КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
07.09.06 р. № 156/3-06
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий Міщенко П. К.
Судді
Рудченко С.Г.
Мостова Г. І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” на ухвалу господарського суду Київської області від 01.08.2006 року
у справі № 156/3-06 (суддя Коротун О.М.)
за позовом Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м. Київ
до Тетіївського комунального підприємства теплових мереж „Тетіївтепломережа”, м Тетіїв
про стягнення 36615,44 грн.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 07.09.2006 року у справі № 156/3-06.
в с т а н о в и в :
Дочірня компанія „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (далі по тексту –ДК „Газ України”) звернулась до Господарського суду Київської області з позовною заявою про стягнення з Тетіївського комунального підприємства теплових мереж „Тетіївтепломережа” боргу та штрафних санкцій за поставлений природний газ в сумі 36615,44 грн.
Рішенням господарського суду Київської області від 06.07.2006 року у справі № 156/3-06 позовні вимоги ДК „Газ України” задоволено повністю:
Стягнуто з Тетіївського комунального підприємства теплових мереж „Тетіївтепломережа” на користь Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” 22860,72 грн. основного боргу, 3189,59 грн. –пені, 8405,17 грн. інфляційних, 2159,96 грн. –3 % річних, а також судові витрати: державне мито в розмірі 366,15 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Тетіївське комунальне підприємство теплових мереж „Тетіївтепломережа” звернулось до господарського суду Київської області з Заявою про розстрочку виконання рішення за вих. № 154 від 24.07.2006 року.
Господарський суд Київської області ухвалою від 01.08.2006 року у справі № 156/3-06 задовольнив вимоги Заяви Тетіївського комунального підприємства теплових мереж „Тетіївтепломережа” та розстрочив виконання рішення господарського суду Київської області від 06.07.2006 року у справі № 156/3-06 щодо стягнення з Тетіївського комунального підприємства теплових мереж „Тетіївтепломережа” на користь Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” заборгованості в загальній сумі 14238,87 грн. на шість місяців починаючи з 01.08.2006 року по 01.02.2007 року з оплатою за наступним графіком: серпень 2006 року –грудень 2006 року по 2373,15 грн., січень –2373,12 грн.
Не погоджуючись із вищевказаною вище ухвалою господарського суду Київської області, ДК „Газ України” звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 08.08.2006 року № 31/10-8623, в якій просить ухвалу господарського суду Київської області від 01.08.2006 року № 156/3-06 скасувати та в наданні розстрочки виконання рішення господарського суду Київської області від 06.07.2006 року у справі № 156/3-06 Тетіївському комунальному підприємству теплових мереж „Тетіївтепломережа” відмовити.
В апеляційній скарзі на ухвалу місцевого господарського суду скаржник обґрунтовує свою вимогу тим, що дана ухвала прийнята з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи та порушенням норм процесуального права.
Від Тетіївського комунального підприємства теплових мереж „Тетіївтепломережа” на адресу суду надійшло заперечення на апеляційну скаргу, у якому відповідач просить ухвалу господарського суду Київської області від 01.08.2006 року у справі № 156/3-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” –без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача та обговоривши доводи апеляційної скарги і, проаналізувавши на підставі встановлених в ній фактичних обставин правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд відмовляє в задоволенні вимог апеляційної скарги, з наступних підстав:
У відповідності до п. 4 частини третьої ст. 129 Конституції України, та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У відповідності зі ст. 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. (Роз’яснення ВАСУ від 10.12.1996 року № 02-5/422 „Про судове рішення”).
А як зазначається в частині першій ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до п.п. 2, 3 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 10.12.1996 року № 02-5/422 „Про судове рішення” - рішення господарським судом повинно прийматись у цілковитій відповідності до норм матеріального і процесуального права, а також рішення повинно ґрунтуватись на повному з'ясуванні фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.
