ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
___________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
Іменем України
25.01.2007 року Справа № 1/514(16/8)
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Єжової С.С.
суддів Баннової Т.М.
Бойченка К.І.
секретар
судового засідання Наумов Б.Є.
та за участю
представників сторін:
від позивача Кириченко Є.В., дов. від 05.01.2007 № 01-08
від відповідача Міщенко М.В., дов. від 27.12.2006 № 18/2-41
розглянув у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
„Лисичанськнафтооргсинтез”, м. Лисичанськ
Луганської області
на рішення
господарського суду Луганської області
від 05.12.2006
по справі №1/514 (16/8) (суддя –Зюбанова Н.М.)
за позовом Колективного підприємства №52
„Термоізоляція”, м. Сєвєродонецьк
Луганської області
до відповідача Відкритого акціонерного товариства
„Лисичанськнафтооргсинтез”, м. Лисичанськ
Луганської області
про стягнення 22372 грн. 80 коп.
В С Т А Н О В И В:
Колективне підприємство №52 „Термоізоляція” (далі за текстом –КП №52 „Термоізоляція”), м. Сєвєродонецьк Луганської області, звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Лисичанськнафтооргсинтез” (далі за текстом –ВАТ „Лисичанськнафтооргсинтез”), м. Лисичанськ Луганської області, про стягнення 104166 грн. 60 коп. боргу.
Листом б/н та без дати, який був зданий до суду першої інстанції 07.11.2006, позивач подав заяву про зміну підстави позову, яка оцінена судом як заява про зменшення позовних вимог до 22372 грн. 80 коп. боргу, який утворився при розрахунках за роботи, виконані у грудні 1999 року.
Рішенням господарського суду Луганської області від 05.12.2006 позов задоволений.
Мотивоване рішення умовами укладеного між сторонами договору від 06.07.1999 №22-кр-Д-5-627, виконанням позивачем зобов’язань за вказаним договором, підтвердженням за матеріалами справи факту прострочення з боку відповідача по сплаті робіт, виконаних у грудні 1999 року на суму 22372 грн. 80 коп., положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, Інструкції № 7 "Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України", затвердженої постановою Правління Національного банку України від 02.08.1996 N 204 (далі –Інструкція №7).
Судом першої інстанції відхилено подане відповідачем клопотання про застосування до правовідносин сторін правил позовної давності, оскільки позивач звернувся у межах трирічного строку позовної давності, встановленого чинним на той час Цивільним кодексом Української РСР.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду від 05.12.2006, ВАТ „Лисичанськнафтооргсинтез”, м. Лисичанськ Луганської області, звернулося до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, недоведені обставини, що мають значення для справи, рішення прийняте з порушенням норм процесуального права, на умови договору від 06.07.1999 №22-кр-Д-5-627, вимоги ст. ст. 1, 33, 34, 43, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України, ст. 165 Цивільного кодексу Української РСР.
Скаржник стверджує, що позивачем не було додано до матеріалів справи документів, що підтверджують порушення відповідачем його прав та охоронюваних законом інтересів.
Заявник скарги вважає, що суд першої інстанції вийшов за межі наданих йому Господарським процесуальним кодексом України повноважень та розглянув обставини справи, які не були предметом позовних вимог.
Позивач відзивом від 24.01.2007 №10-99 на апеляційну скаргу доводи заявника скарги оспорює, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Розпорядженням першого заступника голови Луганського апеляційного господарського суду від 03.01.2007 відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України” для розгляду апеляційної скарги ВАТ „Лисичанськнафтооргсинтез”, м. Лисичанськ Луганської області, на рішення господарського суду Луганської області від 05.12.2006 по справі №1/514(16/8) призначена судова колегія у складі: Єжова С.С.- суддя –головуючий, Парамонова Т.Ф. - суддя, Семендяєва І.В.–суддя.
Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 24.01.2007 у зв’язку з відпусткою без збережена заробітної плати судді Семендяєвої І.В. та відрядженням судді Парамонової Т.Ф. здійснена заміна і призначено до складу колегії суддів Бойченка К.І. та Баннову Т.М.
Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України в процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами повторно розглядає справу.
Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції (ч.2 ст.99 Господарського процесуального кодексу України).
Заслухав представників сторін, обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Правовідносини сторін виникли на підставі договору від 06.07.1999 №22-кр-Д-5-627, укладеного між КП №52 „Термоізоляція” та ВАТ „Лисичанськнафтооргсинтез”.
Даний договір за своєю правовою природою є договором підряду.
