Справа № 2-458/11

Справа №0417/2-116/2012

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

03 квітня 2012 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючої судді Слюсар Л.П.

при секретарі Тимошевській В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання ( догляду), визнання права власності в порядку спадкування за заповітом і повернення квартири , -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_4 в січні 2010 року звернулася до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання (догляду), визнання права власності і повернення квартири. В обґрунтування своїх позовних вимог посилаючись на те, що 25 березня 2009 року між нею та відповідачкою ОСОБА_2 був укладений договір довічного утримання ( догляду), згідно якого вона (позивачка) передала у власність відповідачці двокімнатну квартиру, що належала їй на праві власності та знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Газети “Правда”, 139 кв. 20, а відповідачка прийняла на себе зобов’язання здійснювати довічне повне її утримання, забезпечувати харчуванням, одежею, доглядом, необхідною допомогою включаючи і медичну, також було передбачено, що вище перелічений догляд має грошовий еквівалент, котрий за погодженням сторін визначений у розмірі 500 грн. на місяць. Договором також передбачено, що відповідач повинен сплачувати комунальні послуги по вищевказаній квартирі. Але з моменту укладання договору по день подачі позову до суду відповідачка ніколи не надавала реального догляду. Вона ніколи не відвідувала її вдома та не цікавилася її проблемами. Спілкування обмежувалося лише телефонними розмовами, раз на місяць, під час якої відповідачка дізнавалася чи отримала позивачкою щомісячну суму в розмірі 500 грн. Через свій похилий вік і тяжке фізичне становище вона має потребу в здійсненні постійного догляду. Вона неодноразово зверталася до відповідачки з проханням надати реальний догляд, на що вона відповіла відмовою, посилаючись на те, що вона не зобов’язана доглядати за нею, оскільки відповідно до п.6 Договору усі види догляду і допомоги виражені у грошовому еквіваленті 500 грн., а їх вона сплачує регулярно. Однак ні пунктом 6 Договору, ні Цивільним кодексом України не передбачена можливість заміни надання утримання в натурі виплатою періодичних платежів в грошовому виразі. Просила суд розірвати договір довічного утримання ( догляду) укладеного 25 березня 2009 року між нею та відповідачкою ОСОБА_2; визнати право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 та зобов’язати відповідачку повернути їй квартиру, яка знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Газети Правди,139/20.

ОСОБА_4 померла 14 червня 2010 року.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2010 року провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання, визнання права власності та повернення квартири закрито.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 жовтня 2010 року ухвала Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2010 року про закриття провадження у справі скасована, справа направлена для продовження розгляду до суду першої інстанції.

06.12.2010 року правонаступник ОСОБА_4 - ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до відповідачки ОСОБА_2, третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання ( догляду) визнання права власності в порядку спадкування за заповітом і повернення квартири. В обґрунтування позовних вимог посилаючись на те, що оскільки ОСОБА_2 не надавала реальних догляд ОСОБА_4 то не маючи дітей та близьких родичів остання була вимушена звернутися за допомогою до сторонніх людей : сусідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 За допомогою оголошення, яке ОСОБА_4 розклеїла на вулицях міста, вона і познайомилася з нею. Вона купувала їй продукт харчування, ліки, прибирала в квартирі, прала речі, готувала їжу, допомагала з гігієнічних процедур, супроводжувала на прогулянки, в медичних закладах і всюди поза домом. На прохання ОСОБА_4 і за рахунок її власних коштів вона сплачувала деякі комунальні платежі або абонентську плату за телефон, які в порушення ч.2 п.6 договору позивачка не сплачувала самостійно і не відшкодовувала їх сплату ОСОБА_4 Відповідачка не здійснила поховання ОСОБА_4 і про її смерть довідалась лише через місяць. 17 березня 2010 року ОСОБА_4 був складений заповіт на її ім’я. 05 липня 2010 року нею була подана заява про прийняття спадщини до Шостої дніпропетровської державної нотаріальної контори. Просила суд: розірвати договір довічного утримання ( догляду) укладеного 25 березня 2009 року між ОСОБА_4 і відповідачем ОСОБА_2; визнати право власності на квартиру, яка знаходиться за адресою : АДРЕСА_2 в порядку спадкування за заповітом за нею ОСОБА_1; зобов’язати відповідача ОСОБА_2 повернути їй квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та покласти судові витрати на відповідача.

