Копія Справа № 2а-4496/09/1170
Рядок звіту № 2.11.13
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 січня 2010 року м. Кіровоград
Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Ком’якович Г.М.
при секретарі судового засідання –Господарікову М.О.
за участі сторін:
позивача –ОСОБА_1
представників:
позивача – ОСОБА_2
відповідача – ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи
за позовом : Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до відповідача: Державної податкової інспекції в м. Кіровограді
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 20.06.2008 року, суд -
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Кіровограді про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 20.06.2008 року, якими визначено штрафні (фінансові) санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки в сумі 9080,00 грн. (№ НОМЕР_2 від 20.06.2008 року) та 2104 грн.50 коп. (№ НОМЕР_1 від 20.06.2008 року).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 20.06.2008 року № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 було винесено ДПІ в м. Кіровограді, проте воно прийнято зазначеним органом без проведення відповідної перевірки.
Поряд з цим, позивач зазначає, що перевірку ФОП ОСОБА_1 02.06.2008 року проводила ДПА в Кіровоградській області, за результатами якої було складено акт перевірки № 11220197/2320.
Крім того, позивачем зазначено, що в зв’язку зі зміною місця проживання позивача, було здійснено заміну свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, а тому на її думку контроль повинна безпосередньо здійснювати Кіровоградська МДПІ, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 07.05.2009р. № 142/29-0.
Зважаючи на викладені вище обставини, позивач вважає, що у ДПІ в м. Кіровограді відсутні правові підстави для прийняття спірних рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 20.06.2008 року, так як перевірка ними не проводилась.
Відповідачем до суду подано заперечення на позовну заяву відповідно до якого, позов ним не визнається у повному обсязі, в посилаючись на те, що дії ДПІ в м. Кіровограді є правомірними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства, а вимоги позивача –необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
В судове засідання з’явилися позивач та представник позивача, які позов підтримали у повному обсязі та просили суд його задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві.
В судове засідання з’явився представник відповідача, який позов не визнав з підстав вказаних в запереченні на позовну заяву.
Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.8 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” Державна податкова адміністрація України, крім інших, здійснює такі функції: виконує безпосередньо, а також організовує роботу державних податкових адміністрацій та державних податкових інспекцій, пов’язану із здійсненням контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності та ліцензій на провадження видів господарської діяльності, які підлягають ліцензуванню відповідно до закону.
Згідно п.1 ч.2 ст.11 цього ж Закону органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.
Відповідно до ст.15 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” контроль за додержанням суб’єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.
1. Згідно з вимогами Закону України «Про державну податкову службу»від 04.12.1990 року № 509-XII Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в АРК, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах. районах у містах, належать до системи органів державної податкової служби.
Статтею 4 вищезазначеного Закону визначена підпорядкованість органів державної податкової служби, а саме державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об’єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в АРК, областях, містах Києві та Севастополі.
Згідно з вимогами ст. 9 визначено наступні функції державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та державних податкових інспекцій в містах з районним поділом (крім міст Києва та Севастополя).
Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в містах з районним поділом (крім міст Києва та Севастополя) виконують функції, передбачені статтею 8 цього Закону, крім функцій, зазначених у пунктах 2, 3, 8, 11, 12, 13, 16, а також пункті 15 цієї статті у частині забезпечення виготовлення марок акцизного збору.
У разі коли зазначені в частині першій цієї статті органи державної податкової служби безпосередньо здійснюють контроль за платниками податків, інших платежів, вони виконують щодо цих платників ті ж функції, що й державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції.
Таким чином, твердження ФОП ОСОБА_1 про відсутність у ДПА в Кіровоградській області повноваження на здійснення контролю за додержанням податкового законодавства з боку платника податків спростовується наведеним вище.
2. Крім того, позивачем зазначено, що працівниками ДПА в Кіровоградській області не було надано направлення на перевірку, тому не можливо встановити, яка перевірка проводилась –планова чи позапланова, а також не надано копії наказу керівника, що є прямим порушенням ст..11-2 Закону України «Про державну податкову службу».
