Справа № 2-2258/2008
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 березня 2008 року Малиновський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого - судді Дрішлюка А.І., при секретарі судового засідання - Солтис О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 Адель, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про усунення перешкод у здійсненні права користування майном, та зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_7 про визнання прибудови самовільною та зобов'язання її знесення, -
ВСТАНОВИВ:
До Малиновського районного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 Адель, ОСОБА_5, ОСОБА_6, вказуючи при цьому третьою особою ОСОБА_7, про усунення перешкод у здійсненні права користування майном, посилаючись на те, що всі відповідачі, які є власниками суміжних з нею квартир № 31, № 33 по вул. Малиновського, 31 в м. Одесі, не дають згоди без поважних причин на реконструкцію квартири АДРЕСА_1, співвласниками якої є позивачка та ОСОБА_8, чим порушують права ОСОБА_1 як власника та унеможливлюють розпоряджатися своїм майном на свій розсуд. Звертала увагу суду на ту обставину, що права інших власників при цьому не зачіпаються та не порушуються.
Представник відповідачки в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову та посилався на незаконні наміри ОСОБА_1 розпорядитися своєю власністю, порушуючи права інших власників, а саме відповідачів, в тому числі і його довірительниці ОСОБА_5, яка є співвласницею квартири АДРЕСА_2. Обґрунтував він свої позиції порушенням таких норм Законів як ст. 319-321 ЦК України, ст. 6, 150 ЖК УРСР, абзац 16 розділу «Шляхи реалізації державної житлової політики» концепції державної житлової політики.
В процесі судового розгляду було встановлено, що відповідачка ОСОБА_5 звернулась до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_7 про визнання прибудови самовільною та зобов'язання її знесення. Справа знаходилась в провадженні у судді Погрібного С.О. Позивачка Савченко Н.М. посилалась на те, що попередніми власниками квартири АДРЕСА_3 був самовільно прибудований балкон, який закриває сонячний світ у її квартиру та кут між ним та стіною будинку фактично використовується як туалет, що спричиняє багато незручностей та дискомфорт, а вона та її онук хворі люди і це все негативно впливає на стан здоров'я. Оскільки ж нова власниця ОСОБА_1 збирається реконструювати квартиру з використанням балкону, то на думку ОСОБА_5 всі незручності залишаться, тому вона й звернулась до суду за захистом своїх прав.
Відповідно до ст. 126 ЦПК України та з метою процесуальної економії, що дозволить судові більш повно та всебічно досліджувати різні питання, які входять до предмету спору, справу було передано для об'єднання зі справою в провадженні судді Дрішлюка А.І. Після об'єднання цих справ позивачка ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_5 вносили зміни до своїх позовів, в результаті яких останні позовні вимоги сторін полягають в наступному. Позивачка по первинному позову - ОСОБА_1 - вказувала ОСОБА_7 в якості відповідача, а Малиновську районну адміністрацію Одеської міської ради - в якості третьої особи, та просила не тільки зобов'язати відповідачів не перешкоджати в здійсненні права власності, але й встановити порядок виконання рішення для Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради щодо розгляду проектної документації реконструкції приміщення без письмової згоди відповідачів. Позивачка за зустрічним позовом - ОСОБА_5 - наполягала на зобов'язанні ОСОБА_1 знести самовільну забудову та на тому, що порушуються її права власника квартири.
В останнє судове засідання з'явились представник позивачки ОСОБА_1, представник відповідачки ОСОБА_5 та відповідач ОСОБА_7 Інші сторони в судове засідання не з'явились, неодноразово повідомлялись про день та час слухання справи судовими повістками, але відмовлялись від їх прийняття. Відповідно до ч.8 ст.76 ЦПК України суду це дає змогу вважати відповідачів належним чином повідомленими, та відповідно до ст. 169 ЦПК України суд може розглядати справу у їх відсутності.