В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позовні вимоги та просили суд позов задовольнити.

Відповідачка та її представник позовні вимоги не визнали. Вважають , що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими. Відповідачка належним чином виконувала свої зобов’язання з щомісячної оплати 500 грн., також сплачувала витрати на комунальні послуги. Крім того оплатила одноразово грошове утримання в розмірі 20000 грн. Просили суд в задоволені позову відмовити.

Третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилася. Відповідно до листа просила суд розглядати справу в її відсутності.

Свідок ОСОБА_6, знайома ОСОБА_4, розповіла про те, що познайомилася із ОСОБА_4 в вересні 2010 року. Розмовляла нею по телефону. ОСОБА_4 хворіла на рак шлунку, не могла сама собі готувати. По телефону вона зверталася до неї за допомогою . В неї в гостях була ОСОБА_1 і вони разом віднесли ОСОБА_4 хліб. Потім ОСОБА_1 стала ходити до ОСОБА_4 та допомагати їй. Про укладання договору довічного утримання їй відомо зі слів ОСОБА_4, про зміст договору нічого не відомо. З ОСОБА_1 знайома з 2006 року Про смерть ОСОБА_4 дізналася від ОСОБА_1, на похоронах присутньою не була.

Свідок ОСОБА_7, племінниця ОСОБА_4, розповіла про те, що їй відомо про договір довічного утримання, який був укладений її тіткою. Договір передивлялася. ОСОБА_2 повинна була надавати грошові кошти і допомагати по дому. Кожного місяця ОСОБА_2 перераховувала кошти, але сама до тітки не приїздила. Більше року тітку доглядала ОСОБА_1, навіть ночувала з нею. ОСОБА_2 не повідомляли про смерть ОСОБА_4. На поховання були витрачені кошти ОСОБА_4.

Свідок ОСОБА_8, сусідка, розповіла про те, що ОСОБА_4 років 5-6 проживала в квартирі №20, проживала одна, хворіла. Від представників домового комітету їй відомо про укладання ОСОБА_4 договору довічного утримання. Після переїзду ОСОБА_4 не потребувала ніякої допомоги, останні два-три роки вона хворіла та потребувала допомоги. Договір довічного утримання підписала, але їй ніхто не допомагав. ОСОБА_1 була до останнього дня із ОСОБА_4, вона допомагала їй.

Суд, вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши докази по справі, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до договору довічного утримання, укладеного 25 березня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованому в реєстрі за № 1200, ОСОБА_4 передала у власність ОСОБА_2 належну їй на праві приватної власності квартиру, яка розташована по проспекту Газети “Правда”в АДРЕСА_4. ОСОБА_2 прийняла на себе обов’язок забезпечувати її утримання ( доглядом) довічно на умовах цього Договору. Згідно до п.6 Договору ОСОБА_2, зобов’язується довічно утримувати ОСОБА_4. Сторони домовились, що утримання ( догляд), у тому числі забезпечення харчуванням, одягом, необхідною допомогою, включаючи і медичну, має грошовий еквівалент і оцінюється сторонами за спільною згодою у розмірі 500 гривень на місяць, які будуть надаватися відчужувачу щомісячно. Крім того набувач зобов’язаний щомісячно сплачувати комунальні послуги за квартиру . До оплачуваних комунальних послу належать: плата за користування природним газом , теплопостачанням, водопостачання ( гарячу та холодну воду), абонентська плата за телефон, плата за електроенергію в обсязі до 100 кВт. Набувач має право передати гроші за вказані вище комунальні послуги безпосередньо відчужувану для їх оплати останнім.

У випадку виникнення, в майбутньому, потреби забезпечення відчужувача видами матеріального забезпечення чи догляду, відчужував самостійно, на свій розсуд вирішує усі питання в межах грошового утримання передбаченого цим договором, згідно обумовлених сум. Набувач зобов’язується здійснити поховання відчужувача квартири після його смерті. Згідно до п.8 визначено одноразове грошове утримання сторонами за спільною згодою у розмірі 20000 грн. (а.с. 8-9).

Відповідно до ст. 744 ЦК України за договором довічного утримання одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням та доглядом довічно.

