Київський міжобласний апеляційний господарський суд
________________________________________________________________________
01033, м. Київ, вул. Жилянська, 58-б
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.09.06 Справа № 02/2683а
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Міщенко П. К. (доповідач по справі),
суддів: Мамонтової О.М. суддів: Рудченка С.Г.
.
секретар судового засідання: Огієнко В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства „Поллакс” на постанову господарського суду Черкаської області від 06.07.2006 року
у справі № 02/2683а (суддя Пащенко А.Д.)
за позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Черкаси
до Приватного підприємства „Поллакс”, м. Черкаси
про стягнення 2975,00 грн.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 14.09.2006 року по справі № 02/2683а.
в с т а н о в и в :
Черкаське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного підприємства „Поллакс” (далі по тексту –ПП „Поллакс”) про стягнення штрафних санкцій в сумі 2975,00 грн. за незайняті інвалідами робочі місця у 2005 році.
Постановою господарського суду Черкаської області від 06.07.2006 року у справі № 02/2683а позовні вимоги Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задоволено повністю:
Стягнуто з ПП „Поллакс” на користь Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції в сумі 2975,00 грн.;
Стягнуто з ПП „Поллакс” в доход Державного бюджету України судовий збір в сумі 29,75 грн.
Не погоджуючись із вказаною постановою, ПП „Поллакс” звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду Черкаської області від 06.07.2006 року у справі № 02/2683а і прийняти нове рішення, яким відмовити Черкаському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга вмотивована тим, оскаржувана постанова суду першої інстанції була ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 31.08.2006 року апеляційну скаргу ПП „Поллакс” було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 14.09.2006 року о 10 годині 50 хвилин.
Черкаським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відзив на апеляційну скаргу подано не було.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 195 кодексу адміністративного судочинства (далі –КАС) України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову місцевого господарського суду скасувати виходячи з наступного:
У відповідності до п. 4 частини третьої ст. 129 Конституції України, та ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Як зазначається в частині першій ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Статтею 70 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Згідно ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Відповідно до ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (далі по тексту –Закон), підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності та господарювання, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір штрафних санкцій за робоче місце, не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об'єднанні), у відповідній установі, організації.
Частина 1 ст. 19 Закону встановлює норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.
Частиною 1 ст. 18 Закону передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів (далі по тексту –органи працевлаштування інвалідів).
Аналіз зазначених положень Закону про захист інвалідів дає підстави для висновку про те, що обов’язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов’язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов’язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в ч. 1 ст. 18 цього Закону. Це підтверджується і змістом абз. 2 п. 3 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів (затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1434 від 26 вересня 2002 року), згідно з яким завданням Фонду є здійснення контролю за додержанням підприємствами нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, а також п.п. 3 п. 4 та п.п. 3 п. 5 цього Положення, яким Фонду надано право здійснювати контроль за своєчасним перерахуванням підприємствами штрафних санкцій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та здійснювати перевірки підприємств щодо додержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Апеляційною інстанцією встановлено, що Київське обласне відділення фонду соціального захисту інвалідів в своїй позовній заяві просить стягнути з відповідача штрафні санкції за незайняте інвалідом одне робоче місце за період з січня по грудень 2005 року.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, на підприємстві Відповідача в 2005 році інваліди не працювали, хоча мало бути працевлаштовано одну особу інваліда.
Рішення місцевого господарського суду від 06.07.2006 року у справі № 02/2683а вмотивовано тим, що відповідачем не було підтверджено, що ним, у період 2005 року вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення порушення вимог Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” та забезпечено встановлений даним Законом норматив створення робочого місця для працевлаштування інваліда.
Колегія суддів апеляційного господарського суду не в повній мірі погоджується з викладеними вище висновками господарського суду Черкаської області з наступних підстав:
Відповідно до п. 4 ст. 20 Закону України „Про зайнятість населення” підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій) та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв’язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законодавством.
Державним комітетом статистики 06.07.1998 року виданий Наказ № 244, підпунктом 1.1. якого затверджено форми державної статистичної звітності:
- N 3-ПН „Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках” (місячна).
-4-ПН „Звіт про вивільнення працівників” (при потребі).
Отже, підприємства, незалежно від форм власності, щомісячно зобов’язані подавати на адресу Державної служби зайнятості статистичну звітність за формою 3-ПН „Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках”.
