Справа № 11-270/11 Головуючий у І інстанції Білокур В.І.
Категорія - ч.3 ст.185 КК Доповідач Навозенко Л. С.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 квітня 2011 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_1
суддів Борисенка І. П., Козака В. І.
з участю прокурора Шваб Л. В.
засудженого ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові кримінальну справу за апеляцією адвоката ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21 лютого 2011 року.
Цим вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2 Приморського краю Російської Федерації, мешканець м. Прилуки, військове містечко,12АДРЕСА_1, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одружений, не працюючий, в силу ст. 89 КК України не судимий, -
засуджений за ч.3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі.
Стягнуто з засудженого ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_4 20 800 грн. в рахунок відшкодування заподіяної злочином матеріальної та моральної шкоди.
Стягнуто з засудженого ОСОБА_2 на користь держави 309 грн. 60 коп. в рахунок відшкодування судових витрат на проведення судово-криміналістичної експертизи.
Питання про речові докази вирішене в порядку ст. 81 КПК України.
Судом засуджений визнаний винним у вчинені злочину за таких обставин.
В кінці листопада 2010 року, близько 10 години, ОСОБА_2 з метою таємного викрадення чужого майна прибув до квартири №8 розташованої в будинку №35 по вул. Переяслівська в м. Прилуки, де шляхом підбору ключа до замикаючого пристрою на вхідних дверях проник до квартири, звідки таємно викрав гроші в сумі 10 300 грн. та банківські картки „Приватбанку”, з рахунку яких зняв кошти в сумі 5 400 грн., що належали потерпілій ОСОБА_5
18 грудня 2010 року ОСОБА_2М повторно, з метою таємного викрадення чужого майна прибув до квартири №8 розташованої в будинку №35 по вул. Переяслівська в м. Прилуки, де шляхом підбору ключа до замикаючого пристрою на вхідних дверях проник до квартири, звідки таємно викрав гроші в сумі 100 грн., що належали потерпілій ОСОБА_5
Таким чином, ОСОБА_2 за двома епізодами скоєних крадіжок таємно заволодів грошовими коштами, що належали потерпілій ОСОБА_5 на загальну суму 15 800 грн. та витратив їх на власні потреби, заподіяні збитки потерпілій ОСОБА_5 не відшкодував.
В апеляції адвокат ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_2 просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в іншому складі суду. Вважає, що суд безпідставно не визнав по справі потерпілою - мати ОСОБА_5, чим порушив її права як потерпілої, що в свою чергу вплинуло на призначення засудженому покарання та перешкодило суду повно та всебічно розглянути справу та постановити законний та обґрунтований вирок.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_2, який підтримав апеляцію захисника, думку прокурора, яка вважала, що підстав для задоволення апеляції не має, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні зазначених злочинних дій відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, і є обґрунтованим.
У відповідності з встановленими судом фактичними обставинами подій злочинів, правильно застосований і матеріальний закон, що не оспорюється в апеляції.
Будь-яких процесуальних порушень при збиранні, дослідженні й оцінці доказів, які б ставили під сумнів висновки суду про доведеність винності ОСОБА_2 та правильність кваліфікації його дій, судом допущено не було.
Висновки суду ґрунтуються на допустимих і достатніх доказах.
Колегія суддів вважає, що дії засудженого ОСОБА_2 судом правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України.
Міра покарання засудженому ОСОБА_2 призначена у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, з врахуванням тяжкості скоєного злочину, даних про особу засудженого.
Колегія суддів вважає, що призначене засудженому покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Доводи апеляції про порушення вимог ст. 49 КК України, щодо не визнання потерпілою мати ОСОБА_5 є необґрунтованими.
Як вбачається із матеріалів справи потерпіла ОСОБА_5 та її 95-ти річна мати, яка знаходиться на її утриманні, проживають разом та пов’язанні спільним побутом. Грошові кошти та кредитні картки, що знаходились у квартирі були у спільному їх користуванні.
Цивільний позов, поданий потерпілою ОСОБА_5 на підставі ч.1 ст. 49 КПК України відповідає вимогам ЦПК України.
Таким чином, суд обгрунтовано визнав ОСОБА_5 потерпілою від злочину та цивільним позивачем по справі і правильно, відповідно до положень цивільного законодавства та кримінально-процесуального закону, вирішив цивільний позов про відшкодування спричиненої діями засудженого матеріальної та моральної шкоди.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок, при перевірці справи в апеляційному порядку не виявлено.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 365, 366, 377 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію адвоката ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 23 лютого 2011 року ОСОБА_2 - без зміни.
СУДДІ:
ОСОБА_1 ОСОБА_6 ОСОБА_7