ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
____________________________________________________________________________________
У Х В А Л А
Іменем України
01.02.2007 року Справа № 4/535ад
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Медуниці О.Є.
суддів Баннової Т.М.
Бойченка К.І.
Секретар судового засідання: Сідорова О.А.
за участю представників сторін:
від позивача повноважний представник в судове
засідання не прибув;
від відповідача Ямбогло О.А., юрисконсульт юридичного
відділу, довіреність №01/8622
від 29.12.06;
Зеленяк Є.С., представник за
довіреністю №02/363 від 16.01.07;
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
апеляційної скарги Луганського обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів,
м. Луганська
на постанову
господарського суду Луганської області
від 08.12.06 (підписане 13.12.06)
по справі №4/535ад (суддя – Батюк Г.М.)
за позовом Луганського обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів,
м. Луганська
до відповідача Відкритого акціонерного товариства
„Стахановський завод феросплавів”,
м. Стаханов Луганської області
про стягнення 193903 грн. 84 коп.
ВСТАНОВИВ:
Позивач не забезпечив участі свого повноважного представника у судовому засіданні, проте 23.01.07 подав клопотання про розгляд справи за його відсутністю.
Клопотання позивача судовою колегією було розглянуто у судовому засіданні та задоволене, оскільки можливо дану справу розглянути за матеріалами наявними у справі.
Луганський обласний відділ Фонду соціального захисту інвалідів, м.Луганськ звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства „Стахановський завод феросплавів”, м. Стаханов Луганської області, на користь державного бюджету України суми 193903 грн. 84 коп. штрафних санкцій за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 ріці.
Постановою господарського суду Луганської області від 08.12.06 по справі №4/535ад у задоволенні позову відмовлено.
Дана постанова мотивована тим, що відповідачем вжиті всі залежні від нього заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів на підприємстві -відповідача, передбачені нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, а тому на нього не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування та відповідальність за відсутність інвалідів, які бажають працевлаштуватися.
Не погоджуючись з постановою господарського суду Луганської області від 08.12.06 по справі №4/535ад Луганський обласний відділ Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою №03-01/6431 від 22.12.06, у якій просить скасувати згадану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідач – Відкрите акціонерне товариство „Стахановський завод феросплавів”, м. Стаханов Луганської області, заперечив проти апеляційної скарги позивача за відзивом №02/460 від 19.01.07, у якому просить залишити оскаржувану постанову суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.
Згідно ст. 189 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 09.01.07 по справі №4/535ад відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Луганського обласного відділу Фонду соціального захисту інвалідів.
Відповідно до ст. 190 Кодексу адміністративного судочинства України Луганський апеляційний господарський суд ухвалою від 19.01.07 по справі №4/535ад закінчив підготовку та призначив адміністративну справу до апеляційного розгляду.
Учасникам судового процесу по справі, направленими судом апеляційної інстанції повістками-викликами, сповіщені, що розгляд скарги відбудеться 01.02.07, у вказаний час і в приміщенні Луганського апеляційного господарського суду за вказаною адресою.
Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин даної справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача за викладеними у ній доводами до задоволення не підлягає.
Стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб в сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Стаття 7 Кодексу адміністративного судочинства України визначає принципи здійснення адміністративного судочинства, першими із яких вказані верховенство права і законність.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідними дійсності та підтвердженими достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Згідно ст.8 Закону №875 державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики Міністерством охорони здоров’я України та органами місцевого самоврядування.
Відповідно до пункту першого Положення про Міністерство праці та соціальної політики України, затвердженого Указом Президента України від 30 серпня 2000 року №1035/2000, спеціальним уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики є Міністерство праці та соціальної політики України.
У відповідності з пунктом першим Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року №1434, Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому.
Згідно з пунктом дев’ятим Положення про Фонд для реалізації покладених на нього завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду.
Відповідно до пункту третього пункту четвертого Положення про Фонд він відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за своєчасним перерхуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ і організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
З наведеного випливає, що Відділення, звертаючись до суду із позовом про стягнення заборгованості зі сплати штрафних санкцій за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, діяло як орган державної влади при здійснені ним владних управлінських функцій і, відповідно, як суб’єкт владних повноважень.
