ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" лютого 2011 р. Справа № 2а-6911/09/1170
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Католікяна М.О.,
суддів Коршуна А.О. Панченко О.М. ,
при секретарі Федоровій Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго»на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2010 року, ухвалену в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Імпекс»до Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії у Кіровоградській області, Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про визнання дій протиправними, скасування постанови,
у с т а н о в и л а:
28 липня 2009 року позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії у Кіровоградській області про визнання дій протиправними, скасування постанови. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 23.06.2009 р. відповідачем було ухвалено постанову № 1/30-0100 про накладення на позивача штрафу в сумі 5 100,00 грн. за порушення законодавства про електроенергетику, а саме за невиконання вимог пункту 40 припису № 1/33-0202 від 05.12.2008 р., яким його зобов’язано у проміжку опор
№№ 176 –182 розчистити охоронну зону. Позивач зазначив, що повітряна лінія електропередавання у цій зоні знаходиться на території Павлиської сільської ради Онуфріївського району, у його віданні не перебуває. Ця лінія проходить над земельними ділянками, які перебувають у приватній власності інших осіб, тому позивач з об’єктивних причин не має до них доступу. Приведені обставини явилися причиною звернення позивача до суду з позовом про визнання протиправними дій відповідача щодо видачі припису у частині пункту 40, скасування постанови про накладення штрафу (а.с. 3).
14 жовтня 2009 року суд своєю ухвалою залучив до участі у справі в якості співвідповідача ДП «Національна енергетична компанія «Укренерго» (а.с. 57).
02 лютого 2010 року судом було ухвалено постанову, якою суд задовольнив позов. Постанова суду вмотивована тим, що згідно із схематичним зображенням лінії електромереж власниками земельних ділянок уздовж опор №№ 176 –181 є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Повітряні лінії електропередач, що проходять по вказаним ділянкам, належать Онуфріївському РЕМ ВАТ «Кіровоградобленерго». Оскільки позивач не є власником електричної мережі, і земельні ділянки, що межують з лініями електропередач, йому належать, він не має доступу до них, отже не має можливості виконати припис (а.с.а.с. 109, 110).
26 лютого 2010 року відповідач, не погодившись з ухваленою постановою, звернувся до суду з апеляційною скаргою. У скарзі відповідач зазначив, що суд першої інстанції під час ухвалення рішення порушив норми матеріального права, неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи. Так, за матеріалами справи позивач погодився виконати оспорюваний припис та узгодив його, звернувшись до відповідача із заявою про перенесення строку його виконання. Штраф був накладений у межах повноважень, покладених на відповідача ОСОБА_3 України «Про електроенергетику», Положенням про порядок накладення на суб’єктів господарської діяльності штрафів за порушення законодавства про електроенергетику. Крім того, керівник позивача був також притягнутий за встановленими обставинами до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 18820 КУпАП. Відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції і відмовити у позові (а.с.а.с. 116 –119, 124).
У судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу.
Представники позивача у судове засідання не з’явився, був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про поштове відправлення; до початку судового засідання не надав документи, які підтверджують поважність причин неявки, та не заявив клопотання про відкладення розгляду справи. У справі є достатньо доказів для її вирішення, що у сукупності із вказаною вище обставиною дає судові підстави для застосування положень частини 4 статті 196 КАС України.
Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду у межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів доходить висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції було встановлено та знайшло своє підтвердження у суді апеляційної інстанції, що 19.11.2003 р. між позивачем та ВАТ «Кіровоградобленерго» було укладено договір про постачання електричної енергії № 103 (а.с.а.с. 11 –16).
05 грудня 2008 року відповідачем було видано припис № 1/33-0202, згідно з пунктом 40 якого позивача було зобов’язано до 30.12.2008 р. розчистити охоронну зону на ПЛ-10кВт Л-118 у проміжку опор №№ 176 –182. 08.12.2008 р. позивач отримав копію вказаного припису (а.с.а.с. 4 –6).
02 березня 2009 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перенесення до 17.04.2009 р. терміну виконання пункту 40 виданого припису через погодні умови. Вказана заява була задоволена (а.с. 63).
03 червня 2009 року у позивача було проведено перевірку виконання припису № 1/33-0202 від 05.12.2008 р.
За результатами проведеної перевірки було складено акт, за яким позивачем порушено вимоги пунктів 6.1.6, 6.1.7 Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів, пунктів 2, 5, 176 таблиці 2.5.31 Правил улаштування електроустановок, пункту 7 Правил охорони електричних мереж, частин 2 –4 статті 26 ОСОБА_3 України «Про електроенергетику».
На підставі складеного акту 23.06.2009 р. було ухвалено постанову № 1\30-0100 про накладення штрафу за порушення законодавства про електроенергетику, якою на позивача було накладено штраф в сумі 5 100,00 грн. (а.с. 7).
Того ж дня відповідачем було ухвалено постанову № 173 у справі про адміністративне правопорушення, якою на керівника позивача, ОСОБА_4, за ухилення від виконання припису від 05.12.2008 р. було накладено штраф в сумі 85,00 грн. Вказана постанова дотепер не скасована й набрала законної сили.
В силу частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до частин 1, 4 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
З тексту ухваленого судом першої інстанції рішення вбачається, що висновок про географічне розташування електричних опор №№ 176 –181 базується виключно на даних аерофотографування вказаної місцевості (а.с. 82).
Між тим, такий висновок є безпідставним, оскільки з фотокартки не видне точне розташування опор та відстані, на яку вони наближені до земельних ділянок, належних ОСОБА_1 та ОСОБА_2, відтак вона не є належним доказом у справі.
Колегія суддів також критично ставиться до посилань суду першої інстанції на листи Павлиської селищної ради Онуфріївського району Кіровоградської області №№ 232, 233 від 08.10.2009 р., оскільки у них взагалі не зазначено номерів опор, які нібито розташовані на земельних ділянках, належних ОСОБА_1 та ОСОБА_2
Інших доказів суд першої інстанції у своєму рішення не наводить.
Посилання позивача у запереченнях на апеляційну скаргу на рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 08.12.2009 р. не беруться колегією суддів до уваги, оскільки воно не було досліджено у суді першої інстанції. Крім того, це рішення також не містить зазначення номерів електричних опор, які розташовані на земельних ділянках, належних ОСОБА_1 та ОСОБА_2
Згідно з частиною 4 статті 72 КАС України постанова у справі про адміністративний проступок, яка набрала законної сили, є обов'язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої вона ухвалена. При цьому така постанова є обов’язковою лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Судом встановлено, що 23.06.2009 р. ОСОБА_4, який є керівником позивача, за ухилення від виконання припису № 1/33-0202 від 05.12.2008 р. було притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 18820 КУпАП. Ця постанова оскаржувалася у судовому порядку, але залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.
У відповідності зі статтею 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. ОСОБА_3 є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Встановлені у судовому засіданні факти свідчать, що судом першої інстанції при ухваленні судового рішення не було дотримано засади законності через неправильне застосування процесуального закону.
Керуючись статтями 195, 196, 198, пунктом 4 статті 202, статтями 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» задовольнити.
Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2010 року скасувати.
Товариству з обмеженою відповідальністю «Альянс-Імпекс» у позові до Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії у Кіровоградській області, Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про визнання дій протиправними, скасування постанови відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України у порядку та строки, визначені статтею 212 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 17 березня 2011 року.
Головуючий суддя М.О. Католікян
Суддя А.О. Коршун
Суддя О.М. Панченко