось. В запереченнях на позовну заяву відповідач просить відмовити у задоволенні адміністративного позову з підстав пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду.
Крім того, наявними даними спростовуються свідчення позивача, що про порушення своїх прав він дізнався лише у січні 2010 року, оскільки в матеріалах справи знаходяться заява позивача від 17.03.2009 р. на ім'я начальника управління Пенсійного фонду про проведення перерахунку призначеної йому пенсії з підвищенням на 30% від мінімальної пенсії за віком відповідно до положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (ар.с.21) та лист-відповідь відповідача від 17.03.2009 р. про правильність здійснених пенсійних виплат позивачу (ар.с.22), тому, з огляду на час обізнаності позивача про порушення його прав, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 19 січня 2009 року у зв'язку з пропуском строку для звернення до адміністративного суду.
Керуючись ст.ст.6,11,71,98,100,158-163,167 КАС України, суд
ПОСТАНОВИ В:
Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Вільногірську Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними та спонукання зробити нарахування підвищення до пенсії задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в м.Вільногірську Дніпропетровської області щодо ненарахування ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком згідно з вимогами ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м.Вільногірську Дніпропетровської області здійснити перерахунок і виплатити ОСОБА_1 пенсію з урахуванням підвищення в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 19 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 19 січня 2010 року.
В решті позовних вимог відмовити.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Дніпропетровської області через Вільногірський міський суд Дніпропетровської області.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, що її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Копію постанови направити відповідачу у порядку ст. 167 КАС України.
СУДДЯ: М.Б. Болоніна