ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 

16.04.09р.

Справа № К25/6-09

 

За позовом  ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

до  Відповідача-1: Закритого акціонерного товариства "Завод електро-газового обладнання", м. Дніпропетровськ

Відповідача-2: Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк, м. Київ

про визнання недійсними рішень зборів акціонерів товариства та договорів

 

Суддя  Чередко А.Є.

 

Представники:

  від позивача: ОСОБА_2 - дов. № 1151 від 19.05.08р.

від відповідача-1: П'ятигорець Ю.О. - дов. № б/н від 09.10.08р.

від відповідача-2: Забава С.В. - дов. №641/11.5.2 від 25.12.08р.

 

СУТЬ СПОРУ:

 

Позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідачів та просить суд визнати недійсними рішення прийняті зборами акціонерів Закритого акціонерного товариства  "Завод електро-газового обладнання" 11 квітня 2006р. та оформлені протоколом № 27 про виступлення ЗАТ "ЗЕГО" майновим поручителем ТОВ "ЕНЕРГО-МИГ" та АКБ "Мрія", передавши останній у заставу цілісний майновий комплекс ЗАТ "ЗЕГО" (будівлі та споруди), який знаходиться за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 160, і рухоме майно (обладнання), належні ЗАТ "ЗЕГО" на праві власності, та про делегування права підпису договорів застави та інших документів пов`язаних з ними голові правління ЗАТ "ЗЕГО" Торубарову О.Ф.; визнати недійсним Договір застави №34ВД/2-Z від 27.04.2006р., укладений між АКБ "Мрія" та ЗАТ" Завод електро-газового обладнання", посвідчений приватним натаріусом Київського міського нотаріального округу Гуд Л.М. і зареєстрований в реєстрі за 1539; визнати недійсним Іпотечний договір №34ВД-z від 27.04.2006р., укладений між АКБ "Мрія" та ЗАТ "Завод електро-газового обладнання", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуд Л.М. і зареєстрований в реєстрі за №1540.

Позовні вимоги позивача грунтуються на тому, що проведення загальних зборів ЗАТ "ЗЕГО" 11.04.2006р. відбулося з порушенням ст.ст. 41, 43 Закону України „Про господарські товариства”, ст.ст. 88, 89, 116 ГК України, оскільки позивача не було повідомлено про проведення загальних зборів, а рішення на зборах 11.04.2006р. прийняті без участі позивача, який є акціонером товариства та має право на управління товариством. Отже спірні рішення не відповідають вимогам закону, як і спірний договір який укладався на підставі цих рішень та який укладено ЗАТ "ЗЕГО" за відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності, що є підставою для визнання його недійсним в силу ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Позивачем, також заявлено клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони відповідачу-2 вчиняти будь-які дії щодо звернення стягнення на майно, яке є предметом спірних договорів застави та іпотеки. 

Відповідач-1 проти позову заперечує з тих підстав, що згідно з протоколом зборів ЗАТ "ЗЕГО" від 11.04.2006р. позивач був присутнім на зборах та голосував за питання порядку денного. Спірний же договір підписано зі сторони ЗАТ "ЗЕГО" головою правління, який діяв на підставі статуту ЗАТ "ЗЕГО", тобто особою, яка мала необхідні повноваження на укладення договору.

Відповідач-2 позов не визнає та зазначає, що факт присутності позивача на загальних зборах ЗАТ "ЗЕГО" від 11.04.2006р. підтверджується відповідним протоколом зборів № 27. На час проведення загальних зборів 11.04.2006р. позивач володів лише 13% голосів, отже не міг вплинути на результати прийнятих рішень. Згідно ж з Статутом ЗАТ "ЗЕГО" до компетенції правління віднесено укладення договорів, а необхідність затвердження укладених виконавчим органом товариства договорів на визначену суму перевищення загальними зборами не передбачена. До того-ж, не затвердження договору укладеного виконавчим органом, якій діяв в межах наданих йому повноважень, не є підставою для визнання недійсним такого договору. Таким чином, голова правління ЗАТ "ЗЕГО" укладаючи спірний договір мав необхідний обсяг цивільної дієздатності.    

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

                                                                              ВСТАНОВИВ:

         

ОСОБА_1(позивач) є акціонером Закритого акціонерного товариства «Завод електро-газового обладнання» (далі -Товариство), а кількість акцій, що йому належать, в статутному (складеному) капіталі товариства складає 37,4998%, що також закріплено п.4.2 Статуту ЗАТ «Завод електро-газового обладнання» в редакції, яка зареєстрована 05.11.2008р.

