Справа № 2911

Головуючий у 1 інстанції Стріжакова Т.В.

Категорія 34

Доповідач Лук'янова С. В.

Вступна і резолютивна частина

РІШЕННЯ

Іменем України

20 травня   2008 року       Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Висоцької B.C. суддів Лук'янової С. В.,  Барсукової О.І.

при секретарі Гарнага Г.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Торезького міського суду Донецької області від 14 лютого 2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1,  третя особа ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду,  пояснення позивача,  відповідача і його представника,  перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги,  апеляційний суд

встановив:

У жовтні 2006 року позивач звернувся до відповідача із зазначеним позовом.  В обгрунтування позову вказав,  що 18 серпня 2006 року з вини відповідача,  який керував належним йому (відповідачу) автомобілем і виїхав на смугу зустрічного руху,  де зіткнувся з автомобілем,  який належить йому (позивачу),  і внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригода був пошкоджений належний йому (позивачу) автомобіль. Розмір матеріальної шкоди визначений висновком експерта і складає 10499 грн. 17 коп. Крім того,  він оплатив за проведення експертизи 500 грн. та судові витрати 51 грн. і 30 грн. Тому просив стягнути з відповідач 11080 грн. 17 коп. у відшкодування матеріальної шкоди,  а також 1000 грн. у відшкодування йому моральної шкоди,  спричиненої пошкодженням належного йому автомобіля ВАЗ (а.с. 4-5).

Рішенням Торезького міського суду від 11 березня 2008 року з відповідача на користь позивача стягнуто у відшкодування матеріальної шкоди (витрати на ремонт транспортного засобу) 9575 грн. 17 коп.,  витрати на проведення автотоварознавчого дослідження - 500 грн.,  на проведення автотехнічної експертизи - 501 грн. 22 коп.; у відшкодування моральної шкоди - 400 грн. ,  а всього 10976 грн. 39 коп.,  а також судові витрати по сплаті судового збору - 51 грн. і 30 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи; на користь держави з відповідача стягнутий судовий збір -68 грн. 7 коп.; в решті позовних вимог відмовлено (а.с. 211-213).

Цим рішенням встановлено,  що відносно відповідача складений протокол про адміністративне правопорушення за  ст. 124 КУпАП,  в якому вказано,  що 18 серпня 2006 року відповідач,  керуючи автомобілем на  105  км автошляху Луганськ-Харцизьк,  не

дотримався безпечної дистанції,  скоїв зіткнення з автомобілем,  який рухався попереду нього,  на смузі зустрічного руху; в результаті зіткнення автомобілі отримали механічні пошкодження. Постановою Торезького міського суду від 31 травня 2007 року провадження у справі про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за  ст. 124 КУпАП закрито внаслідок закінчення строку накладення адміністративного стягнення.

В протоколі огляду місця зазначеної дорожньо-транспортної пригоди зафіксовані наявні зовнішні пошкодження автомобілів сторін.

Власником автомобіля „Дакія-Логан" держномер НОМЕР_1 (далі Дакія)є відповідач.. Власником автомобіля ВАЗ-2108 держномер НОМЕР_2 (далі ВАЗ) є третя особа; позивач має право керування цим транспортним засобом.  5 лютого 2007 року автомобіль ВАЗ знятий з обліку для реалізації за дорученням.

У зв'язку із даною ДТП було ухвалено декілька постанов про відмову у порушенні кримінальної справи. Постановою від 4 квітня 2007 року по факту ДТП за  ст. 286 ч. 1 КК України відмовлено у порушенні кримінальної справи за відсутністю складу злочину,  оскільки відповідач отримав тілесні ушкодження,  наявність яких не передбачає кримінальної відповідальності.

Джерелом підвищеної небезпеки у даному випадку є автомобіль,  яким керував відповідач. Внаслідок винних дій відповідача,  які полягали у порушенні Правил дорожнього руху,  відповідач пошкодив автомобіль ВАЗ,  яким керував позивач,  і спричинив йому матеріальну шкоду. Правопорушення відповідача та пошкодження автомобіля позивача знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв'язку. Вартість матеріальної шкоди,  спричиненої відповідачем пошкодженням автомобіля ВАЗ складає 9575 грн. 17 коп.

