донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
25.12.2008 р. справа №15/166
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: |
|
суддів |
|
за участю представників сторін: |
від позивача: | не з’явився, |
від відповідача: | Томицька Н.М. дов. № 73/5-3 від 02.01.2008р., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонар" м. Миколаїв |
на рішення господарського суду | Донецької області |
від | 23.10.2008 року |
по справі | № 15/166 |
за позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонар" м. Миколаїв |
до | Відкритого акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод»м. Єнакієве Донецької області |
про | стягнення 16491 грн. 60 коп |
В С Т А Н О В И В :
Товариство з обмеженою відповідальністю «Сонар»м. Миколаїв звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод» м. Єнакієве Донецької області 16491грн.60коп.суми боргу, за поставлені за умовами договору від 25.08.2004р., електроізоляційні матеріали.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на ті обставини, що на виконання укладеного між сторонами в усній формі договору від 25.08.2004р., позивач поставив відповідачеві електроізоляційні матеріали, а відповідач не оплатив їх вартість. В підтвердження наведеного позивачем наданий рахунок-фактура № 0003676 від 25.08.2004р., видаткова накладна № РН-0003394 від 25.08.2004р., довіреність ЯИД № 767033 від 25.08.2004р., лист позивача № 91 від 04.08.2008р.
Як на правову підставу своїх вимог позивач посилався на ст.ст.15, 16, 20, 530, 525, 538, 610, 629, 655 Цивільного кодексу України, ст. ст.20, 173, 174, 180, 181, 193, 216, 218 Господарського кодексу України.
Господарський суд Донецької області визнав факт продажу відповідачеві товару на суму 16491грн.60коп. доведеним та встановив те, що відповідач не виконав зобов’язання по його оплаті, рішенням від 23.10.2008р. у справі № 15/166 у задоволенні позовних вимог про стягнення боргу відмовив у зв’язку із тим, що строк позовної давності сплинув, та враховуючи те, що поважних причини для відновлення пропущеного строку позивач не зазначив.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Сонар»м. Миколаїв, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 23.10.2008р. у справі № 15/166 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Заявник апеляційної скарги вважає помилковим висновок господарського суду про те, що ст. 530 ЦК України є загальною нормою закону для всіх цивільно-правових зобов’язань, тоді як ст. 692 ЦК України є спеціальною нормою, яка регулює правовідносини купівлі-продажу, і застосування якої є пріоритетним у даному випадку перед загальними нормами. Заявник скарги вважає, що саме ч.1 ст.692 ЦК України встановлено загальне правило щодо строку оплати товару покупцем у відносинах купівлі-продажу, тоді як ст.530 ЦК України є спеціальною до ст.692 ЦК України та прямо вказує на умови, за які у боржника виникає обов’язок здійснити оплату за зобов’язанням: наявність встановленого зобов’язанням строку або право кредитора пред’явити вимогу щодо сплати боргу за відсутністю встановленого у зобов’язанні строку. Позивач листом № 91 від 04.08.2008р., звернувся до відповідача з вимогою погасити заборгованість, (відповідач отримав вимогу 11.08.2008р., що підтверджено поштовим повідомленням). Заявник скарги вважає, що після спливу семиденного строку від дати отримання вказаної вимоги починається строк позовної давності, якій, на його думку, почався 21.08.2008р. і позов вважає поданим в межах встановленого законом строку.
У судове засідання представник заявника скарги не з’явився, заявою № 149 від 17.12.2008р. просив розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі матеріалами за відсутності представника.
Колегія суддів визнала за можливе задовольнити клопотання заявника скарги та розглянути апеляційну скаргу без його представника.
Представник Відкритого акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод» м. Єнакієве Донецької області просив рішення господарського суду від 23.10.2008р. у справі № 15/166 залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення, оскільки вважає оскаржуване рішення обґрунтованим та винесеним у відповідності до норм чинного законодавства.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.ст.28-29 Закону України “Про судоустрій” та ст.101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.
Відповідно до ст.129 Конституції України, ч.4 ст. 9 Закону України “Про судоустрій в Україні”, статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 5 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду винесеним з дотриманням встановлених до нього вимог, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, за видатковою накладною №РН-0003394 від 25.08.2004р. відповідач отримав від позивача електроізоляційні матеріали на суму 16491грн.60коп. Товар отримав представник відповідача Гаджиєва Н.І., повноваження якої визначені довіреністю ЯИД № 767033 від 25.08.2004р. У видатковій накладній № РН –0003394 від 25.08.2004р. зазначено, що замовленням є рахунок-фактура № СФ-0003676 від 25.08.2004р., копія якого знаходиться в матеріалах справи на аркуші 12.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду при дослідженні даних документів дійшла до висновку про те, що відповідачу при отриманні товару був наданий рахунок-фактура № СФ-0003676 від 25.08.2004р., тоді як в даному документі відсутній запис про його отримання.
Відповідачем не надано суду документів, які підтверджують оплату отриманого товару. Акт звірки взаєморозрахунків станом на 16.10.2008р. відповідачем не підписаний.
Позивач 04.08.2008р. листом № 91 звернувся до відповідача з вимогою про оплату боргу у сумі 16491грн.60коп. Відповіді від відповідача не надійшло.
25.09.2008р. позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з відповідача 16491грн.60коп. суми боргу за поставлені електроізоляційні матеріали у примусовому порядку.
Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Господарський суд, посилаючись на цю норму права правильно встановив, що зобов’язання для відповідача оплатити вартість отриманого від позивача товару на суму 16491грн. 60коп. настало з наступного дня після отримання товару, оскільки договір по визначенню порядку оплати сторонами не укладався, іншими актами цивільного законодавства строк для оплати в даному випадку для сторін не встановлено.
Відповідно статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За приписами статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідач у відзиві на позовну заяву № 73/5-1382 від 22.10.2008р. просив господарський суд застосувати цивільне законодавство, яке регулює застосування позовної давності.
Господарський суд дійшов до правильного висновку про застосування наслідків, встановлених ч.4 ст. 267 ЦК України, згідно якої сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, і відмовив з цих підстав у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 16491грн. 60коп., оскільки позов заявлено 25.09.2008р., а право на пред’явлення виникло у позивача 27.08.2004р., тобто встановлений ст. 257 ЦК України трирічний строк позовної давності позивачем пропущений.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Донецької області від 23.10.2008р. у справі № 15/166, ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, є таким, що прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга не є підставою для скасування рішення.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита при зверненні з апеляційною скаргою покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонар»м. Миколаїв залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 23.10.2008р. у справі № 15/166 залишити без змін.
Головуючий
Судді:
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
2. відповідачу
3 у справу
4 ДАГС