11.04.2006р. були проведені загальні збори акціонерів Товариства, рішення яких оформлені протоколом за № 27.

Згідно з зазначеним протоколом загальними зборами акціонерів одноголосно були прийняті рішення про виступлення Товариства майновим поручителем ТОВ «ЕНЕРГО-МИГ»за кредитним договором та передання у заставу ВАТ ВТБ Банк, який є правонаступником ДФ АКБ «Мрія», цілісного майнового комплексу Товариства (будівлі та споруди) і рухомого майна (обладнання), а також делегування правом підпису договорів застави та інших документів пов'язаних з ними голові правління Товариства Торубарову О.Ф.

Також, як вбачається з протоколу зборів акціонерів Товариства від 11.04.2006р. № 27 на зборах акціонерів Товариства були присутні чотири акціонера: ОСОБА_3 (50% голосів),ОСОБА_4 (25% голосів), ОСОБА_1 (13% голосів) та ОСОБА_5(12% голосів), у зв'язку з чим кворум складав 100% голосів. Протокол підписано головою зборів -ОСОБА_4та секретарем зборівОСОБА_5

Позивач заперечує свою участь у зборах, голосування з питань порядку денного та взагалі його повідомлення про проведення 11.04.2006р. зборів акціонерів, про що він дізнався лише у 2008р. після пред'явлення Відкритим акціонерним банком ВТБ Банк до Товариства про звернення стягнення на заставлене майно на суму 7 206 350,00 грн., як з майнового поручителя за договором застави №34 ВД/22 від 27.04.2006 р. в рахунок погашення суми заборгованості за ТОВ «Енерго-МИГ».

Статтєю 43 Закону України «Про господарські товариства»встановлено, що про проведення загальних зборів акціонерів держателі іменних акцій повідомляються персонально передбаченим статутом способом. Крім того, загальне повідомлення друкується в місцевій пресі за місцезнаходженням акціонерного товариства і в одному із офіційних друкованих видань Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України чи Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку із зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 45 днів до скликання загальних зборів.

Статутом Товариства, а саме п. 9.3, передбачено, що про проведення загальних зборів акціонерів держателі іменних акцій повідомляються персонально. Персональним повідомленням вважається повідомлення акціонера факсом, телефонограмою чи поштовим або телеграфним повідомленням. Крім того, загальне повідомлення друкується в місцевій пресі за місцезнаходженням акціонерного товариства і в одному із офіційних друкованих видань Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України чи Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку із зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 45 днів до скликання загальних зборів. У разі необхідності може бути зроблено повторне повідомлення в зазначених засобах масової інформації. Загальні збори акціонерів проводяться за місцезнаходженням акціонерного товариства.

Будь-який з акціонерів вправі вносити свої пропозиції щодо порядку денного загальних зборів не пізніше як за 30 днів до їх скликання. Рішення про включення цих пропозицій до порядку денного приймається виконавчим органом товариства. Пропозиції акціонерів, які володіють більш як 10 відсотками голосів, вносяться до порядку денного обов'язково.

До скликання загальних зборів акціонерам надається можливість ознайомитись з документами, пов'язаними з порядком денним зборів в правлінні Товариства. Загальні збори не вправі приймати рішення з питань, не включених до порядку денного.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про господарські товариства», реєстрація акціонерів (їх представників), які прибули для участі у загальних зборах, здійснюється згідно з реєстром акціонерів у день проведення загальних зборів виконавчим органом акціонерного товариства або реєстратором на підставі укладеного з ним договору.

Відповідачем-1 не надано належних доказів на спростування наведених позивачем обставин щодо не дотримання процедури повідомлення акціонерів про призначення на 11.04.2006р. загальних зборів акціонерів Товариства та реєстрації акціонерів, що прибули на загальні збори, а також відсутність позивача на загальних зборах. Відсутність відповідних доказів обґрунтована відповідачем-1 зміною керівництва Товариства та давністю часу проведення зборів.

До суду надійшли, також письмові пояснення голови зборів акціонерів Товариства від 11.04.2006р. ОСОБА_4., який викликався судом в судове засідання, але не з'явився, згідно з якими останній за давністю часу не може дати пояснення щодо складу акціонерів, які приймали участь у загальних зборах акціонерів Товариства 11.04.2006р.

