У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

22.04.09                                                                                       Справа №10/541/08

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Кагітіна Л.П. судді  Кагітіна Л.П.    , Хуторной В.М.  , Яценко О.М.

при секретарі: Акімовій Т.М.,

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1, посвідчення від 23.09.1998р. №186, адвокат;

відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 22.04.209р. № б/н;

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Українсько-німецьке спільне підприємство “РІФ”, м. Запоріжжя, на рішення господарського суду Запорізької області від 20.02.2009р. у справі № 10/541/08

за позовом: Фізичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Запоріжжя,                  

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Українсько-німецьке спільне підприємство “РІФ”, м. Запоріжжя,

про стягнення 75000,00 грн.

Фізичною особою – суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Запоріжжя, було подано позов до господарського суду Запорізької області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Українсько-Німецьке спільне підприємство “РІФ”, м. Запоріжжя, 75000,00 грн. боргу за надані юридичні послуги згідно договору №07/1 від 01.07.2003р.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 20.02.2009 року у справі №10/541/08 (суддя Алейнікова Т.Г.) позов задоволено в повному обсязі. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Українсько-Німецьке спільне підприємство “РІФ” на користь Фізичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1  75000,00 грн. заборгованості за надані послуги та 868,00 грн. судових витрат.

Рішення суду мотивоване тим, що заявлена до стягнення сума заборгованості є обґрунтованою і підтверджена матеріалами справи. З огляду на визнання відповідачем суми боргу станом на 19.11.2007р. в розмірі 45000,00 грн. та підтвердження суми 30000,00 грн. відповідними розрахунковими документами, а також відсутність проведення розрахунків між контрагентами після вказаної дати, зазначена сума підлягає до стягнення.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Українсько-Німецьке спільне підприємство “РІФ”, відповідач, не погоджуючись із прийнятим судом першої інстанції судовим актом, звернулося до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 20.02.2009 року по справі №10/541/08 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.  Вважає, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного судового рішення неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи; недоведені висновки, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; а самі висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду не відповідають обставинам справи, що призвело до порушення норм матеріального права. Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що господарським судом не прийнято до уваги  заперечень відповідача щодо відсутності у нього грошових зобов’язань перед позивачем щодо оплати послуг за договором № 07/1. Зазначає, що відповідачем на розрахункових рахунок позивача було перераховано суму 80430,00 грн. згідно вказаного договору, і позивачем не надано належних доказів, які б свідчили про те, що кошти сплачені за інші послуги. Вважає, що зобов’язання між сторонами припинились виконанням, проведеним належним чином. Також, в наданих суду доповненнях до апеляційної скарги, посилається на акт Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 29.10.2007 року №207/23-31036812 “Про результати виїзної планової документальної перевірки ТОВ “Українсько-Німецьке спільне підприємство “РІФ” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004р. по 30.06.2007р., який на думку заявника апеляційної скарги, підтверджує відсутність у відповідача заборгованості перед позивачем.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 19.03.2009 року у справі  № 10/541/08 апеляційний розгляд справи призначено на 22.04.2009 року, про що сторони були повідомлені належним чином.

Фізична особа – суб’єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1, позивач, у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити рішення господарського суду Запорізької області від 20.02.2009 року у справі № 10/541/08 без змін, а апеляційну скаргу відповідача – без задоволення. Вважає висновки господарського суду першої інстанції обґрунтованими, а оскаржуване рішення суду законним. Посилається на те, що факт наявності заборгованості підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи документами, і протилежного відповідачем не доведено. Заборгованість відповідача за надані позивачем юридичні послуги вважає узгодженою сторонами взаємним листуванням. Вказує, що відповідачем не надано жодних доказів погашення визнаного ним у листі №12/11-07 станом на 19.11.2007р. боргу, не надані такі докази і при поданні апеляційної скарги.

          Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 790 від 22.04.2009 року справу № 10/541/08 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий: Кагітіна Л.П. (доповідач), судді: Хуторной В.М., Яценко О.М., якою апеляційна скарга прийнята до розгляду.  

В судовому засіданні 22.04.2009 року представники сторін підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї.

За заявою представників сторін, апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів запису судового процесу.

По закінченні судового засідання  за згодою представників сторін, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ст.99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Згідно ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Вислухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, Запорізький апеляційний господарський суд

                                                  ВСТАНОВИВ:

Фізичною особою – суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Запоріжжя, було подано позов до господарського суду Запорізької області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Українсько-Німецьке спільне підприємство “РІФ”, м. Запоріжжя, 75000,00 грн. боргу за надані юридичні послуги згідно договору №07/1 від 01.07.2003р.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 20.02.2009 року у справі №10/541/08 позов задоволено в повному обсязі.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Українсько-німецьке спільне підприємство “РІФ”, не погоджуючись із прийнятим судом першої інстанції судовим актом, звернулося до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою про його скасування.

Колегія суддів, заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи, застосування норм матеріального та процесуального права при винесені оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, в силу наступного:

З матеріалів справи вбачається, що 01.07.2003 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Українсько-німецьке спільне підприємство “РІФ” (надалі – замовник) та Фізичною особою – суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1,  (надалі - адвокат) було укладено договір № 07/1 щодо надання послуг адвоката, відповідно до умов якого замовник доручає, а адвокат приймає на себе зобов’язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором (п.1 договору).

За змістом п.3.1 укладеного між сторонами договору замовник зобов’язався, в тому числі, оплачувати витрати, необхідні для виконання його доручень, та оплачувати послуги адвоката.

Пунктом 4.1 договору визначено, що за послуги, надані адвокатом, замовник перераховує кошти у розмірі згідно рахунку, узгодженого сторонами.

Згідно із п.4.2 договору розрахунки за виконану роботу здійснюються замовником в триденний термін з дня пред’явлення до сплати рахунку.

