ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
13 лютого 2007 р. |
№ 36/250а |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді М.В.Кузьменка,
судді І.М.Васищака,
судді В.М.Палій,
розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємця
ОСОБА_1
на рішення господарського суду Донецької області від 24.07.2006р. та
постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.11.2006р.
у справі №36/250а
за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1
до Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго”
про визнання недійсним акта НОМЕР_1 від 19.04.2006р.; визнання незаконними дії відповідача по зняттю пломб з лічильника і покладенню зобов'язання провести його позачергову державну повірку; зобов'язання поновити пломби на лічильнику; заборону припиняти або переривати електропостачання; визнання дій відповідача -зловживанням монопольним становищем на ринку постачання електроенергії та заборонити їх; стягнення збитків у вигляді витрат з отримання правової допомоги у сумі 2 350,0 грн.,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2 (копія довіреності у справі),
від відповідача: не з'явився,
ВСТАНОВИВ:
Приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” і просив суд визнати недійсним акт НОМЕР_1 від 19.04.2006р.; визнати незаконними дії відповідача по зняттю пломб з лічильника і зобов'язанню провести його позачергову державну повірку; зобов'язати відповідача поновити пломби на лічильнику; заборонити відповідачу припиняти або переривати електропостачання; визнати дії відповідача -зловживанням монопольним становищем на ринку постачання електроенергії та заборонити їх; стягнути збитки у вигляді витрат з отримання правової допомоги у сумі 2 350,0 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 19.04.2006р. представниками відповідача було здійснено технічну перевірку розрахункових засобів обліку позивача, в ході якої виявлено, що встановлений у позивача електролічильник має порушення строку держповірки, про що складено акт НОМЕР_1, яким вимагається від позивача у строк до 05.05.2006р. провести нову держповірку електролічильника.
Позивач вважає, що строк попередньої держповірки електролічильника не скінчився, а дії представників відповідача не відповідають вимогам нормативно-правових актів, зокрема, не вказані номери посвідчень працівників відповідача, не зазначений нормативний акт, яким встановлено скорочений (або змінений) строк держповірки електролічильників. Позивач посилається на те, що дії відповідача, зокрема щодо зняття пломб з лічильника, порушують його право на вільне користування електролічильником.
Рішенням господарського суду Донецької області від 24.07.2006р. (суддя Будко Н.В.) у задоволені позову відмовлено.
Вказане рішення мотивовано тим, що позивач не довів факту порушення його прав та охоронюваних законом інтересів внаслідок складання відповідачем спірного акта. Вимога про визнання недійсним акта технічної перевірки розрахункових засобів обліку не є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Оскільки відсутні законні підстави для визнання спірного акта недійсним, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача збитків у вигляді витрат на отримання правової допомоги у сумі 2 350,0 грн., суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували завдання позивачу збитків та причинний зв'язок між порушенням права та збитками.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 01.11.2006р. (головуючий, суддя Стойка О.В., судді Шевкова Т.А., Діброва Г.І.) рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним акта НОМЕР_1 від 19.04.2006р. Провадження у справі в цій частині позову припинено на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України. В іншій частині рішення залишено без змін.
Припиняючи провадження у справі в частині визнання недійсним акта НОМЕР_1 від 19.04.2006р., суд апеляційної інстанції виходив з того, що оспорюваний акт не є актом в розумінні ст.12 ГПК України і спір про визнання його недійсним не підвідомчий господарським судам України.
Залишаючи без змін рішення суду щодо відмови у задоволенні інших позовних вимог, суд апеляційної інстанції зазначив, що заявляючи вимоги про визнання дій відповідача по зняттю пломб з електролічильника незаконними та зобов'язання відновити пломби на електролічильнику за кошти відповідача, позивач не вказав, які пломби є предметом спору та яким чином їх демонтування впливає на його права та обов'язки.
Відповідно до вимог пунктів 3.12, 3.16, 3.19 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996р. №28 (далі -Правила), планова заміна, обслуговування та ремонт розрахункових засобів обліку електричної енергії здійснюється електропередавальною організацією або іншою організацією, яка має право на виконання цих робіт, за рахунок їх власників.
