АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого - судді Ломанової Л.О.,
суддів: Притуленко О.В.,
Мудрової В.В.,
при секретарі Цендра О.М.,
за участю позивача та представника Ленінської селищної ради,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до Ленінської селищної ради АР Крим, Ленінського
районного виробничо-комерційного центру „Побутсервіс", Представництва Фонду
державного майна АР Крим в Ленінському районі, Ленінської районної ради АР Крим про
стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за затримку виплати заробітної
плати та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на
рішення Ленінського районного суду АР Крим від 01 серпня 2006 року,-
ВСТАНОВИЛА :
У липні 2001 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до Ленінського
виробничо-комерційного центру „Побутсервіс" про стягнення заробітної плати за період
роботи з ІНФОРМАЦІЯ_1 рік мотивуючи тим, що він працював майстром з ремонту
годинників, однак відповідач не сплачував йому заробітну плату.
У ІНФОРМАЦІЯ_2 року він збільшив свої позовні вимоги та, посилаючись на те, що з
1999 року власником виробничо-комерційного центру „Побут сервіс" стала Ленінська
селищна рада, просив стягнути з останньої заборгованість по заробітній платні у сумі
168,53 грн., середній заробіток за затримку виплати заробітної плати у сумі 421,20 грн.,
компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати у
сумі 7619,10 грн., у відшкодування моральної шкоди - 6000; грн., а також судові витрати.
У 2006 році позивач збільшив позовні вимоги відносно розміру компенсації втрати
частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати до 14122 грн.95 коп.
Рішенням Ленінського районного суду АР Крим від 01 серпня 2006 року позовні
вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Суд стягнув з Ленінського районного
виробничо-комерційного центру „Побутсервіс" на користь ОСОБА_1
заборгованість по заробітній платі в сумі 168,53 грн., моральну шкоду в розмірі 200 грн, та
30 грн. судових витрат. В решті частини позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на невідповідність висновків
суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду та направити справу на новий
розгляд до суду першої інстанції.
Апелянт не погоджується з висновками суду щодо того, що Ленінський РВКЦ
„Побутсервіс" повинен відповідати за цим позовом, оскільки ще у 2001 році ліквідаційна
комісія вказаного підприємства опублікувала заяву про ліквідацію Ленінського РВКЦ
„Побутсервіс".
Обговоривши доводи, наведені у апеляційної скарзі та перевіривши матеріали
справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню
частково з наступних підстав.
Головуючий суду першої інстанції Пономаренко А.В.
Справа №22-ц-1931-Ф/06
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Притуленко О.В.
Частково задовольняючи позов ОСОБА_1 за рахунок Ленінського РВКЦ
,.Побутсервіс". суд першої інстанції виходив із того, що вказано підприємство не
виключено з Єдиного державного реєстру України, тому і пов'язано відповідати
належним їй на праві власності майном згідно зі ст.32 ЦК України в редакції 1963 року.
Проте з таким висновком суду у повному обсязі погодитися не можна, оскільки, як
вбачається з матеріалів справи, наказом Представництва фонду майна АРК у Ленінському
районі НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_3 року ВКЦ „Побутсервіс", який був державним підприємством,
переданий в комунальну власність Ленінської селищної громади.
Відповідно до рішення Ленінської районної ради від ІНФОРМАЦІЯ_4 року (арк.
спр.205) цілісний майновий комплекс РВКЦ „Побутсервіс", був переданий у комунальну
власність Ленінської селищної територіальної громади, про що свідчать рішення селищної
ради від ІНФОРМАЦІЯ_5 року (арк. спр. 175).
ІНФОРМАЦІЯ_6 року Ленінська селищна рада прийняла рішення про ліквідацію РВКЦ
„Побутсервіс" (арк. спр.20). Проте, як випливає з матеріалів справи, підприємство у
порядку, встановленому ст. 104 ЦПК України, не ліквідовано, але фактично не існує.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову за рахунок РВКЦ
,.Побутссрвіс'', суд першої інстанції, не звернув увагу на те, що з 2001 року зазначене
підприємство фактично не існує, з січня 2001 року господарсько-фінансовою діяльністю
не займається. З серпня 2000 року рада розпорядилася майном підприємства (рішення від
07.08.2000 року - арк.спр. 16). Таким чином, рішення суду фактично виконати не
можливо.
Не звернув суд також увагу на те, що крім майна РВКЦ „Побутсервіс" за актом
прийому-передачі (арк. спр. 271) цей. відповідач отримав також кредиторську
заборгованість у сумі 780,44 грн.
Як випливає з пояснень представника Ленінської селищної ради, приймаючи у
комунальну власність майно РВКЦ „Побутсервіс" раді було відомо про те, що він
приймає майно, яке обмежено заборгованістю по заробітній платі перед позивачем. Рада
сплатила робітникам РВКЦ „Побутсервіс" заборгованість по заробітній платні, тому
ніякого.боргу не існує.
Проте доказів сплати боргу позивачу представник відповідача не навів.
Виходячи з наведеного колегія суддів вважає, що відповідати за цим позовом
повинна селищна рада, тому що зі зміною власника майна, обтяженого боргами, до нового
власника переходять і зобов'язання сплатити борг позивачу.
Колегія суддів вважає можливим застосування вимог Закону України „Про
передачу об'єктів права державної та комунальної власності", зокрема п.2 ст.7, а також
Закону України „Про підприємства в Україні" (ст.ст.34, 35, п.1 ст. 36), який діяв до
01.01.2004 року.
Виходячи з наведеного колегія суддів вважає, що з Ленінської селищної ради на
користь позивача підлягає стягненню 168,53 грн. тобто сума боргу, яку мав РВКЦ „Побут
сервіс" перед відповідачем.
Щодо вимог позивача на підставі ст.ст. 115, 117, 237-1 КЗпП України стягнути з
селищної ради на його користь середній заробіток за затримку виплати розрахунку,
компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати,
компенсації моральної шкоди, колегія суддів вважає вказані вимоги не заснованими на
законі, тому що норми КЗпП України не розповсюджуються на правовідносини вказаних
осіб.
З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 303, 307, п. 1 і 4 ст.309, ст.ст. 313, 314
ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду АР Крим від 01 серпня 2006 року скасувати і
ухвалити нове. Стягнути з Ленінської селищної ради АР Крим на користь ОСОБА_1 168,53 грн. В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту
проголошення, однак може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двох
місяців після набрання законної сили.