ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 лютого 2007 р. | № 22/270 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Удовиченко О.С.–головуючого |
Панової І.Ю., |
Хандуріна М.І. |
розглянувши касаційну скаргу | ДП "Донецька залізниця" |
на рішення | господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2006 |
у справі господарського суду | № 22/270 Дніпропетровської області |
за позовом | ДП "Донецька залізниця" |
до | ВАТ "Павлоградвугілля" |
про | стягнення 28359грн. |
за участю представників сторін:
від ДП " Донецька залізниця" - Ніколаєв О.С.
від ВАТ " Павлоградвугілля" –Вінцингловська О.М.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2006 у справі №22/270 (суддя: Пуппо Л.Д. ) в задоволені позовних вимог ДП "Донецька залізниця" до ВАТ "Павлоградвугілля" про стягнення 28359грн. відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ДП "Донецька залізниця" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2006 у справі №22/270 , прийняти нове рішення яким стягнути з відповідача на користь позивача 28359 грн. штрафу за незавантаження вагонів під план перевезень та судові витрати.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції в порушення вимог ст.43 ГПК україни не прийнято до уваги те, що між відповідачем і залізницею 25.07.2005 був складений договір № 377 про організацію перевезення вантажів по тій же станції Курахівка, який у повному обсязі може бути заміною до договору № 1/136.
Від ВАТ "Павлоградвугілля" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому воно проти доводів касаційної скарги заперечує та просить залишити рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2006 у справі №22/270 без змін.
Колегія суддів Вищого господарського суду України , переглянувши в касаційному порядку рішення місцевого господарського суду, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що правові підстави для задоволення касаційної скарги відсутні, виходячи з такого:
- як вбачається з матеріалів справи, ДП "Донецька залізниця" звернулась до господарського суд з позовом до ВАТ "Павлоградвугілля" про стягнення 28 359грн.штрафу за незавантаження вагонів під план перевезень на підставі договору № 1/136 від 29.07.2002.
Господарським судом встановлено, що 29.07.2002 між позивачем у справі і ТОВ "Полюс і К" укладений договір № 1/136 про подачу та забирання вагонів товариству при станції Курахівка Донецької залізниці.
Як зазначено місцевим судом, ТОВ "Полюс і К" на грудень 2005 року по станції Курахівка Донецької залізниці замовило перевезення певної кількості вантажу, на що був затверджений план X- 2410. В подальшому, 29.11., 07.12, 16.12. і, як посилається позивач, своєчасно, ТОВ "Полюс і К" відмовилося від плану, за що у відповідності зі статтями 106, 107 Статуту нарахований штраф в сумі 28359 гри. на користь залізниці. Дані зафіксовані в обліковій картці.
Відповідно до розділу ІІІ Планування та організація перевезення вантажів Статуту, перевезення вантажів залізничним транспортом організуються на договірних засадах. Форма договору про організацію перевезень вантажів встановлюється Правилами (стаття 17 Статуту). Пунктами 1.2 і 1.3. Правил планування перевезень вантажів передбачено, що перевезення вантажів залізницями здійснюються на підставі договорів про організацію перевезень за місячними планами. У разі систематичного здійснення перевезень вантажів між залізницею та відправником укладається договір про організацію перевезень вантажів за формою, наведеною у додатку 1 до Правил розрахунків за перевезення вантажів.
Виконання плану перевезень обліковується в обліковій картці, підписується начальником станції і вантажовідправником по закінченні кожної звітної доби. Вона є засобом обліку виконання плану вантажних перевезень ; основним документом, за яким на підставі статей 106-109 Статуту залізниць України (далі - Статут) нараховується штраф за невиконання плану перевезення вантажовідправником і залізницею.
На перевезення вантажів залізничним транспортом укладається договір про організацію перевезень вантажів за формою, наведеною у додатку і до Правил розрахунків за перевезення вантажів.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що згідно з вимогами ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до вимог ст.34 ГПК України , обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування ,не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Судом першої інстанції встановлено, що на перевезення вантажив залізничним транспортом укладається договір про організацію перевезень вантажів за формою наведеною у додатку 1 до Правил розрахунків за перевезення вантажів.
Як вбачається з матеріалів справи, до справи доданий договір № 1/136 про подачу і забирання вагонів на колії, на якому грунтуються вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій.
Отже, суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги цей договір у спірних правовідносинах як певний доказ, оскільки в цьому договорі у відповідності з розділом ІУ Залізничні під'їзні колії Статуту йдеться про подачу і забирання вагонів на колії, а не про розрахунки.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що правові підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні рішення належить залишити без змін, а касаційну скаргу – без задоволення.
Керуючись статтями 1117, 1119 , 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державного підприємства " Донецька залізниця" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2006 у справі № 22/270 залишити без змін.
Головуючий О.С. Удовиченко
Судді І.Ю. Панова
М.І. Хандурін