Справа № 2419                     

       Головуючий у 1 інстанції Павленко П..

Категорія 33

Доповідач Лук'янова С. В.

РІШЕННЯ

Іменем України

20 травня  2008 року       Апеляцій+ний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Висоцької B.C. суддів Лук'янової С. В.,  Барсукової О.І.

при секретарі Гарнага Г.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу прокурора Марійської міжрайонної прокуратури на рішення Марійського районного суду Донецької області від 10 грудня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Марийського районного відділу ГУМВС України в Донецькій області,  Державного казначейства України про стягнення моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду,  пояснення представника відповідача і представника Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області,  перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги,  апеляційний суд

встановив:

6 грудня 2005 року позивач звернувся в суд з позовом до Мар"їнського РВ ГУМВС України в Донецькій області про відшкодування моральної шкоди,  спричиненої притягненням його до адміністративної відповідальності за ч.1  ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення і накладення на нього штрафу у розмірі 255 грн. У наступному за протестом прокурора постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності скасована,  провадження у справі закрито через відсутність в його діях складу правопорушення. Внаслідок протиправних дій робітників ДАІ Мар"їнського РВ УМВС йому була спричинена суттєва моральна шкода: через незаконне притягнення до адміністративної відповідальності він був змушений витрачати свій час і зусилля,  щоб доказати,  що він не винен; його звільнили з роботи із ОВС у запас,  де він працював з 1994 року,  „за порушення дисципліни" і,  таким чином,  він був позбавлений улюбленої роботи і засобів до існування. Тому у відшкодування моральної шкоди просив стягнути 50 тисяч гривень (3-4).

Справа розглядалася неодноразово.

Ухвалою Мар"їнського районного суду від 4 вересня 2007 року до участі у розгляді справи в якості відповідача залучене Державне казначейство України (а.с.  171).

Рішенням Марийського районного суду 'від 10 грудня 2007 року частково задоволений зазначений позов і з відповідача Мар'їнського районного відділу ГУМВС України в Донецькій області на користь позивача у відшкодування моральної шкоди

стягнуто три тисячі гривень,  на користь держави - державне мито в сумі 30 грн.; у задоволенні позову в іншій частині відмовлено (а.с.  189-190).

Цим рішенням встановлено,  що позивач незаконно був притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу на користь держави в сумі 255 грн.

Незаконне притягнення позивача до адміністративної відповідальності потягло звільнення позивача з роботи,  позбавлення засобів до існування; на протязі тривалого часу позивач докладав зусилля для доказування того,  що він не винен; його родина протягом 15 місяців перебувала у злиднях.

Визначаючи розмір суми у відшкодування позивачу моральної шкоди,  суд врахував конкретні обставини справи.

Суд відмовив у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди в частині стягнення суми з Державного казначейства України,  оскільки останнє ні в яких відносинах з позивачем не перебувало.

В апеляційній скарзі прокурор ставить питання про скасування рішення Мар'.'їнського районного суду від 10 грудня 2007 року і направлення справи на новий розгляд в суд першої інстанції через порушення норм процесуального права.

Відповідно п. 1  ст. 4 Закону України „Про порядок відшкодування шкоди,  завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання,  досудового слідства,  прокуратури і суду" моральна шкода відшкодовується громадянинові за рахунок коштів Державного бюджету. Згідно  ст. 1176 ЦК України шкода,  завдана фізичній особі внаслідок незаконного накладення адміністративного стягнення,  відшкодовується державою у повному обсязі (а.с.  198-199).

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги; апелянт,  позивач та інші особи,  які приймали участь у розгляді справи не з'явилися в судове засідання апеляційного суду,  про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином,  що підтверджується відповідними розписками.

Апеляційний суд вважає,  що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню,  рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про часткове задоволення позову через наступне.

Згідно п.4 ч.1  ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування судом норм матеріального або процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими,  якщо застосований закон,  який не поширюється на ці правовідносини,  або не застосовано закон,  який підлягав застосуванню (ч.2  ст. 309 ЦПК України).

Матеріали справи підтверджують,  що 4 лютого 2004 року відносно позивача був складений адміністративний протокол про скоєння позивачем правопорушення,  передбаченого ч.1  ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП),  і постановою судді Мар"їнського районного суду від 17 лютого 2004 року на позивача було накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в сумі 255 грн. (а.с.  14,  5). Постановою судді цього ж суду від 26 серпня 2004 року скасована зазначена постанова судді від 17 лютого 2004 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за*  ст. 130 ч.1 КУпАП і закрито провадження у справі через відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення,  передбаченого ч.1  ст. 130 КУпАП (а, .с. 5).

Відповідно вимогам ч.7  ст. 1179 ЦК України порядок відшкодування шкоди,  заподіяної незаконними рішеннями,  діями чи бездіяльністю органу дізнання,  попереднього (досудового) слідства,  прокуратури або суду,  встановлюється законом.