Непланова заміна розрахункового засобу обліку електричної енергії здійснюється електропередавальною організацією або іншою організацією, яка має право на виконання цих робіт, за рахунок організації, на вимогу (за ініціативою) якої здійснюється заміна розрахункового засобу обліку.
Розрахунковий засіб обліку електричної енергії має бути опломбований на кріпленні кожуха лічильника пломбою з тавром Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, а на затискній кришці -(а також на інших пристроях та місцях, що унеможливлюють доступ до струмоведучих частин схеми обліку) -пломбою електропередавальної організації.
Підготовка місць для опломбування здійснюється власником електроустановки згідно з переліком, наданим електропередавальною організацією.
Під час проведення відповідних робіт розрахунковий облік обсягу електричної енергії здійснюється за тимчасовими схемами, узгодженими з постачальником електричної енергії.
Після закінчення робіт засоби обліку опломбовуються та передаються на збереження згідно з процедурою, визначеною пунктами 3.16-3.17 цих Правил.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідач наділений правом демонтувати встановлені ним пломби на відповідних пристроях у встановленому Правилами порядку. При цьому будь-якого порушення права позивача, в межах заявлених позивних вимогах, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Щодо вимог про заборону відповідачеві взагалі припиняти або переривати електропостачання позивачу, то суд апеляційної інстанції, виходячі з приписів пункту 7.5. Правил, дійшов висновку про те, що ці вимоги є безпідставними та такими, що неправомірно обмежують законні повноваження відповідача. Будь-яких вимог про скасування конкретно визначених у часі вказаних оперативно-господарських заходів, застосованих відповідачем, або відновлення порушених при цьому конкретних прав, позивачем не заявлено.
Заявляючи вимогу про визнання дій відповідача зловживанням монопольним становищем на ринку постачання електроенергії і їх заборону, позивач посилається на листи відповідача, як на доказ постійної погрози з боку відповідача відключити енергопостачання.
Статтею 29 Господарського кодексу України встановлений перелік зловживання монопольним становищем, який не містить посилання на дії, які вказує позивач.
Проаналізувавши зміст листів, на які посилається позивач, як на доказ порушення відповідачем монопольного становища, суд апеляційної інстанції встановив, що вони не можуть бути належними доказами в межах заявлених вимог, оскільки в них йдеться про спір між сторонами щодо укладення або зміни договору, що не стосується предмету даного спору. У зв'язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позивачем обраний неналежний спосіб захисту своїх прав, що не призводить до їх захисту або поновленню, тому ці вимоги не підлягають задоволенню.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та направити справу на новий розгляд.
До розгляду поданої касаційної скарги по суті заявлених в ній вимог, представником позивача подано клопотання про технічну фіксацію судового процесу.
Подане клопотання відхилено колегією суддів з огляду на таке.
Згідно ст.44 ГПК України, судовий процес фіксується технічними засобами та відображається у протоколі судового засідання у порядку, встановленому ГПК України.
Відповідно до ст.811 ГПК України, господарський суд може здійснювати стенографічний, а також аудіо- чи відеозапис судового засідання.
Отже, здійснення відео- чи аудіозапису судового засідання є правом суду і може бути реалізоване за наявністю відповідних технічних можливостей.
Також представником позивача заявлено клопотання про прийняття ухвали про направлення справи Голові Вищого господарського суду України для розгляду і вирішення питання необхідності внесення на Пленум Вищого господарського суду України питання про звернення останнього до Конституційного Суду України для надання офіційного тлумачення положення частини 2 статті 124 Конституції України у контексті абзацу 1 пункту 1 частини 1 статті 12 ГПК України щодо кола актів, які підлягають розгляду господарськими судами України відповідно до принципів господарського судочинства.
Подане клопотання колегією суддів відхилено, оскільки з огляду на категорію зазначеної справи підстави для задоволення вказаного клопотання відсутні.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково з таких підстав.
19.04.2006р. представниками відповідача було здійснено технічну перевірку розрахункових засобів обліку позивача, в ході якої виявлено, що встановлений у позивача електролічильник має порушення строку держповірки, про що складено акт НОМЕР_1, яким вимагається від позивача у строк до 05.05.2006р., зокрема, провести нову держповірку електролічильника.