На виконання умов договору адвокатом протягом 2003 – 2007 років надавалися юридичні послуги ТОВ СП “РІФ”. Факт надання послуг замовником не заперечується.

Позивач, листом № 7/03 від 20.08.2003 року звернувся до відповідача з вимогою сплатити вартість наданих ним замовнику протягом 2003 року юридичних послуг у сумі 45000,00 грн.

Згідно листа від 03.09.2003р. ТОВ “Українсько-німецьке спільне підприємство “РІФ” визнано претензії позивача, викладені в листі від 20.08.2003р., в сумі 45000,00 грн. та зазначено прохання надати підприємству відстрочку платежу до 31.10.2005р. Цим же листом підприємство обумовило розмір наступної винагороди в сумі 30000,00 грн. за надання юридичних послуг, пов’язаних із захистом його інтересів у кримінальній справі, оплата якою буде проведена у семиденний строк з дня набрання чинності постанови суду. Вказаний лист визначено невід’ємною частиною договору №07/1 від 01.07.2003р.

12.11.2007 року позивачем на адресу відповідача направлена претензія № 12/11-07 з вимогою у триденний термін сплатити суму боргу в розмірі 30000,00 грн. та раніше виниклу заборгованість в сумі 45000,00 грн.

Листом від 19.11.2007р. №232 повідомив, що заборгованість в розмірі 30000,00 грн. ним визнається і при першому ж надходженню грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємства  зазначена сума буде перерахована на рахунок позивача. Також зазначено про одночасне здійснення оплати 45000,00 грн. згідно договору №07/1 від 01.07.2003р. строк оплати якої було визначено 31.12.2005р. згідно відповідного листування.

Зазначене свідчить, що заявлена до стягнення сума заборгованості за надані згідно умов договору № 07/1 юридичні послуги є узгодженою сторонами у розумінні п.4.1 договору.

Сума боргу в розмірі 30000,00 грн. також підтверджується двосторонньо підписаним Актом № 11/07 приймання-передачі виконаних робіт від 03.11.2007р., згідно якого виконавець - СПД ОСОБА_1 передав, а замовник – ТОВ СП “РІФ” прийняв виконану роботу щодо надання юридичних послуг по представництву інтересів підприємства, пов’язаних з кримінальною справою за звинуваченням ОСОБА_2, ОСОБА_3 та інших, визначену рахунком № 11/07 від 03.11.2007р. Вартість наданих послуг складає 30000,00 грн.

Позивачем, на підтвердження виконання ним умов договору щодо надання юридичних послуг позивачу додано до матеріалів справи постанову Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 26.10.2007р. про припинення провадження у кримінальній справі №1п-33/07, порушеної відносно посадових осіб відповідача.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським  визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або  утриматися  від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в статті 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно із вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Проте, відповідачем зобов’язання щодо оплати наданих юридичних послуг згідно договору №07/1 від 01.07.2003р. не виконані, що свідчить про порушення  відповідачем  умов  договору ( п.3.1, 4.1, 4.2). Докази оплати суми боргу відсутні, не надано таких доказів і в суді апеляційної інстанції.

Заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 75000,00 грн. доведена договором, відповідним листуванням, актом приймання-передачі виконаних робіт, іншими матеріалами справи.

Таким чином, аналіз зазначених норм права та фактичних обставин справи свідчить про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 75000,00 грн. є обґрунтованими.

Відносно доводів апеляційної скарги щодо відсутності у відповідача грошових зобов’язань перед позивачем у зв’язку із сплатою грошових коштів на розрахункових рахунок позивача в сумі 80430,00 грн. за договором №07/1, колегія суддів зазначає, що в обґрунтування  цього  твердження відповідачем не надано жодних доказів.

Враховуючи визнання відповідачем листом від 19.11.2007р. №232 суми заборгованості в розмірах 30000,00 грн. та 45000,00 грн., посилання на раніше здійсненні ним сплати ( лист ВАТ “СЕБ Банк” про перерахування на розрахункових рахунок позивача в період з 2004 по 2005 роки грошових коштів та виписка банку від 17.03.2005р. на суму 20000,00 грн.) не можуть свідчити про погашення саме цих сум. Також слід зазначити, що лист банківської установи не є розрахунковим документом і не може бути визнаний належним доказом в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо наданого відповідачем в доповнення до апеляційної скарги акта Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 29.10.2007 року №207/23-31036812 “Про результати виїзної планової документальної перевірки ТОВ “Українсько-Німецьке спільне підприємство “РІФ” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004р. по 30.06.2007р., який, на думку відповідача, доводить відсутність заборгованості ТОВ СП “РІФ” перед позивачем, слід зазначити, що жодного посилання в зазначеному акті на дослідження в ході перевірки питання господарських взаємовідносин між сторонами не має.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки доводи заявника апеляційної скарги не ґрунтуються на нормах права, не підтверджені відповідними доказами та спростовані дослідженими обставинами справи, апеляційна скарга відповідача залишається судом без задоволення.

На підставі зазначеного, колегія суддів вважає, що господарський суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування чи зміни рішення місцевого господарського суду по цій справі.

Таким чином, апеляційна скарга відповідача  задоволенню не підлягає.

Судові витрати за позовом (державне мито в сумі 750,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.) правомірно присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача.

Державне мито за апеляційною скаргою відноситься на  заявника апеляційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу  України,  Запорізький апеляційний господарський суд

    ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ Українсько-німецьке спільне підприємство “РІФ”, м. Запоріжжя, залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 20.02.2009 року у справі №10/541/08 залишити без змін.

Головуючий суддя Кагітіна Л.П.

 судді  Кагітіна Л.П.  

 Хуторной В.М.  Яценко О.М.