ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
13 лютого 2007 р. |
№ 55/91-06 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Кузьменка М.В.,
судді Васищака І.М.,
судді Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності -
фізичної особи ОСОБА_1
на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.08.2006р.
у справі №55/91-06
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи
ОСОБА_1
до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи
ОСОБА_2
3-тя особа Приватне підприємство “Донпромтранс”
про стягнення 11 000,0 грн.,
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_3 (довіреність від 01.02.06),
від відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 (довіреність від 27.07.06),
від 3-тьої особи: не з'явився,
ВСТАНОВИВ:
Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2, 3-тя особа Приватне підприємство “Донпромтранс”, і просив суд стягнути з відповідача 11 000,0 грн. основного боргу та судові витрати, у тому числі 5 100,0 грн. витрат на оплату послуг адвоката.
Позовні вимоги мотивовані тим, що між ПП “Донпромтранс” та СПД ОСОБА_1 був укладений договір НОМЕР_1 від 08.12.2005р. про відступлення права вимоги, відповідно до якого ПП “Донпромтранс” відступає СПД ОСОБА_1 право вимагати від СПД ОСОБА_2 виконання зобов'язань за договором доручення НОМЕР_2 від 13.07.2004р., у тому числі основних зобов'язань у розмірі 11 000,0 грн., а також зобов'язань, що забезпечують виконання основного зобов'язання (штрафу, пені тощо), збитків (шкоди), завданої невиконанням чи неналежним виконанням основного зобов'язання.
Рішенням господарського суду Харківської області від 05.06.2006р. (суддя Тихий П.В.) позов задоволено повністю: присуджено до стягнення з відповідача 11 000,0 грн. боргу та судові витрати, у тому числі, 5 100,0 грн. витрат на послуги адвоката.
Рішення суду мотивовано невиконанням відповідачем юридичних послуг, передбачених договором доручення НОМЕР_2 від 13.07.2004р., у зв'язку з чим його заборгованість перед позивачем, як новим кредитором, становить 11 000,0 грн., сплачених відповідачу первісним кредитором -ПП “Донпромтранс” на виконання договору доручення.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.08.2006р. (головуючий, суддя Афанасьєв В.В., судді Демченко В.О., Шевель О.В.) рішення суду першої інстанції скасовано. Ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Постанова мотивована тим, що з огляду на умови договору доручення НОМЕР_2 від 13.07.2004р. у відповідача не наступив строк його виконання. Позивачем не надано належних доказів розірвання договору доручення чи відмови будь-якої із сторін від його виконання у відповідності з вимогами чинного законодавства, що могло б бути підставою для заявлення позовних вимог про повернення сплачених грошових коштів.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд її скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акта, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.174, ч.1 ст.193 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Судами двох інстанцій встановлено, що 08.12.2005р. між ПП “Донпромтранс” (3-тя особа у справі) та СПД ОСОБА_1 (позивач) укладено договір НОМЕР_1 про відступлення права вимоги, відповідно до якого ПП “Донпромтранс” (первісний кредитор) відступає позивачу (новому кредитору) право вимоги, що належать первісному кредитору по договору доручення НОМЕР_2 від 13.07.2004р. За договором НОМЕР_1 новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника (відповідача у справі) належного та реального виконання договору доручення, у тому числі основних зобов'язань у розмірі 11 000,0 грн.
Про укладення договору НОМЕР_1 про відступлення права вимоги повідомлено відповідачу 09.12.2005р.
За умовами договору доручення НОМЕР_2 від 13.07.2004р. ПП “Донпромтранс” (довіритель) доручило, а СПД ОСОБА_2 (відповідач) -повірений прийняв на себе зобов'язання надати комплекс юридичних послуг: здійснити обласне узгодження, отримати ліцензію на операції з ломом чорних матеріалів для ВАТ “ХТЗ ім.С.Орджонікідзе”. Вартість робіт складає 11 000,0 грн., які сплачуються протягом 3-х банківських днів після підписання договору.
Даний договір відноситься до двохсторонніх угод, за якими прав та обов'язків набувають кожна з сторін договору.
Відповідно до ст.ст.1000, 1003 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному.
ПП “Донпромтранс” (довіритель) свої зобов'язання щодо оплати вартості робіт виконав, що підтверджується квитанціями від 06.09.2004р. НОМЕР_3 та НОМЕР_4.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач (новий кредитор) посилається на те, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором доручення, оскільки з дати отримання оплати у розмірі 11 000,0 грн., відповідач повинен був протягом 65-ти днів виконати доручення довірителя, але не зробив цього. У зв'язку з чим, первісний кредитор -ПП “Донпромтранс” надіслав на адресу відповідача претензію, де заявлено про перерахування останнім протягом семи днів з дня отримання претензії на рахунок ПП “Донпромтранс” заборгованості у розмірі 11 000,0 грн. та 4004,0 грн. пені.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції послався, зокрема, на те, що невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором доручення викликане неналежним виконанням ПП “Донпромтранс” своїх зобов'язань.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
В силу ч.2 ст.1007 ЦК України довіритель зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором, забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення.
Відповідно до умов договору доручення, укладеного між ПП “Донпромтранс” та відповідачем, останній зобов'язувався виконати доручення довірителя в строк до 65-ти робочих днів з моменту отримання грошей на розрахунковий рахунок повіреного, а також отримання всіх необхідних документів по акту (п.1.3. договору).
Пунктами 2.3. та 2.4 договору до обов'язків довірителя -ПП “Донпромтранс” віднесено надання даних по фірмі, що необхідні для виконання доручення, надання обладнання, необхідного для проведення даних операцій і документів на нього, а також площадки для зберігання лому, що відповідає встановленим вимогам.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що вказаних документів ПП “Донпромтранс” відповідачу надано не було.
Відповідно до ст.538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
В силу ст.613 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Отже за всіма видами зобов'язань боржнику надається право відстрочення виконання на час прострочення кредитора. Після припинення прострочення кредитора боржник втрачає право на відстрочення виконання, а тому в подальшому несе відповідальність за належне виконання зобов'язання на загальних підставах.
Окрім того, відповідно до ст.1008 ЦК України, договір доручення припиняється на загальних підставах припинення договору, а також у разі, зокрема, відмови довірителя або повіреного від договору. При цьому, в силу ч.3 названої статті, якщо повірений діє як підприємець, сторона, яка відмовляється від договору, має повідомити другу сторону про відмову від договору не пізніше як за один місяць до його припинення, якщо тривалий строк не встановлений договором.
Проте, як зазначено судом апеляційної інстанції, позивачем не надано належних доказів відмови ПП “Донпромтранс” від договору доручення, що, у свою чергу, стало б підставою для повернення відповідачем отриманих за цим договором коштів, з врахуванням, при цьому, наслідків припинення договору доручення, визначених ст.1009 ЦК України. Тобто, виникнення у відповідача грошового зобов'язання внаслідок припинення договору доручення.
Отже, з урахуванням меж перегляду справи у касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судом апеляційної інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для зміни або скасування оскаржуваної постанови немає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.08.2006р. у справі №55/91-06 - без змін.
Головуючий, суддя М.В.Кузьменко
Суддя І.М.Васищак
Суддя В.М.Палій