Відповідно до умов даного договору замовник (відповідач у справі) доручає, а підрядник (позивач у справі) приймає на себе зобов’язання щодо виконання робіт по капітальному ремонту теплоізоляції і теплозахисту трубопроводів і технологічного обладнання.
Пунктом 4.1 договору сторони обумовили, що розрахунки за виконані роботи здійснюються після підписання актів форми КБ-2в шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника.
Відповідно до п.4.2 договору замовник проводить оплату виконаних робіт по наданим платіжним вимогам - дорученням підрядника.
Пунктом 10.1 договору строк дії його встановлено до 31.12.1999 року.
Підставою виникнення даного господарського спору стало невиконання ВАТ „Лисичанськнафтооргсинтез” своїх зобов’язань з оплати в повному обсязі виконаних за договором робіт (заборгованість за позовом складає 104166 грн. 60 коп.)
Дана справа неодноразово розглядалася судовими інстанціями.
Рішенням від 14.04.2006 по справі № 16/8 господарським судом Луганської області у задоволені позову було відмовлено за пропуском строку позовної давності.
Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 05.06.2006 по справі №16/8 рішення місцевого господарського суду від 14.04.2006 скасовано частково, позов задоволено частково, стягнуто з ВАТ „Лисичанськнафтооргсинтез” на користь КП №52 „Термоізоляція” 22372 грн. 80 коп. боргу та судові витрати.
Луганський апеляційний господарський суд, переглядаючи справу № 16/8, прийшов до висновку, що відповідно до приписів ст. 76 Цивільного кодексу Української РСР позовні вимоги про стягнення боргу у сумі 22372 грн. 80 коп. за платіжною вимогою-дорученням від 24.12.1999 №09 заявлені в межах строку позовної давності.
Постановою Вищого господарського суду України від 26.09.2006 скасовано рішення від 14.04.2006 господарського суду Луганської області та постанову від 05.06.2006 Луганського апеляційного господарського суду у справі № 16/8, справу передано на новий розгляд до господарського суду Луганської області.
Вищий господарський суд України при перегляді справи №16/8 за касаційною скаргою ВАТ „Лисичанськнафтооргсинтез” визнав обґрунтованими висновки господарського суду Луганської області і Луганського апеляційного господарського суду в частині відмови у задоволені позову про стягнення боргу за платіжними вимогами-дорученнями від 28.07.1999 №05 на суму 22165 грн. 20 коп., від 31.08.1999 № 06 на суму 22770 грн., від 30.08.1999 №06 на суму 35347 грн. 40 коп., від 29.10.1999 №07 на суму 32160 грн., від 30.11.1999 № 08 на суму 22372 грн. 80 коп. у зв’язку з пропуском стоку позовної давності, враховуючи приписи ст. 71 Цивільного кодексу Української РСР.
Обґрунтованим визнав Вищий господарський суд України і висновок Луганського апеляційного господарського суду в частині того, що за платіжною вимогою-дорученням від 24.12.1999 №09 про сплату виконаних робіт на суму 22372 грн. 80 коп. строк позовної давності не сплив, і цей факт не оспорювався відповідачем.
Підставою для скасування рішення від 14.04.2006 господарського суду Луганської області та постанови від 05.06.2006 Луганського апеляційного господарського суду послужили доводи відповідача, які не були предметом розгляду господарських судів першої та апеляційної інстанцій про часткову оплату за спірним договором, а саме: за спірною платіжною вимогою –дорученням від 24.12.1999 №09 з посиланням на платіжні доручення від 14.04.2000 №2180 на 10000 грн., від 13.07.2000 №3448 на 25000 грн., від 11.08.2000 №3954 на 20000 грн.
Аналізуючи матеріали справи, судова колегія вважає, що господарський суд Луганської області, переглядаючи дану справу на підставах скасування рішення від 14.04.2006 господарського суду Луганської області та постанови від 05.06.2006 Луганського апеляційного господарського суду, викладених у постанові від 26.09.2006 Вищого господарського суду України, повно з’ясував всі обставини справи і дійшов вірного висновку про задоволення позову, враховуючи нижчевикладене.
Позивач, користуючись своїми правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, заявою б/н та дати, яка надійшла до суду першої інстанції 07.11.2006, зменшив позовні вимоги і просив стягнути з відповідача 22372 грн. 80 коп. боргу, який утворився при розрахунках за роботи, виконані у грудні 1999 року, на оплату яких позивачем була пред’явлена відповідачу платіжна вимога-доручення від 24.12.1999 №09, яка була прийнята господарським судом.
