Справа № 2-497/11

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

11 жовтня 2011 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Слюсар Л.П.

при секретарі Шевченко В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпропетровська цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства “ Державний ощадний ОСОБА_1 України” в особі філії –Лівобережного відділення №8420 до ОСОБА_2 громади в особі Індустріальної районної у м. Дніпропетровську ради, Дніпропетровської міської ради, третя особа Шоста дніпропетровська державна нотаріальна контора про визнання права власності на предмет застави , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач в листопаді 2010 року звернувся до суду із позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 громади в особі Індустріальної районної у м. Дніпропетровську ради, третя особа Шоста дніпропетровська державна нотаріальна контора про визнання права власності на предмет застави.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 січня 2011 року в якості співвідповідача було залучено Дніпропетровську міську раду.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач в позовній заяв і в судовому засіданні представник позивача посилалися на те, що, 09.07.2007 року між ВАТ “Державний ощадний банк України” в особі філії - Лівобережне відділення №8420 ВАТ “ Ощадбанк” та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №151/07 про надання кредиту в сумі 13430,00 доларів США строком на 60 місяців, до 08.07.2012 року, зі сплатою за користування кредитними коштами відсотків в розмірі 12,2% річних. У відповідності до п.1.3 Кредитного договору кредит було надано шляхом перерахування коштів у національній валюті з кредитного рахунку Позичальника на поточний рахунок покупця товару, на підставі платіжного доручення позичальника, для здійснення оплати за автомобіль марки –ГАЗ 330202 ЗНГ, 2007 року випуску, синього кольору, тип бортовий –малотоннажний –В, реєстраційний номер НОМЕР_1, шасі ( кузов, рама, коляска) № 33020070456525, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу АЕС №125217 видане РП РЕР 2-го МВ ДАІ УМВС України в Дніпропетровській області. 05.07.2007 р. за договором №05/07 купівлі –продажу від 05.07.2007 р., укладеним між позичальником та продавцем транспортного засобу. Виконання зобов’язань за кредитним договором було забезпечено заставою рухомого майна. Відповідно до договору застави майна №151/07-З від 09.07.2007 р. укладеного між Банком та позичальником, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4,П. , зареєстрованого в реєстрі за №871, в заставу Банку було передано автомобіль, який позичальник придбав на кредитні кошти. 29.08.2009 року позичальник банку ОСОБА_3 помер. Після смерті позичальника несплаченою Банку залишилася сума 6972 доларів США., з якої: основний борг –6659,10 доларів США; нараховані відсотки , строк сплати, яких ще не настав –18,35 доларів США; прострочений до сплати кредит –201,75 доларів США; прострочені до сплати відсотки -71,41 доларів США; пеня за прострочку внесення платежів -20,47 доларів США. Дружина померлого –ОСОБА_5 і донька померлого подали до Шостої дніпропетровської державної нотаріальної контори заяви про відмову від прийняття спадщини. 12.10.2009 року Банком на адресу Шостої дніпропетровської державної нотаріальної контори було направлено претензію на суму 6972,00 доларів США. Оскільки спадкоємці відмовилися від прийняття спадщини, то спадщина є відумерлою і переходить у власність територіальної громади, тому територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов’язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця. Після спливу одного року після смерті позичальника та відкриття спадщини, 30.08.2010 року за вих. №4/613-2543 Банком на адресу виконавчого комітету Індустріальної районної у м. Дніпропетровську ради, було направлено пропозицію про сплату Банку суми боргу, яка залишилася несплаченою в зв’язку зі смертю позичальника, та про прийняття у власність заставного майна. Дана пропозиція була залишена органом місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини - без задоволення. З метою збереження автомобілю, ОСОБА_1 прийняв вказаний автомобіль до себе на зберігання і в теперішній час автомобіль знаходиться на стоянці Банку. Просили суд: визнати за ПАТ “Державний ощадний банк України” право власності на предмет застави; надати ПАТ “Державний ощадний банк України” в особі філії –Лівобережне відділення №8420 ПАТ “Ощадбанк”право на продаж автомобіля марки ГАЗ 330202 ЗНГ, 2007 року випуску, синього кольору, тип бортовий –малотоннажний –В, реєстраційний номер НОМЕР_1, шасі ( кузов, рама, коляска) № 33020070456525, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу АЕС №125217 видане РП РЕР 2-го МВ ДАІ УМВС України в Дніпропетровській області. 05.07.2007 р. за договором №05/07 купівлі –продажу від 05.07.2007 р., заставленого власником за договором застави №151/07-З від 09.07.2007 р. з правом зняття з реєстраційного обліку в органах ДАІ та продажу, для задоволення боргу в сумі 3863,43 доларів США або 30597,21 гривень і судових витрат в сумі 426,00 грн. і вчиненні інших дій, пов’язаних з реалізацією предмету застави.

Представники відповідачів у судове засідання з’явився. Позовні вимоги не визнали. Вказали, що не має предмету спору між позивачем та відповідачами, оскільки право позивача ними не порушувалося. Майно померлого не визнано як відумерлим так і безхазяйним, як наполягає представник позивача.

