КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
06.09.06 р. № 120/8-06
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий Фаловська І.М.
Судді
Андрейцева Г.М.
Мостова Г. І.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного комерційного банку «Базис»в особі Київської філії АКБ «Базис»на рішення господарського суду Київської області від 16-22.06.2006 року
у справі № 120/8-06 (суддя Чорна Л.В.)
за позовом Акціонерного комерційного банку «Базис»в особі Київської філії АКБ «Базис», м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобус-2», м. Вишневе
про визнання права власності
в с т а н о в и в:
Позивач –Акціонерний комерційний банк «Базис»в особі Київської філії АКБ «Базис»звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою до відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобус-2»(далі –відповідач, ТОВ «Глобус-2») про визнання права власності на 9/10 частин об’єкту –станції технічного обслуговування автомобілів, яка розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Димитрова, 51.
Позивач в процесі розгляду позовної заяви уточнив позовні вимоги та просить визнати його право власності на 43,52% об’єкту, який складається з магазину по продажу непродовольчих товарів та станції технічного обслуговування автомобілів, що розташований за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Димитрова, 51. Окрім того, позивач просить покласти на відповідача всі судові витрати, в тому числі і витрати на оплату послуг адвоката в сумі 30000,00 грн.
Рішенням господарського суду Київської області від 16-22.06.2006 року у справі № 120/8-06 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 16-22.06.2006 року у справі № 120/8-06 повністю та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Представник скаржника (позивач) в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та надав клопотання про призначення експертизи № 05-15/429 від 05.09.2006 року, в якому просить призначити комплексну судово-бухгалтерську, будівельну та з оцінки часток власності позивача і відповідача експертизи, яке колегією суддів апеляційного господарського суду залишено без задоволення.
Представник відповідача надав відзив на апеляційну скаргу № 24 від 17.08.2006 року, в якому проти апеляційної скарги заперечив, оскільки вважає прийняте рішення законним та обґрунтованим належним чином, окрім того, відповідач зазначив, що відповідач не виступає стороною у правовідносинах, які виникли між позивачем та його контрагентами (ТОВ «Лемма-Авто», ТОВ «ЮКО-МОТОРС», фізична особа Мельник А.А.), а тому для нього не наступають юридичні наслідки, що випливають із зазначених правовідносин, а також, що об’єкт нерухомості, право власності на частину якого оспорюється, як предмет застави не виступає.
Відповідно до розпорядження Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 06.09.2006 року справа передана для подальшого розгляду колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя Фаловська І.М., суддя Андрейцева Г.М., суддя Мостова Г.І.
Дослідивши матеріали справи та наявні докази, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду – без змін, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Відповідно ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить визнати право власності на 43,52% об’єкту, який складається з магазину по продажу непродовольчих товарів та станції технічного обслуговування автомобілів, що розташований за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Димитрова, 51.
Колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено, що 12.05.2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лемма-Авто»(за договором - Заставодавець) та Акціонерний комерційний банк «Базис»(за договором - Заставодержатель) в особі директора Київської філії АКБ «Базис»укладений договір застави, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевельовою В.М. та зареєстрований в реєстрі № 2-І-1335 (далі –договір застави від 12.05.2005 року) (т. І а.с. 13-18). Відповідно до п. 2 даного договору предметом застави є обладнання, зазначене в Додатку № 1 до нього, вартість предмета застави оцінена сторонами в 750000,00 грн. З положень п. 1.2. договору вбачається, що заставою за даним договором забезпечується виконання ТОВ «Лемма-Авто»своїх зобов’язань за кредитними договорами № 16 від 29.03.2005р. (т. І а.с. 19-21) та № 3-к від 29.09.2004 року.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору купівлі-продажу № 1-Т від 17.06.2005р. (т. І а.с. 25-29), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лемма-Авто»(за договором - Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮКО МОТОРС»(за договором - Покупець), Продавець зобов’язався в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати Покупцеві товар, асортимент та кількість, якого вказаний в Додатку № 1, який є невід’ємною частиною даного договору, а Покупець зобов’язався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі прийняти та оплатити цей товар. З Додатку № 1 (т. І а.с. 28-29) вбачається, що предметом даного договору є частина майна (обладнання), яке було предметом застави за договором застави від 12.05.2005 року № 2-І-1335.Окрім того, між вищезазначеними сторонами також укладені договір застави майнових прав № 35 від 29.06.2005р. на векселі (т. І а.с. 32-34) та договір застави № 36 від 30.06.2005р. векселів (т. І а.с. 35-37)з метою повернення кредиту в сумі 105530 ЄВРО, сплата процентів за користування ним, пені, тощо.
З метою забезпечення виконання зобов’язань фізичної особи Мельник Алли Анатоліївни за кредитним договором № 14-Ф від 31.08.2005р., та додаткової угоди № 1 від 30.09.2005р. до нього (т. І а.с. 42-45) та за договором про надання кредитної лінії № 13-Ф від 31.08.2005р. (т. І а.с. 46-50) між позивачем (за договором - Заставодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮКО МОТОРС»(за договором –майновий поручитель фізичної особи Мельник Алли Анатоліївни, Заставодавець) укладено договір застави обладнання № 67 від 17.02.2006р. (т. І а.с. 39-41).
