Справа № 22-3598/ 2008 р

Головуючий у 1 інстанції - Рутова В.І.

Категорія 32

Доповідач - Будулуца М. С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2008 р.                                                    Апеляційний суд Донецької області

в складі:   головуючого - Резнікової Л.В.

суддів: Будулуци М. С,  Стратіло В.І.,  при секретарі - Володіної О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Донецьку цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально - Міському районі м.  Горлівки

на рішення Центрально - Міського районного суду м.  Горлівки від 1 квітня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально - Міському районі м.  Горлівки про стягнення моральної шкоди,  -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Центрально - Міського районного суду м.  Горлівки від 1 квітня 2008 р. позов ОСОБА_1 задоволено частково,  на користь позивача з - виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально - Міському районі м.  Горлівки ( далі - Фонд) стягнуто на відшкодування моральної шкоди 6 000 грн.

Позивач в апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі,  не передаючи справу на новий судовий розгляд,  посилаючись на невідповідність рішення обставинам справи,  порушення судом норм матеріального і процесуального права. Він вважає,  що суд першої інстанції стягнув на його користь такий розмір моральної шкоди,  який не відповідає спричиненим моральним стражданням,  просить стягнути з відповідача 32 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Відповідач в апеляційній скарзі просить також скасувати рішення суду та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів скарги Фонд посилався на те,  що суд порушив норми матеріального і процесуального права,  судом не враховано,  що дія закону,  який передбачає стягнення моральної шкоди на 2006 р. і 2007 р. зупинена,  а надалі і скасована

Законом України „Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України",  факт спричинення моральної шкоди позивачу не підтверджений висновком МСЕК.

Позивач ОСОБА_1 підтримав доводи своєї апеляційної скарги,  заперечив проти задоволення апеляційної скарги відповідача.

У судовому засіданні представник відповідача - Степанов О.В. підтримав доводи апеляційної скарги Фонду,  та заперечив проти скарги позивача.

Заслухавши суддю-доповідача,  пояснення позивача та представника відповідача,  дослідивши матеріали цивільної справи,  апеляційний суд вважає,  що апеляційну скаргу слід відхилити,  а рішення залишити без змін.

Згідно зі  ст.  308 ч. 1 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін,  якщо визнає,  що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Розглядаючи справу,  суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того,  що правовідносини,  які виникли між сторонами в зв'язку з відшкодуванням моральної шкоди,  заподіяної внаслідок професійного захворювання,  регулюються Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,  які спричинили втрату працездатності".

Згідно з п. п. "є" п.1 ч. 1  ст.  21 та ч. 3  ст.  28 цього Закону,  у разі настання страхового випадку,  Фонд соціального страхування у встановленому законодавством порядку зобов'язаний виплатити потерпілому грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння йому цієї шкоди.

Судом першої інстанції по справі встановлено,  що позивач отримав професійне захворювання - хронічний бронхіт під час роботи в шкідливих умовах виробництва на вугільних підприємствах у період з 1.12.1975 р. по 4.10.2004 р. і висновком МСЕК від 29.09.2004 р. йому встановлена втрата професійної працездатності 40 % (а.с. 9).

Із пояснень позивача вбачається,  що внаслідок професійного захворювання йому заподіяна моральна шкода,  яка полягає у моральних стражданнях в зв'язку з ушкодженням здоров'я,  що порушило його нормальні життєві зв'язки,  та потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За таких обставин,  суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те,  що наслідки професійного захворювання змусили позивача змінити спосіб життя та докладати зусиль для організації життя. У зв'язку з цим у нього,  відповідно до  ст.  ст. 21, 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,  які спричинили втрату працездатності" виникло право на відшкодування моральної шкоди. Право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності,  у тому числі виплати за моральну шкоду,  виникає в особи з дня встановлення їй такої стійкої втрати працездатності вперше висновком МСЕК,  а таке право у позивача виникло у 2003 р. по професійному захворюванню.

Таким чином,  право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача ще до набрання чинності як Законом України „Про державний бюджет України на 2007 рік",  так і Законом України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Згідно  ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі,  крім випадків,  коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Аналогічні положення містять у собі ч.ч.1, 2  ст. 5 ЦК України.

Посилання відповідача на норми Законів України „Про державний бюджет України на 2007 рік"  і „ Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до

деяких законодавчих актів України",  якими зупинено а потім скасовано дію статей Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,  які спричинили втрату працездатності" про відшкодування моральної шкоди,  не може бути підставою для відмови у задоволенні позову,  оскільки Фонд соціального страхування сплачує відшкодування моральної шкоди як страхові виплати і не є цивільною відповідальністю Фонду.

Доводи Фонду про відсутність підстав відшкодування шкоди,  а саме - висновку МСЕК про відсутність спричинення моральної шкоди позивачу,  не ґрунтуються на вказаному законі,  оскільки в даному випадку витребування відповідного висновку законом непередбачено.

Суд обґрунтовано,  з урахування ступеня втрати професійної працездатності,  принципу розумності та справедливості визначив розмір моральної шкоди позивачу в сумі 6 000 грн.,  а тому доводи його апеляційної скарги відносно невідповідності стягнутої суми розміру завданій моральній шкоді уваги не заслуговують.

При встановлені зазначених фактів і постановлені рішення судом першої інстанції - не порушено норм матеріального та процесуального права,  а тому підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційних скарг не має.

Керуючись  ст.  ст.  304,  307 ч. 1 п. 1,  308,  314 ч.1 п.1,  315 ЦПК України,  апеляційний суд,  -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально - Міському районі м.  Горлівки відхилити.

Рішення Центрально - Міського районного суду м.  Горлівки від 1 квітня 2008 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення,  та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили безпосередньо до Верховного Суду України.