ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
___________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
Іменем України
25.01.2007 року Справа № 5/160пн
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Медуниці О.Є.
суддів Баннової Т.М.
Бойченка К.І.
Секретар судового засідання: Сідорова О.А.
за участю представників сторін:
від позивача Седляр О.П., ліквідатор, постанова господарського суду Луганської області від 12.08.03 №9/44б, паспорт серії ЕК №732104 виданий Артемівським РВУМВС України в Луганській області від 09.01.98;
від відповідача Гапонов О.С., представник за довіреністю
№92 від 05.01.07;
Онищенко А.В., представник за довіреністю
№14403 від 21.12.06;
від третьої особи - Пятков В.Ю., представник за довіреністю
Луганська обласна філія АКБ №4077 від 18.12.06;
„Укрсоцбанк”
від третьої особи - Чередніченко В.А., ген. директор паспорт
ВАТ „Слов’янський комерційний серії ЕК №192772 виданий Ленінським
центр” РВУМВС України в Луганській області від
26.07.96;
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
„Стахановський вагонобудівний завод”,
м. Стаханов Луганської області
на рішення
господарського суду Луганської області
від 20.11.06
по справі №5/160пн (суддя Закропивний А.В.)
за позовом Акціонерного товариства закритого типу
„Слов’янський торговець”, м. Луганськ
до відповідача Відкритого акціонерного товариства
„Стахановський вагонобудівний завод”,
м. Стаханов Луганської області
треті особи, які не заявляють
самостійних вимог на
предмет спору на стороні
відповідача
Луганська обласна філія АКБ
„Укрсоцбанк”, м. Луганськ
Відкрите акціонерне товариство
„Слов’янський комерційний центр”,
м. Кіровськ Луганськ області
про витребування майна та стягнення збитків
ВСТАНОВИВ:
Акціонерне товариство закритого типу „Слов’янський торговець”, м. Луганськ, звернулося до господарського суду Луганської області про зобов’язання Відкрите акціонерне товариство „Стахановський вагонобудівний завод”, м. Стаханов Луганської області повернути металопрокат у кількості 434,7 тон.
Рішенням господарського суду Луганської області від 20.11.06 у справі №5/160пн (суддя – Закропивний О.В.) позов задоволений частково; зобов’язано відповідача повернути позивачу металопрокат в кількості 373 тони 900 кілограм; стягнуто з відповідача на користь позивача витрати зі сплати державного мита у сумі 1462 грн. 17 коп. та витрати на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу у сумі 101 грн. 49 коп.
Суд першої інстанції виходив з того, що: позовні вимоги обґрунтовані; на час слухання справи кількість не повернутого відповідачем металопрокату становила 373 тони 900 кілограм, які, крім того, передані позивачем в заставу Луганській обласній філії АКБ „Укрсоцбанк” для забезпечення прийнятих на себе зобовязань; представник відповідача в судовому засіданні не заперечив факту наявності на зберіганні в нього металопрокату позивача.
В обґрунтування рішення місцевий господарський суд посилався на ст.ст.5, 202, п.1 ч.1. ст.208, ч.1 ст.936, ч.1 ст.937, ч.1 ст. 949 Цивільного кодексу України.
Не погоджуючись з даним рішенням, відповідач – Відкрите акціонерне товариство „Стахановський вагонобудівний завод”, звернувся до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 01.12.06 №13387, якою просить рішення господарського суду Луганської області від 28.11.06 у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити.
В обґрунтування своїх вимог по скарзі відповідач посилається на те, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права; неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи; не доведені обставини, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими.
Третя особа – Луганська обласна філія АКБ „Укрсоцбанк”, відзивом від 17.01.07 №02-13/85-12 з доводами апеляційної скарги не погоджується, просить рішення господарського суду Луганської області залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.
Відзивом на апеляційну скаргу б/н від 25.01.07 третя особа – Відкрите акціонерне товариство „Слов’янський комерційний центр”, м. Кіровськ Луганськ області, вимоги апеляційної скарги відхилив, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.
Розпорядженням від 07.11.06 голови Луганського апеляційного господарського суду, відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України”, для розгляду апеляційної скарги Відкритого акціонерного товариства „Стахановський вагонобудівний завод”, м. Стаханов Луганської області, від 01.12.06 №13387 на рішення господарського суду Луганської області від 20.11.06 у справі №5/160пн призначена судова колегія у складі: Медуниця О.Є. - суддя – головуючий, Баннова Т.М., Парамонова Т.Ф. – судді.