За змістом ст.20 Закону №875 саме Фонду соціального захисту інвалідів надано право на стягнення штрафних санкцій за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Отже суд першої інстанції обґрунтовано розглянув даний спір за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ст.19 Закону №875 для підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік у кількості одного робочого місця (в редакції Законів України від 05.06.03 №910-IV, від 15.06.04 №1771- IV, від 31.05.05 №2602- IV).
Згідно з п. 14 Положення №314 підприємства (об’єднання), установи та організації у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів.
З урахуванням вказаних положень та фактичних обставин норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів для Відкритого акціонерного товариства „Стахановський завод феросплавів” у 2005 році становить 66 чоловіка (а.с.9,10).
Згідно з п.2 Порядку сплати підприємствами (об’єднаннями, установами), організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.01 №1767, підприємства, на яких працює 8 і більше чоловік, щороку не пізніше 1 лютого подають до відділень Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою, що затверджується наказом Мінпраці України за поданням Фонду та погоджується з Держкомстатом (в редакції Постанов Кабінету Міністрів України від 29.06.04 N813, від 16.12.04 N1686).
Згідно з п. 3.3.3. Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України, затвердженої наказом Міністерства статистики України №171 від 07.07.95 за погодженням з Міністерством економіки України, Міністерством праці України, Міністерством фінансів України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.08.95 за №287/823 (далі - Інструкція) середньооблікова чисельність працівників з початку року обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно та ділення одержаної суми на кількість місяців за період з початку року, тобто відповідно на 12.
Як вбачається зі звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів форми №10-ПІ (а.с.8) на підприємстві відповідача середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 1658 чоловік, замість 66 інвалідів фактично у 2005 році працювало 53 інваліда.
Стаття 20 Закону №875 встановлює, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно - господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві...
З урахуванням викладеного, позивач нарахував штрафні санкцій за порушення відповідачем нормативу робочих місць у 2005 році, тобто за 13 робочих місця, які не зайняті інвалідами, розмір штрафу склав 193903 грн. 84 коп. (тобто половину середньої річної плати).
Пункт 4 Порядку сплати підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділення Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.01 №1767 ( далі – Порядок №1767), передбачає, що штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.
У разі несплати штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду вживають заходи щодо їх стягнення у судовому порядку (п. 11 вказаного Порядку №1767).
Зазначені штрафні санкції відповідачем взагалі не сплачені, будь – які докази їх сплати у матеріалах справи відсутні.
Щодо здійснення відповідачем необхідних заходів для працевлаштування інвалідів судова колегія Луганського апеляційного господарського суду на підставі наявних матеріалів встановила, що відповідачем вимоги діючого законодавства стосовно даного питання виконувались належним чином.
Згідно зі ст.18 Закону №875 (в редакції після 05.07.01) працевлаштування інвалідів на підприємствах здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Підбір робочого місяця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявності у нього професійних навичок та знань, а також рекомендацій медико-санітарної експертизи. Підприємства (об’єднання), установи і організації (незалежно від форм власності і господарювання), які використовують працю інвалідів, зобов’язані створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.
Згідно з п.п.5, 10-14 Положення №314 підприємства розробляють заходи по створенню робочих місць для інвалідів, вносять їх в колективний договір, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів, а працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров’я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем здійснювалися заходи щодо інформування цих органів про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів.
З довідок Стахановського міського центру зайнятості (листи від 23.03.06 №14/576 та від 20.10.06 №14/1-2172) вбачається, що у 2005 році підприємство надавало інформацію про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів, а також про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів (а.с.6,16 Т.1).
Стахановським управлінням праці та соціального захисту населення (листи від 28.03.06 №933, від 19.10.06 №43) зазначено, що у 2005 році підприємство відповідача надавало інформацією про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів (а.с.7,21, Т.1).
Крім того, відповідач листом від 29.08.05 №06/48-48 звертався до виконкому Стахановської міської ради Луганської області щодо працевлаштування інвалідів, оскільки на підприємстві відповідача створено 13 робочих місць для працевлаштування інвалідів (а.с.130, Т.5).
Відповідно до листа від 29.08.05 №4849 відповідач звертався до голови Стахановської регіональної організації інвалідів „Шахтар” щодо надання кількості інвалідів – 13 осіб для працевлаштування на підприємстві відповідача (а.с.129, Т.5).
