Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Постанова
Іменем України
23.10.2008 Справа № 22-а-476/08
Попередній № справи 2-а-47/2008
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лядової Т.Р. ,
суддів Єланської О.Е. ,
Кучерука О.В.
секретар судового засідання Галайдіна Г.І.
за участю:
позивача ОСОБА_2, посвідчення серії НОМЕР_1
представника відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим - Магомедової Заріат Алісултановні, довіреність № 26 від 25.06.2008р.
розглянувши апеляційну скаргу представника Головного управління Пенсійного фонду України в Автономної Республіки Крим –Чуксіної Є.В. на постанову Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ружицька Т.В.) від 30.04.2008р. у справі № 2а-47/2008р.
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
до Головного управління Пенсійного фонду України в Автономної Республіки Крим (вул.К.Лібкнехта, 3, м.Сімферополь, 95000).
про визнання дій протиправними, відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2007р. ОСОБА_2 звернувся з даним позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України в АР Крим, уточнив свої позовні вимоги, просив суд визнати неправомірними дії відповідача щодо припинення виплати йому пенсії, стягнув з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 6000грн. Вимоги позивача мотивовані тим, що відповідач безпідставно припинив виплату пенсії по інвалідності.
Постановою Євпаторійського міського суду АР Крим від 30.04.2008р. (суддя Ружицька Т.В.) позов задоволений частково, визнані неправомірними дії Головного Управління Пенсійного фонду України АР Крим, з відповідача на користь позивача стягнуто моральну шкоду у розмірі 1000грн.
Ухвалюючи дане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача щодо припинення виплати позивачеві пенсії не ґрунтуються на нормах діючого законодавства, порушення відповідачем права позивача на своєчасне отримання пенсії, є порушенням його морального права, оскільки інших засобів матеріального забезпечення позивач не має.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, Головне Управління Пенсійного фонду України в АР Крим 06.05.2008р. направило на адресу суду заяву про апеляційне оскарження. 20.05.2008р. Головне Управління Пенсійного фонду в АР Крим звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати по тих підставах, що воно прийнято судом першої інстанції з порушенням норм матеріального права, висновки суду, викладені в рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи.
Ухвалою судді Севастопольського апеляційного адміністративного суду Лядової Т.Р. від 10.09.2008р. відкрите апеляційне провадження по апеляційній скарзі Головного Управління Пенсійного фонду України в АР Крим.
Ухвалою колегії суддів Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2008 року справа призначена до розгляду на 23 жовтня 2008 рік, 10.30 годин.
Заявник апеляційної скарги у судовому засіданні підтримала свої вимоги з мотивів викладених у апеляційної скарги.
Позивач просив суд залишити постанову без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що Військовим комісаріатом АР Крим з 12 жовтня 1998 року позивачеві була призначена пенсія довічно відповідно до статей 12,13,15 Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
З 01 травня 2004 року Військовим комісаріатом АР Крим позивачеві була перерахована пенсія за інвалідністю по підставах статей 18,20,23,26 Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Відповідно до статі 26 цього Закону пенсії по інвалідності військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються на весь час інвалідності, встановленої медико-соціальною експертною комісією, а інвалідам –чоловікам старше 60 років і жінкам старше 55 років –довічно. Повторний огляд цих інвалідів провадиться лише за їх заявою. В разі визнання пенсіонера, який не досяг пенсійного віку, працездатним, пенсія виплачується йому до кінця місяця, у якому його визнано працездатним, але не довше ніж до дня, по який встановлено інвалідність.
Судовою колегією встановлено, що позивачеві була призначена пенсія по інвалідності, на строк, встановлений медико-соціальною експертною комісією, тобто до 30 квітня 2007 року. Дату повторного медичного огляду ОСОБА_2 МСЕК встановила 08 квітня 2007 року (арк.с.29), у зв’язку з чим, позивачеві пенсія була сплачена по 30 квітня 2007 року включно, тобто у відповідності до ст.26 Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Оскільки позивачем не було надано у встановлений строк документа, підтверджуючого його право на отримання пенсії по інвалідності, відповідачем правомірно було припинено виплату позивачеві вказаного виду пенсії, оскільки згідно ст.28 Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” у разі порушення інвалідом з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цім Законом, строку повторного огляду у медико-соціальних експертних комісіях виплата йому пенсії зупиняється, а при визнанні його знову інвалідом –поновлюється з дня зупинення, але не більш як за один місяць до дня повторного огляду.
Матеріалами справи безперечно підтверджується той факт, що належно оформлена довідка МСЕК відносно ОСОБА_2 була надіслана відповідачу лише 27 липня 2007 року.
Разом з тим, на вказаний період часу позивач мав право на отримання пенсії відповідно до Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” за вислугою років, однак, відповідно до пункту 4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007р. № 3-1, та зареєстрованого в Мінюсті України 15 лютого 2007 року за № 135\13402, заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії подається до органу, що призначає пенсію, заявником за місцем проживання, а при необхідності –його законним представником за місцем його проживання.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок йому пенсії за вислугу років лише 13 червня 2007 року (арк.с.45,46), на підставі якого позивачу був зроблений перерахунок пенсії і 22 червня 2007 року відповідачем була виплачена пенсія за період з 01 травня 2007 року по 30 червня 2007 року (арк.с.51). З липня 2007 року позивач отримує пенсію щомісячно у відділенні „Ощадбанка” за місцем проживання.
Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про те, що відповідачем було припущено порушення прав позивача.
Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” від 31.03.1995 року № 4 встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичний чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у принижені честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв’язку з ушкодженням здоров’я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у порушенні нормальних життєвих стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
У позовній заяві позивачем щодо вимог про відшкодування моральної шкоди не зазначено, в чому полягала ця шкода, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується, тому вимоги стосовно відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню.
Враховуючи, що при вирішенні наявного спору, суд першої інстанції неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову позивачу в задоволенні позову.
Керуючись ст.195; п.3ч.1ст.198; п.1ч.1ст.202; п.3ч.1ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Автономної Республіки Крим – задовольнити .
2. Постанову Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ружицька Т.В.) від 30.04.2008р. у справі № 2а-47/2008р. –скасувати.
3.Ухвалити по справі нову постанову , якої ОСОБА_2 відмовити в задоволенні позову до Головного управління Пенсійного фонду України в Автономної Республіки Крим про визнання дій протиправними, відшкодування моральної шкоди.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
Постанова може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.
Головуючий суддя підпис Т.Р.Лядова
Судді підпис О.Е.Єланська
підпис О.В.Кучерук
З оригіналом згідно
Помічник судді К.В.Краєвська