У зв’язку з відрядженням судді Парамонової Т.Ф., розпорядженням від 24.01.07 голови Луганського апеляційного господарського суду, для розгляду апеляційної скарги Відкритого акціонерного товариства „Стахановський вагонобудівний завод”, м. Стаханов Луганської області, її виключено із складу колегії суддів та введено суддю Бойченко К.І.
Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України в процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами повторно розглядає справу.
Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін присутніх в судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
01.10.96 між сторонами підписано акт відповідального зберігання металопрокату „згідно специфікації”.
Найменування, кількість, ціна, сума переданого металопрокату, тобто специфікація, зазначені в даному акті.
Судова колегія погоджується із доводами суду першої інстанції, що зазначений акт свідчить про вчинення сторонами двостороннього правочину, який є договором зберігання.
За даним актом (договором) Акціонерне товариство закритого типу „Слов’янський торговець” передав, а Відкрите акціонерне товариство „Стахановський вагонобудівний завод” прийняв на відповідальне зберігання 899,6 тон металопрокату, що належить позивачу.
Позивач неодноразово звертався до відповідача із вимогами про повернення металопрокату, але на даний час він не повернений.
Відповідач вважає, що вимоги позивача є необґрунтованими, оскільки:
- Відкрите акціонерне товариство „Стахановський вагонобудівний завод” не одержувало від Акціонерного товариства закритого типу „Слов’янський торговець” будь –якого металопрокату;
- відсутні документи про відвантаження оспорюваної металопродукції (товарно – транспортні, залізничні накладні) (див. відзив на позов – а.с.9-10 та апеляційну скаргу);
- особа, що підписала акт від імені відповідача не мала на це повноважень;
07.12.03 сплинув строк позовної давності для звернення позивача з даним позовом;
- вимоги позивача є погашеними згідно ч.1 ст.14 та ч.5 ст.31 Закону України №784–XIV від 30.06.99 „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі – Закон №784–XIV від 30.06.99).
Судова колегія не погоджується із даними доводами у зв’язку із наступним.
Скаржник посилається на погашення вимог позивача, як конкурсного кредитора, оскільки той не звернувся в процедуру банкрутства із даними вимогами в суд, що на думку відповідача випливає із положень п.1 ст.14 та п.5 ст.31 Закону №784–XIV від 30.06.99.
Але, справа про банкрутство відповідача була порушена 19.02.97 (а.с.31).
Публікацію про порушення даної справи ініціюючим кредитором здійснено в офіційному друкованому органі Кабінету Міністрів України – газеті „Урядовий кур’єр” №137 від 29.07.00
Закон України №784–XIV від 30.06.99 „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” набрав чинності 01.01.04.
Положення цього закону могли застосовуватися при розгляді господарськими судами справ про банкрутство незалежно від дати порушення провадження у справі про банкрутство, але при цьому суд мав винести з цього питання відповідну ухвалу, тоді подальше провадження у справі про банкрутство здійснювалося відповідно до Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (ч.4 п.1 Розділу VII „Прикінцеві положення” Закону України №784 – XIV від 30.06.99).
Відповідна ухвала – про подальше провадження за нормами Закону України №784 – XIV від 30.06.99 у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства „Стахановський вагонобудівний завод” прийнято арбітражним судом Луганської області 19.03.01 (див. додаток до листа від 25.01.07 №05/67-11/47б).
Таким чином звернення кредиторів із грошовими вимогами до боржника, що здійснювалось у період 29.07.00 – 29.08.00, відбувались за процедурою передбаченою Законом України №2343-XII від 14.05.92 „Про банкрутство”.
Порядок звернення кредиторів із майновими вимогами до боржника було врегульовано ст.10 Закону України „Про банкрутство”.
Дана норма не містила положень про погашення вимог кредиторів у разі пропуску ними місячного строку після публікації оголошення.
Така норма була передбачена тільки в ліквідаційній процедурі (п.9 ст.21 Закону України „Про банкрутство”), але ліквідаційна процедура стосовно відповідача по справі №05/67-11/47. не відкривалась.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 19.07.01 припинено провадження у справі про банкрутство відповідача у зв’язку із затвердженням мирової угоди (а.с.32-34).
Крім того майно, що знаходиться на зберіганні не могло потрапити до ліквідаційної маси банкрута, як таке, що йому не належить.
Позов про витребування майна може бути вчинено у будь –який час (ст.ст.398, 400 Цивільного кодексу України) в порядку позовного провадження, а не за правилами процедури банкрутства, незалежно від стадії процедури банкрутства, в тому числі після припинення провадження у справі про банкрутство у зв’язку із затвердженням мирової угоди.
Отже доводи скаржника про погашення вимог позивача за процедурою банкрутства відповідача є помилковими.