У вказаній вище звітності за формою 3-ПН, в четвертій колонці, підприємства мають зазначати кількість наявних вільних робочих місць (вакантних посад) чоловік, з яких також громадяни 2 категорії відповідно до квоти, а також пенсіонери, учні, студенти, інваліди.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що саме з вказаної вище статистичної звітності за формою 3-ПН органи працевлаштування інвалідів отримують інформацію про наявну кількість інвалідів на підприємствах, кількість інвалідів, що мають працювати на даному підприємстві, відповідно до визначеного ст. 19 Закону 4 % нормативу, а також фактичну кількість створених на підприємстві робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Згідно наявних матеріалів справи, ПП „Поллакс” повідомляв органи працевлаштування інвалідів статистичною звітністю за формою 3-ПН, а також листами направленими директору Черкаського міського центру зайнятості та на адресу Фонду соціального захисту інвалідів про наявність вакантних посад для працевлаштування інвалідів, починаючи з травня 2005 року (а.с. 22-33).
Проте, матеріали справи № 02/2683а не містять доказів того, що відповідачем, в період з січня 2005 року по квітень 2005 року, статистична звітність за формою 3-ПН подавалась чи будь-яким іншим чином, органи працевлаштування інвалідів повідомлялись про фактичне створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Крім того, матеріали даної справи свідчать про те, що в період з вересня 2005 року по грудень 2005 року, ПП „Поллакс” також не подавалась статистична звітність за формою 3-ПН, а тому колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що фактично відповідачем органи працевлаштування інвалідів про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів в зазначений період не повідомлялись.
Отже, на думку колегії суддів, відповідачем не надано доказів того, що ним належним чином повідомлялися місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення належної кількості робочих місць на яких може застосовуватись праця інвалідів в період з січня по квітень 2005 року та в період з вересня по грудень 2005 року, а тому, ПП „Поллакс”, відповідно до ст. 20 Закону, зобов’язане сплатити штрафні санкції за вказані вище періоди.
В даному випадку, штрафні санкції, які має сплатити відповідач позивачу складають 1983,33 грн. (5950,00 грн. (середньорічна заробітна плата штатного працівника) / 2 (половина середньої річної заробітної плати, відповідно до ст. 20 Закону) = 2975,00 грн. / 12 (місяці року) = 247,92 грн. (штрафні санкції за один місяць) * 8 (місяці, за які відповідачем не подавалась статистична звітність за формою 3-ПН) = 1983,36 грн. –сума штрафних санкцій, які має сплатити ПП „Поллакс” Черкаському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів.
Таким чином, господарським судом Черкаської області, в оскаржуваному рішенні від 06.07.2006 року у справі № 02/2683а, помилково вказується, що відповідачем взагалі, за період 2005 року не вжито всіх залежних від нього заходів для працевлаштування інвалідів, оскільки, в період з травня по серпень 2005 року, ним надавалась статистична звітність за формою 3-ПН, а також проводились звернення до органів працевлаштування інвалідів про наявність робочих місць для працевлаштування осіб з фізичними вадами.
Отже, апеляційним господарським судом встановлено, що місцевим господарським судом не в повній мірі досліджено обставини справи та не наведено цим обставинам відповідну правову оцінку.
Відповідно до Роз‘яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у п.1 постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення” із змінами і доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Згідно ст. 202 КАС України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є:
1) неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Враховуючи вказане вище, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що постанова господарського суду Черкаської області від 06.07.2006 року у справі № 02/2683а підлягає скасуванню, а апеляційна скарга ПП „Поллакс” підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -
п о с т а н о в и в :
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства „Поллакс” на постанову господарського суду Черкаської області від 06.07.2006 року у справі № 02/2683а задовольнити частково.
2. Постанову господарського суду Черкаської області від 06.07.2006 року у справі № 02/2683а скасувати.
3. Ухвалити нову постанову, якою позов Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити частково.
4. Стягнути з Приватного підприємства „Поллакс” (18000, м. Черкаси, вул. Берегова, 4, ідентифікаційний код 30007165) на користь Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (18030, м. Черкаси, проспект Хіміків, 50) 1983,36 грн. штрафних санкцій.
5. В решті позовних вимог Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів –відмовити.
Видачу наказу доручити господарському суду Черкаської області.
6. Постанова апеляційного господарського суду, відповідно до ст. 254 КАС України, набирає чинності з моменту її проголошення.
7. Постанова апеляційного господарського суду може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя: Міщенко П. К. Судді: Мамонтова О.М. Судді: Рудченко С.Г.