КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 16.04.2009                                                                                           № 7/107

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Островича  С.Е.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - Лихошва В.І. дов. №255-4181 від 30.12.2008 року

 від відповідача -Лисенко І.О. дов. №11 від 01.10.2008 року

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Київрембуд"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 11.12.2008

 у справі № 7/107 (суддя  

 за позовом                               Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Київрембуд"

              

             

 про                                                   стягнення 20024,00 грн.

 

ВСТАНОВИВ:

 Державний Науково-дослідний інститут будівельних конструкцій звернувся до Господарського суду м.Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Київрембуд” про стягнення  20 024, 00 грн. заборгованості.

Рішенням Господарського суду м.Києва від 11.12.2008 року у справі № 7/107 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна                                        компанія “Київрембуд” на користь Державного Науково-дослідного інституту будівельних конструкцій  2505,00 грн. – пені, 1109,00 грн. – штрафу,  348,81 грн. – індексу інфляції, 205,89 грн. – 3% річних, 201,00 грн. - державного мита, 118 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Припинено провадження у справі  в частині стягнення 15 855,00 грн. – основного боргу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м.Києва від 11.12.2008 року у справі № 7/107, прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову в частині стягнення 2505,00 грн. – пені, 1109,00 грн. – штрафу,  348,81 грн. – індексу інфляції, 205,89 грн. – 3% річних, 201,00 грн. - державного мита, 118 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м.Києва прийнято з порушенням  норм матеріального та процесуального права, суд при вирішенні справи керувався  лише позицією  позивача, не беручи до уваги стан Відповідача, ступінь виконання  зобов”язання Відповідачем, що грубо порушує права відповідача на всебічний та об”єктивний та неупереджений розгляд справи та розглянув справу у відсутність Відповідача, позбавивши його можливості надати суду свої докази та заперечення.

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2009 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 16.04.2009 року.

          13.04.2009 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить на підставі ст.25 Господарського процесуального кодексу України замінити позивача у справі №7/107 від 11.12.2008 року – Державний Науково-дослідний інститут будівельних конструкцій (НДІБК) його правонаступником – Державним підприємством “Державний науково-дослідний інститут  будівельних конструкцій” (ДП НДІБК) та  залишити рішення Господарського суду м.Києва від 11.12.2008 року без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

          Позивачем зазначено, що Уповноваженим органом управління Державного Науково-дослідного інституту будівельних конструкцій (НДІБК) - Міністерством регіонального розвитку та будівництва України 10.10.2008 року наказом №456 змінено найменування Державного Науково-дослідного інституту будівельних конструкцій (НДІБК) на Державне підприємство “Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій (ДП НДІБК) та затверджена нова редакція його Статуту.

          Відповідно до зазначеного наказу Державне підприємство “Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій (ДП НДІБК) є правонаступником Державного Науково-дослідного інституту будівельних конструкцій (НДІБК) (відповідні документи долучені до відзиву на апеляційну скаргу).

          16.04.2009 року на підставі ст. 25 Господарського процесуального кодексу України колегією суддів проведено заміну Позивача у справі № 7/107 - Державний Науково-дослідний інститут будівельних конструкцій (НДІБК) на його правонаступника - Державне підприємство “Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій (ДП НДІБК).

16.04.2009 року представником відповідача в судовому засіданні на виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2009 року було надано   копію наказу від 08.12.2008 року №99-К, який зазначений в додатку до апеляційної скарги, але не поданий суду.

Згідно з розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2009 року було змінено склад колегії суду.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м.Києва від 11.12.2008 року у справі №7/107 скасувати, постановити нове, яким відмовити позивачу  у стягненні 2505,00 грн. – пені, 1109,00 грн. – штрафу,  348,81 грн. – індексу інфляції, 205,89 грн. – 3% річних, 201,00 грн. - державного мита, 118 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу .

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду м.Києва від 11.12.2008 року у справі №7/107.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга  не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарським судом м.Києва встановлено, що 14.02.2008 року між Державним Науково-дослідним інститутом будівельних конструкцій (надалі - Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Будівельна  компанія “Київрембуд” (надалі – Замовник) було укладено Договір на створення та передачу науково-технічної продукції №1811 (надалі - Договір), відповідно до п.1.1 якого Замовник  (Відповідач) доручає, оплачує витрати і приймає виконану роботу, а Виконавець (Позивач)  бере на себе зобов'язання щодо виконання та здачі (передачі) робіт зі створення науково-технічної продукції за темою: „Технічне обстеження існуючої будівлі за адресою: м.Київ, вул.Жилянська, 47-Б і рекомендації щодо подальшої її безпечної експлуатації".

Відповідно до п. 2.1 Договору за створену продукцію згідно з Договором Відповідач переховує Позивачу відповідно до протоколу про договірну ціну, що є невід'ємною частиною цього Договору (додаток 1) 31 710,00 грн.

Відповідно до п. 2.2 Договору після підписання Договору Відповідач зобов'язаний протягом 5 календарних днів перерахувати на рахунок Позивача аванс на суму 15855, 00 грн. з урахуванням 20% ПДВ 2 642,50 грн.

Згідно п. 2.3 Договору оплата проводиться поетапно й оформлюється у вигляді актів здавання-приймання виконаних робіт.

Пунктом 3.2 Договору визначено, що Відповідач протягом 5 днів з дня одержання акта здавання-приймання робіт та звітних матеріалів, зазначених календарним планом цього Договору, зобов'язаний направити Позивачу підписаний акт здавання-приймання продукції і оплатити його протягом 10 днів.

Пунктом 8.1 Договору також передбачено, що цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і дії до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.

18.02.2008 року Відповідач на виконання п. 2.2 Договору, платіжним дорученням №60 перерахував на рахунок Позивача аванс на суму 15 855,00 грн., в тому числі ПДВ.

06.06.2008 року між сторонами був підписаний акт здавання-приймання науково-технічної продукції (етапів робіт) № 611 (копія у справі), з якого вбачається, що Позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання обумовлені Договором.

Крім того, вказаним актом передбачено, що Відповідач, в рахунок повної та остаточної оплати виконаних Позивачем робіт, зобов'язаний перерахувати останньому 15855,00 грн. з урахуванням 20% ПДВ в розмірі 2 642,50 грн.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідач взяті на себе зобов'язання по Договору виконав частково, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед Позивачем в сумі 15 855,50 грн., що не заперечується та не спростовується Відповідачем.

10.09.2008 року Позивач направив Відповідачу претензію № 255-2670 з вимогою погасити заборгованість у розмірі 15 855,00 грн., яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

Відповідач обставини справи у встановленому порядку не спростував, заявлений розмір позовних вимог не оспорив.

З наданих Позивачем доказів вбачається, що  Позивач виконав свої зобов”язання, покладені на нього Договором в повному обсязі.

10.12.2008 року Позивачем через відділ документального забезпечення Господарського суду м.Києва було подано платіжне доручення № 466 від 05.12.2008 року (копія в матеріалах справи), з якого вбачається, що Відповідачем добровільно було здійснено повне погашення існуючої перед Позивачем заборгованості в розмірі 15855,00 грн., у зв”язку з чим Позивач просив припинити провадження в частині стягнення суми основного боргу.

Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції між сторонами було повністю врегульовано спір в частині стягнення суми основного боргу по Договору, шляхом добровільної сплати Відповідачем грошової суми в розмірі 15 855,00 грн., Господарським судом м.Києва вірно було припинено провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 15 855,00 грн. на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Що стосується заявлених Позивачем вимог про стягнення з Відповідача пені у розмірі 2 505,00 грн., індексу інфляції у розмірі 348,81 грн. та 3% річних у розмірі 205,89 грн.,  колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

У відповідності до ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором .

Частиною 2 ст.551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 6.2 Договору, визначено, що за затримку оплати за виконані роботи Відповідач сплачує пеню у розмірі 0,1% від вартості виконаних робіт за кожний день прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи та поданого розрахунку, загальна сума пені за прострочення виконання зобов’язання становить 2 505,00 грн., індексу інфляції - 348,81 грн. та 3% річних - 205,89 грн. (а.с.5-7).