У 2005 році на підприємство відповідача самостійно звернулося для працевлаштування 20 інвалідів, з яких 16 осіб працевлаштовані на підприємство за професією підсобний робітник, 2 особи не пройшли медогляд за станом здоров’я, 2 особи відмовилися працювати по вказаній професії, що підтверджено довідкою позивача від 23.10.06 №06/6949 (а.с.90, Т.5).
Відповідно до листа Стаханівського міського центру зайнятості від 20.10.05 №14/3-2170, відповідач 14.03.05 у телефонному режимі надав інформацію про вакантні місця для працевлаштування інвалідів у кількості 3 осіб, але інваліди не направлялися; листом від 29.08.05 №06/4848 надав про працевлаштування 13 осіб вказаної категорії, 15.09.05 на вказану вакансію був направлений безробітний Малиновський Т.М. – відмовився, 23.11.05 направлений безробітний Кобилінський А.В. – працевлаштований (а.с.92, Т.5).
Відповідач протягом 2005 року регулярно інформував Стахановське управління праці та соціального захисту населення листами від 21.03.05 №06/1723, від 08.12.05 №06/7265, від 21.06.05 №06/3451, від 21.09.05 №06/5370, від 06.09.05 №06/5049 та від 29.08.05 №06/4851 (а.с.123-128, Т.5).
Підприємство інформувало Стаханівський центр зайнятості про вакантні місця для працевлаштування інвалідів відповідними звітами форми 3-ПН та листом від 29.08.05 №06/4850 (а.с.131, Т.5).
Таким чином, відповідачем фактично було здійснено всіх залежних від нього заходів для забезпечення працевлаштування інвалідів, передбачених нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні.
Крім того, у п.п.1, 3 Положення №314 (із змінами та доповненнями) зазначено, що робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створені необхідні умови праці інваліда. Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестовано відповідною комісією за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів та введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
Згідно зі ст.12 Закону України "Про охорону праці" підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов’язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.
Пунктом 4 Положення №314 передбачено, що місцеві органи соціального захисту спільно з громадськими організаціями інвалідів з урахуванням рекомендацій МСЕК, побажань інвалідів, їх професійних навиків і знань готовлять пропозиції по створенню нових робочих місць для інвалідів. Пунктом 14 цього Положення встановлено, що підприємства створюють для інвалідів умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, забезпечують соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.
Також, відповідно до п. 32 Положення про медико-соціальну експертизу, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.92 №83, медико-соціальні експертні комісії видають особам, визнаним інвалідами, довідки МСЕК та індивідуальні реабілітаційні програми і в триденний строк надсилають копії цих документів управлінню праці та соціального захисту населення районної, районної в містах Києві та Севастополі державної адміністрації та відповідному відділу, управлінню міської, районної у місті ради, на території якої проживає інвалід. Копія програми надсилається також підприємству, установі, організації, яка зобов’язана надавати соціальну допомогу і здійснювати реабілітацію інваліда.
За змістом цього "Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів", інших норм чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, створення підприємством для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації неможливе без наявності інваліда, пошуком якого зобов’язані займатися органи працевлаштування, визначені у ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91 № 875-ХІІ; на підприємства покладено обов’язок із забезпечення певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Відповідно до наказу по підприємству відповідача №28-к від 01.04.05 “Про проведення атестації робочих місць інвалідів” на підставі Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, “Положення про робоче місце інваліда і порядку працевлаштування інвалідів”, Указу президента України №519 від 13.08.01 “Про затвердження національної програми профреабілітації і зайнятості осіб з обмеженими фізичними можливостями на 2001-2005рр.”, був затверджений склад постійнодіючої атестаційної комісії (а.с.56, Т.5).
Результати проведення відповідачем атестації робочих місць інвалідів викладені у наказі підприємства - відповідача №79-к від 17.10.05 “Про висновки атестації робочих місць інвалідів”, відповідачем 15.08.05 складений акт №2 обстеження працевлаштування інвалідів на підприємстві та атестаційні паспорти створеного робочого місяці для працевлаштування інвалідів (а.с.57-88, Т.5).
