КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
14.09.06 р. № 20/201-7/40
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий Міщенко П. К.
Судді
Рудченко С.Г.
Федоров М. О.
секретар судового засідання: Огієнко В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Кринківське” на рішення господарського суду Полтавської області від 25.05.2006 року
у справі № 20/201-7/40 (суддя Іванко Л.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Кринківське”, с. Великі Кринки, Глобинський район
до Відкритого акціонерного товариства „Акціонерний комерційний банк „Автокразбанк”, м. Кременчук
про визнання угоди недійсною
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 14.09.2006 року у справі № 20/201-7/40.
в с т а н о в и в :
Товариство з обмеженою відповідальністю „Кринківське” (далі по тексту –ТОВ „Кринківське”) звернулось до господарського суду Полтавської області з позовною заявою про визнання договору застави від 06.03.2003 року № 04-3/02, укладеного між ТОВ „Кринківське” та Відкритим акціонерним товариством „Акціонерний комерційний банк „Автокразбанк” (далі по тексту –ВАТ „АКБ „Автокразбанк”), в частині застави майна на суму 242804,00 грн. недійсним.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 25.05.2006 року по справі № 20/201-7/40 у задоволенні позовних вимог ТОВ „Кринківське” відмовлено.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням господарського суду Полтавської області, ТОВ „Кринківське” звернулось до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Полтавської області від 25.05.2006 року у справі № 20/201-7/40 скасувати повністю та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
В апеляційній скарзі на рішення місцевого господарського суду скаржник обґрунтовує свою вимогу тим, що дане рішення прийняте при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 03.07.2006 року розгляд апеляційної скарги ТОВ „Кринківське” призначено на 17.08.2006 року о 10 годині 10 хвилин.
Від ВАТ „АКБ „Автокразбанк” на адресу апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач просить рішення господарського суду Полтавської області від 25.05.2006 року у справі № 20/201-7/40 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ „Кринківське” –без задоволення.
У судове засідання від 17.08.2006 року представник позивача не з‘явився, хоча був повідомлений про час і місце розгляду даної справи належним чином.
На початку судового засідання від 17.08.2006 року головуючий суддя оголосив розпорядження виконуючого обов’язки Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду про заміну у складі колегії суддів: судді Федорова М.О. на суддю Мельника С.М.
Київським міжобласним апеляційним господарським судом, ухвалою від 17.08.2006 року, розгляд апеляційної скарги ТОВ „Кринківське” відкладено на 14.09.2006 року о 10 годині 00 хвилин, у зв’язку з неявкою представника позивача.
На початку судового засідання від 14.09.2006 року головуючий суддя оголосив розпорядження заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду про заміну у складі колегії суддів: судді Мельника С.М. на суддю Федорова М.О.
Заслухавши суддю-доповідача та обговоривши доводи апеляційної скарги і, проаналізувавши на підставі встановлених в ній фактичних обставин правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд відмовляє в задоволенні вимог апеляційної скарги, з наступних підстав:
У відповідності до п. 4 частини третьої ст. 129 Конституції України, та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У відповідності зі ст. 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. (Роз’яснення ВАСУ від 10.12.1996 року № 02-5/422 „Про судове рішення”).
А як зазначається в частині першій ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до п. п. 2, 3 Роз‘яснень Пленуму Вищого арбітражного суду України від 10.12.1996 року № 02-5/422 “Про судове рішення” –рішення господарським судом повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, а також рішення повинно ґрунтуватись на повному з‘ясуванні чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.
Як було встановлено апеляційним господарським судом, господарський суд Полтавської області, відмовляючи ТОВ „Кринківське” у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що підприємство позивача не могло пред’являти будь-які позовні вимоги до ВАТ „АКБ „Автокразбанк” щодо визнання договору застави від 06.03.2003 року № 04-3/02 недійсним, оскільки даним договором його права та інтереси порушені не були адже майно, яке було заставлене за даним договором належить пайовикам Колективного сільськогосподарського підприємства імені Горького (далі по тексту –КСП ім. Горького).
