АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
_________________________________________________ АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного
суду Автономної Республіки Крим ум. Феодосії у складі:
головуючого - судді Моісеєнко Т.І.
суддів: Притуленко О.В.,
Іщенка В.І,
при секретарі Піцик Н.В,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії справу
адміністративної юрисдикції за позовом ОСОБА_1 до Управління
праці та соціального захисту населення Феодосійської міської Ради, Феодосійської міської
Ради про визнання права на пільги, визнання дій посадових осіб такими, що протирічать
Конституції України, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за апеляційною
скаргою ОСОБА_1 на постанову Феодосійського міського суду АР
Крим від 13 листопада 2006 року, -
ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2006 року ОСОБА_1. звернувся до суду із позовом до Управління
праці та соціального захисту населення Феодосійської міської Ради, Феодосійської міської
Ради про визнання права на пільги, визнання дій посадових осіб такими, що протирічать
Конституції України, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Вимоги обґрунтовує тим, що він є інвалідом війни другої групи та має право на
пільги та переваги, встановлені для інвалідів Вітчизняної війни. Однак відповідач,
всупереч Закону України „Про статус ветеранів, гарантії їх соціального захисту" та
нормам Конституції України не визнає за ним право на пільги, у зв'язку з тим, що він не є
громадянином України. Дії відповідача вважає неправомірними та просить визнати їх
такими, стягнути з Феодосійського РЕМ завдані матеріальні збитки в розмірі 334,80 грн.,
з КП „ЖЕК" №2" - 37,80 грн., стягнути з відповідача у відшкодування моральної шкоди
20 000 грн.
Постановою Феодосійського міського суду АР Крим від 13 листопада 2006 року у
задоволенні позову ОСОБА_1було відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1. ставить питання про скасування рішення суду із
ухваленням нового рішення про задоволення його позовних вимог в повному обсязі,
посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
В якості доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що він є громадянином
України, що надає йому право на пільги. Звертає увагу на ряд порушень судом
процесуальних норм в процесі розгляду справи.
На апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення
Феодосійської міської Ради, Феодосійської міської Ради подало заперечення, в якому,
посилаючись на неспроможність доводів апелянта, просить у задоволенні апеляційної
скарги відмовити, а постанову суду залишити без змін.
Обговоривши наведені у скарзі доводи, дослідивши матеріали справи, колегія
суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
Головуючий суду першої інстанції Терентьєв A.M.
Справа № 22-а- 199-Ф/07
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Притуленко О.В.
При вирішення спору, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до п.1
Постанови КМ України №94 від 26.02.1994 року „Про порядок надання пільг,
передбачених Законом України „Про статус ветеранів, гарантії їх соціального захисту",
пільги право за законом на які мають особи, можуть отримувати за місцем їхнього
постійного проживання в Україні. Враховуючи факт реєстрації постійного місця
проживання ОСОБА_1 в Російській Федерації, суд дійшов висновку про необхідність
відмови в задоволенні позову.
З таким висновком суду погоджується і колегія суддів.
Згідно зі ст. 13 Закону України „Про статус ветеранів, гарантії їх соціального
захисту", інвалідам війни та прирівняним до них особам надаються пільги, зокрема і 100-
процеитна знижка плати за . користування комунальними послугами (газом
електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових
потреб в межах середніх норм споживання.
Відповідно посвідчення, виданого ІНФОРМАЦІЯ_1 року Кримським Республіканським
військовим комісаріатом НОМЕР_1, позивач є інвалідом 2 групи та має право на пільги,
встановлені законодавством СРСР для інвалідів Вітчизняної війни.
З матеріалів справи вбачається, що до січня 2003 року позивач мешкав у м.Феодосії
та на підставі вищевказаної норми Закону отримував пільги за користування
комунальними послугами.
ІНФОРМАЦІЯ_2 року позивач отримав паспорт громадянина України для виїзду за
кордон на постійне місце проживання (довідка відділення у справах громадянства,
імміграції і реєстрації фізичних осіб Феодосійського міського відділення - арк. спр.19).
Відповідно до відмітки у паспорті, виданого позивачу ІНФОРМАЦІЯ_3 року відділом
внутрішніх справ м.Обнінська РФ Калужської області (арк. спр.45) з ІНФОРМАЦІЯ_3 року
позивач був зареєстрований за місцем проживання у РФ за адресою: АДРЕСА_1 До ІНФОРМАЦІЯ_4 року він перебував на обліку у Обнінському
управлінні соціального захисту населення та отримував до вказаного часу заходи
соціальної підтримки по оплаті житла та комунальних послуг (довідка Обнінського УСЗН
- арк. спр. 93). Разом з тим, відповідно до довідок Феодосійського MB ВС (арк. спр.Ю, 5)
у період з ІНФОРМАЦІЯ_5 року, з ІНФОРМАЦІЯ_6 року та з
ІНФОРМАЦІЯ_7 року він реєструвався за місцем проживання у АДРЕСА_2. Але постійне місце проживання позивача у АДРЕСА_3 зареєстровано лише з ІНФОРМАЦІЯ_8 року, про що свідчить наданий ним
суду для огляду паспорт громадянина України сер.ІНФОРМАЦІЯ_9 року
Феодосійським MB ГУ МВС України в АРК.
У відповідності зі ст. 19 Закону України „Про статус ветеранів, гарантії їх
соціального захисту", громадяни інших держав, що перебували в складі колишнього
Союзу РСР, які є ветеранами війни, користуються всіма пільгами і перевагами,
передбаченими цим Законом, у разі переїзду на постійне місце проживання в Україну.
Оскільки у період з ІНФОРМАЦІЯ_2 року до ІНФОРМАЦІЯ_8 року позивач не мав постійного
місця проживання в Україні, право на користування пільгами, встановленими вказаним
Законом, у нього відсутні, тому що тимчасове проживання на території України не є
умовою для надання пільг.
В засіданні суду апеляційної інстанції позивач пояснив, що він фактично весь
спірний період мешкав у м.Феодосії, а місце проживання у Російській Федерації
оформлював лише для отримання у зазначеній державі пенсії військовослужбовця.
Колегія суддів вважає, що зазначений факт також не надає позивачу права на
отримання пільг, тому що відповідач повинен діяти у межах законодавства Держави
Україна та вести персоніфікований облік отримувачів за видами пільг ветеранів війни і
праці, осіб, на яких поширюється чинність Закону України „Про статус ветеранів, гарантії
їх соціального захисту" згідно з Постановою КМ України № 256 від 04.03.2002 року „Про
затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з
виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенций з
державного бюджету".
Інші доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального закону
не мають правового значення та. не можуть бути підставою для скасування судового
рішення.
Відповідно до ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну
скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд
першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з
додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206, Кодексу
адміністративного судочинства України, колегія суддів судової палати у цивільних
справах, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Феодосійського міського суду АР Крим від 13 листопада 2006 року
залишити без змін.
Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак
може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного Суду України
протягом одного місяця з дня набрання законної сили.