Таким чином, предметом розгляду справи №1/514 (16/8) були позовні вимоги, викладені у заяві про зменшення позовних вимог.
Враховуючи доводи відповідача про перерахування позивачу за платіжними дорученнями від 01.10.1999 №4328 на 10000 грн., від 14.04.2000 №2180 на 10000 грн., від 11.08.2000 №3954 на 20000 грн., від 13.07.2000 №3448 на 25000 грн. в рахунок виконаних робіт, господарський суд обґрунтовано дійшов висновку про необхідність проаналізувати всі акти приймання виконаннях робіт, які були оформлені у підтвердження виконання договору від 06.07.1999 №22-кр-Д-5-627, для з’ясування факту оплати відповідачем робіт і періоду, за який були проведені розрахунки відповідачем.
На підставі аналізу актів виконаних робіт господарський суд обґрунтовано дійшов висновку, що роботи позивачем виконані на загальну суму 169166 грн. 60 коп., у тому числі заявлених до стягнення 22372 грн. 80 коп., а відповідачем сплачено 65000 грн. у рахунок погашення боргу за договором від 06.07.1999 №22-кр-Д-5-627, що підтверджено обома сторонами.
Обґрунтовано місцевий господарський суд дійшов висновку, що перераховані за платіжними дорученнями від 01.10.1999 №4328, від 14.04.2000 №2180, від 11.08.2000 №3954 та від 13.07.2000 №3448 кошти в сумі 65000 грн. одержувач вправі зарахувати в рахунок раніше утвореного боргу, оскільки тільки в платіжному доручені від 13.07.2000 №3448 зазначено про сплату робіт, виконаних з березня 1999 року, а в останніх платіжних дорученнях не вказано, за які саме виконані роботи перераховані кошти, і тому господарський суд обґрунтовано дійшов висновку, що станом на 01.01.2000 відповідачем не було погашено борг за виконані у грудні 1999 року роботи в сумі 22372 грн. 80 коп.
Викладене свідчить, що відповідачем не доведено факт погашення боргу перед позивачем за виконані останнім роботи у грудні 1999 року.
Що стосується доводів заявника апеляційної скарги про недоведеність позивачем факту відправлення платіжної вимоги-доручення від 24.12.1999 №09, то ці доводи спростовуються матеріалами справи.
На час виникнення правовідносин порядок розрахунків із застосуванням платіжних вимог-доручень регулювався Інструкцією № 7.
Пунктом 40 даної Інструкції визначено, що у разі згоди оплатити вимогу-доручення платник заповнює нижню частину цього документа і здає його в банк, що його обслуговує.
Платіжні вимоги-доручення приймаються банками протягом двадцяти календарних днів з дня виписки. День заповнення платіжної вимоги-доручення не враховується.
Оскільки сторони за договором від 06.07.1999 №22-кр-Д-5-627 не встановили стооку перерахування коштів за платіжною вимогою-дорученнями, то до таких відносин слід застосовувати правила п. 40 Інструкції № 7.
Крім того, відповідач у ході розгляду даної справи неодноразово підтверджував отримання платіжної вимоги-доручення від 24.12.1999 №09, а саме: у відзиві на позовну заяву по справі № 16/8 (т.1, арк. спр. 70-71), у відзиві на апеляційну скаргу позивача по справі №16/8 (т.1, арк. спр. 125-126), у касаційній скарзі по справі № 16/8 (т.1, арк. спр. 141-142).
Факт отримання відповідачем платіжної вимоги-доручення від 24.12.1999 №09 знайшло своє відображення в рішення господарського суду від 14.04.2006 по справі №16/8, в постанові Луганського апеляційного господарського суду від 05.06.2006 по справі №16/8, і цей факт відповідачем не оскаржувався, про що свідчить і постанова Вищого господарського суду України від 26.09.2006 по справі № 16/8.
На підставі вищевикладеного, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Луганської області від 05.12.2006 по справі №1/514(16/8) ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин та відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги відносяться на заявника –ВАТ „Лисичанськнафтооргсинтез”, м. Лисичанськ Луганської області.
У судовому засіданні за згодою представників сторін оголошені вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись ст.ст. 43, 49, 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Лисичанськнафтооргсинтез”, м. Лисичанськ Луганської області, на рішення господарського суду Луганської області від 05.12.2006 по справі №1/514 (16/8) залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 05.12.2006 по справі №1/514(16/8) залишити без змін.
Відповідно ч. ч. 3, 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя С.С. Єжова
Суддя Т.М.Баннова
Суддя К.І.Бойченко