Апелянт, в даному випадку, вважає, що договір застави від 06.03.2003 року № 04-3/02 необхідно визнати недійсним, оскільки:
- по-перше, майно на суму 242804,00 грн., застава якого є предметом даного договору не належить на праві власності ТОВ „Кринківське”, а належить пайовикам КСП ім. Горького;
- по-друге, при укладанні даного договору застави, представник ТОВ „Кринківське”, шляхом повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності та замовчування обставин, що мають істотне значення для договору застави № 04-3/02, ввів в оману представників ВАТ „АКБ „Автокразбанк”, а тому, в силу частини 1 статті 57 ЦК УРСР, угода укладена внаслідок обману, може бути визнана недійсною;
- по-третє, при розгляді справи № 10/296 про визнання банкрутом ТОВ „Кринківське”, позивачем по даній справі подавалась заява від 27.04.2005 року № 162 про визнання недійсним договору застави № 04-3/02, проте господарським судом Полтавської області дана заява протиправно повернута ухвалою від 29.04.2005 року № 790/9-10 через відсутність оплати державного мита.
Також, позивач в апеляційній скарзі зазначає, що рішення господарського суду Полтавської області від 25.05.2006 року по справі № 20/201-7/40 було прийняте за відсутності представника позивача, а тому місцевим господарським судом було порушено принцип рівності всіх учасників судового процесу.
Колегія суддів апеляційного господарського суду не може погодитись з зазначеними вище висновками позивача, виходячи з наступного:
По-перше, твердження позивача щодо безпідставності повернення господарським судом Полтавської області заяви від 27.04.2005 року № 162 про визнання недійсним договору застави № 04-3/02, апеляційний господарський суд не може взяти до уваги, оскільки, позивачем (ТОВ „Кринківське”) дана ухвала від 29.04.2005 року № 790/9-10 про повернення заяви, належним чином оскаржена не була, а тому на теперішній час вважається законною;
По-друге, позивачем не було подано місцевому господарському суду жодного доказу, що підтверджував би належність майна переданого в заставу ВАТ „АКБ „Автокразбанк” саме пайовикам КСП ім. Горького (фізичним особам), хоча, як свідчать матеріали справи, господарським судом полтавської області неодноразово витребовувались дані документи.
В підтвердження зазначеного вище, апеляційний господарський суд вказує, що документи, які підтверджують право власності на заставлене майно витребовувались ухвалою господарського суду Полтавської області від 01.06.2005 року по справі № 20/202, а саме пунктом 4 (а.с. 1).
Окрім того, в ухвалі місцевого господарського суду від 05.07.2005 року по справі № 20/202 (а.с. 58), в мотивувальній частині зазначено, що позивачем не надано документів, які б підтверджували право власності на заставлене майно по договору застави від 25.02.2003 року № 04-3/02.
Отже, матеріали даної справи не містять доказів того, що майно, яке було заставлене по договору застави від 25.02.2003 року № 04-3/02, йому не належить.
Апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити, що посилання позивача в апеляційній скарзі, як на доказ того, що заставлене майно не належить йому на праві власності, на перелік майна, яке буде отримане в спільну часткову власність, зазначений у додатку № 1 до Договору про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться в спільній частковій власності від 10.04.2000 року та перелік майна пайового фонду КСП ім. Горького (затверджений загальними зборами співвласників майна КСП ім. Горького від 15.03.2001 року) не може братись до уваги судом, оскільки, самим позивачем в апеляційній скарзі зазначається, що дане майно буде (в майбутньому) отримане в спільну часткову власність пайовикам КСП ім. Горького.
До того ж. єдиним доказом розпаювання майна і передачі його пайовикам КСП ім. Горького (фізичним особам), є свідоцтво про право власності на майновий пай члена підприємства, визначений зразок якого передбачено законодавством, а саме п. 14 Порядку визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення” затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2001 року за № 177, відповідно до якого, Свідоцтво видається сільською, селищною або міською радою згідно із списком осіб, які мають право на майновий пай підприємства.
