ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
____________________________________________________________________________________
У Х В А Л А
Іменем України
17.01.2007 року Справа № 14/219н
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:головуючого: Медуниці О.Є.
суддів: Єжової С.С.
Семендяєвої І.В.
Секретар судового засідання Сідорова О.А.
за участю представників сторін:
від заявника Чуприн Ю.М., помічник військового
прокурора Луганського гарнізону,
посвідчення №196 від 24.05.04;
від позивача повноважний представник Міністерства
оборони України в судове засідання
не прибув;
від позивача Овсейчик О.П., начальник Луганської
квартирно - експлуатаційної частина р-ну
південного ОК МОУ;
Тищенко О.О., юрист Луганської квартирно
- експлуатаційної частина р-ну південного
ОК МОУ, довіреність №2 від 04.01.07;
Даценко Ю.С., представник за довіреністю
від Луганської квартирно-експлуатаційної
частина р-ну південного ОК МОУ №2003
від 14.12.06;
від відповідача Яндян О.А., представник за довіреністю
№01-03-30/1033а від 28.02.06;
від третьої особи Товт О.М., директор "Управління житлового
будівництва" Державної спеціалізованої
фінансової установи "Державний фонд
сприяння молодіжному будівництву";
Очередько Р.М., ведучий юрист
"Управління житлового будівництва"
Державної спеціалізованої фінансової
установи "Державний фонд сприяння
молодіжному будівництву", довіреність
№13 від 10.01.07;
Альошина Т.Г., директор Луганського
регіонального управління Державної
спеціалізованої фінансової установи
"Державний фонд сприяння молодіжному
будівництву";
за участю спеціаліста Войшвілло В.М., представник за
довіреністю від Луганського міського
управління земельних ресурсів
№01-13/14 від 17.01.07;
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
апеляційне подання Військового прокурора Луганського гарнизону
та
апеляційну скаргу Квартирно – експлуатаційного відділу
м. Луганська Південного Оперативного
командування Міністерства оборони
України, м. Луганськ
на постанову
господарського суду Луганської області
від 18.10.06
по справі №14/219н
(головуючий суддя – Лісовицький Є.А.,
судді – Пономаренко Є.Ю., Ворожцов Г.А.)
за позовом Військового прокурора Луганського гарнизону
в інтересах держави в особі:
Міністерства оборони України – органу
уповноваженого державою здійснювати
відповідні функції у спірних відносинах,
м. Київ
та
Квартирно – експлуатаційного відділу
м. Луганська Південного Оперативного
командування Міністерства оборони
України, м. Луганськ
до відповідача Луганської міської ради, м. Луганськ
третя особа, яка не заявляє
самостійних вимог на
предмет спору на стороні
відповідача Луганське регіональне управління
Державної спеціалізованої фінансової установи
„Державний фонд сприяння молодіжному
житловому будівництву”, м. Луганськ
про визнання недійсним рішення, визнання
недійсним договору оренди землі
та повернення земельної ділянки
ВСТАНОВИВ:
Представник першого позивача - Міністерства оборони України, що з’явився в судове засідання 17.01.07, не представив суду доказів його належних повноважень (строк дії довіреності №220/221/д від 30.06.06 сплинув 31.12.06), тому начальник Луганської квартирно - експлуатаційної частини р-ну південного ОК МОУ Овсейчик О.П. – приймав участь в судовому засіданні, як представник другого позивача.
Отже, Міністерство оборони України явку свого повноважного представника в судове засідання не забезпечило, хоча було належним чином повідомлено про час і місце судового засідання, про що свідчить повістка – повідомлення відправлена телеграфом 12.01.07 (квитанція №41/434501), яку отримав повноважний представник 15.01.07, тому судова колегія вважає за можливе розглянути дану справу в апеляційному провадженні за матеріалами наявними у справі за відсутності представника першого позивача.
