СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
16 квітня 2009 року | Справа № 2-29/10782-2008 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Плута В.М.,
суддів Гонтаря В.І.,
Волкова К.В.,
за участю представників сторін:
позивача: Пантєлєєва Михайла Петровича (повноваження перевірені), паспорт СТ 080557 від 11.12.08, директор товариства з обмеженою відповідальністю "Гезлев";
відповідача: Чукаткіної Тетяни Вікторівни, довіреність № б/н від 06.01.09, товариство з обмеженою відповідальністю "Пансіонат "Орбіта-1";
позивача: Сурніної Наталії Іванівни, довіреність № 3 від 09.04.09, товариство з обмеженою відповідальністю "Гезлев";
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Пансіонат "Орбіта-1" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Башилашвілі О.І.) від 19.02.2009 у справі № 2-29/10782-2008
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Гезлев" (вул. Революції, 52, м. Євпаторія,97400)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Пансіонат "Орбіта-1" (вул. Революції, 43, м. Євпаторія,97416)
про стягнення 78477,32 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.02.2009 у справі № 2-29/10782-2008 позов задоволено.
Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Пансіонат "Орбіта-1" на користь товариство з обмеженою відповідальністю "Гезлев" збитки у виді упущеної вигоди в сумі 78477,32 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 784,77 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.
Суд першої інстанції встановив, що з боку відповідача має місце одностороння відмова від виконання договірних обов’язків, що спричинило позивачу збитки у вигляді упущеної вигоди (неотриманий дохід та комісійна винагорода). Таким чином, господарський суд застосував положення статті 188 Господарського кодексу України та норми статей 22, 525, 526, 610, 611 Цивільного кодексу України.
Не погодившись з цим судовим актом, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове, яким у позові відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідач вважає, що суд неправомірно залишив поза увагою норми статей 1013, 1025 Цивільного кодексу України які безпосередньо регулюють спірні відносини сторін та не врахував, що комітент може відмовитися від договору у будь-який час. При цьому, заявник апеляційної скарги зазначає, що товариство з обмеженою відповідальністю "Пансіонат "Орбіта-1" діяло у відповідності з умовами договору та своєчасно повідомило товариство з обмеженою відповідальністю "Гезлев" про зміну вартості послуг. Крім того, позивач зобов’язався у договорі реалізувати послуги бази відпочинку лише після отримання письмового підтвердження про можливість реалізації заявлених послуг, яке база не давала. Враховуючі відсутність згоди бази на укладення договорів з третіми особами, відповідач вважає, що позивач на свій ризик уклав договори з третіми особами, оскільки не дотримався узгодженого порядку укладення таких договорів. Більш того, заявник апеляційної скарги посилається на те, що передплата від товариства з обмеженою відповідальністю "Гезлев" до нього не надходила, а тому база відпочинку мала право змінити цінову політику.
Також, відповідач вказує на те, що збитки підлягають відшкодуванню за наявності повного складу господарського правопорушення: порушення господарського права, причинний зв'язок між порушеним правом та збитками, наявність вини. Оскільки частина 5 статті 1013 Цивільного кодексу України, у випадку відмови комісіонера від договору комісії, передбачає інше правило відповідальності, на думку відповідача, у товариства з обмеженою відповідальністю "Гезлев" відсутні права вимагати стягнення збитків.
Позивач у судовому засіданні з доводами апеляційної скарги не погодився, вважає рішення господарського суду Автономної Республіки Крим законним та обґрунтованим, підстав для його скасування не вбачає.
15 квітня 2009 року у судовому засіданні було оголошено перерву до 16 квітня 2009 року.
Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Пансіонат "Орбіта-1" підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 11.04.2008 між товариством з обмеженою відповідальністю "Гезлев" (Туроператор Агент) та товариством з обмеженою відповідальністю "Пансіонат "Орбіта-1" (База), укладений турагентський договір комісії № 05/Б (том 1, а. с. 15-17).
Пунктом 1 договору передбачено, що база доручає, а туроператор зобов'язується надавати Базі послуги від свого імені по реалізації її послуг третім особам.
На підставі п. 2.1.1 і додатку № 1 до договору, товариство з обмеженою відповідальністю "Гезлев" має право від свого імені укладати договори на придбання покупцями послу бази відповідно до вимог бази та на її умовах, вказаних у прайслистах.