В даному випадку, матеріали справи № 20/201-7/40 не містять доказів, які б підтверджували право власності пайовиків КСП ім. Горького (фізичних осіб) на майно, яке було передано у заставу ВАТ „АКБ „Автокразбанк” по договору № 04-3/02 від 06.03.2003 року. Крім того, як вже було зазначено вище, місцевим господарським судом вимагались документальні докази, які підтверджують право власності пайовиків КСП ім. Горького на заставлене майно.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що посилання позивача на ту обставину, що договір застави № 04-3/02 від 06.03.2003 року укладений шляхом обману представника ТОВ „Кринківське” свого контрагента, а саме представників ВАТ „АКБ „Автокразбанк” суд вважає необґрунтованим, оскільки сам факт обману позивачем доведений не був, а також не було доведено наявність прямого чи непрямого умислу на здійснення такого обману представником ТОВ „Кринківське”.
Крім того, наявність умислу у фізичної особи, а також факт порушення кримінального законодавства встановлюється виключно в рамках здійснення кримінального провадження, відповідно до норм Кримінального кодексу України.
В даному випадку позивачем не надано жодного доказу того, що відносно представника ТОВ „Кринківське”, який укладав договір застави № 04-3/02 від 06.03.2003 року було порушено кримінальне провадження по факту обману чи доведено сам факт наявності такого обману з боку представника ТОВ „Кринківське”, при укладенні зазначеного вище договору застави.
Отже, з огляду на все зазначене вище, апеляційним господарським судом встановлено, що позивачем не надано доказів того, що на момент укладання договору застави № 04-3/02 від 06.03.2003 року, заставлене майно не належало йому на праві власності.
Проте, апеляційний господарський суд зазначає, що відповідно до ст. 48 Закону України „Про власність” саме власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків.
В даному ж випадку, передане в заставу майно, на даний час, перебуває у спільній власності пайовиків КСП ім. Горького, а тому, в разі коли таке майно було передано в заставу договором застави без згоди усіх співвласників, то й такий договір може бути визнаний судом недійсним лише за позовом когось із співвласників цього майна –юридичної особи, права якої були порушені.
Оскільки, в даному випадку позивач стверджує, що право власності належать пайовикам КСП ім. Горького, то й визнавати у судовому порядку зазначений вище договір застави недійсним можуть лише пайовики.
Отже, в такому випадку, ТОВ „Кринківське” є неналежним позивачем, як і було встановлено господарським судом Полтавської області, оскільки воно не має права звертатись до суду з позовом про визнання договору застави № 04-3/02 від 06.03.2003 року недійсним, адже заставлене майно належить пайовикам КСП ім. Горького, і, які не надавали позивачу належних повноважень для представництва та захисту своїх порушених прав та інтересів в суді.
Крім того, господарський суд Полтавської області, в ухвалах від 27.03.2006 року (а.с. 120) та 18.04.2006 року (а.с. 126) по справі № 20/201-7/40, зобов’язував позивача надати суду документально обґрунтоване пояснення щодо питання, які ж саме права чи інтереси позивача було порушено договором застави № 04-3/01 від 25.02.2003 року, що ТОВ „Кринківське” належним чином виконано не було.
Отже, враховуючи все зазначене вище, апеляційний господарський суд підстав для скасування рішення господарського суду Полтавської області від 25.05.2006 року у справі № 20/201-7/40 не вбачає.
Відповідно до Роз‘яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у п. 1 постанови від 29.12.1976 року № 11 „Про судове рішення” із змінами і доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Таким чином, рішення місцевого господарського суду прийняте відповідно до чинного законодавства України та після повного і всебічного з’ясування всіх обставин справи, а також висновки місцевого суду викладені в оскаржуваному рішенні не суперечать фактичним обставинам справи.
Тому, керуючись ст.ст. 99, 103-105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, –
п о с т а н о в и в :
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Кринківське” на рішення господарського суду Полтавської області від 25.05.2006 року у справі № 20/201-7/40 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Полтавської області від 25.05.2006 року у справі № 20/201-7/40 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 20/201-7/40 повернути до господарського суду
Полтавської області.
Головуючий Міщенко П. К.
Судді
Рудченко С.Г.
Федоров М. О.