Позивач внесений в технічний паспорт автомобіля,  керував автомобілем під час ДТП,  здійснив фактичний ремонт автомобіля; власник автомобіля ОСОБА_3 підтвердив,  що за ремонт пошкодженого автомобіля платив позивач,  просив вимоги позивача задовольнити,  самостійних вимог у нього немає. Тому суд прийшов до висновку,  що відповідач повинен відшкодувати матеріальну шкоду,  спричинену позивачу в сумі 9575 грн. 17 коп. пошкодженням автомобіля і необхідністю його ремонту.

Позивач,  який керував автомобілем ВАЗ,  переніс нервове переживання під час ДТП; не може до теперішнього часу користуватися автомобілем для здійснення професійної діяльності - перевезення пасажирів,  для потреб сім'ї; через неправомірні дії відповідача позивачу необхідно докладати додаткових зусиль для організації свого життя; позивач переніс моральні страждання з вини і продовжує відчувати дискомфорт,  тривають і душевні страждання. Враховуючи обставини справи,  суд визначив у відшкодування моральної шкоди,  спричиненої позивачу,  400 грн. (а.с. 211-213).

В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення Торезького міського суду від 14 лютого 2008 року і ухвалення у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову через порушення і неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

Суд безпідставно послався на протокол про адміністративне правопорушення,  складений відносно нього,  оскільки провадження у справі було закрито через сплив двомісячного строку. Тому вина одного з водіїв повинна бути встановлена під час розгляду цивільної справи. Саме позивач порушив Правила дорожнього руху (далі ПДР),  оскільки виконував поворот не з лівого ряду,  а з правого. В своїх поясненнях зразу після ДТП позивач не оспорював,  що виконав поворот з правого ряду. Його автомобіль рухався у крайньому лівому ряду. Інтервал між їх автомобілями складав 0, 5 - 0, 7 м.

Згідно висновку спеціаліста від 29 вересбня 2006 року позивач порушив вимоги п.п.10.1,  10.4 ПДР.

Згідно висновку спеціаліста-автотехніка НДІСЕ встановлена вина відповідача. Ця експертиза проведена молодим спеціалістом,  стаж експертної роботи якого складає два роки. Суд не взяв до уваги висновки експертизи про визначення вартості матеріальної шкоди,  оскільки експерт не був попереджений про кримінальну відповідальність. По слідах юзу зафіксованих на схемі можна встановити,  що автомобіль позивача в момент контакту виїжджав з крайньої правої смуги. Саме позивач відмовився надати свій автомобіль для дослідження експертам.

Таким чином,  висновок експертизи зроблений без урахування матеріалів справи і тому не може бути покладений в основу рішення.

Суд неправильно застосував вимоги  ст. 1187 ЦК України,  оскільки мова іде про відшкодування шкоди,  спричиненої внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки (а.с. 236-243

В судовому засіданні апеляційного суду відповідач і його представник підтримали доводи апеляційної скарги; відповідач не визнав апеляційну скаргу і просив залишити без змін рішення суду першої інстанції; третя особа не з'явилася в судове засідання апеляційного суду,  про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином,  що підтверджується відповідною розпискою.

Апеляційний суд вважає,  що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню,  рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову через наступне.

Згідно п.4 ч.1  ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування судом норм матеріального або процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими,  якщо застосований закон,  який не поширюється на ці правовідносини,  або не застосовано закон,  який підлягав застосуванню (ч.2  ст. 3 09 ЦПК України). Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення,  якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (ч.3  ст. 309 ЦПК України).