Військовий прокурор Луганського гарнізону звернувся до господарського суду Луганської області в інтересах Держави в особі Міністерства оборони України – органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, м. Київ (далі – перший позивач), та Квартирно – експлуатаційного відділу м. Луганська Південного Оперативного командування Міністерства оборони України, м. Луганськ (далі - другий позивач), з позовом та просить:
- визнати недійсним та скасувати рішення Луганської міської ради (далі - відповідач) від 30.11.04 №27/222 „Про передачу Східноукраїнському регіональному відділенню Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву в оренду земельної ділянки під будівництво та розміщення багато секційного десятиповерхового житлового будинку за адресою: містечко Гостра Могила (біля будинків №157 та №158), м. Луганськ;
- визнати недійсним договір оренди землі від 26.04.05, укладений між відповідачем та третьою особою – Луганським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи „Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву”;
- повернути першому позивачу зазначену вище земельну ділянку (а.с.3-10,Т.1).
09.10.06 в судовому засіданні прокурор подав заяву, якою уточнив позовні вимоги та просить:
- скасувати рішення Луганської міської ради №27/222 від 30.11.04;
- визнати недійсним договір оренди землі від 26.04.05;
- зобов’язати Луганську міську раду повернути Міністерству оборони України земельну ділянку (а.с.91,Т.2).
Постановою господарського суду Луганської області від 18.10.06 по справі №14/219ад провадження по даній справі в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 26.04.05 закрито на підставі п.1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки даний спір не підлягає вирішенню в адміністративних судах, а підлягає розгляду в порядку встановленому Господарським процесуальним кодексом України у господарському суді.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено на підставі ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України та тому, що відсутні правові підстави для їх задоволення.
Не погоджуючись з постановою господарського суду Луганської області від 18.11.06 по справі №14/219н Військовий прокурор Луганського гарнизону та позивач - Квартирно – експлуатаційний відділ м. Луганська Південного Оперативного командування Міністерства оборони України, звернулися до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційним поданням від 10.11.06 №3031 та апеляційною скаргою від 15.11.06 №1789, в яких просять постанову місцевого господарського суду від 18.10.06 по даній справі скасувати та прийняти нову про задоволення позовних вимог прокурора.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог прокурор посилаються на те, що судом першої інстанції неповно з’ясовані обставини справи, що мають значення для вірного вирішення цієї справи; не доведені обставини, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими; висновки суду, які викладені в постанові не відповідають обставинам справи; порушені норми матеріального та процесуального права.
Другий позивач - Квартирно – експлуатаційний відділ м. Луганська Південного Оперативного командування Міністерства оборони України, мотивуючи свої апеляційні вимоги в апеляційній скарзі зазначив, що постанова суду першої інстанції є необґрунтованою, прийнята з порушенням норм процесуального права, зокрема вимог ч.2 ст.26, ч. 2 ст.71, ст.138 Кодексу адміністративного судочинства України, які привели к неповному з’ясуванню обставин справи та неправильному застосуванню норм матеріального права.
Луганська міська рада надала заперечення від 12.12.06 б/н на апеляційне подання Військового прокурора Луганського гарнизону, в яких зазначила, що оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою, просить апеляційне подання залишити без задоволення, а постанову – без змін.
17.01.07 в судовому засідання третя особа надала заперечення, в яких з доводами апеляційного подання не погоджується, просить апеляційне подання залишити без задоволення, а постанову – без змін.
Розпорядженням від 20.07.2006 голови Луганського апеляційного господарського суду для розгляду апеляційного подання Військового прокурора луганського гарнизону від 10.11.06 та апеляційної скарги Квартирно – експлуатаційного відділу м. Луганська Південного Оперативного командування Міністерства оборони України від 15.11.06 на постанову господарського суду Луганської області від 18.10.06 у справі №14/219н призначена судова колегія у складі: головуючий суддя – Медуниця О.Є., суддя – Єжова С.С., суддя – Семендяєва І.В.
Згідно ст. 189 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 17.11.06 по справі №14/219н відкрите апеляційне провадження за апеляційним поданням Військового прокурора Луганського гарнизону, м. Луганськ.
Відповідно до ст. 190 Кодексу адміністративного судочинства України Луганський апеляційний господарський суд ухвалою від 27.11.06 по справі №14/219н закінчив підготовку та призначив адміністративну справу до апеляційного розгляду за апеляційним поданням Військового прокурора Луганського гарнизону, м. Луганськ.
Згідно ст. 189 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 08.12.06 по справі №14/219н відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Квартирно – експлуатаційного відділу м. Луганська Південного Оперативного командування Міністерства оборони України.