Представник третьої особи Шостої дніпропетровської державної нотаріальної контори в судове засідання не з’явився. Відповідно до листа від 11.08.2011 року №1233/01-16 просили розглядати справу без їх представника та прийняти рішення на розсуд суду.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідачів, дослідивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 09.07.2007 року між ВАТ “Державний ощадний банк України” в особі філії - Лівобережного відділення №8420 ВАТ “Ощадбанк”, правонаступником якого на підставі п.1.3 Статуту є Публічне акціонерне товариство “Державний ОСОБА_1 України” ( а.с. 111-114) та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №151/07 про надання кредиту в сумі 13430,00 доларів США строком на 60 місяців, до 08.07.2012 року, зі сплатою за користування кредитними коштами відсотків в розмірі 12,2% річних. У відповідності до п.1.3 Кредитного договору кредит було надано шляхом перерахування коштів у національній валюті з кредитного рахунку Позичальника на поточний рахунок покупця товару, на підставі платіжного доручення позичальника, для здійснення оплати за автомобіль марки –ГАЗ 330202 ЗНГ, 2007 року випуску, синього кольору, тип бортовий –малотоннажний –В, реєстраційний номер НОМЕР_1, шасі ( кузов, рама, коляска) № 33020070456525, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу АЕС №125217 видане РП РЕР 2-го МВ ДАІ УМВС України в Дніпропетровській області. 05.07.2007 р. за договором №05/07 купівлі –продажу від 05.07.2007 р., укладеним між позичальником та продавцем транспортного засобу. Виконання зобов’язань за кредитним договором було забезпечено заставою рухомого майна. Відповідно до договору застави майна №151/07-З від 09.07.2007 р. укладеного між Банком та ОСОБА_3 посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 , зареєстрованого в реєстрі за №871, в заставу Банку було передано автомобіль, який позичальник придбав на кредитні кошти. ОСОБА_3 помер 29.08.2009 року помер.

Відповідно до ст.1282 ЦК України спадкоємці зобов’язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного в спадщину.

Згідно до спадкової справи №920/09 заведеної 21.10.2009 року після смерті ОСОБА_3, померлого 29.08.2009 року ( а.с. 88-92): дружина - ОСОБА_6, донька - ОСОБА_7, мати - ОСОБА_8 відповідно до заяви, яка надійшла 11 лютого 2010 року об 11-00 годині №185 с/с 920/09 відмовилися від права на прийняття належних їм часток у спадщині, яка залишилася після смерті ОСОБА_3, а Відкрите акціонерне товариство “ Державний ощадний ОСОБА_1 України” в особі філії –Лівобережне відділення №8420 подали претензію на суму 6972,00 доларів США.

Згідно до протоколу №14 засідання кредитного комітету філії-Лівобережне ВОБ №8420 від 31 березня 2010 року прийнято рішення звернутися до територіальної громади міста з пропозицією стати спадкоємцем померлого. У разі відмови, звернутися до суду з позовом про надання Банку права продажу заставленого майна.

30.08.2010 року за №41613-2543 ВАТ “Державний ощадний ОСОБА_1 України”, Філією –Лівобережне відділення №8420 було направлено пропозицію Голові виконавчого комітету Індустріальної районної ради м. Дніпропетровська щодо сплати суми боргу залишеного ОСОБА_3 в гривневому еквіваленті, визначеному по курсу НБУ на момент сплати, і прийняти у власність заставлений автомобіль ( а.с.55).

Листом голови Індустріальної районної у м. Дніпропетровську ради ОСОБА_9 від 28.09.2010 року за №18/4-676 було запропоновано ВАТ “Державний ощадний ОСОБА_1 України” звернутися до Шостої дніпропетровської державної контори щодо визначення кола спадкоємців: другої, третьої та подальших черг ( а.с.56) .

Згідно довідки ПАТ “Державний ощадний ОСОБА_1 України”, Філія –Лівобережне відділення №8420 від 11.10.2011 року № 277/2906 заборгованість за кредитним договором №151/07 від 09.07.2007 року укладеним між АТ “Державний ОСОБА_1 України”в особі філії –Лівобережне відділення №8420 та ОСОБА_3, станом на 11 жовтня 2011 року складає 1386,90 доларів США, гривневий еквівалент за курсом НБУ станом на 11.10.2011 року за 100 доларів США -11057,34 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вказав в судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 за життя надав довіреність на керування транспортним засобом ОСОБА_10, яким і здійснювалося погашення кредиту після смерті ОСОБА_3, в зв’язку з чим є різниця в заявленій сумі за позовною заявою та сумою заборгованості за кредитом станом на 11.10.2011 року.

Суд критично відноситься до твердження представника позивача про те, що дане майно є відумерлим чи безхазяйним, оскільки рішення суду щодо визнання майна відумерлим чи безхазяйним не ухвалювалося.

Відповідно до ст. 1277 ЦК України відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення від їх права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття суд визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

ОСОБА_2 громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов’язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до ст.1231 ЦК України.

Відповідно до ст.335 ЦК України безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої не відомий.

Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність.

Відповідно до ст.589 ЦК України у разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Отже, як встановлено в судовому засіданні коло спадкоємців позивачем не визначено, майно не визнано відумерлим чи безхазяйним, і право позивача відповідачами не порушено, тому виходячи із вище викладеного, та враховуючи всі докази в їх сукупності суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог та вимушений в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Керуючись: Законом України “Про заставу”, ст.ст.11,15,316,317,319,328,391,392,396,572,584,589,590,591,658 ЦК України, ст.ст.11,15,27, 60, 61, 88, 169, 212-215 ЦПК України , суд -

ВИРІШИВ:

В задоволені позовних вимог Публічному акціонерному товариству “ Державний ощадний ОСОБА_1 України” в особі філії – Лівобережне відділення №8420 - відмовити .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Л.П. Слюсар