Як встановлено в судовому засіданні податковими ревізорами-інспекторами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було здійснено перевірку ФОП ОСОБА_1 у відповідності до плану перевірок щодо контролю за здійсненням суб’єктами господарювання розрахункових операцій у сфері готівкового обігу на червень 2008 року, затвердженого першим заступником голови ДПА у Кіровоградській області ОСОБА_6 28 травня 2008 року. При цьому зазначені посадові особи ДПА у Кіровоградській області, які були допитані в якості свідків у судовому засіданні підтвердили той факт, що при прибутті до магазину за адресою: с. Бережинка, вул. Боженка,105 Кіровоградського району Кіровоградської області, що належить ФОП ОСОБА_1 продавець, яка представилась як ОСОБА_7 на їх прохання здійснила продаж 1 пляшки горілки «Хортиця», 1 пачки цигарок «Вінстон», 1 бутилки води «Караван», 1 банки консерви «Паштет»та 1 поліетиленовий пакет (внаслідок чого складено акт перевірки правильності проведення розрахункової операції на місці реалізації товарів (надання послуг) від 02.06.2008 року). При цьому в порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»не здійснила проведення розрахункової операції через РРО.
Крім того, було виявлено не щоденне друкування та не зберігання фіскального чеку і невідповідність готівкових коштів.
При цьому податковими ревізорами-інспекторами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було пред’явлено направлення від 02 червня 2008 року за № 1018 та 1005 про проведення планової перевірки, із зазначеними направленнями була ознайомлена продавець ОСОБА_7, про що свідчить її підпис. Як зазначила свідок ОСОБА_8 (вона ж ОСОБА_7П.) дійсно вона була ознайомлена із зазначеними направленнями та допустила до перевірки працівників ДПА у Кіровоградській області.
Частиною 4 розділу 15 Перехідних положень Конституції України (№ 254к/96 –ВР від 28.06.1996 року) передбачено, що Президент України протягом трьох років після набуття чинності Конституцією України має право видавати схвалені КМУ і скріплені підписом Прем’єр –міністра України укази з економічних питань, не врегульованих законами, з одночасним поданням відповідного законопроекту до ВРУ в порядку, встановленому ст. 93 цієї Конституції.
Такий указ Президента України вступає в дію, якщо протягом тридцяти днів з дня подання законопроекту Верховна Рада України не прийме закон або не відхилить поданий законопроект більшістю від її конституційного складу, і діє до набрання чинності законом, прийнятим ВРУ з цих питань.
Отже, Указом Президента який видано у відповідності до п.4 розділу 15 «Перехідних положень»Конституції України «Про деякі заходи дорегулюванння підприємницької діяльності»(№ 817/98 від 23.07.1998 року) врегульовано питання, у відповідності до якого органи виконавчої влади, уповноважені від імені держави здійснювати перевірку фінансово –господарської діяльності суб’єкта підприємницької діяльності, проводять планові та позапланові перевірки.
Крім того, зазначеним Указом визначено критерії та умови за наявності і у відповідності до яких проводяться перевірки суб’єктів господарювання. У відповідності до положень ст. 5 цього указу Президента України, дія Указу поширюється на органи державної податкової служби –стосовно сплати податків і зборів ( обов’язкових платежів) до бюджетів та державних цільових фондів,неподаткових платежів.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо посилення правового захисту громадян та запровадження механізмів реалізації конституційних прав громадян на підприємницьку діяльність, особисту недоторканність, безпеку, повагу до гідності особи, правову допомогу, захист)»за № 2322- IV від 12.01.2005 року ст. 11 № доповнено положення норм Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(509 –XII від 04.12.1990 року),якою врегульовано як повноваження, так і порядок проведення органами державної податкової служби України планових і позапланових перевірок суб’єктів господарювання –платників податків з наступними змінами і доповненнями.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, а також те, що питання підстав, порядку та повноважень щодо проведення перевірок урегульовано законом, суд вважає необхідним в питаннях підстав та порядку проведення планових та позапланових перевірок органами державної податкової служби керуватися саме нормами Закону України «Про державну податкову службу Україні»з внесеними змінами та доповненнями від 2005 року та до часу проведення відповідної перевірки.
Як вбачається з матеріалів справи перевірка проводилась стосовно контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності.
У відповідності до ст.15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(№ 265/95 –ВР від 06.07.1995 р. –далі Закон про РРО) контроль за додержанням суб’єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.