Відповідно до ст. 190 Кодексу адміністративного судочинства України Луганський апеляційний господарський суд ухвалою від 11.12.06 по справі №14/219н закінчив підготовку та призначив адміністративну справу до апеляційного розгляду за апеляційною скаргою Квартирно – експлуатаційного відділу м. Луганська Південного Оперативного командування Міністерства оборони України.
Учасники судового процесу по справі, направленими судом апеляційної інстанції повістками - викликами, сповіщені, що розгляд скарги відбудеться 14.12.06, у вказаний час і в приміщенні Луганського апеляційного господарського суду за вказаною адресою.
Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Обговоривши доводи апеляційного подання та апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційне подання та апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п.1.6 Положення про Луганське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи „Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву” регіональне управління Фонду (третя особа у справі) є правонаступником Східноукраїнського регіонального відділення Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву, створеного до рішення спостережної ради Фонду від 20.12.00 (протокол №1) та наказу Голови правління Фонду від 21.03.01 №17/9 (а.с.68,Т.1).
30.11.04 Луганською міською радою прийнято рішення №27/222 “Про передачу Східноукраїнському регіональному відділенню Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву в оренду земельної ділянки під будівництво та розміщення багатосекційного десятиповерхового житлового будинку за адресою: містечко Гостра Могила (біля будинків №157 та №158), м. Луганськ (а.с.18-20,Т.1).
26.04.05 між Луганською міською радою (Орендодавець) та Східноукраїнським регіональним відділенням Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву (Орендар) укладений договір оренди землі (далі – договір оренди землі) (а.с.21-24,Т.1).
Пунктом 1 договору оренди землі передбачено, що Орендодавець на підставі рішення Луганської міської ради від 30.11.04 №27/222 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: містечко Гостра Могила (біля будинків №157 та 158), м. Луганськ, під будівництво та розміщення багатосекційного десятиповерхового житлового будинку.
Відповідно до п.3 договору оренди землі в оренду передається земельна ділянка загальною площею 4,5156 га.
Договір укладено на 10 (десять) років (п.7 договору оренди землі).
Прокурор звернувся з позовом про скасування рішення Луганської міської ради №27/222 від 30.11.04 „Про передачу Східноукраїнському регіональному відділенню Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву в оренду земельної ділянки під будівництво та розміщення багатосекційного десятиповерхового житлового будинку за адресою: містечко Гостра Могила (біля будинків № 157 та № 158), м. Луганськ”; визнання недійсним договору оренди землі від 26.04.05, укладеного відповідачем з третьою особою; зобов’язання Луганської міської ради повернути Міністерству оборони України земельну ділянку.
Відповідно до ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.65 Земельного кодексу України встановлено, що порядок використання земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється законом.
Відповідно до ст.77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово - навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.
Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності.
Порядок використання земель оборони встановлюється законом.
Відповідно до ст.1 Закону України „Про використання земель оборони” землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово - навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України (далі - військові частини).
Військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України (ст.2 Закону України „Про використання земель оборони”).
Частиною 3 ст.84 Земельного кодексу України встановлено, що до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать, зокрема, землі оборони, крім земельних ділянок під об'єктами соціально - культурного, виробничого та житлового призначення.
Луганську квартирно – експлуатаційну частину району реорганізовано у квартирно - експлуатаційний відділ м. Луганська згідно директиви Міністра оборони України від 30.06.05 № Д-322/1/014 (а.с.65-67, Т.2).
Як вбачається з матеріалів справи, виконавчим комітетом Ворошиловградської міської ради у 1978 році квартирно - експлуатаційній частині району видано акт Б №008880 на право постійного користування земельною ділянкою площею 709,7 га для вищого військового авіаційного училища штурманів про що у книгу записів державних актів права користування землею вчинено запис №34 (див. копію акту - а.с.5-9, Т.2).
У матеріалах справи є, також, копія акту на право постійного користування земельною ділянкою площею 709,7 га, який видано виконавчим комітетом Ворошиловградської міської ради для вищого військового авіаційного училища штурманів, про що у книгу записів державних актів права користування землею вчинено запис 27.03.1978 за №34 (а.с.33-46, Т.1).