Згідно договору і додатку № 1 до нього, позивач отримав право на реалізацію третім особам 90 місць різної комфортності в період з 15.06.08. по 05.09.08р. (т. б. 83 дн. х 90 місць —7470 г./дн.) на циклічні заїзди, тобто позивач зобов'язався безперервно забезпечувати повне заповнення 90 місць у вказаний період без простоїв.
Загальна орієнтовна сума договору склала, згідно додатку № 1 (п.1 додатку) до 800000,00 грн.
Спірні відносини сторін регулюються загальними нормами Цивільного кодексу України про зобов’язальне право, про договір, спеціальною главою 69 –договір комісії, а також Главою 22 Господарського кодексу України, яка регулює виконання та припинення господарських зобов’язань, і Главою 25 Господарського кодексу України, якою передбачено відшкодування збитків у сфері господарювання.
Відповідно до статті 1011 Цивільного кодексу України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Турагентський договір комісії від 11.04.2008 № 05/Б підпадає під розуміння вказаної норми.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не в повному обсязі дослідив всі умови цього договору, що призвело до прийняття незаконного рішення.
Так, господарським судом Автономної Республіки Крим залишився поза увагою пункт 2.2.1. договору комісії, згідно з яким туроператор (позивач) зобов’язується реалізовувати послуги Бази (відповідача) на умовах, встановлених цим договором і додатків до нього, тільки після отримання письмового підтвердження від Бази про можливість реалізації заявлених послуг, з урахуванням статті 4 цього договору.
Така умова турагентського договору комісії від 11.04.2008 № 05/Б кореспондується зі статтею 1014 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться.
Обставини справи свідчать про те, що після укладення договору 11 квітня 2008 року позивач в період з 15.04.2008 по 18.04.2008 уклав договори з 4-мя партнерами на реалізацію 49 основних місць на період з 15.06.2008 по 05.09.2008 в номерах з умивальником на загальну суму в брутто 446613,35 грн. /3815 люд/дн. (том 1, а. с. 23-26).
Але, доказів отримання від товариства з обмеженою відповідальністю "Пансіонат "Орбіта-1" письмового підтвердження (згоди) на реалізацію послуг бази вищенаведеним третім особам матеріали справи не містять та позивачем не представлені.
Відповідно статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України сторони мають довести суду обставини, на які вони посилаються в обґрунтування своїх вимог або заперечень тими засобами доказування, якими мають бути підтверджені певні факти.
Господарський суд Автономної Республіки Крим норми статті 1014 Цивільного кодексу України та умови пункту 2.2.1. договору комісії не врахував, на відсутність необхідних доказів у справі уваги не звернув.
Суд першої інстанції виходив з того, що позивач листом від 21.04.2008 повідомив відповідача про хід виконання договору комісії, в частині підписання за період з 15-18.04.2008 договорів на умовах відповідача на 49 місць і номерах з умивальником (том 1, а. с. 18).
Але місцевий суд не врахував, що цей лист був отриманий відповідачем лише 22.04.2008, про що є відмітка – підпис повноважної особи про отримання цього документу. Тоді як, вищенаведений лист був спрямований позивачем на адресу відповідача після отримання листа товариства з обмеженою відповідальністю "Пансіонат "Орбіта-1" від 21.04.2008 № 28/7 з повідомленням про зміну вартості путівок. Крім того, лист позивача не є листом бронювання в розумінні пункту 4.3. турагентського договору комісії від 11.04.2008 № 05/Б.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку про недотримання товариством з обмеженою відповідальністю "Гезлев" договірних умов –пункту 2.2.1. та розділу 4 турагентського договору комісії, що вказує про необізнаність товариства з обмеженою відповідальністю "Пансіонат "Орбіта-1" про існування договорів з третіми особами (до 22.04.2008) і, більш того, як вже зазначалось, такі договори позивач фактично укладав на свій ризик. Отже, укладення договорів з третіми особами не може бути підставою для відповідальності комітента.
Пунктом 1 статті 1025 Цивільного кодексу України передбачено право комітенту відмовитися від договору комісії. При цьому, як вірно зазначив відповідач в апеляційній скарзі, дія пункту 2 вищенаведеної статті не розповсюджує свою дію на турагентський договір комісії від 11.04.2008 № 05/Б, тому що цей договір було укладено на визначений строк –до 01.12.2008 (пункт 10.2. договору).
Таким чином, відповідач правомірно листом від 23.04.2008 № 29/7 розірвав договір від 11.04.2008 № 05/Б (том 1, а. с. 22).