Суд, вислухавши пояснення представників позивачки та відповідачки, дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а зустрічний позов ОСОБА_5 не може бути задоволеним з наступних підстав.
В судовому засіданні було встановлено, що позивачка ОСОБА_1 разом з ОСОБА_7 придбали квартиру АДРЕСА_1 в рівних частинах кожний, що підтверджується договором купівлі-продажу від 21 листопада 2006р., зареєстрованим за № 7-3450. Позивачка має намір реконструювати квартиру з метою обладнання офісного приміщення, тобто для здійснення підприємницької діяльності. її намір підтримав співвласник ОСОБА_7 та надав про це заяву ВЕО № 704133, посвідчену приватним нотаріусом ОСОБА_9В 14 травня 2007 р. В судовому засіданні ОСОБА_7 свій намір підтримав.
Між сторонами по справі виник спір, через те, що відповідачі відмовилися дати згоду на розробку та затвердження відповідної проектно-кошторисної документацію на заплановану позивачем реконструкцію. При цьому як вбачається з матеріалів справи позивач отримав дозвіл заступника міського голови від 14.02.2007 року № 34-Г-614 з якого вбачається, що надана згода на замовлення в ліцензійної проектної організації проекту реконструкції квартири, при цьому розроблений проект був погоджений санітарно-епідеміологічною станцією м. Одеси, про що свідчить копія висновку від 4.04.2007 року за № 225-628, приєднаного до матеріалів справи, а також висновок Головного управління МНС України в Одеській області від 06.04.2007 р. № 14-691.
Відповідно до п.3.2. Положення про порядок реконструкції вбудованих, в "Положення про порядок реконструкції вбудованих, вбудовано-прибудованих і прибудованих приміщень в м. Одесі", затв. рішенням Одеської міської ради 17.04.2001 р. за № 2153-ХХІІІ до клопотання про надання дозволу для проведення реконструкції заявник повинен додати згоду володільців суміжних приміщень, інтереси яких може зачипати реалізація проекту на реконструкцію. Позивач позбавлений можливості надати таку згоду через те, що відповідачі йому відмовили в наданні згоди, тобто без їх згоди стає неможливим підготовка та затвердження проектно-кошторисної документації на реконструкцію квартири. Оцінюючи доводи позивача та відповідачіь суд виходе з того, предметом судового розгляду є наявність або відсутність порушень прав та законних інтересів відповідачів та/або третіх осіб під час проведення реконструкції. Проте позивач позбавлений можливості затвердити в установленому порядку проектно-кошторисну документацію через відсутність згоди відповідачів. Таким чином на даному етапі доводи відповідачів про порушення їх прав та законних інтересів не відповідає дійсності.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" оскільки Конституція України, як зазначено в її ст.8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають грунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Оцінюючи доводи відповідачів щодо порушення їх прав та законних інтересів фактом можливої реконструкції суд керуються конституційними принципами, закріпленими в ст. 41 Конституції України, відповідно до яких використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі, а також положеннями ст. 13 Конституції України, згідно з якою власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Аналогічні засади захисту права власності закріплені в ст. 386 ЦК України.
Суд вважає, що дії позивачки відповідають нормам діючого законодавства, а посилання відповідача на ст. 6 ЖК УРСР про те, що надання приміщень у житлових будинках для потреб промислового характеру заборонено є безпідставним, оскільки позивачка збирається реконструювати квартиру під офісне приміщення. Правомірність цього реконструювання підтверджується ч. 1-3 ст. 319 ЦК України, де стверджується, що власник володіє, використовує і розпоряджається своїм майном на свій розсуд і має право здійснювати будь-які дії, які не суперечать закону, всім власниками забезпечується рівні умови здійснення своїх прав. Згідно з ч.1 ст. 320 ЦК України власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності.