В судовому засіданні 17.01.07 судом досліджено оригінал державного акту, який було надано другим позивачем, тому судова колегія приймає до уваги дану копію документу.
Даний оригінал співпадає з копією на а.с.5-9, Т.2.
Прокурор і позивачі обґрунтовуючи свої вимоги, посилаються на зазначений акт на землю, а також на акт інвентаризації земель Міністерства оборони України на території м. Луганська (а.с.35-37, Т.1).
Аналізуючи дані матеріали справи апеляційна інстанція враховує наступне.
Для з’ясування питання чи порушені права позивачів, насамперед слід з’ясувати питання як співвідносяться земельні ділянки, що надані у користування другому позивачу та третій особі.
Оскаржуване рішення міської ради прийнято на підставі проекту відведення земельної ділянки розробленим Луганським комунальним землевпорядним підприємством, площею 4,5156 га. Висновок Управління міської ради з питань регулювання земельних відносин від 19.11.01 №19-11/5 свідчить, що земельна ділянка площею 4,5156 га вільна від забудови, зазначена ділянка або її частина нікому не надані. Проект відведення отримав позитивний висновок державної землевпорядної експертизи Луганського міського управління земельних ресурсів (а.с.119, Т.1).
Відповідач наполягає на тому, що в нього відсутні дані про наявність державного акту на землекористування у другого відповідача за адресою: військове містечко №4, вул. Гостра Могила, м. Луганськ, а також технічні матеріали про відведення земельної ділянки площею 709,7 га.
В позовній заяві та апеляційному поданні прокурор наголошує на праві постійного користування Міністерства оборони земельною ділянкою площею 739,3 га, оскільки дана земельна ділянка відведена для користування Луганському вищому військовому авіаційному училищу штурманів.
Дані доводи прокурора не відповідають дійсності та суперечать законодавству, оскільки акт на право постійного користування представлено позивачем лише на ділянку 709,7 га.
„Акт інвентаризації земель Міністерства оборони України” (а.с.35, Т.1) не є правовстановлюючим документом на землю. Крім того, в ньому зафіксовано також, що „фактична площа ділянки – 739, 3 га, за державним актом на землю – 709,7 га, із яких 7 га відведено під гаражі в установленому законом порядку.
Не є правовстановлюючими документами також довідки Управління земельними ресурсами Луганської міської ради (а.с.47-52,Т.1), що видавались у 2004 - 2006 роках.
Крім того, дані довідки не містять взагалі даних про наявність правових підстав у другого позивача володіння земельною ділянкою, в них вказується на фактичне землекористування різними земельними ділянками, але ні адреси, ні розміру ділянки, на яку посилається позивач та прокурор в них не зазначено.
За таких обставин посилання на права позивачів на земельну ділянку площею 739, 3 га є взагалі неправомірним.
Щодо наявності прав позивачів на земельну ділянку площею 709,7 га судова колегія враховує наступне.
Згідно державного акту на право користування землею Б №008880 є земельна ділянка площею 709,7 га надана виконавчим комітетом Ворошиловградської міської ради депутатів трудящих квартирно – експлуатаційній частині району для Вищого військового авіаційного училища штурманів у постійне користування.
До акту додано план землекористування КЕЧ району, а також зазначено підстави: рішення Ради Міністрів СРСР №01647 від 20.02.1948.
Відповідно до ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Судовою колегією встановлено, що при прийнятті рішення по справі №18/415пн від 20.01.06 господарським судом Луганської області та постанови від 14.04.06 по даній справі Луганськом апеляційним господарським судом за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України до луганської міської ради (другий відповідач) та її виконкому (перший відповідач), за участю третіх осію – Міністерства оборони України та Управління комунального майна Луганської міської ради про визнання права господарського відання на нежитлове приміщення, спонукання видати свідоцтво на право власності, судами першої і другої інстанції були встановлені факти, що мають значення для даної справи.
Відповідно до ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Враховуючи положення ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України судова колегія залучила матеріали справи №18/415пн для огляду і дослідження в судовому засіданні по даній справі.
Так, згідно постанови Луганського апеляційного суду, судами встановлено, що актом приймання – передачі №10 від 24.04.03 об’єкти казармено – житлового фонду Луганської КЕЧ району, в тому числі житловий фонд військового містечка №4, вул. Гостра Могила були передані від Луганської КЕЧ району до Управління комунальним майном Луганської міської ради.