Відповідач стверджує, що йому металопрокат не передавався на зберігання, а також вважає, що окрім акту зберігання від 01.10.96 даний факт не підтверджується ніякими матеріалами справи.
Факт передачі позивачем металопрокату на зберігання відповідачу підтверджується, як актом відповідального зберігання, так і іншими документами.
Не можуть бути прийняті до уваги доводи відповідача про те, що акт відповідального зберігання не є належним доказом, оскільки підписаний не уповноваженою на те особою.
Даний акт (а.с.7) від імені відповідача підписаний заступником генерального директора по фінансах, підпис посвідчено печаткою підприємства.
Відповідач не надав доказів, що позивач був повідомлений або іншим чином обізнаний про відсутність у заступника директора підприємства повноважень на підпис такого документа.
Згідно частини другої ст.62 Цивільного кодексу УРСР (що була чинною під час підписання акту) повноваження може також бути явним із обстановки, в якій діє представник (тобто в даному випадку наявність у представника відповідача посади заступника директора).
Згідно ст.63 Цивільного кодексу УРСР угода, укладена від імені іншої особи, особою не уповноваженою на її підписання, або із перевищенням повноважень, змінює, припиняє цивільні права і обов’язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення угоди цією особою.
Наступне схвалення угоди робить її дійсною з моменту її укладення. Аналогічні положення містить ст.241 Цивільного кодексу України.
Листами від 01.12.00 №1936 (а.с.83), від 16.11.01 №4915 (а.с.87), від 18.07.00 (а.с.91) керівник підприємства підтвердив наявність у відповідача зобов’язання перед позивачем щодо зберігання і повернення металопрокату, отже дії щодо підписання акту відповідального зберігання, в будь якому разі, були схвалені першим керівником і тому правочин (договір зберігання металопрокату), оформлений актом відповідального зберігання, є дійсним.
Стосовно доводів відповідача про відсутність первинних документів про доставку металопрокату відповідачу.
Судова колегія враховує пояснення ліквідатора позивача в судовому засіданні 25.01.07 про те, що стосовно позивача у 2003 році було порушено справу про банкрутство, 12.08.03 позивач визнаний банкрутом, його призначено ліквідатором (а.с.8); суду на розгляд були подані всі матеріали які стосувалися даної справи, що зберігалися у позивача та були передані ліквідатору підприємством.
Оцінюючи надані матеріали судова колегія приймає до уваги наступні документи та враховує такі обставини про які вони свідчать.
Листи відповідача від 01.12.00 №1936 (а.с.83), від 16.11.00 №4915 (а.с.87), від 18.07.00 б/н (а.с.9), які свідчать, що перший керівник підтвердив наявність у відповідача зобов’язання перед позивачем щодо зберігання його металопрокату (оригінали даних листів досліджені в судовому засіданні 25.01.07).
Оскільки відповідач у відзивах та апеляційній скарзі наполягає на відсутності будь – яких відносин між сторонами щодо зберігання металопрокату позивача, а позивач наполягає на зобов’язаннях відповідача тільки за одним правочином від 01.10.96, судова колегія вважає, що у зазначених листах мова йде про зберігання металопрокату саме за актом (договором) про відповідальне зберігання від 01.10.96.
Крім того факт знаходження зазначеного вище металопрокату позивача був предметом дослідження слідчих, судових органів та прокуратури.
Так, із постанови заступника прокурора Луганської області від 11.03.01 про припинення кримінальної справи порушеної відносно посадових осіб позивача, відповідача, Акціонерного товариства закритого типу „Ісполін” і Стахановської міської ради вбачається, що 12.08.96 Акціонерне товариство закритого типу „Слов’янський торговець” відвантажило Акціонерному товариству закритого типу „Ісполін” 750 тон феросиліція.
За даний феросиліцій АТЗТ „Ісполін” поставив АТЗТ „Слов’янський торговець” 983,16 тон металопродукції, що була відвантажена на виробничих площах Відкритого акціонерного товариства „Стахановський вагонобудівний завод” (а.с.33).
Згідно висновку заступника прокурора 983,16 тон металопрокату є власністю АТЗТ „Слов’янський торговець”, як такою, що одержана в результаті реалізації феросиліція.
У зв’язку із тим, що 409,57 тон металопродукції позивача, яка знаходилась на збереженні у Відкритого акціонерного товариства „Стахановський вагонобудівний завод” була долучена слідчими органами до матеріалів кримінальної справи №43/98/0008, заступник прокурора Луганської області, припиняючи кримінальну справу, постановив про повернення АТЗТ „Слов’янський торговець” 409,57 тон металопродукції, що знаходиться на зберіганні у Відкритого акціонерного товариства „Стахановський вагонобудівний завод” (зворот а.с.33).
