Справа № 2-200/11

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

19 жовтня 2011 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючої судді Слюсар Л.П.

при секретарі Шевченко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Фірми “Комінцентр - сервіс Лтд” про відшкодування матеріальної та моральної шкоди , -

ВСТАНОВИВ:

В травні 2010 року позивач звернувся до суду із позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Фірми “Комінцентр - сервіс Лтд” про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. В подальшому при розгляді справи позивачем було уточнено розмір невиплаченої заробітної плати ( а.с.110). В обґрунтування своїх вимог в позовній заяві, уточненій позовній заяві та в судовому засіданні позивач посилався на те, що з 24.03.2008 року по 31.07.2009 рік він працював на посаді водія в ТОВ Фірми “Комінцентр - сервіс Лтд”. З вересня 2008 року по день звільнення він не отримував заробітну плату, керівництво фірми постійно обіцяло виплатити заробітну плату, однак це обмежилося лише обіцянками. В березні 2009 року він знаходився у відпустці, і в період відпустки він двічі знаходився на лікарняному. На день звільнення йому не було виплачено ні заборгованість по заробітній платі, ні відпускні, ні лікарняні, з ним кінцевий розрахунок при звільнені проведено не було. За 10 місяців роботи з вересня 2008 року по липень 2009 року заборгованість по заробітній платі склала 15000 гривень ( 10 місяців по 1500 грн. щомісячно ). Своїми діями відповідач спричинив моральну шкоду, яка оцінена ним в 10000 гривень. Крім того в зв’язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати утворилася прострочка за оплату кредиту в розмірі 10500 гривень. Просив суд: стягнути із відповідача заборгованість по заробітній платі в розмірі 15000 гривень; стягнути моральну шкоду в розмірі 10000 грн; стягнути із відповідача за вимушену прострочку його кредиту 10500 грн.; зобов’язати відповідача здійснити виплату одноразово.

Представник відповідача, діючий на підставі доручення позовні вимоги не визнав, просив в задоволенні позовних вимог відмовити. Суду пояснив, що позовні вимоги ОСОБА_3 є безпідставними і не відповідають фактичним обставинам по справі. Вказав, що з позивачем проведено повний розрахунок, заборгованість підприємства з виплати заробітної плати перед позивачем на момент подачі позову відсутня. Нарахування та виплата заробітної плати проводилася відповідно до штатного розпису.

Суд вислухавши позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи вважає що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24 березня 2008 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу водієм до ТОВ “Фірми “Комінцентр - сервіс Лтд” на підставі наказу № 4-к від 24.03.2008 року за сумісництвом ( а.с.111).

Відповідно до наказу № 23 –к від 01.10.2008 року згідно до заяви ОСОБА_1 було переукладено з 01.10.2008 року трудовий договір за сумісництвом на трудовий договір за основним місцем роботи ( а.с. 113,114).

Згідно до штатного розпису ( а.с.31-59) посадовий оклад водія: з 01.04.2008 року -525 грн., з 01.06.2008 року –525 грн., з 01.10.2008 –550 грн., з 01.12.2008 року –620 грн., з 01.03.2009 року - 620 грн., з 01.04.2009 року –640 грн., з 01.07.2009 року –640 грн.

Наказом № 15 від 31 липня 2009 року ОСОБА_1 було звільнено за згодою сторін п.1 ст.36 КЗпП України ( а.с.115).

Відповідно до ч.2 ст.94 КЗпП України розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Згідно до ч.2 ст.97 КЗпП України форма і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій передбачених законодавством, генеральною та галузевими ( регіональними) угодами.

Позивачем в позовній заяві заявлені вимоги щодо виплати йому не доплаченої заробітної плати, оскільки як він вважає йому не виплачувалася заробітна плата, або виплачувалася не в повному розмірі за період з вересня 2008 року по день звільнення. Так він вказав на те, що при прийомі на роботу йому було повідомлено про те, що розмір його заробітної плати буде становити 300 доларів США, або 1500 гривень. Позивачем одночасно вказувалося на те, що він отримував заробітну плату по двом відомостям, потім ним же заперечувалося отримання будь якої заробітної плати, та наполягав на її неотриманні.

Згідно довідки ТОВ “Фірми “Комінцентр - сервіс Лтд” за період з 24.03.2008 року по 31.07.2009 року ОСОБА_1 була нарахована і виплачена заробітна плата а повному обсязі в сумі 7968,67 грн. На 27 вересня 2010 року заборгованість по виплаті заробітної плати перед ним відсутня ( а.с.30). Отримання ОСОБА_1 заробітної плати підтверджується платіжними відомостями, видатковими касовими ордерами ( а.с. 75-87).

Відповідно до листа прокурора Індустріального району від 24.03.2010 року №221 р прокуратурою Індустріального району в грудні 2009 року проведено перевірку за звернення ОСОБА_3 щодо невиплат заробітної плати. Встановлено, що заробітна плата отримана в повному розмірі ( а.с.4).

Виходячи із вищевикладеного, суд критично відноситься до тверджень позивача щодо розміру його посадового окладу в сумі 1500 грн. та не отримання ним заробітної плати.

Позивачем заявлені позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000 грн.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України , відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Оскільки суд прийшов до висновку про законність нарахування та виплату заробітної плати, то суд не вбачає законних підстав для задоволення позову і в частині стягнення моральної шкоди.

Щодо заявлених позовних вимог про стягнення коштів в сумі 10500 грн. за прострочку сплати ОСОБА_1 кредиту, то суд приходить до висновку, що дані позовні вимоги не ґрунтуються на законі і задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, оскільки позивач при подачі позовної заяви був звільнений від сплати судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення, в задоволені позову йому відмовлено, то суд вважає їх за можливе віднести за рахунок держави.

Керуючись: Законом України “Про оплату праці”, ст. ст. 94,97, 115, 232, 233, 237-1 КЗпП України, ст. ст. 11, 27, 31, 59, 60, 61, 81, 88, 212-215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Л.П. Слюсар