Справа № 373/686/13-ц
РІШЕННЯ
Іменем України
(заочне)
21 травня 2013 року Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд
Київської області в складі:
головуючого судді Овдієнко К.М.
при секретарі Реві І.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Переяславі-Хмельницькому
справу за позовом Публічного акціонерного товариства “Українська страхова компанія “Гарант-Авто” до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу, -
встановив:
ПАТ “Українська страхова компанія “Гарант-Авто” звернулося до суду з вказаним позовом і просить стягнути з відповідача на його користь 24990 грн. матеріальної шкоди та судові витрати.
Позовні вимоги страхова компанія обґрунтовує тим, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 05.10.2010 р. з вини відповідача, який керував автомобілем ОСОБА_2, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, пошкоджено автомобіль “Шкода” з державним реєстраційним номером АА 7202 НВ, що належав ОСОБА_3
Цивільно-правова відповідальність відповідача перед третіми особами була застрахована ВАТ “Українська страхова компанія “Дженералі-Гарант”, правонаступником якого є позивач. На підставі заяви гр. ОСОБА_3 та сформованого страхового акту позивач виплатив їй страхове відшкодування в розмірі 24990 грн. та набув права на стягнення вказаної суми збитків в порядку регресу, оскільки відповідач не повідомив його про настання страхового випадку.
Представник позивача ОСОБА_4 подала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала та не заперечувала проти заочного розгляду справи.
Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, до суду повторно не з”явився, не повідомивши про причини неявки.
Суд ухвалив провести заочний розгляд справи та вирішити її на підставі наявних доказів.
З письмових доказів, які містяться в матеріалах справи встановлено такі обставини.
08.06.2010 р. між ВАТ “Українська страхова компанія “Дженералі-Гарант”, правонаступником якого, відповідно до п.1.3 Статуту ПАТ “Українська страхова компанія “Гарант-Авто”, є позивач, та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір обов”язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підтверджується копією полісу № ВС/1362692. Строк дії договору з 08.06.2010 р. по 07.06.2011 р. Забезпеченим транспортним засобом за цим договором є автомобіль НОМЕР_2; ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну (на одного потерпілого) становить 25500 грн.
05.10.2010 року о 23 год.30 хв. відповідач ОСОБА_1, керуючи автомобілем НОМЕР_3, в порушення вимог п.8.7.3. ДДР, виїхав на перехрестя на заборонний сигнал світлофора, внаслідок чого сталося зіткнення з автомобілем “Шкода” д.н.з. НОМЕР_4, що належить на праві приватної власності ОСОБА_3, яким згідно з довіреністю керував водій ОСОБА_5 Даний автомобіль отримав механічні пошкодження. ОСОБА_2 вчинення цього правопорушення ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.
Вказані обставини підтверджуються копіями: свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ААС № 268675 від 14.03.2008 р., постанови суду у справі про адміністративне правопорушення від 19.11.2010 р. та довіреності, посвідченої нотаріусом 18.03.2008 р.
Згідно з довідкою, виданою водію ОСОБА_5 Відділом ДАІ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві, керований ним автомобіль отримав такі механічні пошкодження: обламано передній бампер, пошкоджено решітку радіатора, передні блок фари, передній капот. Вказані пошкодження зафіксовані та уточнені в протоколі огляду транспортного засобу від 08.10.2010 р.
Власник пошкодженого автомобіля “Шкода” д.н.з. НОМЕР_4 ОСОБА_3 звернулася до позивача із заявою про виплату їй страхового відшкодування. На підставі її заяви було сформовано страховий акт № 113571, згідно з яким на підставі калькуляції № 3949 від 12.10.2010 р. визначена сума збитку по даній події, яка становить 32846,70 грн.
25.02.2011 р. позивач перерахував на рахунок ОСОБА_3 24990 грн., виходячи з ліміту відповідальності 25000 грн., який зменшено на суму франшизи - 510 грн.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач не повідомляв позивача про дорожньо-транспортну пригоду за участю забезпеченого автомобіля.
Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються ст.ст.22,993,999 ЦК України, Законом України "Про страхування", Законом України “Про обов”язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, Договором (полісом) обов”язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/1362692 (далі Договір).
Згідно з положеннями ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування в більшому або меншому розмірі.
Згідно з положеннями ст.999 ЦК України до відносин, що випливають із обов”язкового страхування, застосовуються положення цього кодексу, якщо інше не встановлене актами цивільного законодавства.
Згідно з п.22.1 ст.22 Закону України “Про обов”язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст.993 ЦК України та ст. 27 закону України “Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до підпункту 33.1.2. ст.33 цього закону учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов”язані вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох
робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим Законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди.
Якщо зазначені особи з поважних причин не мали змоги виконати зазначені дії, вони мають підтвердити це документально.
У ході розгляду справи встановлено, що відповідач ОСОБА_1 у встановлений законом строк не повідомив страховика про дорожньо-транспортну пригоду та не надав доказів поважності причин невиконання цього обов”язку, як страховику так і суду.
Відповідно до підпункту ґ п.38.1.1. ст.38 зазначеного закону страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов
до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він не повідомив страховика у строки і за умов,
визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.
Судом встановлено, що позивач відшкодував потерпілій ОСОБА_3 шкоду, заподіяну з вини відповідача ОСОБА_1 у розмірі, передбаченому Договором - 24990 грн. Оскільки відповідач своєчасно не повідомив страховика про настання страхового випадку, позивач набув права вимоги до відповідача в порядку регресу в межах фактичних витрат.
ОСОБА_2 таких обставин суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати відповідно до ст.88 ЦПК підлягають стягненню з відповідача.
На підставі ст.ст.22,993,999 ЦК України, Закону України "Про страхування", Закону України “Про обов”язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, Договору (полісу) обов”язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/1362692, керуючись ст.ст.10,60, 212,213,214,226 ЦПК України , суд ,-
вирішив:
Позов Публічного акціонерного товариства “Українська страхова компанія “Гарант-Авто” до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства “Українська страхова компанія “Гарант-Авто” 24990 (двадцять чотири тисячі дев”ятсот дев”яносто) грн. матеріальної шкоди та 249 (двісті сорок дев”ять) грн. 90 коп. судових витрат.
Відповідач має право подати заяву про перегляд заочного рішення суду протягом десяти днів з часу отримання його копії.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а особою, яка не була присутня в судовому засіданні - протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано в установлений строк.
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя ОСОБА_6