Зазначені рішення суду першої інстанції і постанова апеляційної інстанції залишені без змін постановою Вищого господарського суду України від 13.07.06 по справі №18/415пн (див. матеріали залучені до даної справи зі справи №18/415пн).
Матеріалами даної справи (оголошені в судовому засіданні 17.01.07) свідчать, що згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.11.03 №689-р, прийнятим на підставі пропозиції Міністерства оборони України про передачу майнових комплексів військових містечок та колишніх аеропортів авіації, які не мають можливості самостійно забезпечувати свою сертифікаційну придатність, з державної власності у власність територіальних громад згідно з переліком, що додається та згідно п.1 даного переліку було вирішено передати у власність територіальної громади м. Луганська майновий комплекс військового містечка №4 (а.с.101, Т.1).
Причиною передачі нерухомого майна Міністерством оборони України у комунальну власність м. Луганська стало розформування Вищого військового училища штурманів, для розміщення якого було видано державний акт на землю 1998 року (військове містечко №4).
За поясненнями представника другого позивача в судовому засіданні 17.01.07 дане училище розформовано у 1995 році.
Так в листі №163/2080 від 27.07.99 Міністерство оборони України повідомляє Луганського міського голову, що у зв’язку із розформуванням ВВАУШ та згідно з Директивою Міністерства оборони України від 05.05.99 №Д-10, яку було узгоджено Міністерством фінансів України, Міністерством економіки, Фондом державного майна - житловий і казармений фонд військового містечка має бути переданий на баланс комунальних служб міста в існуючому стані.
Рішенням Луганської міської ради №12/4 від 11.11.99 надано згоду Міністерству оборони України на передачу з державної у комунальну власність територіальної громади м. Луганська об’єктів житлового фонду та інших об’єктів військового містечка №4.
Згідно акту №10 приймання – передачі казармено – житлового фонду Луганської КЕЧ району від 24.04.03, Луганська КЕЧ району здала, а Управління комунальним майном Луганської міської ради та Луганське міське комунальне підприємство прийняло, відповідно, казармений фонд воєнного містечка №4 (опис №1 – додаток №1) та житловий фонд військового містечка №4 по вул. Гостра Могила (опис №1 – додаток №3 до акту), а також земельну ділянку площею 39,9 га, яку займає житловий фонд, що передається (див. пункт 2-3 даного акту).
Згідно опису №1 – додаток №3 до акту (сторінка 2 опису) до комунального майна передано також житлові будинки №157 та №158 містечка №4 біля яких знаходиться земельна ділянка, що надана третій особі по справ №14/219н (див. матеріали залучені зі справи №18/415пн).
Відповідачем в судовому засіданні 17.01.07 було надано нові матеріали щодо передачі у комунальну власність нежитлового нерухомого майна військового містечка №4 м. Луганська (рішення виконавчого комітету №35/8 від 11.02.04, акти приймання передачі нежитлового фонду, тощо).
Таким чином згідно перелічених вище матеріалів, рішень судів випливає, що значна частина нерухомості військового містечка №4 за адресою: вул. Гостра Могила, м. Луганськ на час прийняття оспорюваного рішення міської ради м. Луганська перейшла до комунальної власності територіальної громади м. Луганська.
Відповідно до ч.2 ст.377 Цивільного кодексу України якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
За змістом п.1 ст.120 Земельного кодексу України при переході права власності на будівлю, споруду до набувача переходить право на земельну ділянку.
Таким чином значна частина земельної ділянки, наданої КЕЧ району за державним актом на землю, згідно зазначеної норми закону перейшла (повернулась) до комунальної власності разом із нерухомим майном.
Отже висновок суду першої інстанції про невизначеність меж земельної ділянки, на яку претендують позивачі, є вірним.
Судова колегія вважає також вірним висновок суду першої інстанції, щодо відсутності доказів про співвпадіння (повністю або частково) земельних ділянок, що надані третій особі та другому позивачу, оскільки відсутня технічна документація щодо відведення земельної ділянки КЕЧ району.
Акт на право постійного землекористування та план земельної ділянки не є документами, що надають змогу визначити співвідношення спірних земельних ділянок.