Відповідно до ч.2 ст. 383 ЦК України власник квартири на свій погляд здійснює ремонт і зміни в квартирі, наданій йому для використання, як єдиного цілого, за умови, що ці зміни не приведуть до порушень прав власників інших квартир. Для підтвердження того, що реконструкція не порушить прав власників інших квартир, а також не порушить санітарно-технічних вимог та правил експлуатування будинку, проект реконструкції квартири під офіс, виконаний ПКФ «ВІТА» (ліцензія АБ № 344387), був наданий для обстеження Одеській обласній службі Української державної інвестиційної експертизи «Укрінвестекспертиза», яка винесла позитивний висновок (реєстр. № 333 від 28.08.2007р.), що проект в цілому відповідає завданню на проектування, архітектурно-планіровочному завданню та вимогам державних норм, про що свідчать позитивні висновки спеціалізованих державних експертних та узгоджувальних служб області, таких як санітарно-епідеміологічна станція м. Одеси (висновок № 225-628 від 4.04.2007р.), Головне управління МНС України в Одеській області (висновок № 14-691 від 06.04.07р.)
За ухвалою суду Одеським науково-дослідницьким інститутом судових експертиз по справі проводилась судова будівельно-технічна експертиза, яка в тому числі вирішувала питання про відповідність проекту реконструкції квартири встановленим будівельним правилам, нормам, стандартам. У своїх висновках в заключенні № 11153 від 6.11.2007р. експертиза встановила, що запланована реконструкція АДРЕСА_4 відповідає вимогам будівельних норм та правил, в тому числі і по розміщенню нежилих приміщень офісу на першому поверсі жилого будинку - п.2.50 ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки». Відповідно до цього ж пункту реконструкція квартири під офіс технічно можлива, а сам «Проект на реконструкцію квартири АДРЕСА_1 відповідає п.п 1.1, 2.5.1, 2.15, 2.16, 6.2, 9.1 ДБН А.2.2-3-2004 «Склад, порядок оформлення, узгодження та затвердження проектної документації для будівництва» - за наявністю ліцензії проектної організації, яка розробила проект, об'єму оформлення проекту з відповідними узгодженнями з компетентними органами.
Оглянувши ці експертні висновки, суд вважає, що ОСОБА_1, реалізуючи свої права власника, не спричинить шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства та не порушить прав інших власників, ч. 2 ст. 319 ЦК України.
На думку суду посилання відповідача на абзац 16 розділу «Шляхи реалізації державної житлової політки» Концепції Державної житлової політики України, де вказано на недопущення використання житла не за призначенням, є досить абстрактним, оскільки Концепції зазвичай визначають лише загальні засади програми розвитку в будь-якій області суспільного життя. А реалізація цих принципів детально вирішується Законами та підзаконними нормативними актами, в тому числі локальними. На місцевому рівні в м. Одесі це питання вирішено в Положенні про порядок реконструкції вбудованих, вбудовано-прибудованих приміщень у м. Одесі, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 17.04.2004р. № 2153-ІІІ, де в п. 1.3 передбачається, що дія даного положення розповсюджується на реконструкцію (реконструкцію з розширенням) житлових і нежилих приміщень в житлових будинках місцевих рад, відомчих і кооперативних житлових будинках зі зміною або без зміни функціонального призначення приміщень. Тобто в самій формуліровці вже закладена можливість змінювати функціональне призначення житлових приміщень. Суд не вбачає тут суперечок із Законом, зокрема, зі ст. 319 ЦК України.
В зустрічному позові ОСОБА_5 наполягає на тому, що прибудований до спірної квартири балкон завдає багато незручностей та дискомфорту в її житті. Зокрема, вона стверджує, що кут між балконом та стіною будинку використовується як туалет, і після реконструкції надалі буде використовуватись. Суд враховує, що в комплексному експертному висновку № 333 від 28 серпня 2007р. в розділі «генеральний план» відмічено, що на даний час територія, яка прилягає до реконструйованої квартири, включає в себе газон та дорожку з тротуарним покриттям в незадовільному стані. Проектом реконструкції передбачено: розташування входу в приміщення з вул. Малиновського, розташування пандусу для інвалідних колясок, мощення підходу до офісу тротуарної плиткою, відновлення газону.