Дійсність зазначеного акта є одним із предметів спору у даній справі.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції обґрунтовано скасував рішення суду першої інстанції та припинив провадження у цій частині, враховуючи наступне.
В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. При цьому, судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.
Розмежування компетенції між судами загальної юрисдикції щодо розгляду справ визначається, зокрема, нормами процесуального права.
Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Актом НОМЕР_1 від 19.04.2006р. технічної перевірки розрахункових засобів обліку (в електропристроях до 1000 В), який позивач просить визнати недійсним, зафіксовано встановлені під час перевірки факти і такий акт не є рішенням певних органів, яке самостійно породжує певні правові наслідки, не спрямований на регулювання тих чи інших відносин, що вірно визначено судом апеляційної інстанції.
Вимога щодо встановлення або спростування певного факту не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належать повноваження щодо встановлення фактів, що мають юридичне значення. Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога -спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин.
Так, із змісту статті 12 ГПК України вбачається, що господарському суду підвідомчі справи у спорах, за виключенням справ, визначених у пп.2,3 ч.1 названої норми. Отже, господарський суд розглядає: справи у позовному провадженні, для якого характерно наявність спору про право між сторонами; справи про банкрутство; справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати.
Разом з тим, господарські суди можуть встановлювати наявність чи відсутність певних фактів, здійснюючи розгляд спорів про право.
Враховуючи зазначене, провадження у справі в частині зазначеної вимоги обґрунтовано припинено судом апеляційної інстанції на підставі ч.1 п.1 ст.80 ГПК України
Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у вигляді витрат з отримання правової допомоги у сумі 2 350,0 грн., то колегія суддів погоджується з висновком судів двох інстанцій про те, що вказана сума, яка витрачена позивачем у зв'язку з отриманням юридичних послуг від іншої особи безпосередньо, не може розглядатися як завдані позивачу відповідачем збитки, оскільки такі витрати не знаходяться у необхідному причинно-наслідковому зв'язку з діями відповідача.
Щодо вимог позивача в частині визнання дій відповідача -зловживанням монопольним становищем на ринку постачання електроенергії, то звертаючись з такою вимогою, позивач фактично просить суд дати оцінку діям відповідача -встановити факт їх незаконності. Проте, розглядаючи таку вимогу, суд не здійснює захист прав та охоронюваних законом інтересів позивача, оскільки останнім не заявлені вимоги щодо відновлення його права, порушеного такими діями відповідача.
Згідно ст.2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України “Про судоустрій України” є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Отже, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати наявність чи відсутність факту порушення або оспорення відповідного права чи охоронюваного законом інтересу.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просить здійснити захист його права, зокрема, шляхом заборони відповідачу припиняти або переривати електропостачання.
Разом з тим, ця позовна вимога є такою, що спрямована на майбутнє, тобто вимогою про спонукання відповідача у майбутньому не вчиняти вказаних дій, які, на його думку, можуть бути вчинені відповідачем, внаслідок чого можуть порушувати його права. Але вказана вимога не є вимогою припинити триваюче правопорушення, що підпадало б під ознаки такого способу захисту як припинення дії, у розумінні ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України.
Враховуючи, що правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів (ст.1 ГПК України), право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її права, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути тільки порушено у майбутньому і щодо якого невідомо буде воно порушено чи ні.
Таким чином, висновок судів двох інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині зобов'язання відповідача припиняти або переривати електропостачання, правильний, оскільки на момент розгляду справи відсутній факт порушення відповідного права, яке позивач просить поновити визначеним у позові шляхом. При цьому, позивач не позбавлений права оспорювати дійсність вже вчинених відповідачем дій щодо припинення або переривання відповідачем електропостачання.
Між тим, колегія суддів вважає, що при вирішенні даного спору місцевим та апеляційним господарськими судами не досліджено повною мірою наявність чи відсутність факту порушення відповідачем прав позивача, на захист яких останнім подано позов, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, між сторонами фактично виник спір відносно неправомірності дій відповідача, які полягають у безпідставному, на думку позивача, приписі провести нову держповірку електролічильника і знятті у зв'язку з цим пломб з лічильника позивача.