Таким чином, за відсутністю належних доказів, слід дійти висновку, що загальні збори акціонерів Товариства 11.04.2006р. були проведені за відсутністю позивача та з порушенням вимог ст.ст. 41, 43 Закону України «Про господарські товариства», п. 9.3 Статуту Товариства.

Разом з цим, суд не вбачає достатніх підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині визнання недійсними спірних рішень, враховуючи, що на час їх прийняття позивачу належало 13% від загальної кількості голосів у Товаристві, отже на зборах були присутні акціонери, які володіють 87% акцій Товариства, тобто при проведенні загальних зборів кворум був наявним.

Стаття 42 Закону України «Про господарські товариства»передбачає перелік питань, рішення по яким приймаються більшістю у 3/4 голосів акціонерів, які беруть участь у зборах. В інших випадках простою більшістю голосів.

Отже, враховуючи, що на загальних зборах Товариства рішення по всім питанням прийняті одноголосно, і на зборах були присутні акціонери з 87% акцій, вони могли приймати будь-які рішення, виходячи з порядку денного.

Таким чином, позивач навіть у разі прийняття участі у загальних зборах акціонерів Товариства 11.04.2006р. та голосуючи проти з усіх питань, не міг вплинути на результати прийнятих на зборах рішень, оскільки його голос становив би лише 13% відсотків від усіх голосів, які приймали участь та голосували на зборах.

За таких підстав участь у зборах позивача ніяким чином не могла вплинути на прийняті за їх результатами рішень.

Вказаної позиції додержується і Пленум Верховного суду України, відобразивши її в п.21 Постанови від 24 жовтня 2008 року N 13 відповідно до якого, при вирішенні спорів про визнання недійсними рішень загальних зборів господарського товариства з підстав недопущення до участі в них акціонерів (учасників) товариства судам необхідно з'ясувати, чи могла їх відсутність (або наявність) істотно вплинути на прийняття рішення, яке оскаржується.

В пункті 18 Постанови ВСУ № 13 Верховний суд України підтверджує вказаний висновок, вказуючи судам, що при розгляді справ слід враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є:

-          прийняття   загальними   зборами   рішення   за   відсутності   кворуму   для проведення загальних зборів чи прийняття рішення (статті 41, 42, 59, 60 Закону про господарські товариства);

-          прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного   загальних   зборів   товариства   (частина   четверта   статті   43   Закону   про господарські товариства);

-          прийняття   загальними   зборами   рішення   про   зміну   статутного   капіталу

товариства,   якщо   не   дотримано   процедури    надання   акціонерам   (учасникам) відповідної інформації (статті 40, 45 Закону про господарські товариства).

При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Окрім того, суд приймає до уваги, що визнання недійсними спірних рішень прийнятих на загальних зборах акціонерів Товариства 11.04.2006р. не є безумовною підставою для визнання недійсними спірних договорів, а відтак і відновлення порушених прав та інтересів позивача у справі, на захист яких і було спрямовано пред'явлення даного позову.

Так, ст. 41 Закону Украъни «Про господарські товариства», визначено коло питань, які належать до компетенції загальних зборів, зокрема, затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства.

Між тим, Статут Товариства, в редакції чинній на момент проведення зборів та укладення договорів застави та іпотеки, взагалі не містить положень про необхідність затвердження загальними зборами певних видів договорів або договорів, укладених на визначену суму перевищення.

Також, вказаною нормою Закону передбачено не укладення договорів, а їх затвердження. Тому, якщо установчими документами акціонерного товариства право виконавчого органу товариства на укладення договору не обмежено, тобто такий орган підписав договір без порушення наданих йому повноважень, то сам лише факт незатвердження договору після його підписання не тягне недійсності договору.

Такої позиції додержується ВГСУ в Роз'ясненні від 12.03.99 р. N 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними», а Верховний суд України в листі від 01.01.04 «Узагальнення судової практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням Закону України "Про господарські товариства" у частині регулювання діяльності акціонерних товариств».

Відповідно ж до ч. 1, 3 ст. 92 ЦК України, юридична  особа  набуває  цивільних  прав  та обов'язків і здійснює їх через свої органи,  які діють відповідно до установчих документів та закону.

Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Орган або особа, яка відповідно до установчих  документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в  інтересах  юридичної  особи,  добросовісно  і  розумно  та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах  із  третіми  особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної  особи  не  має  юридичної  сили,   крім випадків,  коли юридична особа доведе,  що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Як вже зазначалося вище, Статут Товариства, на час укладення спірних договорів,  не містять норм, які б встановлювали певне коло правочинів або суму грошових коштів, при перевищенні якої виконавчий орган має отримати попередню згоду загальних зборів. Пункти 9.7., 9.8., які врегульовують діяльність виконавчого органу товариства, передбачають, що Голова правління представляє інтереси товариства без довіреності та укладає договори, контракти, угоди і здійснює інші юридичні дії від імені Товариства.

Отже, необхідність надання згоди загальними зборами на укладення головою правління Товариства оскаржуваних договорів або затвердження їх загальними зборами Статутом Товариства не передбачена, тому Голова правління, укладаючи спірні договори, мав необхідний обсяг цивільної дієздатності та діяв в рамках чинного законодавства та Статуту Товариства.

Враховуючи усе вищевикладене, суд вважає, що правові підстави для визнання недійсним спірних договорів, передбачені ст..ст. 203, 215 ЦК України, на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог - відсутні.  

Окрім того, суд враховує, що позивач у справі -ОСОБА_1 не був стороною спірних договорів та власником майна, що було предметом застави та іпотеки, а отже  внаслідок їх укладення ні які права позивача, як акціонера Товариства не були порушені.

Відповідно до ст. 1 ГПК України, ст.ст. 15, 16 ЦК України, обов'язковою умовою для захисту прав та інтересів особи є порушення, невизнання або оспорювання такого права, чого суд з обставин справи не вбачає у відношенні позивача, оскільки останній не є стороною спірних договорів, отже їх укладення безпосередньо не стосується прав та обов'язків позивача у справі.

Законодавством, також не передбачено право акціонера звертатись до суду за захистом прав господарського товариства, крім випадків, коли він уповноважений на це відповідним товариством, або якщо таке право надається йому статутом товариства.

У Рішенні Конституційного Суду України N 18-рп/2004 від 1 грудня 2004 року у справі N 1-10/2004 щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) зазначено, що "акціонер може захищати свої безпосередні права чи охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду у випадку їх порушення, оспорювання чи невизнання самим акціонерним товариством, учасником якого він є, органами чи іншими акціонерами цього товариства. Порядок судового захисту порушених будь-ким, у тому числі третіми особами, прав чи охоронюваних законом інтересів акціонерного товариства, які не можуть вважатися тотожними простій сукупності індивідуальних охоронюваних законом інтересів його акціонерів, визначається законом".

Суд вважає, що позивач ототожнив власні права та інтереси як акціонера з правами і інтересами самого господарського товариства. Укладеними відповідачами угодами права і інтереси ОСОБА_1,  як акціонера Товариства порушені не були, що є підставою для відмови у позовних вимогах в цій частині.

Аналогічної точки зору дотримується Вищий господарський суд України (рекомендації президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 року „Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин”) та Верховний Суд України (п. 51 Постанови № 13 Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. „Про практику розгляду судами корпоративних спорів”).

Таким чином, аналіз норм законодавства, судової практики та роз'яснень, надає підстави вважати, що акціонер може захищати свої безпосередні права чи охоронювані законом інтереси тільки у випадку їх порушення, оспорювання чи невизнання самим товариством.Отже, позивач, мав звертатися до суду із позовом до товариства (у разі порушення його прав), а не з позовом до заставодержателя майна щодо визнання недійсним договорів, укладених між заставодержателем та Товариством через органи управління останнього.

З підстав наведеного у задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити у повному обсягу. Судові витрати сплачені позивачем за розгляд справи слід віднести на останнього.

Не підлягає задоволенню і клопотання позивача щодо вжиття заходів до забезпечення позову у справі, враховуючи вищевикладене, приписи ст..ст. 66, 67 ГПК України, а також немайновий характер позовних вимог позивача, що розглядаються у справі.

Враховуючи усе вищевикладене та керуючись, ст.ст. 15, 16, 92, 203, 215 ЦК України, Законом України „Про господарські товариства”, ст.ст. 1, 12, 49, 82-85 ГПК України, господарський  суд,-                                                              

                                                                                 ВИРІШИВ:

 

В задоволені позову - відмовити у повному обсягу. 

 

Суддя

А.Є. Чередко

 

Рішення підписано