Як було встановлено Київським міжобласним апеляційним господарським судом, місцевий господарський суд при винесенні оскаржуваної ухвали щодо розстрочення виконання рішення від 06.07.2006 року у справі № 156/3-06, керувався тим, що в разі негайного погашення заборгованості Тетіївським комунальним підприємством теплових мереж „Тетіївтепломережа” перед ДК „Газ України”, є значна вірогідність зупинення підприємства відповідача, яке є стратегічно важливим, і, як наслідок призведе до відсутності тепла для населення та деяких бюджетних установ в опалювальний період.
Позивач у своїй апеляційній скарзі зазначає, що місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваної ухвали не було враховано висновків викладених у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 року № 14 „Про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження”, у якій визначено наступне: „При вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно ст. 351 ЦПК і ст. 121 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім’ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події)”.
Також, позивач зазначає, що несплата коштів боржників ДК „Газ України” в найближчий час призведе до неможливості придбати природний газ для забезпечення потреб всіх споживачів в межах України, в тому числі, придбати в майбутньому природний газ для подальшої реалізації Тетіївському комунальному підприємству теплових мереж „Тетіївтепломережа”.
Колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду не може погодитись з вказаними твердженнями позивача, оскільки з аналізу ст. 121 ГПК України вбачається, що дана стаття не передбачає згоди сторін на застосування розстрочки чи відстрочки виконання рішення.
Окрім того, господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.
Колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено, що в даному випадку господарський суд Київської області надав належну оцінку та врахував матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, як то передбачено в роз’ясненнях Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996 року № 02-5/333 „Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України”, з урахуванням висновків Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 року № 14.
Також, апеляційним господарським судом встановлено, що залишок боргу відповідача перед позивачем, на день винесення ухвали господарського суду Київської області від 01.08.2006 року у справі № 156/3-06, складав всього 14238,87 грн., зазначена сума розстрочена судом з урахуванням об’єктивних причин, а саме період опалювального сезону, в термін з серпня 2006 року по січень 2007 року з виплатою суми боргу частинами, згідно графіка, в розмірі 2373,15 грн. щомісячно (резолютивна частина ухвали господарського суду Київської області від 01.08.2006 року у справі № 156/3-06 (а.с. 101)).
На думку колегії суддів апеляційного господарського суду, незначна сума боргу, не може впливати ніяким чином на діяльність ДК „Газ України” щодо неможливості виконання ним умов міждержавних угод та на зростання соціальної напруги у суспільстві через невиконання Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік”.
Відповідно до ст. 121 ГПК України, питання відстрочки, розстрочки і порядку виконання рішення господарського суду вирішується господарським судом у межах строку, встановленого для пред’явлення наказу до виконання, тобто не пізніше трьох років, відповідно до ст. 118 ГПК України.
На думку колегії суддів апеляційного господарського суду, місцевим господарським судом, розстрочка Тетіївському комунальному підприємству теплових мереж „Тетіївтепломережа”, надана з урахуванням всіх обставин справи, зокрема, в значно стислі строки (на період опалювального сезону) та з можливістю реального погашення боргу відповідачем перед ДК „Газ України”, згідно вказаного вище графіку.
Враховуючи все зазначене вище, апеляційний господарський суд підстав для скасування ухвали господарського суду Київської області від 01.08.2006 року у справі № 156/3-06 не вбачає.
Відповідно до Роз‘яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у п. 1 постанови від 29.12.1976 року № 11 «Про судове рішення»із змінами і доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Таким чином, ухвала місцевого господарського суду прийнята відповідно до чинного законодавства України та після повного і всебічного з’ясування всіх обставин справи, а також висновки місцевого суду викладені в оскаржуваній ухвалі не суперечать фактичним обставинам справи.
Тому, керуючись ст.ст. 99, 103-106 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, –
п о с т а н о в и в :
1. Апеляційну скаргу Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” на ухвалу господарського суду Київської області від 01.08.2006 року у справі № 156/3-06 залишити без задоволення.
2. Ухвалу господарського суду Київської області від 01.08.2006 року у справі № 156/3-06 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 156/3-06 повернути до господарського суду
Київської області.
Головуючий Міщенко П. К.
Судді
Рудченко С.Г.
Мостова Г. І.