Спеціалісти Управління з контролю за використанням та охороною земель в Луганській області та Луганського міського управління земельних ресурсів, що залучались до участі у справі не надали відповідь на дане запитання (а.с.68,89, Т.2; а.с.108, Т.3).
Отже підсумовуючи сказане судова колегія прийшла до таких висновків.
Земельна ділянка площею 709,7 га за адресою: вул. Гостра Могила, м. Луганськ), що належить до комунальної власності за державним актом №34 (а.с.5-9, Т.2) була передана КЕЧ району м. Ворошиловграда (зараз Луганськ) у постійне користування для розміщення Вищого військового училища штурманів, що відповідає вимогам п.2 ст.77 Земельного кодексу України.
Після розформування фактичного землекористувача ВВАУШ (що відбулось у 1995 році згідно пояснення представника – начальника КЕВ м. Луганська) нерухоме майно військового містечка було передано до комунальної власності, а з ним до комунальної власності повернулась земельна ділянка, на якій майно знаходиться.
Другий позивач на даний час не впорядкував землекористування ні у зв’язку із відчуженням нерухомого майна, розформуванням фактичного землекористувача (ВВАУШ), ні у зв’язку із його реорганізацією, оскільки правонаступництво щодо земельної ділянки реорганізованої (розформованої) юридичної особи законом не передбачено.
Посилання прокурора на те, що видача державного акту на землю могла відбутися тільки після відводу земельної ділянки внатурі, як того вимагали ст.ст.20, 22 Земельного кодексу УРСР (який був чинним у 1978 році), не змінює ситуації, що склалася на даний час щодо невизначеності меж землекористування другим позивачем, як у зв’язку із відсутністю документації про відвід, так і у зв’язку із відчуженням у комунальну власність нерухомого майна військового містечка №4 по вул. Гостра Могила, м. Луганська.
Даний факт опосередковано підтвердив другий позивач представивши суду план зовнішньої межі земельної ділянки м. Луганськ, Гостра Могила (ЛВВАУШ), на якому площа ділянки зазначена не відповідно до державного акту на землю (709,7 га), а лише 686,4362 га (див. додаток до листа №231/06 від 12.12.06 – а.с.106, Т.3).
Судова колегія не може прийняти до уваги даний план, як належний доказ, з підстав невідповідності площі, а отже і меж державному акту на землю. Відведення такої земельної ділянки не відбулося відповідно до ст.20 Земельного кодексу УРСР 08.07.1970 №2874-VII. Крім того даний документ не був представлений на дослідження суду першої інстанції, за поясненнями представника другого позивача через брак коштів для його замовлення, що на думку судової колегії не є поважною причиною.
На адресу Луганського апеляційного господарського суду надійшло клопотання від представника КЕВ м. Луганська про витребування у відповідача оригіналу відводу земельної ділянки другому відповідачу та про призначення спеціаліста для визначення точного місця будівництва житлового будинку за адресою: вул. Гостра Могила, м. Луганськ (біля будинків №157 та №158).
Дане клопотання відхиляється у зв’язку із його необґрунтованістю:
- відповідач неодноразово пояснював, як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді, що в архівах Луганської міської ради відсутній Державний акт від 27.03.78 на право постійного користування земельною ділянкою площею 709,7 га, а також будь – які графічні та інші матеріали на підставі яких було видано акт; що опосередковано підтверджується довідками Управління луганської міської ради з питань регулювання земельних відносин за період 2004 – 2006 рік;
- призначення спеціаліста для визначення місце розташування будівництва житлового будинку не є компетенцією суду;
- матеріали щодо місця знаходження земельної ділянки наданої третій особі, в тому числі графічні, маються в справі;
- двомісячний термін розгляду справи апеляційним господарським судом сплинув.
Судова колегія враховує матеріали надані відповідачем із листом від 17.01.07. Так, згідно викопійовки з генерального плану м. Луганська, спірна земельна ділянка площею 4,5156 га входить у склад земельної ділянки 28,15га кварталу в містечку „Гостра Могила”, що розташований на території житлової зони колишнього військового містечка ВВАУШ (військове містечко №4).
