ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

13 лютого 2007 р.

№ 13/78

Вищий  господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді                    Кузьменка М.В.,

судді                                        Васищака І.М.,

судді                                        Палій В.М.,

розглянувши    касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства

                        “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго”

на                     постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду

                        від 09.11.2006р.

у справі          №13/78

за позовом     Відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія

                        “Дніпрообленерго”

до                        Відкритого акціонерного товариства “Південний радіозавод”

про                      стягнення 2 628,42 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився,

від відповідача: не з’явився,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго” звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Південний радіозавод” і просило суд стягнути з останнього заборгованість у розмірі 2 628,42 грн. за спожиту електричну енергію.

Позовні вимоги мотивовані несплатою відповідачем поставленої у жовтні, грудні 2001 року та березні 2002 року електроенергії для піонерського табору “Мрія”.

В обґрунтування позову позивач посилається на  карту витрат електроенергії, акт про використання електричної енергії, реєстр виписаних за використану електроенергію рахунків, касову книгу обліку вручення рахунків, рахунки, виписані на всю суму боргу, зазначаючи, при цьому, що договір на постачання електричної енергії сторонами не укладено.  У зв’язку з цим, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість на підставі ст.469 ЦК УРСР.

Відповідач, заперечуючи заявлений позов, посилається на те, що справа між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, вже розглядалася господарським судом. Зокрема, постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.07.2003р. в іншій справі №35/106 за позовом ВАТ  “ЕК Дніпрообленерго” до ВАТ “Південний радіозавод” про стягнення 2 628,42 грн., рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2003р. скасовано  та ухвалено нове рішення про відмову у позові.  Також відповідач посилається на пропуск позивачем строку позовної давності відносно боргу за жовтень 2001р., грудень 2001р. та березень 2002р.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2006р. (суддя Рудь А.І.) позов задоволено частково: присуджено до стягнення з відповідача 2009,50 грн. заборгованості та судові витрати. В частині позовних вимог про стягнення 618,92 грн. відмовлено у зв’язку з їх недоведеністю.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність пропуску строку позовної давності, оскільки перебіг строку позовної давності по стягненню зазначеного боргу переривався, так як позивачем у встановленому порядку подавався до господарського суду позов про стягнення 2 628,42 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.11.2006р. (головуючий, суддя Прокопенко А.Є., судді Дмитренко А.К., Сизько І.А.) рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову з мотивів пропуску позивачем строку позовної давності. При цьому, судом апеляційної інстанції зазначено, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про переривання строку позовної давності, не взявши до уваги підстави звернення з позовом у даній справі та підстави звернення з позовом у справі №35/106.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій  просить суд її скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального права, а саме ст.79 ЦК УРСР, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права  при ухваленні оскаржуваного судового акта, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає  задоволенню  з таких підстав.

Предметом розгляду у даній справі є неоплата відповідачем електричної енергії, поставленої позивачем у жовтні 2001 р. –2470,06 грн., у грудні 2001р. - 618,92 грн., у березні 2002р. –1122,77 грн., у зв’язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 2 628,42 грн.

Позивач звернувся з даним позовом 28.08.2006р. і просить суд стягнути вказаний борг на підставі ст.469 ЦК УРСР, а саме повернення вартості безпідставно придбаного майна.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що позивач втратив право вимоги по стягненню грошових коштів у сумі 2 628,42 грн. за спожиту відповідачем електроенергію, заявлену на підставі ст.469 ЦК УРСР, у зв’язку з пропуском строку позовної давності.

Так, відповідно до п.8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що набрав чинності 01.01.2004р., правила ЦК України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред’явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

В силу ст.76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого  права.

Відповідно до ст.79 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності переривається  пред’явленням позову в установленому порядку.  Після перериву перебіг строку позовної  давності  починається спочатку;  час,  що  минув  до  перериву,  до  нового  строку   не зараховується.

Згідно змісту названої статті, у разі, якщо позов було залишено без розгляду і позивач  може повторно звернутися до суду з цим позовом, і він буде прийнятий судом до провадження, то його подача перериває строк давності.

Враховуючи наведені положення, ухвалення судового рішення про відмову у задоволенні позову не перериває строку позовної давності, оскільки у такому випадку позивач втрачає право на повторне подання цього позову.

Судами двох інстанцій встановлено і підтверджується матеріалами справи, що позивач у 2003 році  звертався до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача про стягнення з останнього 2 628,42 грн. За цим позовом було порушено провадження у справі №35/106 і ухвалено рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2003р. про задоволення позову. Проте, постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.07.2003р. вказане рішення скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову (а.с.29-32).

Із змісту постанови суду апеляційної інстанції у справі №35/106 вбачається, що позивач звертався з позовом про стягнення боргу з підстав невиконання відповідачем умов договору №94-3 від 06.11.99р., тобто позов у справі №35/106 ґрунтувався на договірних зобов’язаннях сторін. У зв’язку з визнанням вказаного договору неукладеним, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Отже, враховуючи положення ст.79 ЦК УРСР, з прийняттям вказаної постанови, позивач втратив право повторно звернутися до суду з цим позовом.

Предметом же розгляду у даній справі є стягнення з відповідача боргу на підставі ст.469 ЦК УРСР (повернення безпідставно придбаного майна) та у зв’язку з неоплатою останнім рахунків, направлених позивачем 30.10.2001р. та 14.05.2002р. Тобто підстави даного позову інші, ніж були заявлені  у справі №35/106, оскільки не ґрунтуються на договірних зобов’язаннях.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав вважати строк позовної давності таким, що переривався у зв’язку з розглядом іншої справи №35/106, оскільки спір у даній справі та спір у справі №35/106  розглядалися між тими ж сторонами, про той же предмет, але з інших підстав, що не заперечується й позивачем в його додаткових поясненнях (а.с.104).  

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.11.2006р. прийнята  з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для її зміни або скасування,  немає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11111, Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго” залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.11.2006р. у справі №13/78  - без змін.

Головуючий, суддя                                                            М.В.Кузьменко

Суддя                                                                                І.М.Васищак

Суддя                                                                                В.М.Палій