17.02.2006 року позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮКО МОТОРС»був укладений договір б/н, відповідно до якого ТОВ «ЮКО МОТОРС» передає, а позивач приймає предмет застави - обладнання, зазначене в Додатку № 1 до цього Договору(т. І а.с. 57-59), в сумі 1378228,82грн., з ПДВ у власність в рахунок погашення наступних заборгованостей: 1) заборгованості ТОВ «Лемма-Авто»(боржника) по кредиту згідно Кредитного договору № 16 від 29.03.2005р. в сумі 105530 ЄВРО та процентів за користування ним в сумі 6273,09 ЄВРО, що з загальній сумі складає 111803,09 ЄВРО; 2) заборгованості фізичної особи - Мельник Алли Анатоліївни (боржника) по Кредитному договору № 14-Ф від 31.08.2005р. в сумі 200000,00 грн. основного боргу, процентів в сумі 5408,22 грн., що в загальній сумі складає 205408,22 грн.; 3) заборгованості фізичної особи - Мельник Алли Анатоліївни (боржника) по Договору про надання кредитної лінії № 13-Ф від 31.08.2005р. в сумі 450000,00 грн. основного боргу, процентів в сумі 35037,68 грн., що в загальній сумі складає 485037,68 грн.
Факт передачі обладнання зазначеного в Додатку № 1 до договору від 17.02.2006 року б/н підтверджується актом приймання-передачі від 17.02.2006 року, який підписано та погоджено обома сторонами за договором (т. І а.с. 60-63).
Таким чином, проаналізувавши докази, надані позивачем, на які останній посилається як на підставу своїх позовних вимог, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок місцевого господарського суду про те, що правовідносини, що склалися між позивачем та його контрагентами за вказаними вище договорами врегульовані нормами Цивільного кодексу України щодо регулювання правовідносин, що виникають із договорів застави майна.
Відповідно ч. 1 ст. 576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.
У разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави (ст. 589 ЦК України).
Відповідач не є стороною у вищевказаних правовідносинах, а тому для нього не настають юридичні наслідки, передбачені ст. 589 ЦК України.
Колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що позивачем відповідно до ст. 33 ГПК України належним чином не доведено та не обґрунтовано свою позовну вимогу щодо визнання права власності на частину нерухомого майна, враховуючи наступне.
Згідно ч. 2 ст. 20 ГК України передбачено, що кожний суб’єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, а саме шляхом визнання наявності права. Аналогічна норма міститься і в ст. 16 ЦК України.
Окрім того, ст. 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 329 ЦК України юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем в порядку ст. 33 ГПК України надано суду докази того, що він є власником спірного об’єкту нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: вул. Дімітрова, 51 у с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинського району Київської області, що підтверджується рішенням виконавчого комітету Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 13.09.2005 року № 153 (т. ІІ а.с. 38-39) та Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 23.03.2006 року, яке зареєстровано в Києво-Святошинському БТІ (т. І а.с. 92). Даний об’єкт прийнятий в експлуатацію згідно Акту Державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об’єкта в експлуатацію від 07.09.2005 р. (т. ІІ а.с. 36-37).
Таким чином, відповідач є належним, повноправним власником нерухомого майна, що складається з нежитлової будівлі, магазину по продажу непродовольчих товарів та станції технічного обслуговування автомобілів загальною площею 790,6 кв. м, що розташоване за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Дімітрова, 51
Окрім того, суд першої інстанції вірно зазначив, що у наданих позивачем договорах, якими обґрунтовуються позовні вимоги, об’єкт нерухомості, право власності на частину якого оспорюється як предмет застави не виступає, також те, що з наданих позивачем доказів не вбачається, що заставодавець ТОВ «ЮКО МОТОРС», чи будь-хто з інших контрагентів позивача будь-коли володів спірним об’єктом нерухомості чи його частиною.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає також , що місцевий господарський суд правомірно прийняв пояснення відповідача щодо того, що встановлення обладнання на спірному об’єкті відбулося без згоди відповідача, а тому відокремлення цього поліпшення неможливе, а також неможливе відшкодування такого поліпшення.
Окрім того, судом апеляційної інстанції відхиляє клопотання позивача про призначення судових експертиз, оскільки комплексну судово-бухгалтерську експертизу може бути призначено в разі необхідності проведення перевірки руху грошових коштів, а будівельну –в разі необхідності встановлення вартості виконаних робіт, що ж до експертизи з оцінки часток власності позивача і відповідача, то дане питання відноситься до компетенції суду, а оскільки правові підстави визнання права власності в матеріалах справи відсутні, то потреби проведення експертиз господарський суд не вбачає.
Таким чином, позовна вимога про визнання права власності задоволенню не підлягають.
Враховуючи вищевикладене, колегія апеляційного суду вважає, що відповідно ст. 43 ГПК України місцевим судом належним чином досліджено обставини справи та наведено цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення господарського суду Київської області у справі № 120/8-06 від 16-22.06.2006 р. відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, у зв’язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги Київським міжобласним апеляційним господарським судом покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
п о с т а н о в и в :
1. Апеляційну скаргу Акціонерного комерційного банку «Базис»в особі Київської філії АКБ «Базис»на рішення господарського суду Київської області від 16-22.06.2006 року у справі № 120/8-06 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Київської області від 16-22.06.2006 року у справі № 120/8-06 залишити без змін.
3. Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.
Головуючий Фаловська І.М.
Судді
Андрейцева Г.М.
Мостова Г. І.