Київський міжобласний апеляційний господарський суд

________________________________________________________________________

          01033, м. Київ, вул. Жилянська, 58-б

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.06                                                                                            Справа №  116/16-2006

 

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:          Міщенко  П. К. (доповідач по справі),

суддів:                                 Рудченка С.Г. суддів:                                 Мостової  Г. І.  

                                                                                                                               .

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Бондарев” на постанову господарського суду Київської області від 19.07.2006 року

у справі          № 116/16-2006 (суддя Христенко О.О.)

за  позовом          Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів,

м. Київ

до                    Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Бондарев”, смт. Іванків, Київська обл.

про                    стягнення 16480,10 грн.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 07.09.2006 року по справі № 116/16-2006.

Обставини справи:

Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Бондарев” (далі по тексту –ТОВ „Торговий дім „Бондарев”) про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 16301,88 грн. та пеню в сумі 178,20 грн.

Постановою господарського суду Київської області від 19.07.2006 року у справі № 116/16-2006 позовні вимоги Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задоволено повністю:

Стягнуто з ТОВ „Торговий дім „Бондарев” на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарських санкцій в сумі 16301,88 грн. та пеню в сумі 178,20 грн.

Не погоджуючись з вказаною постановою, ТОВ „Торговий дім „Бондарев” звернулося до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду Київської області від 19.07.2006 року у справі № 116/16-2006 і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Київському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів відмовити повністю.

В апеляційній скарзі на постанову місцевого господарського суду скаржник обґрунтовує свою вимогу тим, що дана постанова прийнята при з неправильним застосуванням норм  матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.08.2006 року апеляційну скаргу ТОВ „Торговий дім „Бондарев” прийнято до провадження та призначено до розгляду на 07.09.2006 року о 10 год. 20 хв.

          Київським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відзив на апеляційну скаргу подано не було.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 195 кодексу адміністративного судочинства (далі по тексту –КАС) України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову місцевого суду –залишити без змін виходячи з наступного:

У відповідності до п. 4 частини третьої ст. 129 Конституції України, та ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Як зазначається в частині першій ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі  яких   суд     встановлює наявність  або  відсутність  обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 70 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Згідно ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Відповідно до ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (далі по тексту –Закон), для підприємств (об’єднань), установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 % від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця.

Стаття 20 вказаного вище Закону зазначає, що підприємства (об’єднання), установи і організації, де кількість працюючих інвалідів менша ніж встановлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об’єднанні), установі, організації за кожне робоче місце не зайняте інвалідом.

          Працевлаштування інвалідів, відповідно до ст. 18 Закону, покладено на центральний орган виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування та громадські організації інвалідів.

Підприємства (об'єднання), установи і організації (незалежно від форм власності і господарювання), які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.

ТОВ „Торговий дім „Бондарев” не погоджується з висновками постанови господарського суду Київської області від 19.07.2006 року у справі № 116/16-2006, оскільки вказує на ту обставину, що створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов’язком підбирати та працевлаштовувати на цих місцях інвалідів, такий обов’язок покладено на органи працевлаштування перелічені в ч. 1 ст. 18 Закону, а в даному випадку місцевий господарський суд фактично покладено відповідальність за неналежне виконання позивачем своїх функцій.

В апеляційній скарзі, ТОВ „Торговий дім „Бондарев” вказує також на ту обставину, що підприємством відповідача у звітах за формою 3-ПН за листопад та грудень 2005 року, що подавались в Іванківський районний центр зайнятості в Київській області, наголошувалось про наявність робочих місць, на яких може використовуватись праця інвалідів, проте, органами працевлаштування інвалідів жодного інваліда направлено не було.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не може погодитись з висновками відповідача, викладеними в апеляційній сказі, оскільки ТОВ „Торговий дім „Бондарев” не було доведено той факт, що на підприємстві за оспорюваний період було створено визначену 4 % нормативом належну кількість місць для працевлаштування інвалідів.

          Окрім того, відповідачем не надано доказів того, що ним належним чином повідомлялися місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення належної кількості робочих місць на яких може застосовуватись праця інвалідів.

          Щомісячно підприємствами на адресу Державної служби зайнятості подається статистична звітність за формою 3-ПН „Звіт про зайнятість вільних робочих місць (вакантних посад)”, яка затверджена Наказом Державного комітету статистики № 244 від 06.07.1998 року.

          Як встановлено апеляційним господарським судом, ТОВ „Торговий дім „Бондарев” статистична звітність за формою 3-ПН подавалась, проте, у даних звітах, з січня по жовтень 2005 року, у графі 4 „Наявність вільних робочих місць, в тому числі для інвалідів” жодним чином не повідомлялось про наявність створених вакансій для працевлаштування інвалідів.

Апеляційний господарський суд, з’ясував також, що відповідач жодним іншим чином органи працевлаштування інвалідів не повідомляв про наміри підприємства створити робочі місця для працевлаштування інвалідів, а також про фактичне створення таких місць.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, ТОВ „Торговий дім „Бондарев” лише у звітах (форма 3-ПН) за листопад та грудень зазначалось про створення трьох робочих місць для працевлаштування інвалідів, а саме одного вакантного місця для працевлаштування інваліда на посаду заступника головного бухгалтера та два на посаду бухгалтера.

Окрім того, дійсно, як вже зазначалось вище, відповідно до частини 1 ст. 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, працевлаштування інвалідів покладено на центральний орган виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування та громадські організації інвалідів, проте, направленню даними органами інвалідів на підприємства, має передувати належне повідомлення цих органів про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, а також пристосування цих місць до інвалідів на підставі висновку медико-соціальної експертизи, з врахуванням здібностей до професійної і побутової діяльності інваліда.

          Отже, як встановив апеляційний господарський суд, відповідачем не було виконано вимоги Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, а тому, господарським судом Київської області правомірно задоволено вимоги Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів та стягнуто з ТОВ „Торговий дім „Бондарев” штрафні санкції за нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до Роз‘яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у п. 1 постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення” із змінами і доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Таким чином, постанова місцевого господарського суду прийнята відповідно до чинного законодавства України та після повного і всебічного з’ясування всіх обставин справи, а також висновки місцевого суду викладені в оскаржуваному рішенні повністю відповідають фактичним обставинам справи.

Враховуючи вищезазначене, апеляційний господарський суд підстав для скасування постанови місцевого господарського суду не вбачає.

Керуючись: п. 1 ст. 198, ст. 200, п.1 ст. 205, ст. 206 КАС України (ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України), Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -

у х в а л и в :

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Бондарев” на постанову господарського суду Київської області від 19.07.2006 року у справі № 116/16-2006 залишити без задоволення.

2.          Постанову господарського суду Київської області від 19.07.2006 року у справі № 116/16-2006 залишити без змін.

3.          Матеріали справи № 116/16-2006 повернути до господарського суду

Київської області.

Головуючий суддя:                                                                          Міщенко  П. К.                                            Судді:                                                                                      Рудченко С.Г.  Судді:                                                                                      Мостова  Г. І.