Справа № 22- 3080/2008 р.
Головуючий у 1 інстанції : Космачевська Т.В.
Категорія 42
Доповідач Круглікова К.С.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 травня 2008 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі:
Головуючої Круглікової К.С,
Суддів Соломахи Л.І.
Олєйникової Л.С.
При секретарі: Проляпа О.В.
З участю сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу Краматорської міської ради, виконкому Краматорської міської ради на рішення Краматорського міського суду від 12 лютого 2008 року у справі за позовом Краматорської міської ради до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про виселення та за позовом ОСОБА_2 до Краматорської міської ради, виконкому міської ради та Управління житлового та комунального господарства про визнання права користування жилим приміщенням та зобов"язання надання ордеру на житло,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Краматорського міського суду від 12 лютого 2008 року у задоволенні позову Краматорської міської ради до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про виселення відмовлено. Позовні вимоги ОСОБА_2 до Краматорської міської ради, виконкому Краматорської міської ради та Управління житлового та комунального господарства про визнання права користування жилим приміщенням та зобов"язання надання ордеру на житло задоволені. Визнано за ОСОБА_2 право користування АДРЕСА_1та зобов"язано виконком Краматорської міської ради видати йому ордер на зазначене жиле приміщення.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Краматорська міська рада та виконком Краматорської міської ради звернулись до суду з апеляційною скаргою, в якій просять його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх позов, виселивши ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з самовільно зайнятої квартири, а у задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання його права користування житловою площею та зобов"язання видати йому ордер на зайняття квартири відмовити. Посилались на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення , порушивши норми матеріального закону, не врахувавши, що відповідачі, не маючи ордеру на квартиру , самовільно в неї вселилися і тому повинні буди виселені, а також не було враховано, що ОСОБА_2 зберігав право
на жилу площу в іншій квартирі» тому суд безпідставно визнав на ним право користування жилою площею в спірній квартирі.
Судом першої інстанції встановлено, що в спірній квартирі були зареєстровані та проживали наймач ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та її син ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 є сином, а ОСОБА_1 - дружиною останнього. Рішенням Краматорського міського суду від 27 червня 2007 року, яке набрало законної сили, був встановлений факт проживання в спірній квартирі ОСОБА_2та ОСОБА_1 з 1993 року разом з померлими у 2006 році ОСОБА_4 та ОСОБА_5, тобто не встановлено, щоб відповідачі самовільно вселились в квартиру. Разом з тим, судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_1хоч і проживали в спірній квартирі, однак зареєстровані в АДРЕСА_1 . При цьому ОСОБА_1 є власником 1/3 цієї картири, а її син в зазначеній квартирі права власності нема, а лише зареєстрований в ній.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та відповідачів, дослідивши матеріали справи, апеляційний суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до п.4 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Зобов'язуючи виконком Краматорської міської ради видати ОСОБА_2 ордер на зайняття АДРЕСА_1 , суд порушив вимоги статті 58 ЖК України. Відповідно до зазначеної норми закону на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.
Правовідносини, які були предметом розгляду суду, не регулюються даною нормою закону, оскільки відповідач набув право користування жилим приміщенням з підстав ст. 64 ЖК України , оскільки постійно проживав і проживає в спірній квартирі як член сім"ї наймача з 1993 року . При визнанні за ним права користування жилим приміщенням видача ордеру законом не передбачена.
Отже, вимоги ОСОБА_2 про зобов"язання видати ордер не основані на законі, тому в їх задоволенні слід відмовити.
В іншій частиш апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні позову Краматорської міської ради про виселення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання за ним права користування спірною квартирою , суд виходив з фактичних обставин, не порушив вимоги норм матеріального та процесуального законів , надав оцінку всім
доказам по справі та ухвалив в цій частині законне та обгрунтоване рішення, підстав для скасування якого нема.
Відповідно до ч.3 ст. 116 ЖК України осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення. Судом же встановлено, що відповідачі вселились в квартиру ще у 1993 році, що підтверджено рішенням Краматорського міського суду від 27 червня 2007 року , зі згоди наймача та члена його сім'ї Отже, підстав для виселення відповідачів згідно з ч.3 ст. 116 нема, тому суд обґрунтовано відмовив у позові про їх виселення з зазначених підстав.
Згідно зі ст. 64 ЖК України члени сім"ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов"язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сім"ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї* наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Оскільки судом встановлено, що з 1993 року відповідач ОСОБА_2 був членом сім'ї наймача спірної квартири та її сина , суд правильно визнав за ним право на жилу площу в цій квартирі. При цьому нема підстав вважати, що відповідач зберігав право на житло в іншій квартирі, оскільки вона була приватизована у 2006 році, власниками стали його мати та її батьки, він же участі в її приватизації не приймав, оскільки там не проживав. Лише той факт , що він був зареєстрований в іншій квартирі, не є підставою для відмови йому в позові про визнання за ним права користування спірною жилою площею.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Керуючись ст. ст. 308, 309, 313, 314, 315, 316 ЦПК України , апеляційний суд, -
вирішив:
Апеляційну скаргу Краматорської міської ради, виконкому Краматорської міської ради частково задовольнити. Рішення Краматорського міського суду від 12 лютого 2008 року в частині задоволення позову ОСОБА_2 до Краматорської міської ради, виконкому Краматорської міської ради та Управління житлового та комунального господарства про зобов"язання надання ордеру на житло скасувати. У задоволенні позову ОСОБА_2 до Краматорської міської ради, виконкому Краматорської міської ради та Управління житлового та комунального господарства про зобов"язання надання ордеру на житло відмовити.
В іншій частині рішення Краматорського міського суду від 12 лютого 2008 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з дня проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.