Слід приймати також і ту обставину, що у зв’язку із розформуванням ЛВВАУШ, реорганізацією КЕЧ відсутні особи, що зазначені в державному акті на право користування земельною ділянкою площею 709,7 га №34 (а.с.5-9, Т.2) Міністерство оборони України не є правонаступником даних осіб в земельних відносинах.
Згідно п. ”в” ст.141 Земельного кодексу України припинення діяльності державних установ є підставою для припинення права користування земельною ділянкою.
Землями оборони є тільки ті землі комунальної або державної власності, що постійно використовуються під об’єкти Міністерства оборони України (ч.ч.1, 2 ст.7 Земельного кодексу України, ч.3 ст.2 Закону України „Про використання земель оборони”).
На частині земельної ділянки площею 709,7 га (колишній житловий і казармений фонд) об’єкти Міністерства оборони України відсутні.
Доводи прокурора та другого позивача про те, що Міністерство оборони України відчужувало тільки нерухоме майно без земельних ділянок є неспроможними, як такі що протирічать законодавству та фактичним даним (див. акт №10 від 24.04.03).
За таких обставин відсутні підстави вважати рішення міської ради від 30.11.04 №27/222 таким, що порушує права позивачів.
Судова колегія також вважає, що даний спір розглянуто в порядку передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України обґрунтовано.
Відповідно до п.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України спори юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, в тому числі актів індивідуальної дії є компетенцією адміністративних судів.
Згідно п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, яки й набрав законної сили з 01 вересня 2005 року, до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому підсудність таких справ визначається Господарським процесуальним кодексом України.
Тому, та з урахуванням рекомендацій Верховного суду України, провадження у даній справи продовжено за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Спори щодо визнання договору недійсним не є компетенцією адміністративного суду, тому суд першої інстанції обґрунтовано закрив провадження у справі за даними вимогами, оскільки відповідно до п.1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України такий спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а може бути розглянутий господарським судом за правилами господарського судочинства.
Таким чином, доводи скаржників за апеляційним поданням та апеляційною скаргою про те, що неповно з’ясовані обставини справи не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією, оскільки суд першої інстанції врахував ті обставини і докази, що мають значення для справи.
На підставі вищевикладеного судова колегія Луганського апеляційного господарського суду вважає, що доводи заявників апеляційного подання та апеляційної скарги необґрунтовані, постанова господарського суду Луганської області від 18.10.06 по справі №14/219н прийнята відповідно до норм чинного законодавства.
Підстав для скасування або зміни постанови не вбачається.
Питання щодо розподілу судових витрат за подання апеляційного подання не вирішується, оскільки Військовий прокурор Луганського гарнизону звільнений від їх сплати Декретом Кабінету Міністрів України „Про державне мито”.
Відповідно до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати за апеляційною скаргою підлягають віднесенню на її заявника – Квартирно – експлуатаційний відділ м. Луганська Південного Оперативного командування Міністерства оборони України.
У судовому засіданні 17.01.07 були оголошені лише вступна та резолютивна частини даної постанови.
Повний текст ухвали виготовлений протягом п’яти днів з дня закінчення розгляду справи.
Керуючись ст. ст. 17, 71, 93, 94, 104, 167, 184, 185, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч.1 ст. 205, ст.ст.205, 206, 211, 254, п.6 Розділу VІІ „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -
У Х В А Л И В :
1. Апеляційне подання Військового прокурора Луганського гарнизону від 10.11.06 №3031 на постанову господарського суду Луганської області від 18.10.06 у справі №14/219н залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу Квартирно – експлуатаційного відділу м.Луганська Південного Оперативного командування Міністерства оборони України, м.Луганськ, від 15.11.06 №1789 на постанову господарського суду Луганської області від 18.10.06 у справі №14/219н залишити без задоволення.
3. Постанову господарського суду Луганської області від 18.10.06 у справі №14/219н залишити без змін.
4. Судові витрати за подання апеляційної скарги від 15.11.06 №1789 покласти на скаржника.
Ухвала Луганського апеляційного господарського суду від 11.01.07 по справі №14/219н відповідно до ст. ст. 103, 160, 167 Кодексу адміністративного судочинства України виготовлена у повному обсязі 22.01.07.
Відповідно до ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку згідно ч. 2 ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О.Є. Медуниця
Суддя С.С. Єжова
Суддя І.В. Семендяєва