Відомості про наявність у відповідача на зберіганні 409,57 тон металопрокату, який належить АТЗТ „Слов’янський торговець” міститься також, в постанові заступника прокурора Луганської області від 08.07.00 про скасування постанови від 11.03.98 про долучення металопродукції до матеріалів справи як речових доказів про здачу її на зберігання Відкритому акціонерному товариству „Стахановський вагонобудівний завод” (а.с.63).
Аналогічні відомості містяться в листі заступника прокурора Луганської області від 25.07.00 №4/3-014-98 адресованого начальнику державної податкової інспекції в м. Стаханові (а.с.60).
Судова колегія також приймає до уваги такі обставини.
14.06.99 між позивачем та третьою особою (Луганською обласною філією АКБ „Укрсоцбанк”) по даній справі було укладено договір застави АВВ №225935, згідно якого заставник (позивач) передав заставодержателю (третій особі) в заставу товар (а.с.46):
Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Роєнко І.В., про що здійснена запис у реєстрі за №1216.
За поясненнями представника третьої особи (Луганської обласної філії АКБ „Укрсоцбанк”) заставодержатель у зв’язку із укладенням даної угоди з’ясовував наявність даного металопрокату.
Рішенням третейського суду м. Луганськ від 19.07.99 по справі №9/99 звернено стягнення на майно АТЗТ „Слов’янський торговець” на користь АКБСР „Укрсоцбанк” (металопрокат) на суму 292422 грн. 00 коп. за переліком наведеним у рішенні.
Актом опису і арешту майна від 21.07.99 державним виконавцем на виконання рішення третейського суду м. Луганськ було накладено арешт на металопрокат, що належить позивачу та знаходиться у відповідача.
Даний факт було також встановлено господарським судом Луганської області в рішенні від 02.04.02 по справі №17/126н порушеної за позовом ВАТ „Стахановський вагонобудівний завод” до ВДВС Стахановського міського управління юстиції, м. Стаханов про визнання недійсним акту опису та арешту майна (а.с.52).
В даному рішення в тому числі зазначено, що судом встановлено, що за актом зберігання від 01.10.96 ВАТ „Стахановський вагонобудівний завод” передано на зберігання 899,6 тон металопрокату, ...”позивач визнав те, що метал належить АТЗТ „Слов’янський торговець” і погоджується повернути цей метал”. „Дії державного виконавця ніяким чином не порушують права позивача, оскільки він не є власником арештованого майна” (зворот а.с.52).
Зазначене рішення залишено без змін постановою Донецького господарського суду від 05.06.02, тобто набрало законної сили (а.с.53-54) До касаційної інстанції рішення не оскаржувалось (за поясненнями позивача і відповідача в судовому засіданні 25.01.07), тобто є чинним і на даний час.
В постанові апеляційної інстанції від 05.06.02 по справі №17/126н зазначено, що акт опису та арешту майна укладений в межах повноважень державного виконався та узгоджується з Законом України „Про виконавче провадження” (зворот а.с.53).
Разом із тим рішення третейського суду не було виконано з підстав зазначених в акті державного виконавця від 25.04.02 (а.с.60) та у листі начальника ВДВС Стахановського міського управління юстиції від 23.05.02, а саме: ненадання відповідачем доступу до арештованого майна представникам сторін виконавчого провадження і їх транспорту всупереч вимог державного виконавця.
Крім того рішенням суду міста Стаханова Луганської області від 25.06.02 у справі №2-270 визнано недійсним акт опису й арешту майна державного виконавця ВДВС м. Стаханова від 21.07.99.
В даному судовому рішенні визнано акт опису й арешту майна з мотивів захисту інтересів фізичної особи – позивача, якій було державним виконавцем передано майно на зберігання.
Питання про наявність чи відсутність майна за даним судовим актом не вирішувалося.
Отже судова колегія вважає, що суд першої інстанції вірно зазначив, що саме „акт відповідального зберігання” підписаний сторонами свідчить про наявність у сторін зобов’язань за договором схову. Разом із тим аналіз зазначених вище обставин та матеріалів справи у сукупності також приводить суд до аналогічного висновку.
Щодо строку позовної давності.
Згідно зі ст.71 Цивільного кодексу УРСР загальний строк позовної давності – три роки встановлено для захисту права за позовом особи, право якої порушено.
Статі 256 та 257 Цивільного кодексу України містить аналогічні положення.
Плинення строку позовної давності починається зі дня виникнення права на позов.