Робочі місця на підприємстві атестовані відповідною комісією за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, що підтверджується наданими картами умови праці і довідкою підприємства, а також атестаційні паспорти робочого місця, зайнятого інвалідом; висновки МСЕК про умови і характер праці інвалідів; протоколи проведення досліджень: метеорологічних факторів, шумового навантаження та інфразвуку, освітленості робочого місця; протоколи засідання комісії по атестації робочого місця, зайнятого інвалідом (а.с.6-150, Т.3; а.с.1-149, Т.4; а.с.1-55, Т.5).
Судова колегія враховує письмові пояснення відповідача стосовно того, що атестація робочих місць та документи відносно цієї атестації були затверджені з врахуванням вимог наказу Обласного центру медико – соціальної експертизи від 15.11.02 №219 „Про затвердження „Методики проведення атестації робочого місця інваліда”” (далі – наказ №219) (а.с.17-19, Т.6).
Дана методика погоджена керуючим Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів та затверджена головним лікарем, головним експертом обласного центру методики – соціальної експертизи.
Отже, підприємство розробляло та затверджувало вищезазначені документи за участю наведених в наказі №219 членів комісії (а.с.56, Т.5).
Таким чином, судова колегія вважає, що підприємство відповідача провело атестацію робочих місць для працевлаштування інвалідів з дотриманням норм чинного законодавства.
Відповідачем не регулярно направлялись звіти до центру зайнятості за формою №3-ПІ, але враховуючи, здійснені ним заходи щодо працевлаштування інвалідів, їх конкретні результати (працевлаштування інвалідів), судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем вжито усіх залежних відповідачем заходів для недопущення господарського правопорушення.
Підставою господарсько - правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч.1 ст.218 Господарського кодексу України).
Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Матеріали даної справи свідчать про виконання відповідачем обов’язку, передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів. Відповідачем вжиті усі передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів, в тому числі: у 2005 році підприємство-відповідача інформувало центр зайнятості, місцевий орган соціального захисту населення про вакантні робочі місця для працевлаштування інвалідів; на підприємстві робочі місця для працевлаштування атестовані відповідно до чинного законодавства; на протязі 2005 року підприємство відповідача безпосередньо звертався до Стахановської регіональної організації інвалідів “Шахтар” та виконкому Стахановської міської ради Луганської області щодо працевлаштування інвалідів на підприємстві.
Крім того, як вбачається з матеріалів даної справи, протягом 2005 року випадків відмови відповідачем від працевлаштування інвалідів на підприємство не встановлено.
Оскільки відповідачем були вжиті всі залежні від нього заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів на підприємстві-відповідача, передбачені нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, тому на нього не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування та відповідальність за відсутність інвалідів, які бажають працевлаштуватися.
Крім того, обов’язковість відповідача створити робочі місця для інвалідів не супроводжується його обов’язком їх працевлаштовувати.
За таких обставин, позивачем не доведено зобов’язання відповідача по сплаті заявлених у позові штрафних санкцій у сумі 193903 грн. 84 коп.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що оскаржувана постанова місцевого господарського суду прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права та відповідає обставинам справи.
Підстав для скасування або зміни постанови не вбачається.
Питання щодо розподілу судових витрат не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати Декретом Кабінету Міністрів України „Про державне мито”.
У судовому засіданні 01.02.07 були оголошені лише вступна та резолютивна частини даної ухвали.
Керуючись ст.ст.17, 45, 46, ч.6 ст.103, ст.ст.160, 167, 195, 196, п/п.1 п.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, п.1 ст.211, п.2 ст.212, п.5 ст.254, п.п.2-1,6,7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -
У Х В А Л И В :
1. Апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів від 22.12.06 №03-01/6431 на постанову господарського суду Луганської області від 08.12.06 по справі №4/535ад залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Луганської області від 08.12.06 по справі №4/535ад залишити без змін.
Ухвала Луганського апеляційного господарського суду від 01.02.07 по справі №4/535ад відповідно до ст. ст. 103, 160, 167 Кодексу адміністративного судочинства України виготовлена у повному обсязі 06.02.07.
Відповідно до ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку згідно ч. 2 ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О.Є. Медуниця
Суддя Т.М. Баннова
Суддя К.І. Бойченко