Відповідно до ч.7 ст. 11 № Закону України «Про державну податкову службу в Україні»позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкового органів, визначених законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового,алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а в інших випадках –за рішенням суду.
Частиною 8 ст. 11 № Закону України «Про державну податкову службу в Україні» встановлено, що позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у даній статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.
У відповідності до положень ст. 11І посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України та за умовами надання платнику податків під розписку:
1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова чи позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посада, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;
2) копії наказу керівника податкового органу про проведення планової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.
Надання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених ч.1даної статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.
Не надіслання платнику податків за 10 днів повідомлення про проведення планової перевірки є формальним порушенням вимог ч.1ст. 11№. Разом з тим, наявність такого порушення згідно з ч.2 ст. 11І Закону України «Про державну податкову службу в Україні»не є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.
Більш того, відповідно до вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», надіслання платнику податків за 10 днів повідомлення про проведення планової перевірки не передбачене.
Наявність такого порушення не спричинює незаконність дій перевіряючи інспекторів при проведенні такої перевірки, адже вона проведена за наявності відповідного плану перевірок та направлень, в рамках та на підставі положень законів України «Про державну податкову службу в Україні»та «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Відповідно до п.3 Додатку I Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених наказом ДПА України від 27.05.2008 року № 355 і проводяться за окремими місячними планами органів ДПС.
Повідомляти платника податків про проведення перевірки щодо контролю за дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів та ліцензій законодавством не передбачено. Ця вимога стосується щодо проведення планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), що передбачено п. 4 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».
Таким чином для проведення перевірки у сфері РРО наказ на проведення перевірки не видається, а перевірка проводиться відповідно до плану - графіка та направлення на проведення перевірок (а. с. 33,34, 120-122)
У відповідності до ст. 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Факт допущення позивачем до перевірки посадових осіб відповідача може свідчити про визнання позивачем достатності підстав для проведення зазначеної перевірки, а також твердження останнього про неправомірність проведеної перевірки є безпідставними.
3. Позивачем зазначено, що перевірка проведена з повним ігноруванням Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведення перевірок платників податків (наказ ДПА України від 27.05.2008р., № 355), а саме ст. 1.25 передбачено, що за результатами планових та позапланових виїзних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства складається акт (довідка) перевірки, який підписується, реєструється та вручається (надсилається) платнику податків (посадовим особам платника податків) з дотриманням вимог порядку оформлення і реалізації матеріалів перевірок, встановленому ДПА України відповідно для платників податків –юридичних та фізичних осіб. Жодна перевірка не проводиться при відсутності посадових осіб.
Фактично перевірка, на думку позивача, проводилась без участі посадових осіб, тобто без ОСОБА_1, оскільки вона не приймала участі в перевірці,бо була на той час відсутня, з актом не ознайомлена, акт їй вручено не було, в акті зазначено, що перевірка проводилась за участі продавця ОСОБА_7, але такого продавця не існує. Крім того, в акті допущено виправлення часу перевірки, що на думку позивача, виключає його з доказової бази.
Даний факт, в судовому засіданні підтвердження не знайшов.
Перевірка магазину, який розташований по вул. Боженка, 105, с. Бережинка, та належить ФОП ОСОБА_1 була проведена в присутності продавця ОСОБА_7, яка здійснювала розрахункові операції, що підтверджується матеріалами справи ( а. с. 26, 31).
Результати перевірки були оформлені актом перевірки № 1128/002041, який був підписаний посадовими особами податкової служби та продавцем ОСОБА_7.
Крім того, в судовому засіданні, в якості свідка було допитано ОСОБА_8, яка підтвердила, що вона є рідною сестрою позивача, і вона дійсно здійснювала розрахункові операції, під час яких було допущено зафіксовані перевіряючи порушення у акті перевірки та підписала акт перевірки, назвавшись прізвищем ОСОБА_7, оскільки це її дівоче прізвище. Також свідок підтвердила в судовому засіданні, що на прохання двох чоловіків вона здійснила розрахункову операцію, при цьому допустила порушення, які у послідуючому були відображені у акті перевірки інспекторами ДПА в Кіровоградській області від 02.06.2008 року № 1128/002041 (11220197/2320).
Таким чином, вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін та свідків, проведення перевірки та оформлення матеріалів перевірки за її результатами, було здійснено відповідно до вимоги чинного законодавства.