Оскільки Відповідач не виконав належним чином та в установлений строк свої зобов’язання по оплаті по Договору на створення та передачу науково-технічної продукції №1811 від 14.02.2008 року, позовні вимоги Позивача про стягнення заборгованості в розмірі 30401, 63 грн., пені в розмірі 3686, 81 грн., 3% річних - 477, 66 грн., інфляційних збитків в розмірі 1344, 84 грн.  судом першої інстанції вірно визнані обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується заявлених Позивачем вимог на підставі ч.2 ст.231 Господарського кодексу України про стягнення з Відповідача 7% штрафу в розмірі 1109, 85 грн.,  колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 2 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах, зокрема,

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Позивач разом з позовною заявою подав суду довідку з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, з якої вбачається, що позивач є державним підприємством.

Враховуючи вищевикладені вимоги правових норм, а також те, що Позивачем доведено факт його належності до державного сектора економіки, Господарський суд м.Києва дійшов вірного висновку про стягнення з Відповідача на користь Позивача 7% штрафу в розмірі 1109, 85 грн., розмір яких Позивачем належним чином доведений, а Відповідачем не спростований (а.с.7).

Згідно ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до приписів ст.43 Господарського процесуального кодексу України,  господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному  розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх  сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду  заздалегідь встановленої сили. Визнання однією  стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов’язковими.

Оскільки під час розгляду справи Відповідачем не було подано суду жодних доказів, які б свідчили про можливість врахування інтересів боржника та зменшення  належних до сплати штрафних санкцій з урахуванням ступеню виконання зобов”язання Відповідачем, майнового стану сторін, не лише майнових, а й інших інтересів сторін, посилання Відповідача в апеляційній скарзі на можливість застосування судом положень ст.233 Господарського  кодексу України, ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України не заслуговують на увагу.

Посилання Відповідача в апеляційній скарзі на скасування рішення Господарського суду м.Києва від 11.12.2008 року у справі №7/107 у зв”язку з неявкою  представника відповідача в судове засідання 11.12.2008 року через отримання ухвали суду про розгляд справи після призначеної дати, перебування представника відповідача в період з 09.12.2008 року по 12.12.2008 року у відрядженні і прийняття рішення без його участі не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Згідно витягу з ЄДРПОУ від 03.11.2008 року №13-5502/2 (оригінал знаходиться в матеріалах справи) Відповідач знаходиться за адресою: 02094, м.Київ, Дніпровський район, вул. Краківська, 11-А.

Вказана адреса зазначена Позивачем у позовній заяві і всі процесуальні документи у справі №7/107 (в тому числі ухвала Господарського суду м.Києва від 28.11.2008 року про порушення провадження у справі та призначення розгляду справи на 11.12.2008 року, яка була отримана відповідачем 09.12.2008 року відповідно до зворотнього повідомлення про вручення поштового відправлення, яке знаходиться в матеріалах справи на а.с.2  і рішення у справі, яке було отримано Відповідачем) надсилались судом саме на цю адресу.

Оскільки Відповідач в порушення вимог ухвали Господарського суду м.Києва, не надав відзив на позов з документальними запереченнями та 11.12.2008 року не направив свого представника в судове засідання, суд розглянув справу за наявними у ній матеріалами згідно ст.75 ГПК України.

Отже Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, не був позбавлений можливості подавати суду всі необхідні докази на підтримання своїх заперечень проти позовних вимог, а також користуватись наданими йому процесуальними правами, тому посилання Відповідача на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме вимог ст.77 ГПК України є необґрунтованими.

Відповідно до положень  ст.101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний господарський суд не зв”язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1)    неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3)   невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4)  порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ч.2 ст.104 Господарського процесуального кодексу України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи, викладені Відповідачем в апеляційній скарзі, спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2008 року у справі № 7/107 прийнято з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи,  з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим, а тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Київрембуд”, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

   

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельнакомпанія “Київрембуд” залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2008 року у справі № 7/107 залишити без змін.

Матеріали справи № 7/107 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді