Справа № 2-а-46/09 р.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

18 березня 2009 року  Суддя Летичівського районного суд Хмельницької області

Лазаренко А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Летичівському районі про стягнення підвищення до пенсії згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни»

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в Летичівському районі про стягнення  надбавки до пенсії як дитині війни за 2007 рік та за 2008 рік у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що  він, згідно Закону України № 2195-ІV “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року є дитиною війни, що підтверджується відміткою у пенсійному посвідченні і на час закінчення Другої світової війни йому було 5 років, а тому відповідно до статті 6 даного Закону має право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.

Однак в супереч вимогам Закону йому як дитині війни пенсія у підвищеному розмірі у 2007 році не виплачувалася, а у 2008 році доплата проводилася у розмірі 10% мінімальної пенсії за віком.

В судове засідання позивач не з'явився, а подав заяву в якій просить розглядати справу у його відсутність в порядку письмового провадження і задоволити позовні вимоги.

 Представник відповідача управління Пенсійного фонду України в Летичівському районі Хмельницької області в судове засідання не з'явилася, а подала заперечення в якому позов не визнала і просить розглянути справу у їхню відсутність та у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити, у зв'язку з тим, що законодавством не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону, не визначено на законодавчому рівні, які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір. Окрім того, просить залучити в якості співвідповідачів Міністерство фінансів України і Державне казначейство України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

 Згідно ст.1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років, а отже ОСОБА_1 відноситься до категорії - дітей війни, що підтверджується копією паспорта серія НОМЕР_1 від 21 січня 2003 року, посвідченням серія НОМЕР_2 з штампом дитина війни та довідкою управління Пенсійного фонду України в Летичівському районі № 202/115 від 20.02.2009 року.  

Статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 111 Закону України «Про бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року № 489-У дію ст. 6 Закону було зупинено на 2007 рік, а Законом України «Про державний бюджет  України на 2008 рік» розмір виплати зменшено до 10% від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Однак за ст. 46 Конституції України, що має найвищу юридичну силу (ст.8 Конституції України) громадяни мають право на соціальний захист у випадках, передбачених законом. При прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод ( ст.22 Конституції України) .

За рішеннями Конституційного Суду України, що мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді позовів за правовідносинами внаслідок дій і положень статей законів, що визнані неконституційними, від 09.07. 2007 року № 6-рп\2007 рік та від 22.05.2008 року за №10-рп\2008,  визнано такими, що не відповідають Конституції України (є не конституційними), положення  п.12 ст.71 Закону України „ Про Державний бюджет України на 2007 рік ”, якою зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та аналогічних положень Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», які означені виплати  скоротили від загально визначеного розміру.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (ст.55 Конституції України).

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових чи службових осіб.

Суд вважає, що відмовляючи позивачеві у додатковій виплаті відповідач порушив права ОСОБА_1 визначені Конституцією України та вказаним Законом.

Згідно ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди України, при розгляді справ, застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї, а також практику Європейського суду - як джерело права.

Згідно зі ст.1 Протоколу № 1 до вказаної  Конвенції, кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Борги розглядаються у сенсі поняття «власності», яке міститься у ч.1 ст.1 Протоколу №1 до Конвенції і яке не обмежене власністю на фізичні речі та залежить від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як «майнові права» і, таким чином, як власність.

Європейський Суд з прав людини при розгляді справи «Кечко проти України» (заява №63134\00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, припиняти чи закінчити виплату таких надбавок , вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення суду).

У зв»язку з чим Європейський суд не прийняв до уваги позицію уряду України про колізію двох нормативних актів - Закону України, відповідно якому встановлені надбавки з бюджету і який є діючим, та Закону України «Про державний бюджет» на відповідний рік.

      Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення).

      Суд не прийняв до уваги уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (п. 26 Рішення Кечко проти України).

      Відповідно до ч.ч.3 та 4 ст.8 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

      Суд вважає доводи відповідача про пропущення позивачем строку звернення до суду з позовом підставними, оскільки, позивач просить суд відновити пропущений строк, тому, ця позовна вимога підлягає частковому задоволенню, виходячи з того, що порушення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду тривало з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року і припинилось лише 01.01.2009 року після внесення змін до Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, суд не вбачає порушення позивачем строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання доплати до пенсії з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

На підставі вищевикладеного та враховуючи, що положення п. 12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” та Закону України «Про державний бюджет  України на 2008 рік» якими зупинено на 2007 рік та 2008 рік дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням ст. 111 цих Законів втратило чинність, як таке, що визнано неконституційним, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1

В задоволенні клопотання відповідача про залучення в якості співвідповідачів Міністерство фінансів України і Державне казначейство України слід відмовити, так як  дані державні органи не уповноважені здійснювати виплати пенсії та надбавки до них, а дана функція покладається на повноваження Пенсійного фонду України та його управління на місцях.

Відповідно до ст. 122 ч. 3 КАС України особа, яка бере участь у справі має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання завили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Керуючись ст.55, ч.2 ст.152 Конституції України від 28.06.1996 року, Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік» №489-V від 19.12.2006 року, Законом України «Про державний бюджет  України на 2008 рік ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», ст.ст. 7, 71, 86, 122, 158, 162, 163, 167, 255, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

 Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволити частково.

 Визнати причину пропущення строку звернення до суду поважною та поновити його та дії відповідача  визнати неправомірними.  

  Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Летичівському районі Хмельницької області  здійснити ОСОБА_1 щомісячний перерахунок та виплатити надбавку до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до закону України '' Про соціальний захист дітей війни'' за 2007 рік починаючи з 09 липня 2007 року та за 2008 рік починаючи з 22 травня 2008 року.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду  через даний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

        Суддя                                                                                  А.В. Лазаренко