Згідно п.2 ч.1  ст. 1 Закону України „Про порядок відшкодування шкоди,  завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання,  досудового слідства,  прокуратури і суду" (далі Закон) відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодування шкода,  завдана громадянинові внаслідок незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт,  незаконної конфіскації майна,  незаконного накладення штрафу. У випадках,  зазначених у частині першій цієї статті,  завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання,  досудового слідства,  прокуратури і суду (ч.2  ст. 1 Закону).

Закриття справи про адміністративне правопорушення згідно п.4 ч.1  ст. 2 Закону надає громадянинові право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку,  передбачених цим Законом.

Враховуючи викладене,  апеляційний суд вважає,  що внаслідок незаконного накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу на користь держави у позивача виникло право на відшкодування шкоди.

У відповідності до вимог п.5  ст. 3 Закону позивач має право на відшкодування моральної шкоди,  яка згідно ч.1  ст. 4 Закону провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі коли незаконні дії органів дізнання,  досудового слідства,  прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові,  призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків,  вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя (ч.5  ст. 4 Закону). Моральною шкодою визнаються страждання,  заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу,  що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань,  погіршення відносин з оточуючими людьми,  інших негативних наслідків морального характеру (ч.6  ст. 4 Закону).

Внаслідок притягнення позивача до адміністративної відповідальності командир спецпідрозділу СОРМ УМВС України в Донецькій області наказом від 25 березня 2004 року №22 звернувся з клопотанням до керівництва УМВС України в Донецькій області „про звільнення позивача з ОВС за грубе порушення службової дисципліни,  що полягало у керуванні автомобілем у стані алкогольного сп'яніння,  прояву нещирості при проведенні службової перевірки" (а.с. 8). Наказом від 14 травня 2004 року №104 о/с позивач звільнений за п.бЗе Положення про проходження служби в ОВС України (за порушення дисципліни) в запас з 17 травня 2004 року (а.с. 9).

Наказом начальника УМВС України в Донецькій області від 25 серпня 2005 року №259 о/с внесені зміни в наказ УМВС області від 14 травня 2004 року: визнано вважати позивача залишеним на посаді міліціонера СБСМ з 21 березня 2005 року з вирахуванням фактичної перерви в службі з 17 травня 2004 року по 21 березня 2005 року,  а не звільненим з ОВС за порушення дисципліни (а.с. 30).

Враховуючи викладене,  апеляційний суд вважає,  що незаконним накладенням на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу на користь держави позивачу була спричинена моральна шкода,  оскільки внаслідок цього його звільнили зі служби в ОВС чим позбавили позивача можливості реалізувати ним свої звички і бажання; були порушені його нормальні життєві зв'язки,  оскільки протягом 15 місяців він не виконував роботу,  з якої був звільнений; ці обставини вимагали від позивача додаткових зусиль для організації свого життя,  тобто позивачу була спричинена моральна шкода.

Згідно ч.2  ст. 13 Закону розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах,  встановлених цивільним законодавством.  Мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди визначений ч.3  ст. 13 Закону лише для випадків такого відшкодування особі за час перебування під слідством чи судом.  Враховуючи конкретні обставини справи,  характер і глибину моральних страждань позивача; строк,  протягом якого від позивача вимагалися додаткові зусилля для організації свого життя,  а також засади   розумності,    виваженості   і   справедливості,    апеляційний   суд   вважає,    що   за

позивачем належить визнати право на відшкодування моральної шкоди,  спричиненої йому незаконними діями органу дізнання в сумі три тисячі гривень.

Згідно Порядку виконання Державним казначейством України рішень суду щодо відшкодування шкоди,  завданої громадянинові діями органів дізнання,  досудового слідства,  прокуратури,  а також судів списання коштів проводиться у безспірному порядку з розрахунку,  який відкривається в Державному казначействі України на ім'я Державного казначейства за відповідним балансовим рахунком; виконання рішень суду,  які передбачають відшкодування шкоди,  здійснюється у разі надходження до Державного казначейства постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження,  виконавчого документа та оформлення належним чином у двох примірниках платіжної вимоги. Тому апеляційний суд вважає,  що Державному казначейству України за вимогою органів державної виконавчої служби у термін,  визначений у приписі,  належить списати у безспірному порядку на користь позивача у відшкодування моральної шкоди три тисячі гривень з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України.

Враховуючи викладене в сукупності,  апеляційний суд прийшов до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги,  скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням у справі нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись  ст.  ст.  303,  307,  309,  316,  317 ЦПК України,  апеляційний суд

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу прокурора Мар'їнської міжрайонної прокуратури частково задовольнити.

Рішення Марійського районного суду Донецької області від 10 грудня 2007 року скасувати.

Частково задовольнити позов ОСОБА_1 до Марийського районного відділу ГУМВС України в Донецькій області,  Державного казначейства України про стягнення моральної шкоди.

Визнати за ОСОБА_1 право на відшкодування моральної шкоди,  спричиненої йому незаконними діями органу дізнання в сумі три тисячі гривень.

Державному казначейству України за вимогою органів державної виконавчої служби у термін,  визначений у приписі,  списати у безспірному порядку на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди три тисячі гривень з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку шляхом подання скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.