Посилання суду першої інстанції на пункт 3.1.3. договору комісії є неспроможним у зв’язку з наступним.
Згідно п. 3.1.3 договору, база зобов'язана своєчасно, не пізніше ніж за 20 днів по заїзду туристів туроператора, повідомляти туроператора інформацію про зміни, що стосуються умов реалізації, розміщення та цін на тур, послуги бази.
Однак, на думку суду апеляційної інстанції, цей пункт не може бути прийнятий до уваги, оскільки заїзд туристів взагалі не був запланований сторонами з причин неповідомлення позивачем відповідача про укладення договорів з третіми особами.
Відповідно до пункту 3.1.7 договору, база зобов'язується негайно письмово повідомляти туроператора про обставини, що впливають або можуть вплинути на хід виконання цього договору. Оперативно письмово інформувати про це туроператора з урахуванням п. 3.1.3 договору.
Необізнаність бази про існування договорів з третіми особами та відсутність належного бронювання місць позивачем, згідно з розділом 4 договору комісії, свідчить про те, що відповідач виконав вищенаведений пункт договору та своєчасно повідомив туроператора про зміну цін та інших умов.
Слід зазначити, що самостійно сам факт укладення договорів позивачем з третіми особами без повідомлення про це базу - не являється перешкодою для зміни цін відповідачем.
Більш того, судом першої інстанції залишено поза увагою те, що згідно пункту 3.1.7. договору у разі укладення туроператором договорів з третіми особами і на циклічні заїзди - зміна цінової політики базою на свої послуги забороняється, якщо інше не оговорено додатковими письмовими угодами між сторонами, та якщо туроператором здійснена передплата у розмірі 20% за вказані в рахунку місця не пізніше 10 днів до заїзду туристів, за кожний період заїздів.
Вищенаведена передплата зроблена товариством з обмеженою відповідальністю "Гезлев" не була, при цьому, посилання позивача на те, що відповідачем не були виставлені рахунки, згідно пункту 4.4. договору, є неспроможними, оскільки у товариства з обмеженою відповідальністю "Пансіонат "Орбіта-1" такий обов’язок не виник у зв’язку з необізнаністю до 22.04.2008 про існування договорів з третіми особами та відсутністю бронювання місць.
Пунктом 6.2 договору передбачено, що база має право відмовитися від виконання зобов'язань по договору, за умовою відшкодування туроператору фактичних збитків та упущеної вигоди.
Аналогічна по суті умова міститься у пункті 4 статті 1025 Цивільного кодексу України, відповідно до якої - у разі відмови комітента від договору комісії комісіонер має право на відшкодування витрат, зроблених ним у зв'язку з виконанням договору.
Судом встановлено, що договірний порядок укладення договорів з третіми особами позивачем дотриманий не був, а тому таки дії не можливо визнати як такі, що зроблені комісіонером у зв’язку з виконанням договору комісії. Тобто, судова колегія вважає, що комітент не повинен відповідати перед комісіонером, зокрема сплачувати збитки та упущену вигоду, за ті дії туроператора, які ним здійснені самостійно, без обов’язковій згоди бази. Отже, вбачається, що товариством з обмеженою відповідальністю "Гезлев" взагалі не були здійснені комісійні договірні дії, у матеріалах справи відсутні належні докази, які можуть бути підставою для отримання певної компенсації від комітента.
В обґрунтування вищенаведеного висновку також свідчать наступні положення чинного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. Аналогічні по суті норми містить стаття 224 Господарського кодексу України.
Породжуючи настання цивільних прав та обов'язків згідно частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки.
Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків (шкоди).
Пунктом 4 статті 226 Господарського кодексу України передбачено, що не підлягають відшкодуванню збитки, завдані правомірною відмовою зобов'язаної сторони від подальшого виконання зобов'язання.
Таким чином, враховуючі відсутність протиправної поведінки, вини відповідача та наявність правомірної відмови від договору комісії, у задоволенні позову про стягнення неодержаної комісійної винагороди та неодержаного доходу слід відмовити.
Виходячи з вищенаведеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим прийнято з порушенням норм матеріального права, при неповному дослідженні обставин справи, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Керуючись статтею 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Пансіонат "Орбіта-1" задовольнити.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.02.2009 у справі № 2-29/10782-2008 скасувати.
3. Прийняти нове рішення.
4. У позові відмовити.
Головуючий суддя В.М. Плут
Судді В.І. Гонтар
К.В. Волков