Справа № 2а-1123/07

ПОСТАНОВА
Іменем УКРАЇНИ

"07" грудня 2007 року

Малиновський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого    - судді Гуревського В.К.

за секретаря     - Кузнецової Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області про визнання незаконними дій та зобов'язання реєстрації за місцем проживання, -

встановив:

Позивачка звернулася до суду з вимогою про визнання незаконними дій посадових осіб ВГІРФО Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області та зобов'язання реєстрації її за місцем проживання, обґрунтовуючи це таким. У вересні 2007 року позивачка звернулася із заявою до ВГІРФО Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області про реєстрацію її місця проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. До заяви позивачка додала копію паспорту, талон зняття з реєстрації місця проживання та копію свідоцтва про право на спадщину за законом. 03.10.2007 року у відповіді на її заяву за підписом начальника ВГІРФО Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області у реєстрації місця проживання позивачки було відмовлено з тих підстав, що не визначений документально власник буд. 30 по вул. Спартаківська у м. Одесі. Позивачка вважає, що їй відмовлено у реєстрації місця проживання незаконно з таких підстав. З 1956 року, за винятком переїзду на інше місце проживання, та по теперішній час вона постійно проживає у ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто у будинку, який побудував батько позивачки. 19.12.1997 року після смерті батька позивачка отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, видане нотаріусом Сьомої одеської державної нотаріальної контори, спадкова справа № 850/1997 p., зареєстровано в реєстрі за № 2-6164. Вказане свідоцтво про право на спадщину документально визначає власника будинку № 30 по вул. Спартаківська у м. Одесі - ОСОБА_1. Виходячи з вимог ст. 6 Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", єдиною підставою для реєстрації місця проживання особи є її заява, підставою для реєстрацію місця проживання є свідоцтво про право власності. Позивачка вважає, що відмовляючи їй у реєстрації місця проживання на підставі документального невизначення власника житлового будинку, ВГІРФО Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області оспорює її документ на право власності на будинок, на що у нього немає правових підстав. Таким чином позивачка вважає, що відповідачем порушуються положення про гарантії свободи пересування та вільного вибору місця проживання в Україні.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, позовні вимоги не визнав, заперечував проти задоволення позову на тій підставі, що відсутні факти протиправної поведінки відповідача, тому що у заяві про реєстрацію місця проживання вказується підстава для реєстрації місця проживання заявника: ордер, свідоцтво про право власності, договір найму, піднайму, оренди або інші документи. На момент подання заяви у заявника відсутні такі підстави.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних причин. Судом встановлені такі фактичні обставини на підставі пояснень сторін, представлених сторонами письмових доказів.

11 вересня 1951 року ЖУ Виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих з ОСОБА_2 був укладений договір на право будівлі та безстрокового користування земельною ділянкою по вул. Спартаківській Іллічівського району м. Одеси, посвідченого нотаріусом Одеської першої державної нотаріальної контори 11.09.1951 року за реєстровим номером № 44236. Відповідно до вказаного договору ОСОБА_2 збудував житловий будинок за адресою: м. Одеса, вул. Спартаківська, 30. 23 вересня 1963 року ОСОБА_2 помер. Після його смерті відкрилася спадщина на означений житловий будинок.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 19 грудня 1997 року після смерті батька позивачка отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, видане нотаріусом Сьомої одеської державної нотаріальної контори, спадкова справа № 850/1997 p., зареєстровано в реєстрі за № 2-6164. Вказане свідоцтво про право на спадщину визначає спадкоємицею житлового будинку № 30 по вул. Спартаківська у м. Одесі дочку померлого - ОСОБА_1.

Позивачка ОСОБА_1 відповідно до довідки № 289 (виписки з домової книги про склад сім'ї та прописці) від 05.10.2007 року проживає постійно у вказаному житловому будинку з 1956 року, на неї відкритий особистий рахунок.

Відповідно до копії домової книги для прописки громадян, які проживають в ІНФОРМАЦІЯ_3 (ОСОБА_2) ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, після досягнення 16-річного віку була зареєстрована за вказаною адресою. Після одруження ОСОБА_1 21.07.1971 року вибула з означеної адреси на АДРЕСА_1.

12.02.1999 року ОСОБА_1 знялася з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_2 і вибула на вулицю Спартаківську, 30 в м. Одесі (адресний листок вибуття від 12.02.1999 року).

На звернення позивачки до ВГІРФО Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області із заявою про реєстрацію за місцем проживання, вона отримала відмову на тій підставі, що документально невизначений власник житлового будинку № 30 по вулиці Спартаківській в м. Одесі, а в заяві про реєстрацію місця проживання вказується підстава для реєстрації місця проживання заявника відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 липня 2004 року „Про затвердження зразків документів, необхідних для реєстрації місця проживання в Україні".

Відповідно до довідки № 289 (виписки з домової книги про склад сім'ї та прописці) від 05.10.2007 року житловий будинок № 30 по вулиці Спартаківській має площу 39,0 кв. м., складається з трьох кімнат та має такі зручності: газ, водопровід, опалення. Позивачка постійно проживає в ІНФОРМАЦІЯ_5, іншого постійного місця проживання не має, на неї відкритий особистий рахунок по оплаті за електроенергію, газопостачання, водопостачання та водовідведення. Таким чином позивачка проживає і користується житловим будинком за вказаною адресою, тобто зазначена адреса є постійним місцем проживання тривалий час для позивачки, вона раніше була зареєстрована за означеною адресою разом із своїми батьками, отримала свідоцтво на право на спадщину за законом, тобто фактично володіє і користується означеним житловим будинком, при цьому зміна законодавства не може вести до погіршення стану особи, який існував до цього.

Житлом фізичної особи відповідно до ст. 379 Цивільного кодексу України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них. Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Згідно зі ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація визначається як внесення відомостей у паспортний документ про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи й внесенням цих даних у реєстраційний облік відповідного органа спеціально вповноваженого центрального органа виконавчої влади з питань реєстрації. У відповідності до ст. 6 зазначеного Закону громадянин України зобов'язаний протягом десяти днів після прибуття на нове місце проживання зареєструвати місце проживання. Отже, будь-яка особа, яка на законним підставах перебуває на території певної адміністративно-територіальної одиниці, має право на внесення в паспортний документ відомостей із зазначенням адреси свого житла.

За таких обставин, оскільки наявність реєстрації у особи пов'язана з реалізацією нею численних прав, пов'язаних з громадянськими, цивільними, житловими та іншими правами й обов'язками, а відсутність такої реєстрації створює суттєві перешкоди у їх реалізації, суд має позовні вимоги позивачки щодо зобов'язання реєстрації за місцем проживання задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 29 ЦК України, ст.ст.3, 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст. ст. 11, 69, 71, 86, 98, 159-203, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, СУД –

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області про визнання незаконними дій та зобов'язання реєстрації за місцем проживання - задовольнити частково.

Зобов'язати ВГІРФО Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області зареєструвати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, за адресою: м. Одеса, вул. Спартаківська, буд. 30.

Постанова суду може бути оскаржена шляхом подання до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання постанови про апеляційне оскарження, або шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення у порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.