ОСОБА_4 виконала свої зобов’язання за договором передавши у власність ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_5Правда”в м. Дніпропетровську, в свою чергу ОСОБА_2 одноразово сплатила ОСОБА_4 при укладанні договору 20000 грн. та щомісячно оплачувала по 500 грн. та оплачувала комунальні послуги відповідно до умов договору.

Згідно до ОСОБА_7 про реєстрацію права власності на нерухоме майно №22602855 від 28.04.209 року, реєстраційний номер 25394166 квартира АДРЕСА_6Правда”належить ОСОБА_2 ( а.с.178).

ОСОБА_4 померла 14 червня 2010 року ( а.с.124). Відповідно до заповіту від 17.03.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_9, зареєстрованому в реєстрі за № 1200, ОСОБА_4 на випадок своєї смерті заповідала все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і все те, що їй буде належати на день смерті, і на що згідно із законом буде мати право громадянці республіки Грузія ОСОБА_1 ( а.с.123).

В поданій за життя ОСОБА_4 позовній заяві про розірвання договору довічного утримання нею не заперечувався факт щомісячної сплати відповідачкою їй 500 грн., та оплати коштів за комунальні платежі, а відповідно до розписки від 25 березня 2009 року ОСОБА_4 отримала від ОСОБА_2 20000 грн. ( а.с.23). Факт щомісячного отримання ОСОБА_4 від ОСОБА_2 грошових коштів в розмірі 500 грн. не заперечувався і правонаступником ОСОБА_1, та підтверджується квитанціями ( а.с.180-182).

Відповідно до ч.1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справ, не підлягають доказуванню.

Причиною розірвання договору довічного утримання, як вказала ОСОБА_4 у своїй позовній заяві є невиконання ОСОБА_2 істотних умов договору, що відповідно до ст.12 Договору може бути підставою для розірвання його в судовому порядку. А саме ОСОБА_4 вказувала на те, що їй не надавався реальний догляд. Через свій похилий вік і тяжке фізичне становище вона потребувала в здійснені за нею догляду, а саме: допомоги по придбанню продуктів харчування, одежі, медичних препаратів, допомоги в побуті –прибирання квартири, приготування їжі, приймання гігієнічних процедур, здійснення медичних оглядів у лікарні і дома. Та без надання такої допомоги її нормальне існування було не можливе. Відповідачка же надавати реальний догляд відмовилася та пропонувала за суму, яку вона надає знайти людей, котрі і будуть надавати постійний догляд. Необхідність надання догляду підтверджена і свідками: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_10

Однак, як вбачається із Договору довічного утримання у випадку виникнення, в майбутньому, потреби забезпечення відчужувача видами матеріального забезпечення чи догляду, відчужував самостійно, на свій розсуд вирішує усі питання в межах грошового утримання передбаченого цим договором, згідно обумовлених сум.

За життя ОСОБА_4, як встановлено в судовому засіданні, були розвішені об’яви, щодо пошуку одинокої пенсіонерки для проживання та на її утриманні ( а.с.128) та такою жінкою стала ОСОБА_1.

Після смерті ОСОБА_4 правонаступником ОСОБА_1, крім вказаних раніше ОСОБА_4 підстав для розірвання договору довічного утримання, вказано і те, що відповідачка не здійснила поховання ОСОБА_4

Однак в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 не повідомила ОСОБА_2 про смерть ОСОБА_4, що також було підтверджено і свідком: ОСОБА_7, і поховання було здійснено за кошти ОСОБА_4, які раніше їй надала ОСОБА_2

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 755 ЦК України договір довічного утримання може бути розірвано за рішенням суду на вимогу відчужувача, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов’язків, незалежно від його вини.

Згідно до п.2 ст.755 ЦК України договір довічного утримання ( догляду) припиняється зі смертю відчужувача.

Отже виходячи із вищевикладеного, та оцінюючи докази в їх сукупності, та те, що позов про розірвання договору довічного утримання ОСОБА_4 був поданий за її життя, а ОСОБА_1 відповідно до заповіту є правонаступником, однак договір довічного утримання вже є припиненим в зв’язку зі смертю відчужувача, тому суд не вбачає законних підстав для його розірвання, а відповідно і зобов’язання повернути квартиру та визнати за ОСОБА_1 право власності за заповітом на спірну квартиру.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Керуючись: ст. ст. 744 -751, 755,756,1216-1219 ЦК України, ст. ст. 3,7,11, 27, 31, 59, 60, 61, 81, 88, 212-215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Л.П. Слюсар