Суд також вважає необхідним звернути увагу на неточне посилання в запереченні відповідача на п. «д» ч. 18 Постанови Пленуму ВСУ від 16.04.2004р. № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», де вказано, що у разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників (ст. 42 ЗК), а Земельним кодексом передбачається, що порядок використання земельних ділянок, де розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та при будинкові території, визначається співвласниками. Однак відповідачі не надали ніяких правовстановлюючих документів щодо підтвердження приватизації земельної ділянки та належності її відповідному об'єднанню співвласників, що передбачає п. «в» ч. 18 тієї ж Постанови.
З огляду на вищевказане, об'єктивно оцінивши всі доводи сторін та надані докази, суд прийшов до висновку, що відповідачі не надали обгрунтованих доказів та конкретних порушень їх прав власників, на всі їх клопотання та заяви про забезпечення доказів були надані відповідні належно оформлені документи, а тому, на думку суду, перешкоджання відповідачів позивачці у реконструкції квартири є безпідставним.
При цьому суд вважає, що дії відповідачів-власників іншої квартири мають ознаки зловживання цивільними правами, а не надання згоди на розробку такої документації, позитивне рішення за якою відповідних державних органів, ними може оскаржено до суду, що є додатковою гарантією їх прав та законних інтересів, вчинено навмисно з метою завдання шкоди інтересам іншого власника-позивача, що є порушенням ст.ст. 12,13 ЦК України та їх відповідних положень, зокрема, того, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Суд роз'яснює, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Суд роз'яснює відповідачам та третім особам, що відповідно до ч.6 ст. 13 ЦК України у разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
Виходячи зі змісту ч. 7 ст. 376 ЦК України, відповідно до якої у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Таким чином, відповідачка ОСОБА_5 не є суб'єктом, який має право на позов в матеріальному сенсі, а тому у задоволенні зустрічного позову повинно бути відмовлено.
Відповідно до ст. 217 ЦПК України суд вважає можливим визначити порядок виконання рішення, яким встановити можливість затвердження проекту реконструкції квартири без надання згоди відповідачів.
Керуючись ст. 8, 13, 41 Конституції України, п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", ст.ст. 1, 3, 12, 13, 16, 319, 376, 383, 386 ЦК України, ч. 18 Постанови Пленуму ВСУ від 16.04.2004 р. № 7 „Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", Положенням про порядок реконструкції вбудованих, вбудовано-прибудованих приміщень у м. Одесі, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 17.04.2004р. № 2153-ІІІ, ст. 10, 11, 60, 76, 169, 189, 215, 217, 218 ЦПК України суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 Адель, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про усунення перешкод у здійсненні права користування майном задовольнити.
Зобов'язати власників квартири АДРЕСА_5 в особі ОСОБА_5 та ОСОБА_10, власників квартири № 33 в особі ОСОБА_11, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Адель, співвласників квартири № 32 ОСОБА_7 не перешкоджати власнику квартири АДРЕСА_6 в особі ОСОБА_1 у здійсненні нею права користування майном, а саме при узгодженні у відповідних державних недержавних установах та закладах проектної документації, а також не перешкоджати при проведенні реконструкції квартири під офісне приміщення.
Встановити порядок виконання рішення суду відповідно до якого у разі набрання ним законної сили при розгляді питання про затвердження проекту реконструкції квартири АДРЕСА_7 під офісне приміщення без письмової згоди власників квартири № 31 в особі ОСОБА_5 та ОСОБА_10, власників квартири № 33 в особі ОСОБА_12, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Адель.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_7 про визнання прибудови самовільною та зобов'язання її знесення відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.