Право на позов виникає зо дня, коли особа дізналася чи мала дізнатися про порушення свого права (ст.76 Цивільного кодексу УРСР).
Позивач декілька разів звертався до відповідача із вимогою про відвантаження йому металопрокату (а.с.16-19), але відповідач вважає, що початок перебігу строку позовної давності слід обраховувати з 07.12.00, тобто, коли сплинув семиденний термін, з часу надіслання позивачем письмової вимоги до відповідача про повернення металопрокату, тобто претензії №186 від 29.11.00. Претензія надійшла до ВАТ „Стахановський вагонобудівний завод” 30.11.00.
Разом із тим відповідач не враховує такі обставини.
Після одержання зазначеної претензії ним було надіслано позивачу листа №1936 від 01.12.00, в якому повідомив про поважність причин з яких він не може відвантажити металопрокат „находящийся на хранении”, оскільки він відключений від електроенергії „згідно до акту про відключення електроенергії” від 27.11.00 (а.с.83).
Слід також враховувати, що з 11.03.98 до 08.07.00 даний металопрокат за постановою слідчого був долучений до кримінальної справи „як речовий доказ здачі його на зберігання до ВАТ „Стахановський вагонобудівний завод””. Дану постанову було скасовано заступником прокурора Луганської області тільки 08.07.00 (а.с.85).
Кримінальну справу порушену 03.03.98 було закрито 11.03.01.
Згідно акту опису й арешту майна від 21.07.99 майно знаходилось під арештом державної виконавчої служби до прийняття рішення судом міста Стаханова Луганської області від 25.06.02 (а.с.93).
Отже до 25.06.02 металопрокат був вилучений із вільного обігу.
Позивач не мав права забрати металопрокат з місця його зберігання, а отже не мав підстав вважати, що невидача металу відповідачем порушує його права до часу зникнення всіх обставин, що були підставою невідвантаження його відповідачем, тобто до 25.07.02.
Таким чином час перебігу строку позовної давності слід обраховувати з 26.07.02, який сплинув 26.07.05.
Позивач звернувся із позовом по даній справі 22.03.05, тобто до сплинення строку позовної давності.
Отже судова колегія вважає, що датою коли вимоги позивача щодо видачі металу, повинні були бути задоволені відповідачем, є 26.07.02, враховуючи неодноразові звернення АТЗТ „Слов’янський торговець” із даними вимогами.
Щодо кількості металу, який належить позивачу.
Судом встановлено, що за актом відповідального зберігання металопрокату від 01.10.96 на зберігання відповідачу було здано 899,6 тон металопрокату.
В судовому засіданні 25.01.07 (як і в суді першої інстанції) ліквідатор пояснив, що у зв’язку із відсутністю в нього інших первинних документів, окрім акту, про відповідальне зберігання і неможливістю довести точну цифру металопрокату, що залишилося на зберіганні, він вважає, що суд першої інстанції вірно зазначив в рішення кількість 373, 9 тон, що зазначена в договорі про заставу.
За таких обставин судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції щодо витребування від відповідача на користь позивача 373 тон 900 кг – металопрокату, які передані позивачем в заставу Луганській обласній філії АКБ „Укрсоцбанк”.
Оскільки дана кількість була зазначена позивачем в договорі застави, то і номенклатура металопрокату також була визначена судом згідно переліку в даному договорі.
Судова колегія вважає, що оскільки рішення стосовно переліку (номенклатури) металопрокату є фактично прийнятим судом першої інстанції, про що свідчить мотивувальна частина оскаржуваного рішення (йде посилання на договір застави), але даний перелік не наведений в резолютивній частині, дана обставина має бути усунена в порядку ст.88 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що металопрокат завжди наявний на підприємстві, оскільки це пов’язано із основною діяльністю ВАТ „Стахановський вагонобудівний завод” (див. лист від 25.01.07).
Таким чином, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України рішення місцевого господарського суду Луганської області від 20.11.06 по справі №5/160пн ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин та відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення не вбачається.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника – Відкрите акціонерне товариство „Стахановський вагонобудівний завод”, м. Стаханов Луганської області.
У судовому засіданні за згодою представників сторін присутніх в судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись ст.ст.43, 49, 99, 101, п.1 ст. 103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Стахановський вагонобудівний завод”, м. Стаханов Луганської області, від 01.12.06 №13387 на рішення господарського суду Луганської області від 20.11.06 у справі №5/160пн залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 20.11.06 у справі №5/160пн залишити без змін.
3. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя О.Є. Медуниця
Суддя Т.М. Баннова
Суддя К.І. Бойченко