Згідно зазначеного твердження суд дійшов наступного висновку.
Перевіркою встановлено наступні порушення:
1) Не проведення розрахункової операції через РРО та не видача розрахункового документу, що підтверджує факт купівлі товару (сума, що була не проведена через РРО становить 35 грн. 45 коп.)
2) Не щоденне друкування та не зберігання фіскальних звітних чеків в книзі обліку розрахункових операцій, а саме:
- фіскальний звітний чек за 02.04.2008р.,роздруковано 03.04.2008р. о 00 год.34 хв.;
- не зберігання фіскальних звітних чеків в книзі обліку розрахункових операцій, зокрема відсутні фіскальні звітні чеки № 870, 871, 872 та 873.
3) Не оприбуткування готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень в книзі обліку РРО№ 1123006076/5 від 17.04.2008року, згідно фіскальних звітних чеків починаючи з 01.05.2008 року по 31.05.2008 року (загальна сума неоприбуткованої готівки склала 1816 грн. в КОРО на стор. 15 та 29 зроблено запис про проведену перевірку).
Таким чином, позивачем порушено п.1, 2, 9,13 ст.3 Закону України про РРО.
Невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі, що зазначена в денному звіті РРО (сума невідповідності складає –80,90 грн. з урахуванням суми купівлі товару). Порушено, п.2,6 ч.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні від 15.12.2004 року № 637.
Згідно з вимогами ст. 3 Закону України про РРО - суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:
1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції;
9) щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій;
13) забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня;
Відповідно до п.6 ч.1 ст.33 Закону України «Про Національний банк України»до повноважень НБУ серед інших належить визначення порядку ведення касових операцій для банків, інших фінансових установ, підприємств і організацій.
Згідно з пп. 2.6 п.2 Положення про проведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ № 637 від 15.12.2007 року, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.
Оприбуткування готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги, відповідно до вимог глави 4 зазначеного Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі нам підставі прибуткових касових ордерів.
У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використання РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку рахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).
Відповідно до пп. 43.3 даного Положення записи в касовій книзі проводяться касиром за операціями одержання та видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі.
Порядком реєстрації та ведення книги обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затверджених наказом ДПА Україні від 01.12.2000 року, використання книги ОРО, зареєстрованої на господарську одиницю, передбачає:
- наявність книги ОРО в господарській одиниці, на яку ця книга зареєстрована або на місці проведення розрахунків;
- здійснення записів про реквізити розрахункової квитанції до початку використання розрахункової книжки та безпосередньо після закінчення її використання у межах робочого дня чи зміни;
- щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів) та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо.
Аналіз наведених вище положень нормативних актів та доводів, наданих сторонами дає змогу вести мову про те, що позивачем порушено вимоги пп.2.6 ч.2 Положення про проведення касових опре цій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ № 637 від 15.12.2007 року.
Крім цього, слід звернути увагу, що відповідно до преамбули Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 12.06.1995 року № 436/95 встановлено розміри штрафних санкцій за порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами –громадянами України, іноземними громадянами або особами без громадянства, які є суб’єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюється НБУ.
Згідно ч.4 ст.17 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг ” у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання в книзі обліку розрахункових операцій, до суб’єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст.22 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг ” у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, до суб’єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.
Оскільки позивачем порушено норми Закону України про РРО та Положення про проведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ № 637 від 15.12.2007 року, суд приходить до висновку, що штрафні (фінансові) санкції є наслідком порушення касової дисципліни, порядок дотримання якої встановлено НБУ, з огляду на це і на підставі абз.3 п.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»від 12.06.1995 року № 436/95, суд вважає, що відповідні санкції застосовані правомірно, у відповідності до положень діючого законодавства України.
В силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, як суб’єкт владних повноважень довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 20.06.2008року з урахуванням всіх встановлених судом фактичних обставин та вимог законодавства.
Таким чином, суд приходить до висновку, що податковим органом вірно обраховано позивачу суми штрафних (фінансових ) санкцій в розмірі 9080 грн. та 2104 грн.50 коп.
Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 86, 94, 159 –163, 167 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ :
1. В задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанов у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України –з дня складення в повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду ОСОБА_9