Судами не надана належна юридична оцінка змісту заявленої вимоги щодо зобов'язання відповідача поновити пломби на лічильнику, у тому числі її відповідність способам захисту цивільних прав, та не досліджено питання про наявність чи відсутність у діях відповідача порушень спеціальних нормативно-правових актів, які регулюють спірні правовідносини. Зокрема, суди двох інстанцій не врахували вимоги абзацу четвертого пункту 3.19 Правил, де зазначено, що після закінчення робіт засоби обліку опломбовуються та передаються на збереження згідно з процедурою, визначеною пунктами 3.16-3.17 цих Правил.
Суди двох інстанцій правильно визначили, що заявлена позивачем вимога про визнання незаконними дії відповідача по зняттю пломб з лічильника і зобов'язанню провести його державну перевірку не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді. Але, суди, при цьому, не врахували, що вказані дії відповідача, які оспорює позивач, фактично є підставою іншої позовної вимоги - вимоги про зобов'язання відповідача поновити пломби на лічильнику, тобто вони (дії) є юридичним фактом, що на думку позивача, призвели до порушення його права, та стали правовим обґрунтуванням необхідності його (права) захисту.
При цьому, у зв'язку із виникненням спору між сторонами, складений відповідачем акт НОМЕР_1 від 19.04.2006р., яким встановлено певні факти, мав бути оцінений судами у сукупності з іншими зібраними доказами відповідно до правил оцінки письмових доказів при вирішенні питання щодо оцінки дій відповідача.
Відхиляючи заявлені позовні вимоги у повному обсязі, суди двох інстанцій не дали належної правової оцінки доводам позивача відносно безпідставності припису відповідача щодо необхідності провести нову держповірку електролічильника, оскільки, як стверджує позивач, строк попередньої держповірки не закінчився, враховуючи, що датою держповірки електролічильника є 2001 рік, про що свідчить технічний паспорт лічильника.
Встановлення цих обставин має значення для визначення правильності припису відповідача, зафіксованого в акті НОМЕР_1 від 19.04.2006р., та підставності зняття відповідачем пломб з лічильника позивача. У зв'язку цим, є помилковим висновок суду апеляційної інстанції про те, що встановлення дати держповірки відповідного електропристрою позивача не стосується предмету спору.
Отже, з огляду на характер спору, що виник між сторонами, судам двох інстанцій при розгляді справи необхідно було з достовірністю з'ясувати обставини справи, а суду першої інстанції запропоновувати позивачу уточнити позовні вимоги і відповідно до встановленого вирішити спір по суті.
Неповне встановлення обставин, що мають значення для справи судами, є порушенням вимог: ст.47 ГПК України, яка визначає, що судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи; ст.38 ГПК України, яка зобов'язує суд у разі, якщо подані сторонами докази є недостатніми, витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.
Вказані порушення норм процесуального права призвели до неповного з'ясування обставин справи, в зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що судами дана правильна юридична оцінка спірним правовідносинам та зроблений відповідаючий чинним нормам матеріального права висновок щодо прав і обов'язків сторін.
Допущені порушення норм процесуального права не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції з огляду на вимоги ст.1117 ГПК України.
Враховуючи наведене, постанова Донецького апеляційного господарського суду від 01.11.2006р. в частині залишення без змін рішення господарського суду Донецької області від 24.07.2006р. про відмову у задоволенні позову про визнання незаконними дії відповідача по зняттю пломб з лічильника і зобов'язанню провести його позачергову державну повірку; зобов'язання поновити пломби на лічильнику, та рішення суду першої інстанцій в цій частині підлягають скасуванню, а справа у відповідній частині направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
1. Касаційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.11.2006р. в частині залишення без змін рішення господарського суду Донецької області від 24.07.2006р. про відмову у задоволенні позову про визнання незаконними дії відповідача по зняттю пломб з лічильника і зобов'язанню провести його позачергову державну повірку; зобов'язання поновити пломби на лічильнику, та рішення суду першої інстанцій в цій частині скасувати, а справу у відповідній частині передати на новий розгляд до господарського суду Донецької області.
3. В іншій частині постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.11.2006р. у справі №36/250а залишити без змін.
Головуючий, суддя М.В.Кузьменко
Суддя І.М.Васищак
Суддя В.М.Палій