У відповідності до вимог ч. 1  ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку,  встановленому цим Кодексом,  звернутися до суду за захистом своїх порушених,  невизнаних або оспорюваний прав,  свобод чи інтересів. Згідно  ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності (ч.1); власник,  права якого порушені,  має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Матеріали справи підтверджують,  що власником автомобіля ВАЗ є ОСОБА_3 (а.с.  16 зворотна сторона). Позивач зазначений у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу ВАЗ-2108 держномер НОМЕР_2,  виданого 4 травня 2002 року,  лише у якості особи,  яка має право керувати цим транспортним засобом.  В судовому засіданні апеляційного суду позивач підтвердив ці обставини. Таким чином,  матеріали справи підтверджують,  що позивач не є власником автомобіля ВАЗ.

Враховуючи викладене,  апеляційний суд вважає,  що позивач не має права ставити питання про відшкодування шкоди,  спричиненої 18 серпня 2006 року пошкодженням автомобіля ВАЗ,  оскільки не був власником автомобіля на час пошкодження цього автомобіля.

Ухвалою Торезького міського суду від 6 лютого 2008 року до участі у справі у якості третьої особи на стороні позивача,  яка не заявляє самостійних вимог,  залучений власник автомобіля ВАЗ ОСОБА_3 (а.с. 202).

Матеріали справи не містять документів,  передбачених  ст. 42 ЦПК України,  які б підтверджували право позивачаОСОБА_2 звертатися до суду з позовом в інтересах власника автомобіля ВАЗ ОСОБА_3

Зазначені в рішення суду першої інстанції обставини про те,  що позивач внесений в технічний паспорт автомобіля ВАЗ,  керував автомобілем під час ДТП,  фактично здійснив ремонт автомобіля; власник автомобіля ОСОБА_3 підтвердив,  що за ремонт пошкодженого автомобіля платив позивач і просив вимоги позивача задовольнити,  самостійних вимог у нього немає (а.с. 213),  не дають підстав для стягнення на користь позивача суми у відшкодування шкоди,  спричиненої внаслідок ДТП,  яка мала місце 18 серпня 2006 року,  оскільки згідно вимогам діючого законодавства лише власник або належним чином уповноважена ним особа мають право ставити питання про відшкодування шкоди,  спричиненої належному їм майну.

Матеріали справи не містять доказів того,  що саме позивач відшкодував власнику автомобіля (третій особі) вартість ремонту автомобіля ВАЗ в сумі 9575 грн. 17 коп.; стягнута рішенням суду сума витрат на ремонт автомобіля ВАЗ визначена судом на підставі висновку спеціаліста,  тому у даному випадку вимоги ч.1  ст.  1191 ЦК України не підлягають застосуванню. Наявна в матеріалах справи телеграма (а.с. 206) не є належним доказом відшкодування шкоди третій особі позивачем та розміру цього відшкодування.

Згідно ч.1  ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог,  заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно вимогам  ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Стаття 11 ЦПК України передбачає,  що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб,  поданим відповідно до цього Кодексу,  в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб,  які беруть участь у справі.

Згідно  ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази надаються сторонами та іншими особами,  які беруть участь у справі; доказуванню підлягають обставини,  які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб,  які беруть участь у справі,  виникає спір.; доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ч.1  ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди,  завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно позовній заяві моральна шкода позивачу спричинена пошкодженням належного йому на праві власності автомобіля ВАЗ (а.с. 4-5). Але матеріали справи підтверджують,  що власником цього автомобіля на час ДТП була третя особа,  є не позивач. В ч. 2  ст. 23 ЦК України зазначено в чому полягає моральна шкоди,  але позивачем не надані будь-які докази у підтвердження наявності передбачених законом підстав для відшкодування моральної шкоди. Тому апеляційний суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову про відшкодування і моральної шкоди.

Враховуючи викладене в сукупності,  апеляційний суд прийшов до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги,  скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Керуючись     ст.  ст.     303,     307,     309,             316    ЦПК    України,     апеляційний

суд

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 частково задовольнити.

Рішення Торезького міського суду   Донецькрї області   від 14 лютого 2008 року скасувати.

Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку шляхом подання скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.